Постанова

від 27.02.2015 по справі 826/18093/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року 08:10 № 826/18093/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІСД-Реклама» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 року № 0011072201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСД-Реклама» (надалі - позивач або ТОВ «ІСД-Реклама») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 року № 0011072201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 26.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.10.2014 року № 500/1-22-01/33791506, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІСД-Реклама» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Софтпро-Технолоджі», а саме: в частині формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість за період липень 2014 року, документально і нормативно не підтверджуються. Натомість, за твердженнями позивача, факти надання ТОВ «Софтпро-Технолоджі» послуг з сервісного обслуговування спеціальних конструкцій на користь ТОВ «ІСД-Реклама», згідно договору від 01.07.2014 року № 01/07/14 та додаткових угод до нього, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача. В свою чергу, висновки контролюючого органу про нереальність вказаних правочинів ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах і безпідставних суб'єктивних припущеннях, а саме: висновках акта від 03.10.2014 року № 18/11-23-22-06/31079924 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Софтпро-Технолоджі», а тому суперечать вимогам чинного законодавства України.

У судове засідання 26.01.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні. Також, у призначеному судовому засіданні представник відповідача надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і таким, що прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «ІСД-Реклама» порушеннями вимог норм п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд у судовому засіданні 26.01.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з 10.10.2014 року по 13.10.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ІСД-Реклама» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Софтпро-Технолоджі» (ідентифікаційний код 31079924) за період липень 2014 року, за результатами якої складений акт від 20.10.2014 року № 500/1-22-01/33791506 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), показника податкового кредиту за місяць липень 2014 року на суму податку на додану вартість 100 542,00 грн. Епізод даного правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного формування ТОВ «ІСД-Реклама» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Софтпро-Технолоджі», згідно договору від 01.07.2014 року № 01/07/14, зі зазначенням того, що вказаний контрагент не мав реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до наданих позивачем до перевірки первинних документів (перелік яких наведений на стор. 3 акта перевірки, що не заперечується позивачем), перевіряючим встановлено, що 01.07.2014 року ТОВ «ІСД-Реклама» (як Замовник) уклало з ТОВ «Софтпро-Технолоджі» (Виконавець) договір за № 01/07/14, за умовами якого Виконавець за дорученням Замовника мав виконувати роботи по обслуговуванню спеціальних конструкцій Замовника (розміщення рекламних матеріалів) в м. Києва згідно затвердженої Адресної програми на період дії даного Договору.

Всього за даними Додатків № 1 - № 11 до зазначеного Договору, актів здачі-приймання (надання послуг) від 01.07.2014 року № 2, від 03.07.2014 року № 8, від 04.07.2014 року № 12, від 07.07.2014 року № 20, від 09.07.2014 року № 24, від 11.07.2014 року № 26, від 14.07.2014 року № 55, від 15.07.2014 року № 56, від 18.07.2014 року № 76, від 21.07.2014 року № 77 та від 23.07.2014 року № 78, ТОВ «Софтпро-Технолоджі» виконало на користь перевіряємого підприємства роботи по сервісному обслуговуванню спеціальних конструкцій на загальну суму 603 251,26 грн. (з урахуванням ПДВ). Також, на підставі даного Договору ТОВ «Софтпро-Технолоджі» виписало на адресу ТОВ «ІСД-Реклама» податкові накладні від 01.07.2014 року № 2 на суму ПДВ 7 739,17 грн., від 03.07.2014 року № 8 на суму ПДВ 8 630,11 грн., від 04.07.2014 року № 12 на суму ПДВ 9 546,71 грн., від 07.07.2014 року № 20 на суму ПДВ 9 730,20 грн., від 09.07.2014 року № 24 на суму ПДВ 9 378,69 грн., від 11.07.2014 року № 26 на суму ПДВ 9 047,02 грн., від 14.07.2014 року № 55 на суму ПДВ 9 149,77 грн., від 15.07.2014 року № 56 на суму ПДВ 9 623,77 грн., від 18.07.2014 року № 76 на суму ПДВ 9 063,77 грн., від 21.07.2014 року № 77 на суму ПДВ 9 572,82 грн. та від 23.07.2014 року № 78 на суму ПДВ 9 059,85 грн., які були відображені у податковій звітності з ПДВ позивача за звітний період липень 2014 року в повному обсязі.

При цьому, в ході огляду текстів наданих позивачем до перевірки Додатків № 1 - № 11 до Договору від 01.07.2014 року № 01/07/14 та актів приймання-передачі послуг, перевіряючим виявлено, що у вказаних Додатках відсутня інформація про тип спеціальної конструкції, наявність/відсутність освітлення, вимоги до фото звітів, вимоги до обслуговування таких конструкцій, порядок-прийому-передачі спеціальних конструкцій, наявність якої передбачено змістом п. 2.1 Договору, а в актах - не зазначено, які саме роботи по сервісному обслуговуванню виконувались ТОВ «Софтпро-Технолоджі», та відсутня інформація про обсяг господарської операції і одиниці виміру господарської одиниці.

Крім того, перевіряючим були враховані висновки та обставини, викладені в акті Кіровоградської ОДПІ у ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 03.10.2014 року № 18/11-23-22-06/31079924 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Софтпро-Технолоджі» (код ЄДРПОУ 31079924) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Інтервуд-Груп» (код ЄДРПОУ 38714997) за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014року». За висновками цього акта від 03.10.2014 року встановлено, що відомості про господарські операції з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), задекларовані ТОВ «Софтпро-Технолоджі» в податковій звітності з ПДВ за червень-липень 2014 року не відповідає дійсності (в т.ч. щодо реалізації на користь ТОВ «ІСД-Реклама» послуг в сумі 502 709,38 грн., крім того ПДВ 100 541,88 грн.).

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ІСД-Реклама» достатніх правових підстав для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з постачальником послуг ТОВ «Софтпро-Технолоджі».

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «ІСД-Реклама» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку додану вартість за липень 2014 року в сумі 100 542,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення на висновки вказаного акта від 20.10.2014 року № 500/1-22-01/33791506 з обґрунтуванням своєї позиції та доданими до них копіями документів.

Листом від 04.11.2014 року № 138/10/26-50/22-01 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «ІСД-Реклама» без задоволення.

07.11.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0011072201, яким визначило ТОВ «ІСД-Реклама» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 677, 50 грн., в т.ч. 100 542,00 грн. за основним платежем, 25 135,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962, (який набрав чинності 01.03.2014 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

У ході судового розгляду справи також встановлено, що 1 липня 2014 року між ТОВ «ІСД-Реклама» (Замовник), в особі директора Лавриновича О.Г., та ТОВ «Софтпро-Технолоджі», в особі директора Удовікова М.Ю., був укладений договір на проведення робіт з обслуговування спеціальних конструкцій за № 01/07/14 (надалі - Договір).

За умовами цього Договору Виконавець за дорученням Замовника проводить роботи по обслуговуванню Спеціальних конструкцій (останні в розумінні п. 1.2 даного Договору) Замовника (розміщення Рекламних матеріалів - в розумінні п. 1.12 даного Договору) в м. Києві згідно затвердженої Адресної програми на період дії даного Договору, а Замовник проводить розрахунки з Виконавцем згідно з умовами, визначеними розд. 4 даного Договору. Додатки до цього Договору включають: Адресну програму (місце розташування (місто, адреса), тип, формат Спеціальної конструкції, наявність або відсутність освітлення, вимоги до фотозвітів, вимоги до обслуговування таких конструкцій типу «призматрон», вартість обслуговування Спеціальних конструкцій, порядок-прийому-передачі Рекламних матеріалів. Додатки до Даного Договору підписуються сторонами Договору та є його невід'ємною частиною (п. 2.1 - 2.2 зазначеного Договору).

Згідно п. 2.3 Договору, Виконавець, зокрема, здійснює наступні роботи: розміщення Рекламних матеріалів у точній відповідності з Контрольним макетом, наданим Замовником на електронну адресу Виконавця (при цьому, під «рекламними матеріалами», згідно п. 1.5 цього Договору, розуміються друковані матеріалами на паперовій або вініловій основі, аплікації, естендери, світлові, електронні зображення, надані Замовником). У випадку розміщення Рекламних матеріалів на Спеціальних конструкціях, поверхня яких не відповідає формату 3х6 м (перелік таких поверхонь Спеціальних конструкцій затверджено сторонами в додатковій угоді до Договору, що є його невід'ємною частиною), Виконавець за узгодженням із Замовником обрізає Рекламні матеріали, якщо це не пошкодить зображення основного сюжету реклами та необхідних надписів відповідно до законодавства України); при розміщенні (поклейці) Рекламних матеріалів використовувати клей для зовнішніх робіт; монтаж/демонтаж банерів; поточний ремонт та усунення недоліків Рекламних матеріалів або за відсутності можливості його виконання - заміна Рекламних матеріалів з аналогічним сюжетом (за наявності запасних комплектів); впорядкування прилеглої до Спеціальної конструкції території (прибирання залишків Рекламних матеріалів попередніх сюжетів, наданих Замовником), та ін.

Обов'язки та права сторін визначені в розд. 3 даного Договору. Зокрема, Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника розмістити Рекламні матеріали або провести ротацію реклами на поверхнях Спеціальних конструкцій протягом 3-х календарних днів з дня отримання Рекламних матеріалів від Замовника, але не раніше дати, вказаної Замовником в таблиці, що надсилається Виконавцю на його електронну адресу для здійснення поклейки (розміщення), або протягом 3-х календарних днів з моменту отримання письмової (або за допомогою електронної пошти) вимоги Замовника згідно з Адресною програмою, у випадку наявності у Виконавця Рекламних матеріалів, відповідно до Контрольного макету реклами. Датою отримання Рекламних матеріалів Виконавцем вважається дата, вказана в декларації, та подавати Замовнику фотозвіти про проведення Рекламної компанії на вимогу.

