Постанова

від 19.02.2015 по справі 920/1390/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р. Справа № 920/1390/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Кухар В.І.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

позивача - Бабича О.І., за довіреністю б/н від 19.01.2015р., Милославського С.В., за довіреністю б/н від 20.01.2015р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиспецмонтаж", м. Суми (вх.№4531С/2 від 22.12.2014р.) на рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. у справі №920/1390/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиспецмонтаж", м. Суми,

до Спільного виробничо-комерційного підприємства "Форум", м. Суми,

про стягнення 43200,00 грн. ,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. у справі №920/1390/14 (Жерьобкіна Є.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто зі Спільного виробничо-комерційного підприємства "Форум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиспецмонтаж" 262,36 грн. пені, 11,10 грн. судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині -відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду Сумської області від 01.12.2014р., звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. у справі №920/1390/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своєї позиції по справі скаржник зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано та не встановлено, що одним із істотних порушень договору підряду, яке дає можливість замовнику розірвати останній, є несвоєчасне виконання роботи, яке має місце з боку відповідача. Апелянт стверджує, що відсутність актів здачі-приймання уповноваженими особами замовника та підрядника, свідчить про те, що виконання роботи по встановленню МІТП в тепловому вузлі є недоведеними відповідачем. Також, позивач вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на інші порушення відповідачем договору підряду, зокрема на те, що роботи повинні відповідати проекту та технічним умовам, а у відповідності до п. 11.2 відповідач не мав права залучати до роботи третіх осіб. Крім того, апелянт вказує, що у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.01.2015р.

Позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав додаткові пояснення у справі (вх.№844 від 22.01.2015р.) та клопотання (вх.№843 від 22.01.2015р.) про долучення до справи документів. Вказані пояснення та документи приєднані до матеріалів справи.

Розпорядженням голови суду від 21.01.2015р. у зв'язку з хворобою судді Шутенко І.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Кухар В.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р. розгляд справи було відкладено, у зв'язку з необхідністю надання можливості учасникам судового процесу подати додаткові пояснення по справі.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в призначене судове засідання Харківського апеляційного господарського суду свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Зважаючи на те, що розгляд справи вже відкладався, з метою забезпечення участі уповноваженого представника відповідача та враховуючи його належне повідомлення про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника Спільного виробничо-комерційного підприємства "Форум".

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 19.02.2015р. представники апелянта підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.06.2014р. між сторонами укладено договір №01/06/14, згідно умов якого, позивач доручає, а відповідач зобов'язується виготовити та встановити, у відповідності до умов договору - модульний індивідуальний тепловий пункт для забезпечення централізованим опаленням житлових приміщень, розташованих у м. Суми, вул. Гагаріна, 20.

Сторони визначили, що МІТП повинен відповідати проекту та Технічним умовам теплопостачальної організації; комплектність ІТП повинна відповідати специфікації (Додаток №1).

Початок всіх робіт встановлюється з моменту підписання договору та виконання замовником п.2.2. цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно з розділом 2 договору, вартість всіх робіт за договором встановлюється в національній валюті України і складає 72000,00 грн. з ПДВ. Замовник перераховує підряднику аванс на виготовлення М ІТП у розмірі 36000,00 грн. з ПДВ. Після встановлення МІТП у тепловому вузлі позивача, останній перераховує відповідачу 28800,00 грн. Остаточний розрахунок за договором здійснюється позивачем після виконання пусконалагоджувальних робіт та підписання уповноваженими представниками сторін остаточних актів здачі-прийняття робіт КБ-2в та КБ-3в, але не пізніше 4 банківських днів після підписання останніх.

Термін виконання робіт - десять робочих днів (п. 1.3. договору).

Робота вважається виконаною після підписання акту здачі-приймання уповноваженими особами замовника і підрядника, форми КБ - 2в та КБ - 3в (п. 1.6. договору).

Згідно з платіжним дорученням №330 від 03.06.2014р. позивач перерахував відповідачу 36000,00 грн. (призначення платежу - аванс за модульний ІТП).

Відповідно до умов договору, робота повинна бути виконана відповідачем протягом десяти робочих днів з моменту перерахування авансу, тобто до 18.06.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією №64 про сплату заборгованості, зокрема суми попередньої оплати в розмірі 36000,00 грн., у зв'язку з невиконанням умов договору.

Відповідач надав відповідь на претензію №1 від 18.07.2014р. де вказує, що МІТП (модульний індивідуальний тепловий пункт) було змонтовано у приміщенні вузла вводу у м. Суми, вул. Гагаріна, 20. Роботи виконані 25.06.2014р., але перервані позивачем.

04.08.2014р. позивач направив відповідачу лист №67 згідно якого наполягав на поверненні коштів, отриманих як передоплата за виконання робіт, актуальність яких для ТОВ "Сумицпесмонтаж" вже втрачена.

Як встановлено судом першої інстанції, перевірено апеляційним господарським судом та підтверджується сторонами, 25.06.2014р. відповідачем були здійснені роботи по виготовленню та монтажу МІТП (модульний індивідуальний тепловий пункт).

04.07.2014р. позивачем прийнято рішення про демонтаж МІТП, виготовлено і змонтовано заново модульний індивідуальний тепловий пункт з нових матеріалів та з використанням деяких комплектуючих відповідача (додаткові пояснення позивача (вх.№14253 від 06.11.2014р.), довідка №87 від 06.10.2014р. про проведення ТОВ "Сумиспецмонтаж" робіт з 04.07.2014р. по 11.07.2014р. по улаштуванню модульного індивідуального пункту по вул. Гагаріна, 20 в м. Сумах).

Предметом спору у даній справі є розірвання договору на виготовлення та встановлення модульного ІТТ №01/06/14 від 02.06.2014р. укладеного між ТОВ "Сумиспецмонтаж" та СВКП "Форум", обов'язок відповідача повернути сплачений йому аванс у розмірі 36000,00 грн., стягнення з відповідача, з урахуванням уточнень до позову, пеню у розмірі 7200,00 грн. При цьому, вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено умови пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 1.6., 4.2., 5.1.1., 5.1.2., 5.1.3., 5.1.4., 11.2 договору, роботи по виготовленню МІТП виконано поза межами строку визначеного договором, не якісно, особами з невідомою кваліфікацією. Підставою для розірвання договору позивач вказує частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України, підставою для стягнення коштів (суми авансу) - статтю 1212 Цивільного кодексу України та статтю 22 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що у відповідності частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до пункту 5.4.4. договору замовник (позивач) у справі має право вимагати розірвання договору підряду за наявності істотних порушень підрядником умов цього договору.

Згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В силу пункту 13.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання всіх зобов'язань по ньому.

Як вже було зазначено вище, робота повинна бути виконана відповідачем протягом десяти робочих днів з моменту перерахування авансу, тобто до 18.06.2014р. Як вбачається з матеріалів справи, роботи у зазначений строк виконані не були.

Отже, відповідач у встановлені договором строки зобов'язань з виконання робіт не виконав, що є істотним відступом від умов договору підряду та істотним порушенням умов спірного договору в розумінні частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що договір №01/06/14 на виготовлення та встановлення модульного ІТП від 02.06.2014р. підлягає розірванню, оскаржуване рішення в цій частині скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Щодо вимоги позивача про повернення суми основного боргу у розмірі 36000,00 грн., що були перераховані останнім на рахунок відповідача в якості авансу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником відповідно до договору і в разі виявлення допущених в роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підряднику та вимагати їх усунення (п. 1.5. договору).

Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Положеннями статті 858 Цивільного кодексу України передбачено, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Таким чином, аналізуючи зміст вищевказаних норм, колегія суддів зазначає, що посилання на неякість виконаних підрядником робіт повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами. Однак, позивачем, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин (акту про наявність недоліків, виявлених дефектів, претензій щодо якості виконаних робіт, вимоги щодо виправлення недоліків, тощо), в тому числі не вказано, що саме було виконано неякісно, не вказано за якими ознаками було встановлено неякісність виконаних робіт, невідповідність останніх ГОСТу, проекту та технічним умовам теплопостачальної організації.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані позивачем пояснювальні записки працівників, довідка про виплату коштів на заробітною плату № 87 від 06.10.2014р., довідка про часткове використання матеріалів та деталей відповідача № 99 від 25.11.2014р., не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки останні складені в односторонньому порядку та не підтверджують факту неякісності виготовленого та змонтованого відповідачем МІТП відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем самостійно було демонтовано і змонтовано заново модульний індивідуальний тепловий пункт з нових матеріалів та з використанням деяких комплектуючих відповідача, що в свою чергу позбавляє суд можливості призначити експертизу з приводу наявності (відсутності) недоліків виконаної відповідачем роботи, їх причин, ціни виконаних робіт, у зв'язку з відсутністю самого об'єкту дослідження - МІТП виготовленого та змонтованого відповідачем.

При цьому, додатково надані позивачем до суду апеляційної інстанції документи, а саме експертне заключення від 10.12.2014р., договір №07-14 від 28.01.2014р., акт №1 виконаних робіт за грудень 2014р., акт №2 приймання передачі від 11.12.2014р. не є належними та допустимими доказами виконання відповідачем робіт неякісно, оскільки стосуються правовідносин, що склались між позивачем у справі та іншим підрядником - Приватним виробничо-комерційним підприємством "Техноконтрольсервис" щодо виконання останнім робіт по виготовленню та монтажу ІТП по вул. Гагаріна, 20, м. Суми.

Таким чином, позивач не заявив відповідачу про недоліки роботи, самостійно демонтував і змонтував заново модульний індивідуальний тепловий пункт з нових матеріалів та з використанням деяких комплектуючих відповідача, а отже позбавив себе права на повернення грошових коштів в сумі 36000,00 грн., оскільки частково роботи за договором та сплаченими грошовими коштами були виконані, однак внаслідок дій позивача наразі неможливо встановити, в якому саме обсязі ці роботи були виконані, встановити їх вартість з урахуванням недоліків в разі їх наявності.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Оскільки між сторонами був укладений договір, а кошти, які замовник просить стягнути з виконавця, отримані останнім на підставі цього договору, то такі кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 17.06.2014 р. за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2013 р. у справі №13/096-12.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підставі частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, а відтак його застосування можливе лише за наявності умов передбаченої законом відповідальності.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що сума попередньої оплати сама по собі не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Позивач має довести факт порушення відповідачем умов договору, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Судом встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності істотного порушення договору з боку відповідача, наявності у зв'язку з цим шкоди, розміру такої шкоди, що не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні договору і те, що відповідне сталося виключно з вини відповідача. Доказів наявності у роботі відповідача істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків, наявності збитків у зв'язку з цим позивач не подав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог щодо стягнення з відповідача 36000,00 грн., у зв'язку з чим рішення про відмову в позові в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо стягнення нарахованої позивачем пені за несвоєчасне виконання робіт в сумі 7200,00 грн. за період з 16.06.2014р. по 26.11.2014р., виходячи із загальної вартості робіт за договором, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8.2. договору, за порушення терміну виконання робіт, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ, від суми невиконаних робіт за кожен день затримки, але не більше 10 % загальної вартості робіт по договору.

Сторони підтверджують, що роботи по виготовленню та монтажу МІТП (модульний індивідуальний тепловий пункт) були виконані 25.06.2014р., про що зазначено відповідачем у відповіді на претензію №1 від 18.07.2014р. та не спростовано позивачем.

Відповідно до умов договору, робота повинна бути виконана відповідачем протягом десяти робочих днів, до 18.06.2014р.

Таким чином, обґрунтованим є нарахування пені за несвоєчасне виконання робіт за період з 18.06.2014р. до 25.06.2014р.

Як вже було встановлено судами, 25.06.2014р., частина робіт за договором №01/06/14 від 02.06.2014р. була виконана відповідачем, зокрема роботи виготовленню та монтажу МІТП (модульний індивідуальний тепловий пункт), що не заперечується сторонами, після чого позивачем самостійно демонтовано, виготовлено і змонтовано заново модульний індивідуальний тепловий пункт з нових матеріалів та з використанням, як вказує позивач, деяких комплектуючих відповідача, докази звернення позивача з вимогою продовжувати виконання робіт відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені, здійснено перерахунок, згідно з яким пеня за несвоєчасне виконання робіт виходячи із вартості робіт по договору в розмірі 72000,00 грн. за період з 18.06.2014р. по 24.06.2014р., становить 262,36 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів, за результатами перерахунку розміру пені за період з 18.06.2014р. по 24.06.2014р., виходячи із загальної вартості робіт по договору, з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 8.1.5", встановила, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 262,36 грн. та відмовив у стягненні пені в сумі 6937,64 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене, дослідивши належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Сумиспецмонтаж" підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню, а саме в частині відмови у розірванні договору №01/06/14 на виготовлення та встановлення модульного ІТП від 02.06.2014р. з прийняттям в цій частині нового рішення.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та позову (в частині немайнових вимог), у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру та апеляційної скарги на рішення господарського суду в задоволеній частині, покладаються на відповідача, у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиспецмонтаж" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. у справі №920/1390/14 в частині відмови в позові щодо розірвання договору №01/06/14 на виготовлення та встановлення модульного ІТП від 02.06.2014р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумиспецмонтаж" та Спільним виробничо-комерційним підприємством "Форум" - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.

Позовні вимоги щодо розірвання договору №01/06/14 від 02.06.2014р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумиспецмонтаж" та Спільним виробничо-комерційним підприємством "Форум" задовольнити.

Розірвати договір №01/06/14 на виготовлення та встановлення модульного ІТП від 02.06.2014р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумиспецмонтаж" та Спільним виробничо-комерційним підприємством "Форум".

В решті рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. у справі №920/1390/14 залишити без змін.

Стягнути з Спільного виробничо-комерційного підприємства "Форум" (Червона площа, 15, м. Суми, код 14008956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиспецмонтаж" (вул. Воєводіна,4, м. Суми, код 37654555) - 1218,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 609 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.І. Кухар