Рішення

від 24.02.2015 по справі 214/7566/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/7566/13-ц 22-ц/774/319/К/15

Справа №214/7566/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/319/К/15 суддя Ан О.В.

Категорія - 53 (IV) Доповідач - Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,

при секретарі Трофименко О.О.,

за участі - представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Вербенка Петра Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Логін" на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Логін" про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та розірвання трудового договору, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Логін" (далі - ПП "Логін") про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та розірвання трудового договору. Уточнивши який, просив стягнути з ПП "Логін" на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 18 лютого 2013 року по 16 червня 2014 року в розмірі 18854,10 грн. та моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн.; визнати безстроковий трудовий договір, укладений між сторонами розірваним з 17.07.2014 року, а також зобов'язати відповідача повернути йому трудову книжку, здійснивши повний розрахунок.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те. що з 05.11.2012 року він працював на посаді менеджера зі збуту у ПП "ЛОГІН". Робоче місце знаходилось за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг. пр. Миру, буд.50. 18.02.2013 року представником підприємства позивачу було повідомлено, що його звільнено, а офіс за вищевказаною адресою більше не працює. Жодної заяви про звільнення позивач не подавав, двостороннього договору про припинення трудових відносин з адміністрацією підприємства не укладав. Остаточного розрахунку по заробітній платі та невикористаній відпустці роботодавець не зробив, трудову книжку до сьогоднішнього дня не повернув. Таким чином позивач був позбавлений свого робочого місця, а іншого роботодавець не надав. На день пред'явлення позову до суду позивач вважає, що він перебував у вимушеному прогулі 483 дні. з 18.02.2013 року по 16.06.2014 року. Таким чином, за час вимушеного прогулу відповідач зобов'язаний виплатити на користь позивача заробітну плату в сумі 18854,10 грн., яку розраховано наступним чином: 1147,00 грн. (мінімальна заробітна плата за місяць) : 30 (середня кількість днів у місяці) * 285 (кількість розрахункових днів дії відповідного розміру мінімальної заробітної плати) + 1218,00 грн. (мінімальна заробітна плата за місяць) : 30 (середня кількість днів у місяці) * 196 (кількість розрахункових днів дії відповідного розміру мінімальної заробітної плати) = 18854,10 грн.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ПП "Логін" на користь ОСОБА_3, заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 18.02.2013 року по 16.06.2014 року в розмірі 18854 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 10 коп.

Стягнуто з ПП "Логін" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Визнано безстроковий трудовий договір укладений між ОСОБА_3 та ПП "Логін" - розірваним з 17.07.2014 року.

Зобов'язано ПП "Логін" повернути ОСОБА_3 його трудову книжку та здійснити повний грошовий розрахунок.

Стягнуто з ПП "Логін" на користь держави судовий збір в розмірі 243.60 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2014 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, поставив питання про скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права. Так, згідно ст. 36 КЗпІІ України є виключний перелік підстав для розірвання трудового договору. Проте, застосовуючи до спірних правовідносин ст. 38 КЗпП України, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що в такому разі від позивача повинна була надійти на адресу відповідача відповідна заява у встановленому порядку. Проте, позивач в порушення даної вимоги закону жодним чином не повідомив підприємство відповідача про свій намір звільнитись.

Натомість з 18.02.2013 року позивач жодного разу не з'явився на робоче місце та ігнорує вимоги відповідача та Територіальної державної інспекції праці у Львівській області надати письмові пояснення з цього приводу, що, в свою чергу, позбавляє відповідача права звільнити відповідача у відповідності до ст. 40 КЗпП України. У зв'язку з цим представник відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними, отже такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, зазначив, що твердження позивача щодо відсутності зв'язку з відповідачем, не відповідає дійсності, про що свідчить вперте ігнорування позивачем усіляких спроб зв'язатись самого ПП "Логін" з ОСОБА_3 для отримання від нього письмових пояснень з приводу його відсутності на робочому місці починаючи з 18.02.2013 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи з 05.11.2012 року ОСОБА_3 працював на посаді менеджера зі збуту у ПП "ЛОГІН", що підтверджується наказом за підписом директора вказаного підприємства, №11 від 05.11.2012 року (а.с.77). Робоче місце позивача знаходилось за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр. Миру, буд. 50.

18.02.2013 року представником підприємства позивачу було повідомлено, що його звільнено, а офіс за вищевказаною адресою більше не працює. Позивач жодної заяви про звільнення не подавав, двостороннього договору про припинення трудових відносин з адміністрацією підприємства не укладав. Остаточного розрахунку по заробітній платі та невикористаній відпустці роботодавець із позивачем не зробив, трудову книжку не повернув. Таким чином, позивач вважає, що був позбавлений свого робочого місця, а іншого роботодавець йому не надав. У трудовій книжці позивача є запис про прийняття його на роботу менеджером зі збуту. Свої зобов'язання він виконував належним чином до тих пір, доки відповідач надавав йому роботу та робоче місце за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд.50. З того часу, як відповідач припинив надавати позивачу роботу та доступ до робочого місця, останній не мав можливості працювати належним чином, а тому і здійснювати загальнообов'язкові соціальні страхові виплати. Таким чином, позивач перебував у вимушеному прогулі 483 дні, з 18.02.2013 року по 16.06.2014 року. Отже, за час вимушеного прогулу відповідач зобов'язаний виплатити на користь позивача заробітну плату в сумі 18854,10 грн., яку розраховано таким чином: 1147,00 грн. (мінімальна заробітна плата за місяць) : 30 (середня кількість днів у місяці) * 285 (кількість розрахункових днів дії відповідного розміру мінімальної заробітної плати) + 1218,00 (мінімальна заробітна плата за місяць) : 30 (середня кількість днів у місяці) * 196 (кількість розрахункових днів дії відповідного розміру мінімальної заробітної плати) = 18854,10 гривень. Зазначені факти додатково підтверджуються результатами перевірки діяльності ПП "ЛОГІН", яку було здійснено Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області на підставі заяви позивача щодо відновлення його порушених трудових прав. Факт працевлаштування позивача додатково підтверджується випискою, наданою Управлінням ПФУ у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, від 27.09.2013 року, форма ОК-5.

Також, своїми неправомірними діями відповідач завдав позивачу значної моральної шкоди. Так, на протязі більше ніж 16 місяців позивач був позбавлений матеріального забезпечення (заробітку), що потягнуло за собою порушення нормального плину мого життя: він перестав бачитись зі своїми друзями та рідними, не відвідував днів народження близьких людей, не мав можливості відпочити та оздоровитись влітку на морі, так як всі ці події, так чи інакше, вимагають грошових коштів, яких у нього не було з вини відповідача. Крім того, позивач не міг влаштуватись на роботу до іншого підприємства, так як у нього відсутня трудова книжка, яка знаходиться у володінні відповідача, що унеможливлює процес працевлаштування. До того ж, позивач був змушений звертатись до державних органів з приводу відновлення його порушених трудових прав, принижувати свою честь та гідність при телефонних перемовинах із представниками відповідача при розшуку керівника, випрошування робочого місця для можливості праці та отримання грошового забезпечення. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив у 8000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався нормами трудового законодавства та дійшов висновку про порушення підприємством відповідача трудових прав ОСОБА_3

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є необґрунтованими, не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу № 15 від 15.04.2013 року припинено діяльність ПП "Логін" в м. Кривий Ріг з 15.06.2013 року. При цьому за наявності відповідної письмової згоди працівників представництва підприємства повинно було бути переведено з м. Кривий Ріг на відповідні посади в м. Львів.

У відповідності до ст. 36 КЗпП України Підставами припинення трудового договору є: угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; підстави, передбачені контрактом.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. Також у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, жодна з перелічених підстав не може бути застосована до спірних правовідносин.

Висновок суду першої інстанції, про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 38 КЗпП України є хибним, оскільки даною нормою передбачена можливість звільнення працівника за власним бажанням за умови письмового повідомлення про намір звільнитись останнім роботодавця. Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо такого повідомлення ОСОБА_3 підприємство відповідача.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання трудового договору розірваним, а, відповідно, і решти позовних вимог, оскільки вони є похідними.

Крім того, у відповідності до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідносин; припинення правовідносин; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто такого способу захисту цивільних прав, як визнання судом договору припиненим, не передбачено вказаною нормою. Представник позивача також не пояснив, із посиланням на яку статтю КЗпП України до трудової книжки позивача в такому випадку має бути внесений запис про звільнення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Проте нормами діючого КЗпП України обраний позивачем у даній справі спосіб захисту не передбачений.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим ствердження позивача про перебування його у вимушеному прогулі та відповідно наявність підстав щодо стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу виходячи з наступного.

Так, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. Вимушений прогул працівника має місце при незаконній відмові у прийнятті його на роботу або при несвоєчасному укладенні трудового договору, незаконному відстороненні від роботи, незаконному звільненні або незаконному переведенні на іншу роботу, затримці видачі трудової книжки, неправильному формулюванні в трудовій книжці причини звільнення, якщо воно перешкоджало працевлаштуванню його. Представник відповідача зазначив, що позвиача звільненно не було, скорочення штату працівників не проводилося, представництво підприємства у м.Кривий Ріг припинило роботу лише у червні 2013 року. Натомість представник відповідача представив акт про невихід на роботу позивача без поважних причин з 18.02.2013 року до складання атку 27.02.2013 року (а.с.71), а також табелі обліку робочого часу, з яких випливає, що позивач обліковується на підприємстві як відсутній без поважних причин починаючи з 18.02.2013 року. Позивач не спростував жодним чином даного акту та не довів його присутність на робочому місці та недопущення його до роботи работодавцем жодними допустими длоказами окрім власних пояснень. За власним визнанням позивача він не звертався із жодною заявою до директора підприємства, обмежившись спілкування телефоним зв`язком, а за спливом чотирьох місяців - в червні 2013 року звернувся до інспекції праці, і лише у жовтні 2013 року - до суду із даним позовом. Разом із тим позивач заперечив, що йому відомо про які- небудь матеріальні претензії роботодавця, його звернення до правоохоронних орагнів про допущені ним розкрадання тощо.

Отже, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не вірно визначився щодо виниклих правовідносин між сторонами спору, не взяв до уваги фактичні обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм хибну правову оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону. Висновки суду не обґрунтовані і спростовуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Логін" - задовольнити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 липня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Логін" про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та розірвання трудового договору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: