Рішення

від 19.02.2015 по справі 910/23304/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2015Справа №910/23304/14

За позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ММСІС ІНВЕСТМЕНТС»

про стягнення штрафу та пені

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Харченко С.В.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України (далі -позивач або Комітет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ММСІС ІНВЕСТМЕНТС» (далі -відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 205 000, 00 грн. та пені у сумі 135 300, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем у добровільному порядку та у передбачені законодавством строки штрафу, накладеного рішенням Комітету № 33-р/тк від 17.12.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

12.01.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 205 000, 00 грн. та пеню у сумі 205 000, 00 грн.

Суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, офіс 1216.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 р. та від 12.01.2015 р. судом направлені на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 26.12.2014 р. та від 12.01.2015 р. з відмітками: «не розшукано за даною адресою».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглянувши справу № 2/20-49-13 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, прийняла рішення від 17.12.2013 р. № 33-р/тк, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ММСІС ІНВЕСТМЕНТС» вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

У зв'язку із зазначеним порушенням відповідача, вказаним вище рішенням Антимонопольного комітету України було накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «ММСІС ІНВЕСТМЕНТС» у розмірі 205 000, 00 грн.

Так, відповідно до ч. 1, ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: - відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); - відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення Комітету було надіслано відповідачеві супровідним листом від 11.02.2014 р. №127-29/09-1131 та отримане останнім 17.02.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згодом, рішення Комітету від 17.12.2013 р. № 33-р/тк було оскаржено відповідачем до Господарського суду міста Києва, проте, за результатами розгляду справи № 910/7475/14 рішенням суду від 07.07.2014 р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ММСІС ІНВЕСТМЕНТС» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. у справі № 910/7475/14 залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сума штрафу сплачена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю «ММСІС ІНВЕСТМЕНТС».

Крім суми штрафу позивач нарахував пеню за кожен день прострочення сплати штрафу за періоди з 18.04.2014 р. по 23.04.2014 р., з 08.07.2014 р. по 24.07.2014 р., з 25.09.2014 р. по 27.10.2014 р., з 19.11.2014 р. по 06.01.2015 р. у розмірі півтора відсотки від суми штрафу.

Отже, з урахуванням частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якою встановлено, що розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, відповідно до розрахунку позивача пеня складає 205 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Тому кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є саме 17.04.2014 р.

Згідно п. 8 ст. 56 цього ж Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду спору штраф відповідачем не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ухилився від сплати, накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.

Враховуюче вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 205 000, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 205 000, 00 грн. за періоди з 18.04.2014 р. по 23.04.2014 р., з 08.07.2014 р. по 24.07.2014 р., з 25.09.2014 р. по 27.10.2014 р., з 19.11.2014 р. по 06.01.2015 р.

Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Суд перевірив розрахунок суми пені, наданий позивачем, який розраховано за відповідний період прострочення сплати штрафу з 18.04.2014 р. по 23.04.2014 р., з 08.07.2014 р. по 24.07.2014 р., з 25.09.2014 р. по 27.10.2014 р., з 19.11.2014 р. по 06.01.2015 р. та встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 205 000, 00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Згідно з ч. 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ММСІС ІНВЕСТМЕНТС» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, офіс 1216, ідентифікаційний код - 37717929) до загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106, на рахунок УК у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, рахунок 31118106700010, штраф у розмірі 205 000 (двісті п'ять тисяч) грн. 00 коп. та пеню у сумі 205 000 (двісті п'ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ММСІС ІНВЕСТМЕНТС» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, офіс 1216, ідентифікаційний код - 37717929) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 8 200 (вісім тисяч двісті) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 23.02.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.