Постанова

від 25.02.2015 по справі 815/3514/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3514/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Коваля А.В.

представника відповідача не з'явився

представника третьої особи Шивцова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції до Громадської організації «Молодіжна Єдність», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - прокуратура Одеської області про заборону та припинення діяльності Громадської організації «Молодіжна Єдність», -

ВСТАНОВИВ:

Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції звернулась із позовом до Громадської організації «Молодіжна Єдність», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - прокуратура Одеської області, в якому з урахуванням поданих уточнень просить заборонити та припинити діяльність Громадської організації «Молодіжна Єдність».

В обґрунтування правової позиції позивач зазначає, що відповідно до подання заступника прокурора Одеської області Процик В.І. 06.05.2014 року № 07/1/1-1752вих14, прокуратурою Одеської області проведено перевірку з питань додержання законодавства Громадською організацією «Молодіжна Єдність» та встановлено, що діяльність організації спрямована на порушення суверенітету та територіальної цілісності держави, підриву її безпеки. Організація, у мережі інтернет, веде активну пропаганду сепаратизму та насильницького захоплення влади, від'єднання Одеської області від України.

Відповідно до статті 37 Конституції України та статті 4 Закону України «Про громадські об'єднання», діяльність громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Статтею 28 Закону України «Про громадські об'єднання» встановлено, що громадське об'єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об'єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 Закону. Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому цим Законом, та виключення з Реєстру громадських об'єднань.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Третя особа на стороні позивача /прокуратура Одеської області/ позов підтримала та зазначила, що Громадська організація «Молодіжна Єдність» здійснює свою діяльність із порушенням чинного законодавства України, а сама діяльність не відповідає заявленій меті, а саме: здійснює активну діяльність, яка спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, у зв'язку з чим її діяльність підлягає забороні.

Посилаючись на вказані обставини, Прокурор у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про його задоволення позову.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 03741621, яке повернулось на адресу суду з відміткою «за вказаною адресою не значиться».

При цьому, слід акцентувати увагу натому, що судова повістка направлена за місцезнаходженням юридичної особи, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 65005, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 51, кв. 34.

Згідно приписів ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, слід зазначити, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.02.2015 р., у графі "Дані про підтвердження відомостей про юридичну особу" зазначено про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи за їх участю для реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

Саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі представника відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Громадська організація «Молодіжна Єдність» зареєстрована реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції наказом від 10.10.2013 р. № 599-о/д.

Засновниками ГО «Молодіжна Єдність» є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Згідно положень Статуту громадської організації «Молодіжна Єдність», метою діяльності є задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів членів громадської організації та сприяння становленню України як демократичної, соціальної та правової держави, сприяння формуванню громадянського суспільства, дотримання прав людини, створенню дієвої системи національних інститутів захисту прав людини та підтримки громадських ініціатив.

Завданнями громадської організації «Молодіжна Єдність» є сприяння захисту прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів членів Організації; сприяння формуванню науковому, моральному, культурному та духовному відродженню України; сприяння формуванню громадської думки з актуальних проблем прав людини через інформування населення та виступи в засобах масової інформації та в інших формах, не заборонених чинним законодавством; розробка і висунення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо покращення стану справ у сфері реалізації та захисту прав людини, сприяння у прийнятті нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію та захист прав людини;

сприяння оздоровленню членів організації; поширення інформації про діяльність організації та інше.

Згідно даних, зафіксованих журналістами та правоохоронними органами, встановлено, що керівництвом громадської організації «Молодіжна Єдність» та окремими її членами при проведенні мітингів та зборів у місті Одесі протягом січня - березня 2014 року, із використанням символіки громадського об'єднання та російських стягів, постійно висловлювались заклики спрямовані на порушення суверенітету та територіальної цілісності держави, підриву її безпеки. Організація вела активну пропаганду сепаратизму та насильницького захоплення влади, від'єднання Одеської області від України в мережі Інтернет, а саме:

- http://odessa.comments.ua/news/2014/10/06/174411.html;

- http://odessa.comments.ua/news/2014/12/08/155800.html;

- http://www.regnum.ru/news/polit/1851948.html#ixzz3S5AOJtWE;

-http://podrobnosti.ua/994114-separatisti-odesi-gotuvali-zustrch-z-lderom-antimajdanu-antonom-davidchenko.html;

http://timer.od.ua/news/odessiti_sobralis_na_narodnoe_sobranie_pryamaya_translyatsiya_489.html;

-http://odessamedia.net/news/odessa/antimaidan-v-shoke-v-odesse-proizoshel-zahvat-prezidentskogo-kresla-novorossii/;

-http://moledinstvo.com.

Активними представниками громадської організації «Молодіжна Єдність» відповідно до виступів на мітингах, зборах, проведених організацією протягом січня березня 2014 року, є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Так, у мережі Інтернет викладені відеоматеріали, які свідчать, що представниками громадської організації «Молодіжна Єдність» із використанням власної символіки та російських стягів здійснюються дії, які не відповідають основній меті її створення.

Окрім того, головним слідчим управлінням Служби безпеки України затримано ОСОБА_4, якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 110 КК України.

22.07.2014 року Шевченківським районним судом м. Києва проголошено вирок по справі № 761/17442/14-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.07.2014 року між старшим прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Калітенком C.O. та підозрюваним ОСОБА_4.

ОСОБА_4 визнано винуватим за ч.1 ст. 110, ч.2 ст. 110 КК України і призначено покарання: за ч.1 ст. 110 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч.2 ст. 110 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки (а/с. 135 - 139).

Зокрема, слід зазначити, що під час підготовчого судового засідання в м. Києві у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 було встановлено.

ОСОБА_4, будучи лідером та координатором громадських об'єднань «Молодіжна єдність» та «Народна альтернатива», 27.01.2014 в інтерв'ю передачі «Актуальна розмова», що демонструвалась на розміщеному у відкритому доступі в мережі Інтернет сайті телеканалу «АТВ», за адресою atv.odessa.od.ua (м. Одеса) відкрито звертався із закликами до реалізації ідеї зміни форми державного устрою України, зміни меж території та державного кордону України.

21.02.2014 на мітингу, який проводився на Соборній площі в м. Одесі, ОСОБА_4, використовуючи звукопідсилюючу апаратуру для донесення своїх поглядів як найбільшій кількості людей, виступав із закликами, які розпалюють національну ворожнечу та направлені на невизнання діючої влади.

01.03.2014 на площі Куликове поле в м. Одесі, на організованому ним та представниками організації «Молодіжна єдність» і «Народна альтернатива» мітингу, ОСОБА_4, звернувся із закликами сепаратистського спрямування щодо необхідності примусити органи місцевого самоврядування виконати проголошені ним вимоги по проведенню адміністративно-територіальної реформи, повному підпорядкуванню силових відомств області Одеській обласній раді, недопущення приїзду та керуванню державними органами в області представників національностей, проживаючих на території Західної України, та інші. У випадку невиконання зазначених вимог, ОСОБА_4 закликав провести в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях місцеві референдуми, з метою відокремлення зазначених територій від України та утворення незалежного державного утворення під назвою «Новоросія».

03.03.2014, ОСОБА_4 на організованому ним мітингу біля будівлі Одеської ОДА за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 4, звернувся за допомогою звукопідсилюючої апаратури із закликами про проведення федералізації України, повному підпорядкуванню силових відомств області Одеській обласній раді, блокуванні будівлі Одеської ОДА для недопущення виходу з неї депутатів Одеської обласної ради, які зобов'язані прийняти його вимоги. У випадку невиконання зазначених вимог, ОСОБА_4, закликав провести в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях місцеві референдуми, з метою відокремлення зазначених територій від України та утворення незалежного державного утворення під назвою «Новоросія».

Отже, встановлені у вироку обставини, підтверджують, що громадська організація "Молодіжна Єдність" здійснює свою діяльність з порушенням норм Конституції України та законів України.

Відповідно до ст. 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Статтею 37 Конституції України передбачено, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об'єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону. Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому цим Законом, та виключення з Реєстру громадських об'єднань.

Відповідно до ч. 2 статті 28 Закону справа про заборону громадського об'єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. На виконання рішення суду про заборону громадського об'єднання уповноважений орган з питань реєстрації вносить відповідний запис до Реєстру громадських об'єднань.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Стаття 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини проголошує наступне:

"1. Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування радіо -, теле - або кіно підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов 'язане з обов 'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень, або покарання, які встановлені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров 'я і моралі, для захисту репутації або прав і інших людей, для запобіганню розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя ".

Європейський суд з прав людини і Європейська Комісія з прав людини створили значну кількість прецедентів щодо застосування цієї статті. Європейський суд з прав людини висловив своє ставлення до свободи вираження поглядів наступним чином: свобода слова являє собою одну з головних опор демократичного суспільства і є основоположною умовою, яка слугує його прогресу і самореалізації кожного індивіда. При дотриманні умов пункту 2 статті 10 вона застосовується не тільки до "інформації"" чи "ідей", які зустрічають сприятливий прийом чи розглядаються як необразливі чи нейтральні, але також і де тих, які ображають, шокують чи турбують. Того потребують плюралізм, терпимість чи відкритість, без яких немає "демократичного суспільства". Свобода слова в тому вигляді, як вона представлена в статті 10 Конвенції, має численні виключення, які, однак, повинні тлумачитись шляхом обмежень, а необхідність будь-яких обмежень має бути ґрунтовно підтверджена.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція), свобода вираження поглядів і отримання інформації є практично необмеженою. Держава може на законній підставі обмежувати це право тільки в тому випадку, коли дотримані умови, зазначені в пункті 2 статті 10. Якщо ж ці умови не задоволені, втручання з боку органів державної влади в право на свободу висловлювань є порушенням Конвенції.

Випадки законних обмежень права на свободу вираження поглядів мають бути закріплені в законі та мають бути визнані як необхідні в демократичному суспільстві. Їх можна згрупувати наступним чином:

1. Обмеження, які припускаються органами державної влади з метою захисту інтересів суспільства (захист національної безпеки, територіальної цілісності, громадської безпеки, моралі або запобігання заворушенням чи злочинам).

2. Обмеження, що мають на меті захистити права інших осіб (захисти репутацію або права іншої особи, попередити розкриття конфіденційної інформації).

3. Обмеження, що припускаються з метою захистити авторитет та неупередженість судових органів.

Європейський суд з прав людини прийняв рішення про певну свободу національних влад при вирішення питання про необхідність обмеження права на свободу вираження поглядів, "але ця свобода підлягає європейському нагляду, масштаби якого в різних випадках змінюються. Коли відбувається втручання в здійснення прав та свобод, які гарантуються пунктом 1 статті 10, нагляд повинен бути суворим, оскільки відповідні права мають велику важливість, їх важливість підкреслювалась Судом неодноразово. Необхідність їх обмеження мусить бути переконливо обґрунтована. (Рішення Європейського суду у справі Аутронік АГ від 22 травня 1990 року, серія А, т 178, параграф 61.)

Прикметник "необхідний" в сенсі пункту 2 статті 10 має на увазі існування "соціальної потреби". Високі Договірні Сторони мають певну свободу поглядів в оцінці такої потреби, але при цьому передбачається контроль з боку європейських органів, який охоплює як саме законодавство, так і рішення по його застосуванню, включаючи навіть ті, що винесені незалежними судами. Таким чином. Європейський суд уповноважений виносити остаточні рішення з питань про те, чи відповідає "обмеження" свободі слова в тому вигляді, в якому вона захищається статтею 10 Конвенції.

Термін "висловлювання" охоплює не лише виявлення поглядів за допомогою слів, а поширюється також на малюнки, зображення, дії, вчинені з наміром висловити позицію чи подати інформацію. Так само і засоби виявлення поглядів не обмежуються мовленням. Це друковані засоби, теле - і радіомовлення, вистави, фільми, електронні системи і навіть реклама. Таким чином, стаття 10 Конвенції захищає не тільки висловлювання, а й засоби його відтворення, передачі і розповсюдження.

Стаття 10 передбачає різницю між "інформацією" та "ідеями". З цього можна зробити висновок, що свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити. Вона включає також погляди, критику, припущення. Таким чином, гарантії статі 10 поширюються не тільки на "правдиву", тобто таку, що ґрунтується на фактах, інформацію. Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не повинна доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10 Конвенції. (Торгіерсон проти Нідерландів, рішення № 11308/84).

Крім того, стаття 10 Конвенції передбачає і деякі позитивні зобов'язання держави. Так, хоча в статті передбачено заборону втручання в свободу виявлення поглядів з боку державних органів, держава повинна вжити заходи в разі, коли загроза свободі висловлювання виникає з боку органів чи осіб, не пов'язаних з державними органами. Крім того, свобода "одержувати інформацію" не передбачає права доступу до конфіденційної інформації, радше стаття 10 зобов'язує державу не обмежувати доступ до вже наявної інформації. (Лендер проти Швеції, Серія А, №116 (1997), № 74.)

Слід також зазначити, що стаття 10 дозволяє також державі втручатися у свободу виявлення поглядів і в разі запобігання порушенню правопорядку. Для того, щоб показати, що оскаржуване втручання також задовольняє інші критерії пункту 2 статті 10, необхідно показати, що заходи, застосовані в конкретній справі, були "необхідні в демократичному суспільстві" для "попередження порушення порядку".

Європейський суд перше за все підкреслював, що поняття "порядок" в даній статті відноситься не тільки до "публічного порядку" в сенсі статті 6. Воно також зачіпає і порядок, який має підтримуватись в рамках конкретної соціальної групи. Це стосується, наприклад, збройних сил, оскільки безпорядки в такій соціальній групі можуть мати наслідки для порядку в суспільстві в цілому. Звідси випливає, що втручання в свободу висловлювань відповідало б цій умові в тій мірі, в якій його ціллю було б попередження безпорядків в збройних силах. (Енгель проти Нідерландів, Серія А, № 22).

Отже, врахувавши вищенаведене, Європейський суд дійшов висновку, що далекосяжний характер обмежень, які суспільна думка накладає на свободу висловлювань, означає, що виправдати їх може тільки крайня необхідність.

У зв'язку із цим необхідно мати на увазі, що Конвенція про захист прав і основних свобод людини є відповідно до Конституції України частиною українського національного законодавства. Такий статус цього унікального міжнародного правового акту надає можливість українським суддям використовувати Конвенцію як акт прямої дії, а обґрунтовувати свою позицію за допомогою рішень Європейського суду, що має призвести не тільки до демократизації українського судочинства, але й запобігти зверненням проти нашої держави до Європейського суду з прав людини з позовами про порушення в Україні статті 10 Конвенції.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактичних обставин, враховуючи правові висновки Європейського суду з прав людини, діючі норми українського законодавства, суд прийшов до висновку, що діяльність Громадської організації "Молодіжна Єдність" має бути заборонена, оскільки в даному конкретному випадку це є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основи національної безпеки України", національна безпека, зокрема, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності, реалізація яких гарантує державний суверенітет України.

Територіальна цілісність (територіальна недоторканість) держави - принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою.

Принцип територіальної цілосності держав був вперше встановлений у п. 4 ст. 2 Статуту ООН і пізніше отримав розвиток в Декларації про зміцнення міжнародної безпеки.

Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України одним із засновників Громадської організації "Молодіжна Єдність" ОСОБА_4 доведено вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2014 року.

Враховуючи, що дії Громадської організації «Молодіжна Єдність» суперечать основним засадам утворення та діяльності громадських організацій, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про заборону діяльності громадської організації підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд вважає, що заборона громадської організації «Молодіжна Єдність» за рішенням суду, відповідно до ст. 28 Закону України «Про громадські об'єднання», є фактично припиненням юридичної особи громадської організації «Молодіжна Єдність», у розумінні ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Заборонити діяльність Громадської організації «Молодіжна Єдність».

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Заборонити діяльність Громадської організації «Молодіжна Єдність».

25 лютого 2015 року.