Рішення

від 31.10.2007 по справі 2-855/2007

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

Справа № 2-855/2007 рік

31 жовтня 2007 року ІНФОРМАЦІЯ_1ський районний суд Житомирської області в

складі

головуючої судді                                               Збицької

К.Д.

з участю секретаря                                            Гузікової

І.І.

розглянувши у

відкритому   судовому засіданні в залі

суду в місті ІНФОРМАЦІЯ_1і цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3   про витребування майна з чужого незаконного

володіння,  стягнення моральної

шкоди,  стягнення коштів за користування

майном та визнання права власності

встановив:

позивач звернувся до суду зі зазначеним позовом та

просить витребувати у відповідачів придбане ним майно - телевізор „Вітязь"

та холодильник „Норд",  які він

купив за отримані кошти по кредитних договорах, 

визнавши за ним право власності на них; стягнути з відповідачів на його

користь 2000 гривень моральної шкоди, 

завданої позбавленням можливості користуватися належним йому майном;

стягнути 1800 гривень доходу,  отриманого

відповідачами за час користування його майном (телевізором та холодильником) із

розрахунку З гривні за одну добу; відшкодувати понесені ним витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги,  зазначені у позовній заяві. Пояснив,  що спочатку у 2005 році він купив холодильник,  який зразу ж віддав відповідачеві (своєму

сину),  з ним разом завезли до помешкання

останнього. Через деякий час купив телевізор, 

який завіз до себе додому,  а

приблизно через місяць віддав його внукові (синові відповідача). Коли відносини

з відповідачами погіршились,  став

вимагати їх повернення. Через відсутність холодильника їв неякісні

продукти,  був позбавлений можливості

дивитися телевізор. Вважає,  що вони мали

дохід від користування його майном в розмірі 3 гривні за добу.

Відповідачі позов визнали частково,  посилаючись на те,  що позивач добровільно передав їм у

користування придбані за кредитним договором телевізор та холодильник. Вони,  крім отриманих позивачем за кредитним

договором коштів,  докладали свої.

Позивач у них харчувався,  вони

допомагали один одному до осені минулого року і ніяких претензій уОСОБА_1 до

них не було.

З пояснення відповідача ОСОБА_2 видно,  що вони

разом з позивачем їздили в ІНФОРМАЦІЯ_1, 

де ОСОБА_1укладав кредитні договори. Кошти на перший внесок докладав

він. У квітні 2005 року ОСОБА_1купив холодильник та сказав,  що дарує йому,  тому холодильник завезли зразу ж до них. На

початку 2006 року таким же чином купили телевізор. Спочатку завезли його до

позивача. Через деякий час він сказав, 

що дарує телевізор онуку. Вони перенесли телевізор додому. Він

(відповідач) сам наймав автомашини, 

платив за перевозки.

У квітні цього року позивач став вимагати,  щоб віддали йому телевізор та холодильник.

Оскільки він частково докладав свої гроші, 

то хотів,  щоб батько повернув

йому заплачені 100 гривень за телевізор та 435грн. за холодильник. В даний час

не заперечує повернути зазначене майно позивачеві. В решті позову просить

відмовити.

ОСОБА_3 дала аналогічні

пояснення.

З'ясувавши обставини справи у межах заявлених позовних

вимог та перевіривши їх наданими суду доказами суд дійшов висновку,  що позов підлягає частковому задоволенню з

наступних підстав.

Судом встановлено, 

що позивачем ОСОБА_1 з ПриватБанком були укладені кредитні

договори,  згідно яких він отримав 27

квітня 2005 року від позичальника 1000 (одну

2

тисячу) гривень та придбав холодильник „Норд"

вартістю 1435грн.,  а 04 січня 2006 року

отримав 768 гривень та придбав телевізор „Вітязь" вартістю 868гривень

(а.с.  19-20,  16-17). Позивач повністю погасив кошти по кредитних

договорах (а.с. 5-11) і відповідно до 

ст. 328 Цивільного кодексу України,  

ст. 12 Закону України „Про власність" набув на нього права

власності. Ці обставини не оспорюються сторонами.

Згідно зі  ст. 392

Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання

його права власності,  якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою, 

а також у разі втрати документа, 

який засвідчує його право власності.

Враховуючи,  що

відповідачі визнають право власності позивача на майно й не оспорюють

його,  підстав для визнання на нього

права власності за позивачем немає.

Сторони також визнали, 

що придбану побутову техніку позивач добровільно передав у користування

відповідачів. Строки користування майном сторонами не були оговорені. Оскільки

позивачем договір дарування чи інший правочин, 

який би свідчив про наявність у відповідачів правових підстав для

володіння майном,  не укладався,  то воно має бути повернуто власнику.

Відповідачі визнали в цій частині позов і суд задовольняє його.

Доказів щодо вкладання частини своїх коштів на придбання

позивачем зазначеного майна  відповідачі

суду не надали,  вимоги про їх повернення

не заявляли.

Одночасно суд визнає, 

що в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гривень та

вимоги передання доходів від користування майном в сумі 1800 гривень є

необгрунтованими.

Згідно з  ст. 60

ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Позивач не надав суду жодного доказу відносно

неправомірного позбавлення його відповідачами можливості користування придбаним

ним майном,  наявності моральної

шкоди,  не довів в чому вона полягає,  з яких міркувань він виходив,  визначаючи розмір шкоди.

Відповідно до ч.2 

ст. 390 ЦК

України власник майна має право вимагати від

добросовісного набувача передання усіх доходів від майна,  які він одержав або міг одержати з

моменту,  коли дізнався або міг дізнатися

про незаконність володіння ним,  або з

моменту,  коли йому було вручено повістку

до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Позивачем також не надано суду доказів про отримання

відповідачами від користування його телевізором та холодильником грошових чи

натуральних доходів. Отримання ними таких доходів не встановлено і судом.  ЗазначенийОСОБА_1 у позовній заяві розрахунок

є надуманим.

Суд покладає на відповідачів сплату судового збору та

стягує з них на користь позивача понесені ним витрати по оплаті

інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись  ст. 

ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 Цивільно-процесуального кодексу

України,  на підставі  ст. 

ст. 328, 387, 390,  392,  1167 Цивільного кодексу України,   ст. 

ст.  12, 48 Закону України „Про

власність",  -

вирішив :

позов задовольнити

частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1

телевізор „Вітязь" 54CTV720 вартістю 868

гривень та холодильник „НОРД"245010 вартістю 1435 гривень.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

3

Стягнути з ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 по 25грн.50коп.3 кожного судового збору в дохід держави та по 15

гривень з кожного на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по оплаті

інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку

рішення суду першої інстанції повністю або частково до апеляційного суду

Житомирської області через ІНФОРМАЦІЯ_1ський районний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути

подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на

рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, 

якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження,  але

апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів з дня подання

заяви,  рішення суду набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи

апеляційним судом.