Постанова

від 23.12.2010 по справі 2а-5029/10/1770

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5029/10/1770

23 грудня 2010 року 18год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Войтюк Т.Л.,

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Імперія-К" до Державної податкової інспекції у м.Рівне, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-К" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне, Головного управління державного казначейства України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005431541/0/15-214 від 24.09.2010р., прийнятого ДПІ у м.Рівне, та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3721,00 грн.

В позові зазначає, що за результатами господарської діяльності за червень 2010 року позивач отримав від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 3721,00 грн., яку відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» зарахував до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а саме за липень 2010 року.

Внаслідок господарських операцій у липні 2010 року та перенесення залишків від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, позивач отримав також від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого в нього виникло право на бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 3721,00 грн.

Вказує, що за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації ТзОВ "ІМПЕРІЯ-К" з податку на додану вартість за липень 2010 року податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005431541/0/15-214 від 24.09.2010 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на рахунок у банку на суму 3721,00 грн.

Вказаний висновок податковий орган мотивував тим, що на момент проведення камеральної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у нього була відсутня інформація про включення до податкових зобов'язань та відсутні відповіді на направлені запити про проведення зустрічних перевірок по основному постачальнику позивача ТзОВ ВКФ "Авіас".

Позивач вважає висновки податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 3721,00 грн. за липень 2010 року необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення - незаконним.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту судової постанови - Закон № 168/97-ВР) не ставить право платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування в залежність від ненадходження відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок. Також, не є підставою для відмови у праві на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку.

Вказує, що формування податкового кредиту відбувалось за господарськими операціями придбання у ТзОВ ВКФ "Авіас" пального, яке використовувалось для господарської діяльності позивача, що підтверджується належними первинними документами.

Представник позивача позов підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у м. Рівне, № 0005431541/0/15-214 від 24.099.2010 року та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 3721,00 грн.

Відповідач-1 ДПІ у м. Рівне позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.94-95), а представник відповідача в судовому засіданні суду пояснив, що у відповідності до вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право платника податків на отримання бюджетного відшкодування виникає лише в разі сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Як зазначає відповідач, позивачем віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по придбанню дизпалива. При відпрацюванні ланцюгів постачання даного товару встановлено підприємство-постачальник ТзОВ фірма «Авіас», по якому неможливо підтвердити включення до податкового зобов'язання сум ПДВ по взаємовідносинах з позивачем. Такі суми ПДВ, як зазначає відповідач, не були сплачені постачальником до бюджету та, відповідно, не підлягають поверненню з бюджету позивачу.

Спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Відповідач-2 Головне управління державного казначейства України в Рівненській області позов не визнав. Представник відповідача-2 в судовому засіданні пояснив, що вважає позовні вимоги до Головного управління державного казначейства України в Рівненській області безпідставними. Вказує, що порядок бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку чітко прописаний законом, а саме на підставі висновку податкового органу. Такий висновок щодо позивача до управління ДКУ в Рівненській області не надходив. Прав та законних інтересів позивача відповідач-2 не порушував. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Так, судом встановлено, що 16.09.2010 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 719 (а.с. 5 т. 1).

В акті зазначено, що платником порушено п. 1.8. ст. 1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 3721 грн. за липень 2010 року. У висновку акту вказано, що на підставі підпунктів 7.7.5, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - 3721 грн.

В обгрунтування правомірності зазначеного висновку, відповідачем-1 ДПІ у м. Рівне долучено до справи копію листа, адресованого 15.09.2010 року до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, про надання інформації по відносинах ТзОВ «Імперія-К» та ТзОВ «Авіас» у зв'язку з виявленими розбіжностями податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень та липень 2010 року; а також детальну інформацію по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (а.с. 96, 97 т. 2).

24.09.2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005431541/0/15-214, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3721,00 грн. (а.с.33 т.1).

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на те, що бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податків податкового кредиту, при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до яких податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168-97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З акту перевірки вбачається, що при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2010 року неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 3721,00 грн, що пов'язано з тим, що на момент підписання акту перевірки відсутня інформація про включення до податкових зобов'язань ТзОВ "Авіас», контрагента ТзОВ фірми «Імперія К», сплати цих зобов'язань до бюджету та відповіді на направлені запити про проведення зустрічних перевірок по основному постачальнику ТзОВ «Авіас».

Перевіркою було встановлено, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень 2010 року, платник належить до другої категорії, встановлено завищення податкового кредиту на 9099,67 грн. по ТзОВ фірма "Авіас", яке перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, основний вид діяльності - роздрібна торгівля пальним. Встановлено, що декларація з ПДВ за червень 2010 року ТзОВ фірма «Аіас», подана до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, визнана недійсною, в зв'язку з чим до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було направлено запит. Таким чином, по вищевказаному підприємству податковий орган вважає неможливим підтвердити взаємовідносини по ланцюгу постачання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбавав у ТзОВ фірми "Авіас" дизельне паливо, яке використовувалося в господарській діяльності, так як основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ (а.с.41 т.1); ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, внутрішні та міжнародні перевезення вантажів видана позивачу терміном дії з 30.08.2006 року по 29.08.2011 року (а.с. 43 т.2).

Позивачем до справи долучено копії первинних документів, які підтверджують податковий кредит та податкові зобов'язання за вцілому червень 2010 року.

Судом встановлено, що поставка пального позивачу контрагентом ТзОВ ВТФ «Авіас» здійснюється на підставі договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 16 від 10 вересня 2007 року (а.с.60-61 т.2).

Здійснення позивачем господарських операцій із ТзОВ фірма "Авіас" підтверджується наявними копіями податкових накладних (а.с. 176 т.1, а.с. 1,10,12,14,27,30,31,32,33,35,36 т.2,), всього податок на додану вартість згідно яких становить 9099,66 грн. Оригінали податкових накладних судом оглянуто.

Оплата дизпалива позивачем підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 62-77 т.2), згідно яких в ціну товару включено податок на додану вартість

Окрім того, позивач надав докази використання придбаного у ТзОВ фірми "Авіас" дизпалива у своїй подальшій господарській діяльності:

подорожні листи (а.с. 152,153,155,156,157,159,160,161,163,164,165,166,168,171 т.1),

товарно - транспортні накладні (а.с. 94,95,97,98,100,101,103,104,106,107, 109,110,112,113,115,116,118,119,120,122,124,125,127,128,130,131,133,134,136-138,140-141 т. 1);

акти здачі-приймання робіт (надання послуг), що підтверджують надання автопослуг (а.с. 93,96,99,102,105,108, 111,114,117,121,123,126,129,132,135,139,142,144,147 т. 1);

акти списання дизпалива (а.с. 151,154,158,162,167,169,170,т.1).

Таким чином, господарські операції позивача не викликають у суду сумніву в їх реальності.

На підставі досліджених судом оригіналів первинних бухгалтерських та податкових документів суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини г) підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'ясненим не має сили нормативно-правового акта.

Згідно листа ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 роз'яснено, що відповідно до наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 року № 166 (із змінами та доповненнями), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з податку на додану вартість. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно з п.1.3 названого вище Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Суд встановив, що всупереч вказаним правовим нормам, в акті перевірки від 16.09.2010 року за № 719 лише на підставі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з посиланням на пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковим органом зроблено висновок про відсутність права на податковий кредит ТзОВ "Імперія-К" по операціях з контрагентм ТзОВ "Авіас", в той час як перевірка безтоварності операцій, транспортування та зберігання ТМЦ не проводилася.

Та обставина, що контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Дослідженими судом належними та допустими доказами стверджується, що позивачем було в повній мірі дотримано вимоги Закону № 168/97-ВР, необхідні для отримання бюджетного відшкодування за липень 2010 року, а зменшення позивачу бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим.

Згідно із ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що відповідач ДПІ у м. Рівне не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0005431541/0/15-214 від 24.09.2010 року, а тому адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд виходить з того, що порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість чітко визначений Положеннями пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР та Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72.

Зокрема, згідно з пп.7.7.5 п.7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За таких обставин, суд не може підміняти податковий орган, орган державного казначейства, і вирішувати питання, що належать до виключної компетенції останніх. Відтак, позовна вимога про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість до задоволення не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи приписи частини 2 статті 11, статті 105 КАС України у їх системному зв'язку із вимогами статті 17 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівне вчинити дії, визначені чинним законодавством України, щодо повернення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 3721 грн. 00коп.

З урахуванням вимог статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у м. Рівне податкове повідомлення-рішення № 0005431541/0/15-21 від 24 вересня 2010 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівне вчинити дії, визначені чинним законодавством України, щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Імперія-К" суми бюджетного відшкодування у розмірі 3721 грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Імперія-К" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.