Постанова

від 23.02.2015 по справі 910/21747/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа№ 910/21747/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства ,,Суднопідйом"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014р.

у справі № 910/21747/14 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Семфлот"

до Приватного акціонерного товариства ,,Суднопідйом"

про стягнення 132 757,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Семфлот" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ,,Суднопідйом" (далі - відповідач) про стягнення 132 757,25 грн. заборгованості за договором поставки № 18 від 10.07.2012р., з яких: 76 100,28 грн. основного боргу, 28 681,51 грн. - пені за період з 19.08.2012р. по 14.11.2014р., 5 274,75 грн. - 3% річних за період з 09.08.2012р. по 28.11.2014р., 7 610,03 грн. штрафу та 15 090,68 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2012 року по жовтень 2014 року (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а.с. 61-65).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2014р. у справі № 910/21747/14 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 76 100,28 грн., пеню в розмірі 5 774,77 грн., штраф в розмірі 7 610,03 грн., 3 % річних в розмірі 5 220,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 15 090,58 грн. та витрати із сплати судового збору в розмірі 2 195,92 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх часткового задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар не здійснив.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014р. у справі № 910/21747/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, договором поставки був встановлений строк оплати товару, який залежить виключно від дій постачальника (протягом трьох банківських днів з дня отримання покупцем рахунку постачальника). Відповідачу позивачем не було надано відповідного рахунку, а також не надано в суді першої інстанції доказів отримання ПрАТ ,,Суднопідйом" вказаного рахунку, як і доказів направлення йому письмової вимоги згідно ст. 530 ЦК України. Крім того, як вказує скаржник, справу розглянуто у відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про час та дату розгляду справи, так як ухвалу суду від 14.11.2014р. про призначення розгляду на 28.11.2014р. ним отримано лише 02.12.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі № 910/21747/14 на 23.02.2015р. Даною ухвалою зобов'язано сторони звірити розрахунки за договором № 18 від 10.07.2012р. та надати суду двосторонній акт звірки, обов'язок по звірці розрахунків покладено на позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 23.02.2015р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, та на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2015р. надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 06.02.2015р. за договором поставки № 18 від 10.07.2012р. між позивачем та відповідачем, який підписаний в односторонньому порядку повноважним представником позивача та скріплений його печаткою. Також позивачем надано докази направлення зазначеного акту на адресу відповідача, та докази отримання його останнім 12.02.2015р. (повідомлення про вручення поштового відправлення).

Відповідачем вимоги ухвали суду від 22.01.2015р. не виконано.

Представник відповідача в судове засідання 23.02.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином ухвалою суду від 22.01.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411612481911.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заяв про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи його належне повідомлення про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Семфлот" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством ,,Суднопідйом" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 18 (далі - договір, а.с. 12-13), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність покупця продукцію, визначену у п.2.1 цього договору, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного договору становлять невід'ємну частину договору (п. 1.2).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках (п. 2.1).

Згідно з п. 2.2 договору фактична кількість, асортимент продукції, що підлягає поставці покупцеві, вважається узгодженою сторонами в момент отримання постачальником попередньої оплати згідно умов договору або в момент підписання відповідних додатків до договору.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна вартість договору складається із вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим договором (п. 5.3).

Розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника або у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника (п. 5.4).

Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця здійснюється наступним чином:

- 100 % вартості партії продукції сплачується покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого постачальником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника або/чи.

На виконання умов договору 15.08.2012р. сторонами було підписано додаток № 2 до договору поставки № 18, яким досягнуто згоди про поставку товару зазначеному у пунктах п.1.1 та п. 5.1 договору. Так, п. 1 додатку № 2 до договору постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупця пісок річковий в кількості 300 т. та щебінь в кількості 400 т. Пунктом 2 додатку 2 сторони погодили ціну на зазначену продукцію: пісок річковий 47,00 грн. за одну тону та 155,00 грн. за щебінь за одну тону.

Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 18 від 10.07.2012р. та додатком №2 від 15.08.2012р. до нього, він поставив відповідачу узгоджену продукцію загальною вартістю 76 100,28 грн., що підтверджується видатковою накладною № СЕ-0000049 від 15.08.2012р. на суму 76 100,28 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана зі сторони відповідача (отримувача) Подволоцьким В.В. за довіреністю № 046 від 06.08.2012р. на отримання матеріальних цінностей.

В зв'язку з неоплатою поставленої за видатковою накладною № СЕ-0000049 продукції, 04.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про несвоєчасну сплату поставленого товару на суму 76 100,28 грн. Зазначена претензія отримана відповідачем 11.02.2013р., про що свідчить відмітка про отримання уповноваженою особою відповідача, скріплена його печаткою. Відповіді на претензію № 1 матеріали справи не містять.

23.12.2013р. позивач виставив відповідачу претензію № 2 про несвоєчасну оплату за поставлений товар на суму 76 100,28 грн. Відповіді на претензію № 2 матеріали справи не містять.

Між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.12.2013р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 76 100,28 грн. Даний акт звірки підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору поставки, відповідачем товар прийнятий, однак свій обов'язок оплатити товар останній не виконав, в зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 18 від 10.07.2012р. у загальному розмірі 132 757,25 грн., з яких 76 100,28 грн. основний борг, 28 681,51 грн. - пеня за період з 19.08.2012р. по 14.11.2014р., 5 274,75 грн. - 3% річних за період з 09.08.2012р. по 28.11.2014р., 7 610,03 грн. - штраф, 15 090,68 грн. - інфляційні втрати за період з вересня 2012р. по жовтень 2014р.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, мотивуючи рішення, зокрема, тим, що наявність та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 18 від 10.07.2012р. та додатком №2 від 15.08.2012р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 76 100,28 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних судом першої інстанції задоволено частково, оскільки здійснено їх перерахунок та встановлено, що розрахунок пені здійснений позивачем, не відповідав вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, а при розрахунку 3% річних позивачем невірно визначено початок періоду нарахування. Позовні вимоги в частині штрафу та інфляційних втрат задоволено в повному обсязі.

Колегія суддів вважає вірним такий висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли з договору поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору поставки № 18 від 10.07.2012р. та додатку №2 від 15.08.2012р. до нього, позивач поставив відповідачу узгоджену продукцію загальною вартістю 76 100,28 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № СЕ-0000049 від 15.08.2012р. на суму 76 100,28 грн., підписаною уповноваженими представниками сторін.

За змістом п. 5.7 договору оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця здійснюється наступним чином:

- 100 % вартості партії продукції сплачується покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого постачальником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника або/чи.

За змістом ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умова договору, викладена в п. 5.7 щодо встановлення строку виконання обов'язку з оплати послуг протягом 3 банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

При цьому, нормами ст. 692 ЦК України урегульовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, слід дійти висновку, що обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар відповідач повинен був виконати з дня отримання відповідної партії товару за видатковою накладною № СЕ-0000049 від 15.08.2012, так як іншого строку оплати у договорі не встановлено.

Відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлену продукції за договором поставки № 18 від 10.07.2012р. не виконано, оплату за отриманий товар не здійснено, доказів оплати заборгованості в розмірі 76 100,28 грн. ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.12.2013р. між ТОВ ,,Семфлот" та ПрАТ ,,Суднопідйом", який підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками. Відповідно до даного акту заборгованість ПрАТ ,,Суднопідйом" станом на 25.12.2013р. становить 76 100,28 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 76 100,28 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення пені за період з 19.08.2012р. по 14.11.2014р. у розмірі 28 681,51 грн., 3% річних за період з 09.08.2012р. по 28.11.2014р. в розмірі 5 274,75 грн., штрафу в розмірі 7 610,03 грн., інфляційних втрат за період з вересня 2012р. по жовтень 2014р. в розмірі 15 090,68 грн. колегія суддів зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за отриманий товар за договором не виконав належним чином, своєчасну оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат є правомірним.

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом 10 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмір 10 % вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

З огляду на встановлення судом факту несвоєчасної оплати відповідачем поставленої продукції в розмірі 76 100,28 грн. позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем - 7 610,03 грн.

Згідно з п.9.4 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше 10 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши виконаний судом першої інстанції розрахунок пені, розрахований у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів вважає його вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 28 681,51 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 774,77 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, виконаний судом першої інстанції, колегія суддів вважає його вірним, з огляду на те, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування 3% річних та не враховано кількість днів в 2012р. З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 5 274,75 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 220,42 грн.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15 090,68 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2012р. по жовтень 2014р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат колегія суддів вважає його вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що договором поставки був встановлений строк оплати товару, який залежить виключно від дій постачальника (протягом трьох банківських днів з дня отримання покупцем рахунку постачальника). Відповідачу позивачем не було надано відповідного рахунку, а також не надано в суді першої інстанції доказів отримання ПрАТ ,,Суднопідйом" вказаного рахунку, як і доказів направлення йому письмової вимоги згідно ст. 530 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника та зазначає, що правова оцінка настання строку виконання зобов'язань за договором поставки була надана вище.

Крім того, відповідач, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції розглянуто справу у його відсутності, належним чином не повідомленого про час та дату розгляду справи, так як ухвалу суду від 14.11.2014р. про призначення розгляду на 28.11.2014р. ним отримано лише 02.12.2014р., що, на думку скаржника, свідчить про порушення норм процесуального права.

Такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2014р. було порушено провадження у справі № 910/21747/14, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 27.10.2014р. Зазначеною ухвалою, зокрема, зобов'язано відповідача надати суду докази часткової сплати заборгованості за договором поставки № 18 від 10.07.2012р., письмове пояснення на позов з доданням доказів, що підтверджують обставини, викладені в ньому.

Положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України передбачено, що суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у судове засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення на адресу відповідача - м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, а саме: ухвала від 10.10.2014р. отримана останнім 21.10.2014р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014р. розгляд справи відкладено на 14.11.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України та зазначено, що вимоги ухвали від 10.10.2014р. сторонами не виконано.

Так, вказаною ухвалою зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду докази часткової сплати заборгованості за договором поставки № 18 від 10.07.2012р., письмове пояснення на позов з доданням доказів, що підтверджують обставини, викладені в ньому.

Про дату слухання справи 14.11.2014р. представник відповідача був повідомлений під розписку (а.с. 49).

В судове засідання 14.11.2014р. відповідач не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.11.2014р. розгляд справи відкладено на 28.11.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України, зокрема, через неявку відповідача та його клопотання про відкладення розгляду справи.

Вимоги ухвал суду в частині надання доказів часткової сплати заборгованості за договором поставки № 18 від 10.07.2012р., письмових пояснень на позов з доданням доказів, що підтверджують обставини, викладених в ньому відповідачем виконано не було.

Вказана ухвала надіслана на адресу відповідача 19.11.2014р., про що свідчить штамп відділу діловодства суду на звороті ухвали.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження відповідача - м. Київ, вул. Борисоглібська, 14.

Як роз'яснено п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку ,,Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Належне виконання судом першої інстанції зазначених вимог процесуального закону підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром поштових відправлень суду, з урахуванням Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 64 ГПК України, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи, тому не вбачається порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2014р. у справі № 910/21747/14 слід залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Суднопідйом" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014р. у справі № 910/21747/14 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук