Рішення

від 19.02.2015 по справі 359/9779/14-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/120/2015

Справа №359/9779/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарі судового засідання - Шукало М.І.,

за участю представника позивача - Леонідова В.О.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування будинку та заборони відчуження, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2014 року заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просив визнати недійсним договір дарування № 7-315 від 24 травня 2014 року будинку розташованого за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, Садівницьке товариство «Ластівка» та заборонити у будь-який спосіб відчужувати вказане нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у провадженні прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері перебуває кримінальне провадження № 42014110340000025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

15 травня 2014 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

19 травня 2014 року судом надано дозвіл на його затримання та доставки до суду для обрання запобіжного заходу.

В той же день, а саме 19 травня 2014 року ОСОБА_4 оголошено в розшуку, в якому він перебуває і в теперішній час.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2014 року на вищевказане майно ОСОБА_4 накладено арешт.

Прокуратурою встановлено, що ОСОБА_4 знаходячись за межами України, переховуючись від правосуддя (слідства), бажаючи уникнути покарання та конфіскації майна, 24 травня 2014 року здійснив відчуження на користь своєї доньки ОСОБА_3 будинку садівницького товариства, що розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, кадастровий номер 3220881700:05:002:0028 за договором дарування № 7-315 від 24 травня 2014 року. У зв'язку з наявністю реальної загрози подальшого порушення інтересів держави у випадку відчуження вказаного нерухомого майна, враховуючи суспільний резонанс справи, а також те, що відповідач-1 здійснює поступову реалізацію окремого нерухомого майна, на яке не має обтяжень, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору дарування будинку та щодо заборони його відчуження.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав пред'явлений позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Відповідач-2 в судовому засіданні також заперечила проти задоволення позову.

Заслухавши учасників цивільного процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері перебуває кримінальне провадження № 42014110340000025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Санкція даної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна (а.с. 6-7).

Відповідно до інформаційної довідки реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві за № 21738593 від 16 травня 2014 року за ОСОБА_4 зареєстровано наступне майно: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна 35483645; будівлю прохідної і охорони (літ. А) в АДРЕСА_4, реєстраційний номер майна 31443756; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 реєстраційний номер майна 1237280000; земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер 3221285201:01:019:0038, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 58767532212; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 144269580000; садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_7 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 162332232208; земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, кадастровий номер 3220881700:05:002:0028, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 162404032208; 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 305765580000

15 травня 2014 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

19 травня 2014 року судом надано дозвіл на його затримання та доставки до суду для обрання запобіжного заходу.

В той же день, а саме 19 травня 2014 року ОСОБА_4 оголошено в розшук, в якому він досі перебуває.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2014 року на все вищевказане майно ОСОБА_4 накладено арешт.

Судом також встановлено, що 24 травня 2015 року ОСОБА_4 знаходячись за межами України, здійснив відчуження на користь своєї доньки ОСОБА_3 будинку садового товариства «Ластівка», що розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, за договором дарування № 7-315 від 24 травня 2014 року.

Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначається, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

В пункті 8 вищевказаної Постанови зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим такожправочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом МЮ України № 20/5 від 03 березня 2004 року передбачено, що нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема : договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України). Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір дарування будинку відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а саме: волевиявлення учасника правочину є вільним і відповідає його внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, укладений сторонами при повному усвідомленні значення своїх дій, розумінні всіх обставин, які мають істотне значення, на звичайних умовах та підстав визнавати його недійсним у суду немає.

Доказів протилежного позивач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку про недоведеність позивачем недійсності договору дарування будинку, оскільки доводи позивача про те, що зазначений правочин суперечить інтересам держави та суспільства, а також його моральним засадам жодними належними доказами в судовому засіданні не підтверджено.

Керуючись ст. ст. 202, 203, 215, 717 ЦК України, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом МЮ України № 20/5 від 03.03.2004 року, ст.ст. 10,11, 57-60, 76, 88,169, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено 25.02.2015р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області В.П. Величко