Ухвала

від 24.02.2015 по справі 812/1998/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року справа №812/1998/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі № 812/1998/14 за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (відповідач 1), Реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції (відповідач 2) про визнання незаконними дій щодо складення вимоги № Ф-374у від 20.11.2013 року та скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії відповідача 1, щодо складення вимог № Ф-374у від 20.11.2013 року, у зв'язку з відсутністю у останнього відповідного обсягу повноважень та скасувати державну реєстрацію відповідача 1, як таку, що проведена на підставі нечинних установчих документів з порушенням вимог останнього.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що 22.11.2013 року нею отримано вимогу відповідача 1 № Ф-374у від 20.11.2013 року про сплату ФОП ОСОБА_2 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 12164,81 грн. Позивач вважає дії відповідача 1, щодо складення вимоги від 20.11.2013 року № Ф - 374у незаконними, оскільки останній, на думку позивача, немає відповідних повноважень щодо прийняття будь-яких вимог у порядку встановленому Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Також, позивач зазначає, що державна реєстрація вказаної юридичної особи проведена з істотним порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за відсутністю чинних установчих документів, що є підставою для скасування реєстрації відповідача 1. За таких обставин, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав зазначених у позові, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач зареєстрована Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області 19.05.2006 року, як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку у відповідача 1.

Позивач зареєстрована як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2013 року відповідачем 1 складено вимогу № Ф - 374у про сплату позивачем заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 12164,81 грн. ( а.с. 9). Зазначену вимогу було направлено на адресу позивача та отримано останнім 22.11.2013 року.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 вказаного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку, за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464-VІ органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплаченої суми єдиного внеску.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно даних картки особового рахунку за позивачем обліковується заборгованість по недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 12164,81 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України № 2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунковою як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць,за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті.

Частиною 11 статті 8 Закону України № 2464-VІ встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з абзацем 3 п. 8 ст. 9 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що відповідач 1 не є органом державної влади та у нього немає повноважень, щодо складення оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -

засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідача 1 зареєстровано в якості юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Рубіжанську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 54, відповідач 1 є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міністерству доходів і зборів України та Головному управлінню Міндоходів у Луганській області та забезпечує реалізацію повноважень Міндоходів на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідач 1 має правовий статус юридичної особи, наданий вказаному органу відповідно до законодавства України та має право на виконання положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вчиняти дії передбачені цим законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та судом перевірено, що відповідач 1, складаючи вимогу про сплату боргу, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень передбачених Конституцією України та законами України.

Щодо вимог позивача до відповідача 2 про скасування державної реєстрації першого відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу норм статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право, в тому числі в судовому порядку, вимагати скасування чи прийняття рішень, вчинення чи утримання від вчинення дій, усунення бездіяльності виключно при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій саме щодо цієї фізичної особи.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV.

В силу норм Закону 755 посадовою особою, яка від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є державний реєстратор.

Відповідно до ст. 4 Закону 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 статті 38 Закону № 755 встановлено, що визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, зокрема, є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Обставини, які згідно з вказаною нормою є підставою для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття відповідного судового рішення та не є предметом самостійних позовних вимог.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено права фізичної особи, що не є засновником юридичної особи, вимагати припинення такої юридичної особи чи скасування її державної реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що владні управлінські функції відповідача щодо внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у спорі, що розглядався, безпосередньо не стосуються позивача у справі, як фізичної особи, не створюють саме для нього юридичних наслідків, оскільки направлені на вчинення реєстраційних дій щодо

юридичної особи (в даному випадку відповідача 1). Саме для цієї юридичної особи дії державного реєстратора, як суб'єкта владних повноважень і мають наслідком виникнення певних прав та обов'язків.

У спорі, що розглядався, мають місце правовідносини, що склались виключно між позивачем та першим відповідачем. Саме у відносинах з першим відповідачем, у позивача, як особи, що зареєстрована платником страхових внесків, стягувачем яких, в цьому випадку відповідач 1, і можуть виникати певні права та обов'язки.

Тобто, в даному випадку безпосередньо між позивачем та другим відповідачем відсутні будь-які правовідносини, оскільки дії другого відповідача направлені до іншої особи.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку про належність реєстрації Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області та наявності у першого відповідача відповідного обсягу повноважень щодо складання вимоги № Ф-374у від 20.11.2013 року про стягнення з позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 12164,81 грн.

Посилання позивача на те, що складання та направлення вимоги відповідачем 1 стало наслідком саме неправомірної державної реєстрації Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі №812/1998/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова