Постанова

від 19.02.2015 по справі 802/743/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/36666/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника позивача Куцого Р.А.,

представника відповідача Мартиневич А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Вінницької митниці Міндоходів

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року

у справі № 802/743/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Віннторгпром»

до Вінницької митниці Міндоходів, Головного управління Держаної Казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною картки відмови у митному оформленні, стягнення незаконно нарахованої суми ввізного мита,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віннторгпром» (далі - ТОВ ВКФ «Віннторгпром») звернулося з позовом до Вінницької митниці Міндоходів, Головного управління Держаної Казначейської служби України у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Вінницької митниці № 401090000/2014/00023 від 03 березня 2014 року у митному оформленні товару по митній декларації 401090000.2014.003924 від 03 березня 2014 року;

- визнати протиправними дії Вінницької митниці по розмитненню товару по митній декларації № 401090000.2014.003952 від 03 березня 2014 року в частині нарахування TOB ВКФ «Віннторгпром» ввізного мита у розмірі 2 відсотки від вартості товару в сумі 2160,72 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь TOB ВКФ «Віннторгпром» незаконно нараховане та вимушено сплачене ввізне мито в сумі 2160,72 грн. та ПДВ на ввізне мито в сумі 269,28 грн.;

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві списати в безспірному порядку з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України, на користь TOB ВКФ «Віннторгпром» (р/р 26003193956 в AT «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805 ОКПО 23058611, св. № 200065780, ІПН 230586102280) вимушено сплачене ввізне мито в сумі 2160,72 грн. та ПДВ на ввізне мито в сумі 269,28 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправною та скасовано картку відмови Вінницької митниці Міндоходів № 401090000/2014/00023 від 03 березня 2014 року у митному оформленні товарів по митній декларації № 401090000.2014.003924 від 03 березня 2014 року.

- стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ ВКФ «Віннторгпром» (код ЄДРПОУ 23058611) зайво вимушено сплачену суму коштів за митне оформлення товару в загальній сумі 2592,86 грн., а саме: ввізне мито в сумі 2160,72 грн. та ПДВ на ввізне мито в сумі 432,14 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що у митного органу виникли сумніви у достовірності поданого позивачем сертифікату про походження товару форми СТ-1, що унеможливлює підтвердження того, що такий товар відповідає критерію достатньої обробки/переробки та відповідно визначення поширення режиму вільної торгівлі на такий товар.

Крім того, Головне управління Держаної Казначейської служби України у м. Києві подало заяву про приєднання до касаційної скарги Вінницької митниці Міндоходів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 802/743/14-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 КАС України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгляду мають право приєднатися до касаційної скарги, підтримавши її вимоги.

Розглянувши заяву про приєднання до касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає за можливе її задовольнити та приєднати заяву Головного управління Держаної Казначейської служби України у м. Києві до вказаної касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник позивача заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив рішення судів залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено наступні обставини. З метою митного оформлення імпортованого товару у режимі вільної торгівлі, ТОВ ВКФ «Віннторгпром» надано митному органу, зокрема, митну декларацію від 03 березня 2014 року № 401090000.2014.003924, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 25 лютого 2014 року № BUYA4310000114, у пункті 9 якого вказано критерій походження «П» для товару - «сіль поварена екстра виварочна таблетована «Універсальна» упакована в поліетиленові мішки по 25 кг.

Вінницькою митницею Міндоходів за результатами перевірки поданої ТОВ ВКФ «Віннторгпром» митної декларації від 03 березня 2014 року № 401090000.2014.003924, відмовлено у митному оформленні товару, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 березня 2014 року № 101090000/2014/00023.

Підставою для відмови відповідача в митному оформленні заявленого позивачем товару стало недотримання декларантом пункту 9.1 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі - Правила визначення країни походження товарів), яке полягає у невідповідності товару критеріям походження товару.

За результатами перевірки сертифікату про походження товару форми СТ-1 від 25 лютого 2014 року № BUYA4310000114 Вінницькою митницею Міндоходів встановлено, що отримані документи не в повному обсязі підтверджують зазначений у графі « 9» сертифіката про походження товару СТ-1 критерій «П», а саме, що згідно з п. 2.1 Правил визначення країни походження товарів країною походження товару вважається держава - Учасник угоди, де товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці. У разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару. За результатами перевірки довідок про сировину, наданих Гомельським відділенням торгово-промислової палати Республіки Білорусь, встановлено, що в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої «Універсальная» відправником ВАТ «Мозирьсоль» використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки. Тобто, при виробництві товару використовується іноземна сировина, але при цьому в сертифікаті походження СТ-1 в графі 9 вказано критерій «П».

За таких обставин, митний орган дійшов висновку, що наданий позивачем сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 25 лютого 2014 року не відповідає вимогам п. 9.1 та п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів.

Після отримання картки відмови, позивачем здійснено митне оформлення товару, задекларованого у митній декларації від 03 березня 2014 року № 401090000.2014.00392 вартістю 105428,09 грн., без застосування режиму вільної торгівлі, з попередньою оплатою за митне оформлення товару в сумі 2430,00 грн. та з поданням нової митної декларації № 401090000.2014.003952 від 04 березня 2014 року.

