Постанова

від 26.02.2015 по справі 823/185/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року справа № 823/185/15

18 год. 30 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гришанова Д.Є.,

представника позивача - Головка Л.А. (згідно зі статутом),

представника відповідачів - Руденка І.С. (згідно з довіреністю);

представника третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Раціоналізатор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області; третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-Буд», - про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов приватного підприємства «Раціоналізатор» (далі-позивач) до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 1) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 15.01.2015 №0000022211, стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору.

Позов мотивовано тим, що відповідач не врахував документи бухгалтерського та податкового обліку позивача і дійшов помилкових висновків про нереальність виконання правочинів із ТОВ «Кредо Буд». Тому просив скасувати донараховані грошові зобов'язання як безпідставні.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на виявлені під час перевірки ознаки нереальності вищезазначених правочинів.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору, залучена судом на стороні позивача, просила позов задовольнити, стверджуючи, що правочини були реально виконані залученими ним силами субпідрядника.

Заслухавши пояснення та доводи осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що службова особа відповідача 1 відповідно до наказу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14.11.2014 №700 на підставі службового посвідчення здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Кредо Буд» за серпень 2014 року, за наслідком чого склала акт від 26.12.2014 №50/23-13-22-11/34030368 (далі - акт перевірки). В ньому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства у вигляді заниження податку на додану вартість на загальну суму 18550,00грн., що відповідає сумі податкового кредиту згідно з податковими накладними для позивача від ТОВ "Кредо-Буд".

З акту перевірки вбачається, що підставою вказаних висновків стало виявлення ознак безтоварності господарських правочинів. Зокрема:

договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт не містять інформації про залучення субпідрядників та кошторисної документації, необхідної для встановлення повноваго комплексу операцій для виконання зазначеного виду робіт в усереднених умовах та призначених для визначення складу і кількості ресурсів при здійсненні будівництва, визначення прямих витрат у вартості будівництва, розрахунків за обсяги виконаних робіт;

акти приймання виконаних робіт не містять дати та відомостей про залучених субпідрядників;

серед наданих до перевірки документів відсутні документи, що посвідчують якість, безпеку матеріалів, що були використані при проведенні оздоблювальних робіт, локальні кошториси, кошторисні розрахунки на окремі види робіт, робочі проекти, що унеможливлює встановити фізичний обсяг будівельно-монтажних робіт або витрати праці на її виконання;

штатна чисельність ТОВ «Кредо Буд» згідно з даними податкових звітів форми 1-ДФ - 3 особи та відсутність інформації про наявність у нього основних засобів, офісних, виробничих та складських приміщень не дозволяє виконати вказаний в актах приймання-передачі обсяг робіт.

На підставі викладеного прийнято оскаржуване ППР від 15.01.2015 №0000022211, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 23187,50грн. (18550,00грн. - основний платіж та 4673,50грн. - штрафна (фінансова) санкція). Суд звернув увагу, що оскаржуване ППР прийняте Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39494512) за підписом в.о. начальника - ОСОБА_3. Водночас, перевірка позивача, за наслідками якої прийняте зазначене рішення, здійснена на підставі наказу та посадовими особами Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Надаючи оцінку підставам оскаржуваного рішення суд врахував таке.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Суд з'ясував, що відповідач №2 не визнав податковий кредит позивача за серпень 2014 року, взятий згідно з податковими накладними від 29.08.2014:

№28, складена відповідно до договору від 04.08.2014 №01-08-14 на загальнобудівельні роботи з будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими об'єктами громадського призначення на вулиці Лебедєва-Кумача, 7в у Соломянському районі м.Києва на підставі акту форми КБ-2в;

№29, складена відповідно до договору від 04.08.2014 №02-08-14 на оздоблювальні роботи на об'єкті комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території районів №№2, 3, 4 житлового массиву «Осокорки Північні» в Дарницькому районі м.Києва дитячий садок на 160 місць «Пост №12 за ПГ» на підставі акту форми КБ-2в;

№30, складена відповідно до договору від 14.08.2014 №03-08-14 на оздоблювальні роботи на об'єкті будівництва житлового будинку №1 в складі комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення та підземними паркінгами на вулиці Сагайдака 101-А в Дніпрвському районі м.Києва на підставі акту форми КБ-2в.

Види замовлених робіт відповідають основним видам діяльності як позивача, так і його субпідрядника.

Витрати позивача підтверджуються наявністю вищезазначених договорів з додатковими угодами до них та додатками, в яких розшифровано обсяги та вартість кожного з видів замовлених робіт; первинно-бухгалтерськими документами (актами форми КБ-2в), в яких відображено виконані роботи, їх обсяг та дані про осіб, що брали участь у них; а також довідками про їх вартість форми КБ-3; платіжними дорученнями про повну оплату.

Під час дослідження актів прийнятих робіт суд встановив, що всі вони містять дати підписів, назву об'єкта будівництва, фізичний обсяг кожного виду робіт, дані про замовника (субпідрядника) та підрядника (субпідрядника). Тож посилання на їх відсутність в акті перевірки є безпідставним.

Вимоги до первинно-бухгалтерського документа визначені такими нормами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд врахував ст.9 Закону України №996, згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Цим вимогам акти виконаних робіт у позивача відповідають. Зауваження в акті перевірки на відсутність відомостей про залучених субпідрядників в актах перевірки та договорах суд вважає неістотною обставиною, зважаючи, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, а також, що діючим законодавством не передбачено обов'язку зазначати всіх, залучених у свою чергу субпідрядником, інших субдпідряників у таких документах.

Економічна доцільність укладення цих договорів підтверджується необхідністю виконання замовлення позивачем згідно з договорами з генеральними підрядниками щодо вказаних об'єктів будівництва, а саме: ПАТ «Трест Київміськбуд-3», ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЗЗБК №1». Наявність цих обставин підтверджується договорами, протоколами погодження договірної ціни та актами форм КБ-2в і КБ-3, податковими накладними, виписаними позивачем генпідрядникам, копії яких в матеріалах судової справи.

Суд звернув увагу, що на виконання у серпні 2014 року аналогічного виду робіт на всіх вищевказаних об'єктах будівництва ТОВ «КРЕДО БУД» уклало як підрядник договори субпідряду із ТОВ «ЕНЗО ТРЕЙД». Суд врахував пояснення представників позивача та ТОВ «КРЕДО БУД», підтверджені договорами та кошторисним розрахунками, що роботи виконувалися не лише їх працівниками, а й з ТОВ «ЕНЗО ТРЕЙД». Тому посилання відповідача на відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у позивача та його контрагента не враховано.

З бухгалтерських документів позивача вбачається, що у вартість виконаних робіт не включено вартість витратних матеріалів. З пояснень представника позивача з'ясовано, що товарно-матеріальні цінності, що використані в процесі здійснення робіт, видавалися його замовниками (генеральними підрядниками) безпосереднім виконавцям (субпідрядникам позивача), тож акти про їх приймання-передачу у позивача відсутні. Тому врахування відповідачем відсутності таких актів, як ознаки нереального виконання правочинів, є необґрунтованим.

Також безпідставним за таку ознаку суд вважає прийняття до уваги відповідачем відсутності інформації в податкового органу інформації про наявність у ТОВ «Кредо Буд» основних засобів, офісних, виробничих та складських приміщень про наявність, адже відсутність інформованості не тотожне факту відсутності цих засобів. Відповідач не надав суду належних доказів наявності вказаних обставин.

Щодо податкового кредиту суд врахував таке.

Розмір податкового кредиту позивача за вказаними правовідносинами підтверджено належно оформленими податковими накладними, складеними за підписом діючого на цей час керівника ТОВ «Кредо Буд». На час їх складення позивач та ТОВ «Кредо Буд» були зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 201.4 ст.201 ПК України передбачає, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно п. 201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Враховуючи, що суми ПДВ були включено в ціну виконаних робіт, що відображено у деклараціях з ПДВ позивача та його контрагента у повному обсязі, покладення обов'язку сплати цієї суми ПДВ на позивача за відсутності належних доказів (судових рішень, вироків, що набрали законної сили) складання бухгалтерських та податкових документів з метою отримання податкової вигоди суд вважає передчасним і таким, що матиме наслідком подвійне оподаткування одних і тих же відносин. Суд встановив, що, як на час прийняття оскаржуваного ППР, так і на час судового розгляду справи відсутні кримінальні провадження з цього приводу.

Зважаючи, що позивач спростував висновки акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не підтвердив належними доказами складання бухгалтерських та податкових документів з метою надання/отримання податкової вигоди, суд дійшов висновку про безпідставність здійснених донарахувань сум ПДВ за оскаржуваним ППР, у т.ч. застосування штрафних санкцій.

Керуючись правом суду вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, передбачене ч.2 ст.11 КАС України, взявши до уваги, що ППР є актом індивідуальної дії ненормативного характеру, отже в контексті п.1 ч.1 ст.165 КАС України належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування оскаржуваного ППР.

З огляду на вимоги ст.94 КАС України суд дійшов висновку стягнути на користь позивача з державного бюджету суму сплаченого ним за подання цього позову судового збору у розмірі 182,70грн.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов приватного підприємства «Раціоналізатор» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.01.2015 №0000022211.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Раціоналізатор» (код ЄДРПОУ 34030368) судовий збір за подання цього позову в сумі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні 70коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2015