Постанова

від 24.02.2015 по справі 913/1086/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 913/1086/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Яценко О.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на постановувід 10.12.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Луганської області № 913/1086/14 за позовомЗаступника прокурора Луганської області до 1.Троїцької районної державної адміністрації 2.Фермерського господарства "Східагротранс" третя особаЛуганська обласна державна адміністрація провизнання недійсним розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації №104 від 26.03.2013, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2/13 від 20.05.2013, зобов'язання повернути земельні ділянки, за участю представників: Генеральної прокуратури - Суходольського С.М. відповідача 1 - відповідача 2 - третьої особи -не з'явились не з'явились Ватуліна А.М. ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.07.2014 у справі №913/1086/14 (суддя Смола С.В.) позовні вимоги Заступника прокурора Луганської області до Троїцької районної державної адміністрації (далі-відповідач-1) та Фермерського господарства "Східагротранс" (далі-відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Луганської обласної державної адміністрації, задоволені повністю. Визнано недійсним розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації № 104 від 26.03.2013, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 2/13 від 20.05.2013, в порядку ст. 83 ГПК України визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №1/13 від 20.05.2013 та зобов'язано другого відповідача повернути земельні ділянки.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача-2, постановою від 10.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., судді Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

Заступник прокурора Харківської області з постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, ст. ст. 4 7 , 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що спірне розпорядження та укладені на його підставі договори оренди від 20.05.2013 не відповідають вимогам законодавства, оскільки Троїцька районна державна адміністрація не мала повноважень на передання земельних ділянок для здійснення риборозведення та порушила процедуру надання у користування земельних ділянок державної власності, адже передача земельних ділянок у користування відбулася без складання проектів землеустрою та без проведення земельних торгів.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 09.02.2015 та від 17.02.2015, в складі колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Полянський А.Г., розгляд касаційної скарги призначено і відкладено, відповідно, на 17.02.2015 на 10 год. 40 хв. та на 24.02.2015 на 10 год. 40 хв.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.02.2015 № 03-05/244, у зв'язку з закінченням періоду тимчасової непрацездатності судді Глос О.І., розгляд касаційної скарги у справі здійснюється колегію суддів у постійному складі, затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 03.02.2015 №2: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Глос О.І.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 24.02.2015 № 03-05/272, у зв'язку з відпусткою судді Полянського А.Г. та тимчасовою непрацездатністю судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Яценко О.В.

Луганською обласною державною адміністрацією надіслано відзив на касаційну скаргу, вимоги якої повністю підтримано.

Представники відповідачів не скористалися своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 24.02.2015, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалами Вищого господарського суду України від 09.02.2015 та від 17.02.2015.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні 24..02.2015 представників Генеральної прокуратури України та Луганської облдержадміністрації, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації № 104 від 26.03.2013 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду земель водного фонду Фермерському господарству "Східагротранс" затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення рибного господарства, яка надається в оренду Фермерському господарству "Східагротранс", розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Лантратівській сільській раді Троїцького району, та вирішено передати в оренду Фермерському господарству "Східагротранс" земельну ділянку водного фонду загальною площею 37,5144 га, у т.ч. під водним дзеркалом площею 37,0683 га та гідроспорудою площею 0,4461 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Лантратівській сільській раді, терміном на 46 років.

На підставі вказаного розпорядження між Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області (орендодавець) та Фермерським господарством "Східагротранс" (орендар) 20.05.2013 укладено договір оренди землі №2/13, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під водним дзеркалом для риборозведення, яка знаходиться на території Лантратівської сільської ради Троїцького району Луганської області (п. 1 договору); в оренду передається земельна ділянка державної власності (кадастровий номер 4425482500:15:002:0222) площею 37,0683 га під водним дзеркалом (п. 2 договору); договір укладено до 31.12.2059 (п. 5 договору).

Крім того, на підставі того ж розпорядження №104 від 26.03.2013 між Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області та Фермерським господарством "Східагротранс" 20.05.2013 також укладено договір оренди землі №1/13, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під гідротехнічною спорудою для риборозведення, яка знаходиться на території Лантратівської сільської ради Троїцького району Луганської області (п.1 договору); в оренду передається земельна ділянка державної власності (кадастровий номер 4425482500:15:002:0221) площею 0,4461 га під гідротехнічною спорудою (п. 2 договору); договір укладено до 31.12.2059 (п. 5 договору).

Зазначаючи про те, що прийняте Троїцькою районною державною адміністрацією розпорядження № 104 від 26.03.2013 та укладений на його підставі договір оренди №2/13 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки надання земельної ділянки в оренду відбулось без проведення земельних торгів, без складання і затвердження проекту відведення та з перевищенням Троїцькою районною державною адміністрацією власних повноважень, оскільки надання земельних ділянок для здійснення риборозведення та за межами населеного пункту відноситься до повноважень Луганської обласної державної адміністрації, Заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації № 104 від 26.03.2013, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №2/13 від 20.05.2013 та зобов'язання повернути земельні ділянки державної власності, вимоги якого обґрунтовані приписами ст.ст. 122 , 123 , 124 , 134 Земельного кодексу України . Щодо договору оренди землі № 1/13 від 20.05.2013, прокурор вказав про нікчемність договору з підстав відсутності його державної реєстрації у визначеному законодавством порядку.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що надання в оренду земельних ділянок, які є новосформованими, відбулось не за проектами землеустрою, а на підставі технічної документації, і не за наслідками земельних торгів, при цьому Троїцька районна державна адміністрація не мала повноважень на передання земельних ділянок за межами населеного пункту для здійснення риборозведення, оскільки за змістом ст. 122 Земельного кодексу України такі повноваження належать до компетенції обласної державної адміністрації. Доводи прокурора відносно нікчемності договору оренди №1/13 щодо другої земельної ділянки відхилені місцевим господарським судом, а зазначений правочин також визнано недійсним на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи, не погодився з такими висновками місцевого господарського суду та, відмовляючи в позові, виходив з того, що райдержадміністрація, приймаючи рішення про передачу в оренду земельних ділянок не за результатами проведення земельних торгів, не перевищила своїх повноважень у зв'язку з тим, що водний об'єкт, який розташований на цій землі, вже було передано в оренду відповідачеві-2 за договором від 25.11.2010, а, отже, укладаючи спірні договори сторони привели наявні між ними правовідносини у відповідність з нормами чинного законодавства, адже на час передачі в користування водного об'єкту законодавством не було врегульовано процедуру передачі водних об'єктів разом із земельними ділянками під ними.

Втім, з висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися, враховуючи таке.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження від 26.03.2013) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За змістом постанови Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України" водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Частиною 1 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Отже, оскільки поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, Троїцька районна державна адміністрація не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Лантратівській сільській раді Троїцького району, в оренду саме для ведення рибного господарства, адже такі повноваження відповідно до ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України належать Луганській обласній державній адміністрації.

Згідно з ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникненні спірних правовідносин - з 05.01.2013 по 13.06.2013) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення та формування нових земельних ділянок.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Підпунктом а) ст. 22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України .

Місцевим господарським судом встановлено, що в даному випадку має місце формування двох нових земельних ділянок (з визначенням площі кожної з них і присвоєнням їх власних кадастрових номерів), яке повинно проводитися зі складанням проектів землеустрою земельних ділянок, що надаються в оренду, чого в порушення приписів земельного законодавства при винесенні оскаржуваного розпорядження № 104 від 26.03.2013 та укладенні договорів оренди землі зроблено не було.

При цьому, твердження апеляційного господарського суду про те, що проект землеустрою на спірні земельні ділянки складено, колегія суддів відхиляє, адже надання цих земельних ділянок в оренду відбулось не за проектами відведення, а за технічною документацією щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка затверджена розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації № 104 від 26.03.2013 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду земель водного фонду Фермерському господарству "Східагротранс".

Частиною 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відтак, враховуючи, що земельні ділянки, які передані Фермерському господарству "Східагротранс" на підставі договорів оренди землі, є ділянками, цільове призначення яких визначено як для рибогосподарських потреб, підстави для передачі цих ділянок без проведення земельних торгів, передбачені нормою ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, відсутні, висновок місцевого господарського суду про необхідність укладення спірних договорів з дотриманням конкурентних засад, колегія суддів вважає ґрунтовним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, встановивши факти порушення відповідачами у справі приписів законодавства, що регулюють процедуру передачі в оренду земельних ділянок державної власності, які полягали у необхідності дотримання конкурентних засад, розробки і затвердженні проектів землеустрою новосформованих земельних ділянок, а також відсутності необхідного обсягу повноважень Троїцької районної державної адміністрації щодо розпорядження спірними землями, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, натомість апеляційний господарський суд зазначених порушень чинного законодавства не врахував і не вмотивував свої доводи, за якими він не погодився з законним та обґрунтованим висновками суду першої інстанції, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Посилання суду апеляційної інстанції на необов'язковість дотримання вимог земельного законодавства, чинного на час надання в оренду земельних ділянок, з огляду на те, що на час передання в оренду водних об'єктів за договором від 25.11.2010 законодавством не було врегульовано питання одночасного надання водних об'єктів і земельних ділянок під ними, колегія суддів відхиляє, оскільки чинний на той час Земельний кодекс України не містив будь-яких виключень або особливостей щодо порядку передачі в оренду земельних ділянок водного фонду, в т.ч. щодо повноважень органів виконавчої влади та необхідності дотримання конкурентних засад.

Також колегія суддів відхиляє як підставу для відмову в позові посилання суду апеляційної інстанції на не обґрунтування прокурором порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, адже, як вбачається з матеріалів справи і позовної заяви, прокурор, який у відповідності до ч. 2 ст. 29 ГПК України набув статусу позивача, обґрунтував необхідність захисту інтересів держави незаконною передачею в користування земельної ділянки державної власності загальною площею 37,5144га.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 111 11 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування чи зміни рішення у постанові касаційної інстанції має бути здійснено новий розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктом 11 пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 06.10.2011 №3828 - VI органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді від сплати судового збору звільнені

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що касаційна скарга Заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню, судовий збір за касаційний перегляд справи покладається на відповідачів порівну.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі Господарського суду Луганської області № 913/1086/14 скасувати.

Рішення Господарського суду Луганської області від 07.07.2014 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Троїцької районної державної адміністрації в дохід Державного бюджету України 1278,90грн судового збору за касаційний перегляд справи.

Стягнути з Фермерського господарства "Східагротранс" в дохід Державного бюджету України 1278,90грн судового збору за касаційний перегляд справи.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко