Ухвала

від 17.02.2015 по справі 820/15060/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 820/15060/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2014р. по справі № 820/15060/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів"

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.07.2014 року №0000192220 винесене Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 03.11.2014 року відмовив у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, суд першої інстанції надав невірну правову оцінку фактичним обставинам, що мають значення для справи.

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" з питань повноти відображення у податковому обліку господарських відносин з контрагентом ПП "Агентство маркетингових досліджень" за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 11.07.2014 року №№663/2220/36167208 (т.1 а.с.18-33), за висновками якого встановлено порушення, а саме: п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" завищено податковий кредит на загальну суму 139675 грн., в т.ч. у січні 2014 року на суму 58305 грн., у лютому 2014 року на суму 81370 грн., який проведено на підставі операцій, які не мають реальності здійснення, в т.ч. у січні 2014 року у сумі 58305 грн., у лютому 2014 року у сумі 81370 грн., призвело до завищення податкового кредиту і як наслідок донарахування податку на додану вартість на загальну суму 139675 грн., в т.ч. у січні 2014 року на суму 58305 грн., у лютому 2014 року на суму 81370 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, Ізюмською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 року №000000192220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" на суму 209513 грн., в тому числі 139675 грн. за основним платежем та 69838 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.37).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, витрачені на придбання у ПП "Агентство маркетингових досліджень" маркетингових послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції встановлено, між позивачем (замовник) та ПП "Агентство маркетингових досліджень" (виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.01.2013 року №11 (т.1 а.с.38-40) з додатками до нього (т.1 а.с.41-44). Згідно п.1.1 договору про надання послуг визначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язується прийняти належно надані виконавцем послуги та сплатити за них, в порядку визначену у договорі. Також п.1.2 зазначеного договору передбачено, що перелік та види послуг, які виконавець зобов'язується надати замовнику, а також термін (період виконання) їх буде вказаний в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною.

На підтвердження реальності вказаного договору позивачем надано платіжні доручення (т.1 а.с. 160-171), податкові накладні від 31.01.52014 року, від 28.02.2014 року (т. 1 а.с.45-46), акти здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2014 року №001013, від 28.02.2014 року №002013, в яких зазначено про надання маркетингових послуг за період січень, лютий 2014 року (а.с.47-48), а саме: проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання); проведення телефонного опитування респондентів; визначення об'єкту продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні; визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; проведення фокус - груп; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні, вартість та загальна сума (т.1 а.с.47-48).

Однак, як встановлено судом першої інстанції, в актах здачі - прийняття послуг не зазначено адресу, за якою проводилося дослідження, не вказано кількість опитуваних споживачів, не визначено кількісні та вартісні показники здійснення маркетингових досліджень, а також не вказано повний зміст наданих послуг.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтування розрахунку вартості маркетингових послуг, виходячи з одиниці виміру та періоду, зазначених у додатку №1 до договору від 01.01.2013 року №11 (а.с.41-42).

Щодо звітів про надання маркетингових послуг ПП "Агентство маркетингових досліджень", а саме: визначення об'єкту продажу продукції ТМ "Здорова лінія" в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ- Маркет" у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні в період січень 2014 року, лютий 2014 року, визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ "Здорова лінія" у торгівельній мережі ТОВ "АТБ- Маркет", проведення телефонного опитування споживачів муки ТМ "Здорова лінія" в період січень 2014 року, лютий 2014 року, проведення опитування споживачів муки в м. Дніпропетровськ в період січень 2014 року, лютий 2014 року, проведення фокус - групового дослідження (т.1 а.с. 49-92 т. 2 а.с.53-82), суд зазначає, що в них фактично відсутні висновки та рекомендації замовнику за результатами проведених досліджень.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів реального виконання результатів отриманих послуг у господарській діяльності, а саме - первинних документів на підтвердження використання позивачем наданих маркетингових послуг (зокрема, акти списання запасів, доказів здійснення переобладнання виробництва для збільшення обсягів виробництва тощо), тобто не надано доказів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства маркетингових послуг, придбаних у ПП "Агентство маркетингових досліджень".

У відповідності до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть підтверджувати право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 29.07.2014 року №0000192220, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено правомірність дій відповідача.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2014р. по справі № 820/15060/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.