Крім того, судами встановлено, що до Гомельського відділення торгово-промислової палати Республіки Білорусь направлялися запити щодо надання інформації відносно імпортної сировини, використаної у виробництві готової продукції, та підтвердження інформації про виконання технологічних операції при виробництві експортованого товару. Листом-відповіддю Гомельського відділення торгово-промислової палати Республіки Білорусь не надано вичерпну інформацію щодо підтвердження країни походження імпортованого позивачем товару.

Не погоджуючись з вказаною карткою відмови у митному оформленні товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування, стягнення нарахованого та сплаченого ввізного мита.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем дотримані вимоги Правил визначення країни походження товарів для визначення критерію достатньої обробки/переробки товару та надано всі документи, необхідні для ввезення на митну територію України товару зі звільненням від сплати ввізного мита, що в свою чергу є підставою для стягнення з Державного бюджету України на користь зайво сплаченої суми коштів за митне оформлення товару.

Суд касаційної інстанції частково погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

За змістом ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

За правилами ч. 3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Режим вільної торгівлі між Україною та Республікою Білорусь встановлено Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, ратифікована відповідним Законом України від 06 жовтня 1999 року.

У відповідності до п. 1 ст. 3 зазначеної угоди договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін.

Країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів.

Відповідно до п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цим Правилам.

Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару (п. 6.1 Правил визначення країни походження товарів).

Зі змісту наведених норм вбачається, що саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму, про що вірно зазначили суди.

Щодо висновку митного органу, що в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої «Універсальная» відправником ВАТ «Мозирьсоль» використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 МК України у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Згідно з положеннями п. 7.4 Правил визначення країни походження товарів критерій походження товарів «П» означає, що товар, цілком вироблений в державі - учасниці Угоди.

П. 2.1 Правил визначення країни походження товарів визначено, що країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Поряд з цим, відповідно до змісту п. 2.4 Правил визначення країни походження товарів у разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

З урахуванням тієї обставини, що в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої «Універсальная» відправником ВАТ «Мозирьсоль» використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки, а остання є учасником Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009, тому зазначення в сертифікаті СТ-1 від 25 лютого 2014 року № BUYA4310000114 критерію походження товару «П» відповідає вимогам Правил визначення країни походження товарів.

Крім того судами, з посиланням на лист Державного митного комітету Республіки Білорусь від 11 листопада 2013 року № 08-17/20385-11, встановлено, що сіль поварена виварочна «Універсальна», виготовлена на ВАТ «Мозирьсіль», має походження Республіки Білорусь і відповідає вимогам Правил визначення країни походження товару.

Відповідно до п. 6.3 Правил визначення країни походження товару під час вивезення товарів з держав-учасниць Угоди Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 як і акт експертизи для оформлення вказаного сертифікату, видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Саме Сертифікат про проходження товару форми СТ-1, за відсутності розбіжностей в наданих документах про країну походження товару, підтверджує країну походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до п. 6.1 Правил визначення країни походження товару.

За таких обставин, для надання товару режиму вільної торгівлі, єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є Сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що сертифікат про походження товарів форми СТ-1 від 25 лютого 2014 року № BUYA4310000114 оформлений відповідно до вимог Правил визначення країни походження товарів та містить вичерпну та достовірну інформацію щодо країни походження товару. Зокрема, у графі 13 сертифікату зазначена країна походження товару - Республіка Білорусь, а у графі 9 вказаний критерій походження «П», тобто, товар цілком вироблений в Республіці Білорусь, що свідчить про виконання ТОВ ВКФ «Віннторгпром» вимоги п. 2.1, 2.4 Правил визначення країни походження товару щодо визначення країни походження товару.

Наведені обставини є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці Міндоходів № 401090000/2014/00023 від 03 березня 2014 року.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, суди дійшли помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ ВКФ «Віннторгпром» зайво сплачених митних платежів.

Так, згідно з ч.ч. 1-4 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до п.п. 43.1-43.5 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Відповідно до змісту п. 1, пп. 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведених норм встановлено спеціальний порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак позов в цій частині є передчасним.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення в зазначеній частині вимог, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Однак, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених митних платежів. Суд апеляційної інстанції на вказане порушення норм матеріального права судом першої інстанції уваги не звернув.

Суди попередніх інстанцій обставини справи встановили повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у вказаній частині вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених митних платежів з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення судів підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року скасувати в частині задоволених позовних про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Віннторгпром» зайво сплаченої суми коштів за митне оформлення товару в загальній сумі 2592,86 грн., а саме: ввізне мито в сумі 2160,72 грн. та ПДВ на ввізне мито в сумі 432,14 грн.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Віннторгпром» до Вінницької митниці Міндоходів, Головного управління Держаної Казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною картки відмови у митному оформленні, стягнення незаконно нарахованої суми ввізного мита.

В іншій частині Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: