Рішення

від 24.02.2015 по справі 908/5624/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 Справа № 908/5624/14

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська» (86111, Донецька область, м. Макіївка, вул. Янки Купали, 1)

про стягнення суми 138000грн. штрафу

Суддя Мірошниченко М.В.

при секретарі Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Алєксєєв С.С. (дов. № 27 від 01.01.2015р.)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВЛЕНО:

Державним підприємством «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська» суми 138000 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Позовна заява обгрунтована наступними обставинами. За накладною № 49316706 зі станції Макіївка Донецької залізниці відповідач відправив на станцію Берегова (експорт) Одеської залізниці вантаж у ваганах № 56394174, № 53197356, № 53531208, № 54038740, № 60032406. В процесі перевезення вантажу 13.06.2014р. на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу і виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі вантажу, вказаній відправником у накладній.

Так, встановлено, що:

- вказана у накладній № 49316706 маса вантажу у вагоні № 56394174 складає 68000 кг., однак фактична маса вантажу складає 51950, що на 16050 кг. менше, ніж вказано у накладній;

- вказана у накладній маса вантажу у вагоні № 53197356 складає 69000 кг., однак фактична маса вантажу складає 56400кг., що на 12600 кг. менше, ніж вказано у накладній;

- вказана у накладній маса вантажу у вагоні № 53531208 складає 68000 кг., однак фактична маса вантажу складає 55450кг., що на 12550 кг. менше, ніж вказано у накладній;

- вказана у накладній маса вантажу у вагоні № 54038740 складає 69000 кг., однак фактична маса вантажу складає 56850кг., що на 12150 кг. менше, ніж вказано у накладній;

- вказана у накладній маса вантажу у вагоні № 60032406 складає 69000 кг., однак фактична маса вантажу складає 59500кг., що на 9500 кг. менше, ніж вказано у накладній.

За наслідками контрольного зважування був складений Комерційний акт РА № 003587/266 від 13.06.2014р.

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України було нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати, що становить суму 138000 грн.

На підставі ст. 307 ГК України, ст.ст. 3, 10 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту Залізниць України позивач просить позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову. Відповідач зазначив, що за накладною № 49316706 напіввагони завантажувались до повної місткості з «шапкою» до 300мм. вище бортів. Зважування здійснювалось на справних 150 тонних вагах, повірених 04.10.2013р., про що є відмітка у технічному паспорті ваг № 0306. Відповідно до п.3 Правил приймання вантажів до перевезення, затв. наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. з боку відправника (ТОВ ЦЗФ «Пролетарська») недоліків, які можуть призвести до втрати, псування або пошкодження вантажу, станцією Макіївка Донецької залізниці виявлено не було, вантаж було прийнято до перевезення 11.06.2014р., про що у накладній проставлено календарний штемпель. З часу прийняття вантажу до перевезення і до моменту його видачі одержувачу - ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залізниця несе відповідальність за збереження вантажу.

Посилаючись на технічний паспорт вагонних ваг № 14 позивача, відповідач зазначає, що наступна перевірка повинна бути не пізніше 17.04.2014р., але станом на 13.06.2014р. відсутні відомості щодо проведення наступного огляду - перевірки у 2014році. Таким чином, за доводами відповідача, оскільки п.14 Статуту залізниць заборонено зважування вантажів на несправних вагах, а також із простроченням строків повірки та таврування, тому позивач не мав права проводити зважування на несправних вагах.

Позивач не надав протоколи зважування станцією Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, які свідчать, що при проведенні перевірки вантажу різниці проти комерційного акту не виявлено. Виписка з книги контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу не містить даних про швидкість, з якою рухались вагони та чи знаходились вони у стані покою під час зважування.

Вказує, що нестача вантажу сталась на шляху прямування і відповідно до ст. 110 Статуту залізниць відповідальність за збереження вантажу повинна нести залізниця.

Про наявність нібито виявленої нестачі та складання Комерційного акту відповідачу нічого відомо не було і представник вантажоодержувача для засвідчення нестачі не викликався.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5624/14, судовий розгляд справи призначено на 20.01.2015р.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2015р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи за клопотанням позивача було продовжено на 15 днів - до 24.02.2015р., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України з метою витребування доказів відкладено на 10.02.2015р.

Ухвалою суду від 10.02.2015р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.02.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2015р. підтримав доводи позовної заяви у повному обсязі.

20.01.2015р. до господарського суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, яке було задоволено судом, що відображено в ухвалі від 20.01.2015р.

10.02.2015р. до господарського суду надійшло клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати відповідачу та до матеріалів справи копію протоколу зважування напввагонів за накладною № 49316706 від 11.06.2014р. та знімки промислового телебачення щодо спірних вагонів, яке було задоволено судом, що відображено в ухвалі суду від 10.02.2015р.

Представник відповідача до судових засідань 20.01.2015р., 10.02.2015р. та 24.02.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.01.2015 р. місцезнаходження ТОВ «ЦЗФ «Пролетарська» визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 86111, м. Макіївка Донецької області, вул. Янки Купала, буд. 1.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО», інформація про час і місце судових засіданнь (зміст ухвал суду від 09.12.2014р., від 20.01.2015р. та від 10.02.2015р.) була розміщена, відповідно, 29.12.2014р., 30.01.2015р. та 13.02.2015р. на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб - порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

Крім того, ухвали господарського суду від 20.01.2015р. та від 10.02.2015р. були направлені на електронну адресу відповідача, про що свідчить Витяг з журналу вихідної кореспонденції електронної пошти 02.02.2015р. та від 16.02.2015р.

Про обізнаність відповідача із фактами судових засіданнь свідчать його письмові клопотання (від 19.01.2015р. вих. № 01/137, від 09.02.2015р. вих. № 01/302) та відзив на позовну заяву від 09.02.2015р. вих. № 01/301, які надійшли до господарського суду електронною поштою.

За таких обставин, судом вжиті усі можливі і достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/4601/14, внаслідок чого відповідач вважається повідомленим належним чином.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 24.02.2015 р. справу розглянуто по суті спору; прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут) визначено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до абзацу 8 ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За приписами ст. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення зазначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2014р. за залізничною накладною № 49316706 зі станції відправлення Макіївка Донецької залізниці до станції призначення Берегова (експорт) Одеської залізниці відповідачем було відправлено 5-ть вагонів з вантажем - концентрат вугільний, а саме: у вагоні № 56394174 маса вантажу складає 68000 кг., тара - 22400 кг.; у вагоні № 53197356 маса вантажу складає 69000 кг., тара - 23500 кг.; у вагоні № 53531208 маса вантажу складає 68000 кг., тара - 21800 кг.; у вагоні № 54038740 маса вантажу складає 69000 кг., тара - 24000 кг.; у вагоні № 60032406 маса вантажу складає 69000 кг., тара - 23500 кг., вантаж завантажений навалом.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

13.06.2014р. на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагонах

№ 56394174, № 53197356, № 53531208, № 54038740, № 60032406 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній № 49316706, і за вказаними обставинами було складено акт загальної форми № 817 від 13.06.2014р.

Згідно акту загальної форми № 817 від 13.06.2014р. вагони були затримані для проведення контрольної перевірки, за наслідками якої було виявлено, що при перевантаженні вагонів у статистичному режимі на справних 150 тн. вагонних електронно-тензометричних вагах виявилась невідповідність маси вантажу, визначеної у накладній, фактичній масі вантажу у вагонах.

За наслідками перевірки, 13.06.2014р. був складений Комурційний акт РА № 003587/266, згідно до якого: у вагоні № 56394174 маса брутто - 74350кг., тара по документу - 22400кг., нетто - 51950кг., що менше, ніж вказано у накладній на 16050кг.; у вагоні № 53197356 маса брутто - складає 79900 кг., тара по документу - 23500кг., маса нетто - 56400кг., що на 12600 кг. менше, ніж вказано у накладній; у вагоні № 53531208 маса брутто - складає 77250 кг., тара по документу - 21800кг., маса нетто - 55450кг., що на 12550 кг. менше, ніж вказано у накладній; у вагоні № 54038740 маса брутто складає 80850 кг., тара по документу - 24000кг., маса нетто - 56850кг., що на 12150 кг. менше, ніж вказано у накладній; у вагоні № 60032406 маса брутто складає 83000 кг., тара по документу - 23500кг., маса нетто - 59500кг., що на 9500 кг. менше, ніж вказано у накладній.

У підтвердження наведених обставин позивачем також надано до матеріалів справи Виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станом на 13.06.2014р.

Статтею 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

В накладній № 49316706 також зазначено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ним у накладній, відповідно до ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць України.

Як свідчить ст. 122 Статуту залізниць, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно, стаття 118 Статуту залізниць визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно зі ст. 129 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334. Таким чином, комерційний Акт РА № 003587/266 від 13.06.2014р. є підставою для покладання відповідальності, передбаченої ст. 122 Статуту, на відправника - відповідача у справі.

У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки (п.п. 6.1., 6.2. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 № 04-5/601).

Із змісту накладної № 49316706 вбачається, що загальна провізна плата вагонів № 56394174, № 53197356, № 53531208, № 54038740, № 60032406 становить суму 27600 грн.

Таким чином провізна плата одного вагону становить 5520грн.

Згідно розрахунку позивача, штраф за невірно зазначену масу вантажу у накладній № 49316706, нарахований у відповідності до ст. 118 Статуту залізниць, складає суму 138000 грн. (5520грн. х 5 х 5 = 138000 грн.). Таким чином, розрахунок штрафу позивачем здійснено вірно, а вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, є законними та обґрунтованими.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не мають істотного значення для вирішення спору, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, ст. 24, 122 Статуту залізниць, п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, позивач надав належні і допустимі докази невідповідності маси вантажу, вказаного у накладній, фактичній масі вантажу, який знаходився у вагонах, а саме: Акт загальної форми від 13.06.2014р., Комерційний акт РА № 003587/266, Виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станом на 13.06.2014р.

Натомість відповідач у підтвердження наведених доводів про можливість втрати вантажу перевізником (залізницею), відповідальність за що у відповідності до ст.ст. 22, 110 Статуту залізниць повинна нести залізниця, не надав жодного належного і допустимого доказу. Крім того, вказані доводи відповідача носять характер припущення.

Що стосується доводів відповідача про відсутність, згідно до вимог ст. 14 Статуту залізниць, права позивача здійснювати зважування вантажів на вагах з простроченими строками повірки та таврування, суд зазначає наступне. Як свідчить ст. 14 Статуту залізниць, ваги і вагові прилади підлягають обов'язковій державній повірці і тавруванню в установленому порядку. Зважування вантажів на несправних вагах, а також на вагах з простроченими термінами повірки і таврування не дозволяється. Повірка, таврування ваг та вагових приладів провадяться під час установки ваг, після виходу їх із капітального та середнього ремонту та періодично у терміни, встановлені Держстандартом.

Позивачем до матеріалів справи надано засвідчену копію Технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) № 14 - вагонні ваги Станція Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці: вид - тензометричні, модифікація - ВВЄТ - 150 - ТД.2 - ЕП.1 - ДП - С, номер У 2270-06, заводський № 032, згідно до якого міжповірочний інтервал ЗВВТ становить - 12 місяців (п.11), інтервал між оглядами - перевірками ЗВВТ становить - 6 місяців.

При цьому, в Технічному паспорті зазначено, що ваги повірені 17.10.2013р. і наступна повірка ваг ( з огляду на міжповірочний інтервал 12 місяців) повинна відбутись не пізніше 16.10.2014р. Оскільки зважування спірних вагонів відбувалось 13.06.2014р., тому станом на час проведення зважувань, ваги були повірені належним чином без пропуску строку повірки.

Крім того, з вказаного Технічного паспорту випливає, що 16.04.2014р. проведено огляд - перевірку ваг робочими еталонами і наступний огляд - перевірка ваг (з огляду на інтервал між оглядами - перевірками, що становить 6 місяців) повинна відбутись не пізніше 16.11.2014р. Оскільки зважування вагонів відбулось 13.06.2014р., тому станом на час проведення зважувань, був відсутній факт пропуску строку огляду-перевірки ваг.

Таким чином доводи відповідача щодо відсутності права позивача на здійснення зважувань вагами із посиланням на ст. 14 Статуту залізниць, є необгрунтованими і безпідставними, оскільки ваги були повірені і перевірені належним чином.

Щодо клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати відповідачу та до матеріалів справи копію протоколу зважування напіввагонів за накладною № 49316706 від 11.06.2014р. та знімків промислового телебачення щодо спірних вагонів, то вказане клопотання було задоволено судом, що відображено в ухвалі суду від 10.02.2015р.

В судовому засіданні 24.02.2015р. представник позивача пояснив, що до матеріалів справи разом із позовною заявою позивач надав Виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станом на 13.06.2014р. (засвідчену копію). У відповідності до Опису вкладення у лист від 08.12.2014р. (п.5 за переліком доданих матеріалів), на адресу відповідача також вказана копія Виписки була направлена і, крім того, виписка була направлена позивачем на електронну адресу відповідача 30.01.2015р. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, саме вказана виписка і є первинним документом, яким встановлений факт зважування вагонів та невідповідності маси вантажу, що вподальшому також було зафіксовано у Акті загальної форми від 13.06.2014р. та Комерційному акті від 13.06.2014р. Крім того, представник позивача надав письмові пояснення від 24.02.2014р., згідно до яких у зв'язку з фінансовими проблемами, проведенням військових дій у зоні АТО та фактичної відсутності на момент зважування вагонів можливості зйомки промислового телебачення, зйомка не проводилась.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про наявність підстав для задоволення позову. Позов слід задовольнити.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 03.07.2014р. у справі № 905/1124/14 та від 23.07.2014р. у справі № 905/1383/14.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" (86111, Донецька область, м. Макіївка, вул. Янки Купали, 1; код ЄДР 00176451) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДР 01073828) суму 138000 (сто тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп. штрафу та суму 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.02.2015р.

Суддя М.В. Мірошниченко