Постанова

від 10.02.2015 по справі 2а-5029/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 8007/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Імперія-К» до Державної податкової інспекції в місті Рівне, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Імперія-К» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Рівне, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області, яким просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.09.2010 року № 0005431541/0/15-21, яким йому зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на 3721,00 грн., та стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 3721,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у м. Рівне податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 року № 0005431541/0/15-21; зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Рівне вчинити дії, визначені чинним законодавством України, щодо повернення ТзОВ «Імперія-К» суми бюджетного відшкодування у розмірі 3721,00 грн.; в решті позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що дослідженими судом належними та допустимими доказами стверджується, що позивачем було в повній мірі дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», необхідні для отримання бюджетного відшкодування за липень 2010 року, а зменшення позивачу бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим. Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд зазначив, що порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість чітко визначений положеннями п 7.7 ст. 7 вказаного Закону та Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72. На думку суду першої інстанції, суд не може підміняти податковий орган та орган державного казначейства і вирішувати питання, що належать до їх виключної компетенції. Тому позовна вимога про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість до задоволення не підлягає. При цьому, виходячи з наведеного вище та враховуючи приписи ч. 2 ст. 11, ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України у їх системному зв'язку з вимогами ст. 17 цього Кодексу , суд вважав за необхідне зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівне вчинити дії, визначені чинним законодавством України, щодо повернення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 3721,00 грн.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Однак суд першої інстанції не встановив факту включення контрагентами позивача сплачених ним сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань та їх сплати до бюджету.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.

Як встановив суд, 16.09.2010 року працівник Державної податкової інспекції в місті Рівне провів документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Імперія-К» за липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 719.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено на 3721,00 грн. суму податку на додану вартість, належного до бюджетного відшкодування за вказаний період.

Даний висновок податковий орган мотивував тим, що на момент проведення камеральної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у нього була відсутня інформація про включення до податкових зобов'язань та відсутні відповіді на направлені запити про проведення зустрічних перевірок по основному постачальнику позивача ТзОВ ВТФ «Авіас», яке перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, основний вид діяльності - роздрібна торгівля пальним. Подана ТзОВ ВТФ «Авіас» декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року визнана недійсною.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція в місті Рівне прийняла податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.09.2010 року № 0005431541/0/15-21, яким ТзОВ «Імперія-К» зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на 3721,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Як вбачається з поданої ТзОВ «Імперія-К» до Державної податкової інспекції в місті Рівне податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та розрахунком бюджетного відшкодування, сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 3721,00 грн.

Разом з декларацією ТзОВ «Імперія-К» подала заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій просила перерахувати на розрахунковий рахунок бюджетне відшкодування у вказаній сумі.

Як зазначено вище, за результатами перевірки Державна податкова інспекція в місті Рівне зменшила позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 3721,00 грн.

Вказана сума податку на додану вартість сформована ТзОВ «Імперія-К» за результатами господарських операцій з придбання у червні 2010 року в ТзОВ ВТФ «Авіас» товарно-матеріальних цінностей (пального), суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарів, позивач включив до складу податкового кредиту цього періоду.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин і у відповідній редакції) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 цієї статті якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. пп. 7.7.4-7.7.6 цього пункту платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом того ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як зазначив Верховний суд України в постанові від 14.10.2014 року у справі 21-318а14, контролюючий орган у межах правил пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення були допущені саме платником податку при поданні податкової звітності і заяви про бюджетне відшкодування.

При цьому, така перевірка, зокрема, не виключає можливості перевірки товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Водночас, як вказує Верховний суд України, ці норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку і не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірки контрагентів платника податків, які були постачальниками (продавцями) товарів (послуг), на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

У зазначеній постанові, а також у постановах від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08 та від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, Верховний Суд України сформулював правову позицію, суть якої полягає в тому, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього платника податку.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, на думку колегії суддів, платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання цього відшкодування, зокрема, сплатив податок постачальникам в ціні придбаних товарів (послуг), має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, використовував придбані товари (послуги) у власній господарській діяльності, а також за умови підтвердження належними доказами товарності (реальності) господарських операцій із контрагентами, за результатами яких були сформовані суми податку на додану вартість, які заявлені до бюджетного відшкодування.

Податковий орган не заперечує факту сплати ТзОВ «Імперія-К» податку на додану вартість в ціні товару, придбаного у ТзОВ ВТФ «Авіас», має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту, зокрема, виписані ТзОВ ВТФ «Авіас» податкові накладні, відносно яких у відповідача немає зауважень щодо оформлення та відповідності вимогам законодавства.

Факт реального здійснення ТзОВ «Імперія-К» зазначених вище господарських операцій з ТзОВ ВТФ «Авіас» підтверджується наступними доказами, наданими позивачем.

10.09.2007 року ТзОВ ВТФ «Авіас» (постачальник) та ТзОВ «Імперія-К» (замовник) уклали договір № 16 на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками.

Факт передачі позивачу товару, передбаченого договором, та його оплати в повному обсязі позивачем підтверджується: виписаною постачальником, підписаною представниками та скріпленою печатками сторін договору видатковою накладною від 30.06.2010 року № 30-245 на загальну суму 58324,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 9720,67 грн.; виписаними ТзОВ ВТФ «Авіас» податковими накладними на вказані суми поставки від 02.06.2010 року № 754/30, від 04.06.2010 року № 769/30, від 08.06.2010 року № 776/30, від 09.06.2010 року № 787/30, від 11.06.2010 року № 805/30, від 18.06.2010 року № 845/30, від 21.06.2010 року № 858/30, від 23.06.2010 року № 867/30, від 24.06.2010 року № 880/30, від 25.06.2010 року № 885/30, від 29.06.2010 року № 899/30 та від 30.06.2010 року 909/30; складеним та підписаним представниками ТзОВ «Імперія-К» і ТзОВ ВТФ «Авіас» актом звірки станом на 01.07.2010 року, в якому зафіксовано та підтверджено факт придбання позивачем у червні 2010 року на автозаправних станціях ТзОВ ВТФ «Авіас» паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 58324,00 грн.; платіжними дорученнями від 01.06.2010 року № 1524, від 02.06.2010 року № 1530, від 04.06.2010 року № 1533, від 08.06.2010 року № 1539, від 09.06.2010 року № 1545, від 11.06.2010 року № 1548, від 15.06.2010 року № 1557, від 18.06.2010 року № 1569, від 21.06.2010 року № 1571, від 23.06.2010 року № 1582, від 24.06.2010 року № 1587, від 25.06.2010 року № 1590, від 25.06.2010 року № 1592, від 29.06.2010 року № 1596 та від 30.06.2010 року № 1597.

Отримані від ТзОВ ВТФ «Авіас» податкові накладні, які були заповнені відповідно до вимог чинного на той час законодавства, ТзОВ «Імперія-К» включило до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідного податкового періоду.

Крім того, одними з видів діяльності ТзОВ «Імперія-К» є діяльність автомобільного вантажного транспорту і організація перевезень вантажів, а також у періоді, що перевірявся, у позивача була наявна Ліцензія на право внутрішніх і міжнародних перевезень вантажів, видана 30.08.2006 року Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті.

Позивач надав суду докази використання придбаного у ТзОВ ВТФ «Авіас» товару (дизельного палива) у своїй подальшій господарській діяльності, а саме копії подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), що підтверджують надання автопослуг, актів списання дизпалива.

В свою чергу, відсутність у відповідача на час проведення перевірки достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року інформації про включення до податкових зобов'язань та відсутні відповіді на направлені запити про проведення зустрічних перевірок по основному постачальнику позивача ТзОВ ВТФ «Авіас», на думку колегії суддів, з врахуванням наведених вище обставин не може бути підставою позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній, як зазначено вище, виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і відповідно не спростував доводів позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 24.09.2010 року № 0005431541/0/15-21.

Одночасно колегія суддів враховує правову позицію Верховного суду України, викладену, зокрема, в постанові від 24.02.2009 року у справі 21-2141во08, згідно з якою у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Як вбачається з позовної заяви, ТзОВ «Імперія-К» заявляло таку позовну вимогу, а саме просило стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 3721,00 грн.

Однак суд першої інстанції помилково розтлумачив наведені вище положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і всупереч вимогам ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України не врахував зазначену правову позицію Верховного суду України, що призвело до помилкового висновку про необхідність зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Рівне вчинити дії, визначені чинним законодавством України, щодо повернення ТзОВ «Імперія-К» суми бюджетного відшкодування у розмірі 3721,00 грн.

При цьому, колегія суддів враховує, що податковий орган за наслідками перевірки ТзОВ «Імперія-К» не виявив невідповідності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка була заявлена позивачем у липні 2010 року та не встановив фактів неправомірного заявлення позивачем до бюджетного відшкодування цих сум податку.

Також відповідач не заперечує фактичної сплати позивачем податку на додану вартість контрагентам в ціні придбаних товарів і використання цих товарів у власній господарській діяльності.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що позовна вимоги про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 3721,00 грн. підлягає задоволенню.

При цьому, в даному випадку колегія суддів вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України та з врахуванням положень п. 13.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України вийти за межі доводів апеляційної скарги з огляду на принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи та необхідність повного та належного судового захисту прав позивача.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ТзОВ «Імперія-К» права на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 3721,00 грн., однак обрав помилковий спосіб захисту порушеного права позивача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-5029/10/1770 - змінити.

В абзаці першому резолютивної частини виключити слово «частково».

Третій абзац резолютивної частини викласти в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Імперія-К» (код ЄДРПОУ 32038538) на розрахунковий рахунок 26005054705919 РФ КБ «ПриватБанк» в м. Ужгороді, МФО 333391, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн. 00 коп.».

Четвертий абзац резолютивної частини виключити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький