Постанова

від 23.02.2015 по справі 910/16729/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа№ 910/16729/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.02.2015

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 4" на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 (повне рішення складено 30.10.2014)

у справі №910/16729/14 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом приватного підприємства "Аве"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 4"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про зобов'язання припинити незаконні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №910/16729/14 позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 4" відновити електропостачання офісу за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 23, офіс 108, що належить приватному підприємству "Аве". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 4" на користь приватного підприємства "Аве" 1 218,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 4" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №910/16729/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Ухвалою від 08.12.2014 Київським апеляційним господарським судом поновлено ТОВ "Рада 4" строк на подання апеляційної скарги та призначено розгляд справи №910/16729/14 до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь у судових засіданнях 21.01.2015 та 23.02.2015 в яких надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу ТОВ "Рада 4" залишити без задоволення, а рішення суду господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №910/16729/14 - без змін.

Представники відповідача брали участь у судових засіданнях 09.02.2015 та 23.02.2015, в яких надавали свої пояснення та підтримували доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу ТОВ "Рада 4" задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №910/16729/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи брав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення та просив суд вирішити спір у справі відповідного до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2006 між АЕК "Київенерго" та ПП "Аве" укладено договір №30493 про постачання електричної енергії, за умовами якого електропостачання об'єкта-офісу по бульвару Л. Українки, 23 м. Києва здійснюється технологічними електричними мережами наведеного житлового будинку від головного розподільчого щита №3 (ГРЩ 3) балансоутримувача ТОВ "Рада 4".

11.02.2014 між ПП "Аве" та ТОВ "Рада 4" укладено договір № 151/04/УН про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги, відповідно до п. п. 1.1-1.2. договору, а позивач прийняти та оплатити послуги з розрахунку 2 426,03 грн. щомісячно.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання припинити незаконні дії, мотивуючи вимоги тим, що договірні зобов'язання виконує своєчасно та в повному обсязі, між тим відповідач припинив постачання електроенергії до приміщення позивача.

Відповідач на звернення щодо відключення електроенергії заявив, що підключення відбудеться після сплати заборгованості. Разом з тим, заборгованість по сплаті за електроенергію відсутня, тому є факт самовільного та безпідставного відключення споживача від електроенергії.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного з ТОВ "Рада 4" та ПАТ "Київенерго" 14.12.2012, власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами у точки приєднання електроустановок Користувача або споживачів Користувача, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а користувач своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору; власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених у додатку №1 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатації відповідальності сторін".

Тому, виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача відновити електропостачання офісу за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 23, офіс 108, що належить ПП "Аве" обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти рішення, в повному обсязі, відповідач звертає увагу на те, що покладені в основу рішення акти не є належними та допустимими доказами, оскільки складені у відсутності уповноваженого представника відповідача; в матеріалах справи відсутні докази, що вказують на вину відповідача стосовно відключення позивача від постачання електроенергії, не надано акту-претензії щодо неналежного надання послуг, передбачених укладеним сторонами договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. ст. 509, 510, 513, 520, 521 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2014 о 16 год. 10 хв. відбулось відключення офісу позивача від електропостачання, чим порушені права позивача, як споживача, на отримання електричної енергії від третьої особи.

Крім того, факт чергового припинення електропостачання до офісу позивача 17.10.2014 підтверджується: зверненнями позивача на централізовану гарячу лінію третьої особи за номером "1588" з повідомленням факту припинення електропостачання офісу; актом від 17.10.14 про фіксування припинення електропостачання, складеним представниками позивача та за участю представників охоронної фірми ТОВ "Венбест", які здійснюють централізовану охорону офісу за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 23, офіс 108 згідно договору №2026-ОП від 28.02.2005; письмовим зверненням 20.10.2014 позивача до третьої особи щодо чергового припинення електропостачання відповідачем офісу позивача та актом контрольного огляду розрахункових засобів обліку, складеним уповноваженим представником третьої особи Пироговим О.С., який прибув до офісу позивача та зафіксував відсутність електропостачання офісу.

20.10.2014 позивач звернувся з листом до керівника відповідача, в якому просив останнього відновити електропостачання офісу позивача, звернувши увагу відповідача, що протягом всього часу в останнього не було жодної заборгованості в частині оплати за електроенергію перед третьою особою, а тому немає підстав для припинення її постачання.

З договору №30493 про постачання електричної енергії від 28.09.2006, укладеного між АЕК "Київенерго" та ПП "Аве" вбачається, що електропостачання об'єкта-офісу по бульвару Л.Україники, 23 м. Києва здійснюється технологічними електричними мережами наведеного житлового будинку від головного розподільчого щита №3 (ГРЩ 3 балансоутримувач ТОВ "Рада 4"). Межа балансової належності мереж з ПАТ "Київенерго" визначена на кабельних наконечниках у ГРЩ 3.

Отже, третя особа постачає електроенергію на межу балансової належності мереж згідно з умовами договору, відключень електропостачання ГРЩ 3, в тому числі приміщень позивача не проводило.

Відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного між ТОВ "Рада 4" та ПАТ "Київенерго" 14.12.2012, відповідач зобов'язався утримувати електричні мережі спільного використання у належному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для передачі електроенергії до межі балансової належності електроустановок користувача або споживачів користувача; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень, тощо.

За положеннями ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з положеннями пункту 38 Правил споживання електричної енергії, енергопостачальник зобов'язується забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договором, надавати інформацію про послуги, пов'язані з електропостачанням, та про терміни обмежень і відключень, розглядати звернення та претензії споживача щодо надання послуг, пов'язаних з постачанням електричної енергії, та приймати з цього приводу рішення у терміни, передбачені законодавством; приймати письмові та усні повідомлення (у тому числі засобами зв'язку) споживачів щодо порушення електропостачання або порушення параметрів якості електричної енергії, а також вживати заходів до відновлення електропостачання та приведення показників якості у відповідність з вимогами нормативних документів.

Пунктом 35 Правил визначено перелік підстав, при настанні яких енергопостачальник має право відключити споживача, зокрема у разі порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному цими Правилами. Одночасно, згідно з абзацом шостим пункту 37 Правил, енергопостачальник має право тимчасово припиняти постачання електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках, передбачених пунктами 34 і 35 цих Правил.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у позивача відсутня заборгованість позивача як перед відповідачем так і перед третьою особою.

З наданих ПАТ "Київенерго" пояснень та документів вбачається, що аварійних та ремонтних робіт, що є підставою для тимчасового припинення електроенергії з боку третьої особи не проводилось, але при перевірки відключень, інженером ПАТ "Київенерго" встановлено, що електроенергія відсутня, оскільки живлення на приміщення позивача не подається.

З цього випливає, що було відключено автоматичний вимикач, а відновлення постачання електроенергії відбулось після його вмикання працівниками відповідача.

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

За змістом ст. ст. 1, 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору, а виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; управитель здійснює огляд та складає відповідні акти.

Відповідачем не надано жодного доказу в спростування доказів наданих позивачем та третьою особою, не надано доказів своєчасного реагування на звернення позивача щодо відключень електроенергії, що відбулись як 30.07.2014 так і 17.10.2014.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали. Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами. Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №910/16729/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №910/16729/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 4" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 4" на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №910/16729/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №910/16729/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16729/14 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук