Постанова

від 01.08.2011 по справі 2а-0870/4095/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2011 року о 10 год. 30 хв. Справа № 2а-0870/4095/11

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Пшець Ю.Ю.

за участю представників

позивача - Боброва Д.Л. (довіреність від 01.09.2010 б/н)

відповідача - Панцакова С.Ю. (довіреність від 29.06.2011 №2037/10-014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємства "Вектор-М", м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємство "Вектор-М", звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому просить:

визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, які полягають у проведенні позапланової невиїзної перевірки позивача, в результаті якої було складено Акт від 04.05.2011 №159/23-253/36836224 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ВКП "Вектор-М" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період лютий 2011 року;

визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, які полягають у встановленні, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства; зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України); недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину; товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "ВКП "Вектор-М" з контрагентами такими, що порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб;

визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, щодо встановлення відсутності поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків і відсутності як бази, так і об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перевіряючими особами не були досліджені первинні документи, які б підтвердили правомірність укладених позивачем угод. Крім того, у податкового органу відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними а також відповідачем порушений порядок проведення перевірок.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування письмового заперечення зазначає, що перевірка проведена у відповідності до приписів чинного законодавства, а висновки, викладені у акті перевірки, зроблені на підставі даних інформаційних баз та податкових звітностей позивача і його контрагентів.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі в приміщенні податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВКП "Вектор-М" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період лютий 2011 року, за результатами якої складений акт від 04.05.2011 №159/23-253/36836224. Зазначена перевірки проведена на підставі наказу від 28.04.2011 №1366 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" (а.с.16).

Під час перевірки встановлено та викладено у 4 розділу Акту наступні висновки:

1. "невиїзною документальною перевіркою ТОВ "ВКП "Вектор-М" відповідно до даних звітності підприємства з ПДВ, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

2. відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ "ВКП "Вектор-М" (ЄДРПОУ 36836224) з контрагентами такими, що порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб;

3. перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток" (а.с.20).

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, зазначені висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу даних: інформаційних баз (АРМ "ТАХ", АРМ "Звіт", АІС "РПП", та "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", електронного журналу переліку платників високого ризику, затвердженого головою ДПА України О.О. Папаїкою та Наказу ДПА України від 14.04.2010 №182 по Запорізькій області "Про проведення операції "Бюджет"вибірковим методом) (п.2.10 Акту а.с. 19).

Посадовими особами ТОВ "ВКП "Вектор-М" Акт підписаний не був, проте зроблена відповідна відмітка про незгоду із його змістом.

Вважаючи висновки, викладені у Акті неправдивими, а дії податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.79.1. ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є:

наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України;

надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав на адресу позивача повідомлення про проведення перевірки від 28.04.2011 року та запрошення на підписання акту перевірки, яке було отримано позивачем 06.05.2011 року за вх. № 0605/01 (а.с.14).

Слід зазначити, що ні у тексі зазначених вище документів, ні у змісті Акту не зазначені обставини, на підставі яких податковий орган визнав необхідним проведення перевірки. У судовому засіданні представник відповідача також не надав суду пояснення з приводу обставин, які зумовили необхідність для проведення перевірки та стали підставою для її проведення.

Що стосується змісту викладених у Акті висновків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у Акті податковим органом зроблені висновки про нікчемність всіх правочинів, укладених позивачем у перевіряємому періоді та про безтоварність господарських операцій.

Такі висновки суд вважає необґрунтованими та такими, що зроблені із перевищенням повноважень податкового органу, з огляду на наступне.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.211 № 34/18772 (далі - Порядок).

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд вважає, що інформація, викладена у Акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.

Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів ст.ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, у відповідності до ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що в судовому засіданні представником позивача було надано лист від 29.04.2011 року за вих. №290401 адресований Заступнику начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Скиданенко А.В., в якому позивачем надсилалось до податкового органу документальні підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій за лютий 2011 року.

Оскільки із матеріалів справи вбачається, та представником відповідача не заперечується факт, що перевірка проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили чи спростували факт отримання/передачі товару, суд вважає висновки податкового органу про те, що товар по господарським операціям не передавався непідтвердженим та недоведеним належним чином, а тому і висновки Акту з цього приводу не можуть бути носієм інформації.

Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту Акту, відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, оскільки під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори, податкові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій.

Суд зазначає, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише інформаційних баз та податкових звітностей неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.

До того ж, як було зазначено Пленумом Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ "ВКП "Вектор-М" є недоведеними, проте, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим, як і дії, щодо складання такого акту.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки, викладені у Акті, хоча є недоведеними та необґрунтованими, проте не впливають на права та обов'язки позивача. Відповідне рішення за результатами перевірки не приймалося, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємства "Вектор-М" - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 08.08.2011.

Суддя І.В.Шара