Ухвала

від 17.02.2015 по справі 856/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 856/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекціїї м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 856/10/2070

за позовом Приватного підприємства "АССЕДО"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекціїї м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 р. позов ПП "АССЕДО" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова № 0004901520/0 від 18.09.2009р., № 0004901520/1 від 23.11.2009р., № 0004901520/2 від 22.01.2010р., № 0006411520/0 від 07.12.2009р., та № 0006411520/1 від 22.01.2010р.

Основ'янська ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі відповідач) не погодившись з судовим рішенням подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 р. та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, повідомлені про час, місце і дату розгляду справи, в судове засідання не прибули, поважних причин неявки не встановлено, у зв'язку із цим справа розглядається в порядку письмового провадження згідно ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивачем подавалися податкові декларації з податку на додану вартість за травень, липень 2009 року за додатками, по яких відображено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року) на суму 968 506,00 грн. Зазначена сума сформована позивачем за період господарської діяльності, починаючи з грудня 2004 року.

За оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2009 № 4901520/0, і складеними за результатами оскарження первісного податковими повідомленнями-рішеннями від 23.11.2009 № 0004901520/1, від 22.01.2010 № 0004901520/2, та за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2009 № 000641152/0, і складеним за результатами оскарження первісного, податковими повідомленнями-рішеннями від 22.01.2010 № 0006411520/1, позивачеві визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 82726,00 грн., в т.ч. 75206,00 грн. основного платежу та в сумі 7520,60 грн., та в сумі 4006,10 грн., в т.ч. 3085,00 грн. основного платежу та в сумі 923,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій, відповідно.

Підставою для визначення позивачеві за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.09.2009 № 4901520/0, від 23.11.2009 № 0004901520/1, від 22.01.2010 № 0004901520/2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75 206,00 грн. основного платежу слугували висновки документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій, викладені в акті від 17.09.2009 р. № 4274/15-214/32673573, про неправомірне перенесення до декларації за липень 2009 залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 968 506,00 грн., що зменшений за актом планової виїзної перевірки за травень 2009 року від 29.07.2009 № 3600/16-008/32673573.

Підставою для визначення позивачеві за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.09.2009 № 4901520/0, від 23.11.2009 № 0004901520/1, від 22.01.2010 № 0004901520/2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 085,00 грн. основного платежу слугували висновки документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій, викладені в акті від 07.12.2009 р. № 5548/15-214/32673573, про неправомірне перенесення до декларації за жовтень 2009 залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 968 506,00 грн., що зменшений за попереднім актом планової виїзної перевірки від 17.09.2009 р. № 4274/15-214/214/32673573, на підставі якого було складено оспорювані податкові повідомлення-рішення від 18.09.2009 р. № 4901520/0, від 23.11.2009 р. № 0004901520/1, від 22.01.2010 р. № 0004901520/2.

Згідно акту планової виїзної перевірки за травень 2009 року від 29.07.2009 р. № 3600/16-008/32673573, що передувала вищевказаним документальним невиїзним (камеральним) перевіркам податкових декларацій, було зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181-ІІІ).

На думку відповідача, порушення цієї норми закону полягало в тому, що позивач при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року включив до декларації залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за яким минув строк давності - 1095 календарних днів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право на перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного періоду у строк, який перевищує 1095 календарних днів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що правомірність формування позивачем даних по залишку від'ємного який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-рядок 25) задекларованих ним за травень, липень 2009 року відповідачем не ставиться під сумнів.

З актів камеральних перевірок , на підставі яких складено оспорювані податкові повідомлення-рішення , відповідачем за результатами перевірки зменшено позивачу значення рядка 26 - "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-рядок 25)".

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ встановлено граничний строк для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п. 7.7.1., 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон N 168/97-ВР)в редакції від 24.07.2009 р. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи в системного аналізу зазначених норм права, колегія суддів вважає, що граничним строком обмежується право платника податку на додану вартість заявити до бюджетного відшкодування цей податок шляхом його повернення з бюджету .

Судом встановлено, що в такий спосіб позивачем не заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість, не зазначено в податковій декларації про відшкодування ПДВ шляхом його повернення з бюджету.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що граничним строком, встановленим п.п. 15.3.1 Закону № 2181-ІІІ, право платника перенести залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного періоду не обмежується.

Зазначеною нормою встановлено строк для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а не відображення залишку (після відшкодування) в деклараціях наступних періодів.

Отже, позивач мав право на перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного періоду у строк який перевищує 1095 календарних днів, тому слід погодитись з судом першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо доводів відповідача про наявність у позивача обов'язку зменшити показники декларації з податку на додану вартість ( в даному випадку показники рядка 26 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду(рядок 24-рядок 25) у зв'язку з висновками контролюючого органу, викладеними в акті попередньої перевірки від 29.07.2009р. № 3600/16-008/32673573 колегія суддів зазначає наступне.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового та іншого законодавства, обов'язком документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, і не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів складення податкового повідомлення рішення, прийнятого на підставі акту перевірки від 29.07.2009р. № 3600/16-008/32673573.

Таким чином, відповідачем не надано рішення суб'єкта владних повноважень, яке породжує для платника податків певні правові наслідки і має обов'язковий характер.

Відповідач, на якого в силу ч. 2 ст. 71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень, не надав достатніх доказів в обґрунтування мотивів винесених рішень.

Відповідачем не доведено суду належними доказами правомірність прийнятих податковий повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини, надав належну оцінку доказам, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекціїї м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 856/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.