Порядок розрахунків вказується сторонами в Додатку до Договору. Виконавець щомісячно до 27-го числа поточного місяця надає Замовнику звіт за поточний місяць у формі, яку надає Замовник, та щомісячно до 5-го числа поточного місяця - акт виконаних робіт за попередній місяць, який датованими днем надання послуг у звітному періоді (п. 4.2 цього Договору).

На підтвердження фактів виконання ТОВ «Софтпро-Технолоджі» робіт (надання послуг) по сервісному обслуговуванню спеціальних конструкцій, і проведення розрахунків за такі виконані роботи (надані послуги) позивач надав до суду копії наступних документів:

- додатків № 1 - № 11 до договору від 01.07.2014 року № 01/07/14, де наявні відомості про місце розташування та код Спеціальної конструкції, обсяг наданих послуг - в кількості 1 по кожній адресі, вартості послуг (а саме: загальна вартість послуг та вартість окремої послуги відносно відповідної спеціальної конструкції), порядок оплати за виконані роботи з відсилкою до положень пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору, якими врегульовані інші питання ніж порядок проведення розрахунків. При цьому, під час огляду текстів цих Додатків до Договору судом виявлено відсутність в них передбаченої умовами п. 2.2 Договору інформації, а саме: про тип і формат спеціальної конструкції, наявність або відсутність освітлення, вимог до фотозвітів, вимог до обслуговування спецконструкцій типу «призматрон», порядок прийому-передачі рекламних матеріалів. Крім того, суд звертає увагу, що додатки № 6 від 11.07.2014 року і № 7 від 14.07.2014 року до Договору були підписані директором ТОВ «Софтпро-Технолоджі» Удовіковим М.Ю. всупереч вимогам норм ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки за даними спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.07.2014 року та 14.07.2014 року особою, уповноваженою діяти від імені ТОВ «Софтпро-Технолоджі» у правовідносинах з третіми особами без довіреності (керівником), вказано ОСОБА_3;

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.07.2014 року № 2 на суму 46 435,02 грн. (з ПДВ), від 03.07.2014 року № 8 на суму 51 780,66 грн. (з ПДВ), від 04.07.2014 року № 12 на суму 57 280,26 грн. (з ПДВ), від 07.07.2014 року № 20 на суму 58 381,20 грн. (з ПДВ), від 09.07.2014 року № 24 на суму 56 272,16 грн. (з ПДВ), від 11.07.2014 року № 26 на суму 54 282,10 грн. (з ПДВ), від 14.07.2014 року № 55 на суму 54 898,64 грн. (з ПДВ), від 15.07.2014 року № 56 на суму 57 742,60 грн. (з ПДВ), від 18.07.2014 року № 76 на суму 54 382,60 грн. (з ПДВ), від 21.07.2014 року № 77 на суму 57 436,92 грн. (з ПДВ) та від 23.07.2014 року № 78 на суму 54 359,10 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 603 251,26 грн. (з ПДВ). В текстах даних актів дійсно відсутні посилання на обсяги фактично наданих послуг (виконаних робіт) та/або на відповідні Додатки до Договору. Крім того, суд звертає увагу, що акти від 11.07.2014 року і 14.07.2014 року були підписані директором ТОВ «Софтпро-Технолоджі» Удовіковим М.Ю. всупереч вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки за даними спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.07.2014 року та 14.07.2014 року особою, уповноваженою діяти від імені ТОВ «Софтпро-Технолоджі» у правовідносинах з третіми особами без довіреності (керівником), вказано ОСОБА_3;

- податкових накладних від 01.07.2014 року № 2 на суму 46 435,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 739,17 грн.), від 03.07.2014 року № 8 на суму 51 780,66 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 630,11 грн.), від 04.07.2014 року № 12 на суму 57 280,26 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 546,71 грн.), від 07.07.2014 року № 20 на суму 58 381,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 730,20 грн.), від 09.07.2014 року № 24 на суму 56 272,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 378,69 грн.), від 11.07.2014 року № 26 на суму 54 282,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 047,02 грн.), від 14.07.2014 року № 55 на суму 54 898,64 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 149,77 грн.), від 15.07.2014 року № 56 на суму 57 742,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 623,77 грн.), від 18.07.2014 року № 76 на суму 54 382,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 063,77 грн.), від 21.07.2014 року № 77 на суму 57 436,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 572,82 грн.) і від 23.07.2014 року № 78 на суму 54 359,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 059,85 грн.), всього на загальну суму 603 251,26 грн. (в т.ч. ПДВ 100 541,88 грн.), де в рядках «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «сервісне обслуговування спеціальних конструкцій по м. Києву», «одиниця виміру товару/послуги» - «послуга» а «кількість (об'єм, обсяг)» - « 1» (що не відповідає даним Додатків № 1 - № 11 до Договору), та які не містять відомостей про П.І.П. особи, що їх підписала;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за липень 2014 року та акта звіряння взаємних розрахунків станом на 31.07.2014 року, згідно яких у ТОВ «ІСД-Реклама» наявна непогашена заборгованість перед ТОВ «Софтпро-Технолоджі» на загальну суму 603 251,26 грн.

Жодних інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, документів з ділового листування засобами поштового та електронного зв'язку, оформлених на підставі договору від 01.07.2014 року № 01/07/14, зокрема: розрахункових документів і банківських виписок з відомостями про сплату ТОВ «ІСД-Реклама» вартостей наданих послуг (виконаних робіт) та/або документів звернення ТОВ «Софтпро-Технолоджі» до позивача з вимогами про сплату коштів в досудовому порядку, і про визначення сторонами іншого порядку розрахунків за Договором, ніж той, що визначений в Додатках № 1 - № 11 до нього (претензій, листування з питання відстрочення погашення заборгованості по Договору, та ін.); документальних доказів руху інформаційних матеріалів (зокрема, контрольних макетів) та товарно-матеріальних цінностей (рекламних матеріалів для розміщення на спеціальних конструкціях) між Замовником і Виконавцем, що були необхідні для надання послуг; документів ділової переписки про вирішення питань організаційного характеру (зокрема, погодження розрахунків вартостей послуг, узгодження умовних позначень для типів і форматів спец конструкція шляхом переведення їх у відповідні коди, обміну завданнями, затвердження форми звітів за результатами наданих послуг, надання таких звітів і фотозвітів, визначення відповідальних працівників на місцях (в регіонах) для здійснення контролю за якістю наданих послуг), що виникають в процесі виконання договору; організаційно-розпорядчих документів про призначення відповідальних працівників для контролю за повнотою і якістю наданих послуг в регіонах) позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату вартості придбаних у контрагента послуг, судом досліджувалась не лише реальність виконання цих операцій та їх документування, а й факт отримання позивачем доходу за наслідками подальшого використання результатів наданих послуг у відповідних податкових періодах.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Аналогічно вказаному в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів».

В своїх письмових поясненнях, наданих суду у судовому засіданні 26.01.2015 року, позивач вказує, що до основного виду господарської діяльності ТОВ «ІСД-Реклама» за КВЕД відноситься рекламні агентства (73.11), який, зокрема, включає в себе роботи з сервісного обслуговування спеціальних конструкцій (рекламних щитів, банерів, призматронів). Для здійснення вказаного виду господарської діяльності Товариство використовує власні офісні приміщення (копії договорів оренди об'єктів нерухомого майна наявні в матеріалах справи) та трудові ресурси в кількості 40 осіб (достовірності цих відомостей відповідачем не заперечувалася).

Також, позивач зазначає, що у зв'язку з виробничою необхідністю ТОВ «ІСД-Реклама» залучило на договірних засадах (саме договір від 01.07.2014 року № 01/07/14) до виконання робіт з обслуговування спеціальних конструкцій (розміщення рекламних матеріалів на рекламні конструкції, послуги з монтажу/демонтажу призматронів) субпідрядну організацію - ТОВ «Софтпро-Технолоджі».

Разом з тим, всупереч вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в даній справі від 19.12.2014 року, позивач не пред'явив суду жодних документальних доказів на підтвердження факту використання ТОВ «ІСД-Реклама» результатів спірних господарських операцій (договір від 01.07.2014року № 01/07/14) з метою отримання прибутку, а саме: договорів, укладених Товариством з контрагентами-замовниками робіт і послуг щодо розміщення певних рекламних матеріалів за певними адресами, та оформлених на їх виконання первинних і розрахункових документів, а також доказів створення своїми власними силами та/або у третіх осіб/придбання за замовленням, чи отримання від контрагентів-замовників відповідних рекламних матеріалів для розміщення; отримання дозволів від компетентних органів та суб'єктів господарської діяльності (власників торгових точок та будинків) на розміщення об'єктів зовнішньої реклами та/або використання таких об'єктів зовнішньої реклами на договірних засадах з третіми особами, та пояснень щодо причин відсутності таких документів - не надав.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реального виконання ТОВ «Софтпро-Технолоджі» робіт (надання послуг) з сервісного обслуговування спеціальних конструкцій на користь позивача, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «ІСД-Реклама», руху активів на підприємстві ТОВ «ІСД-Реклама» при взаємовідносинах з ТОВ «Софтпро-Технолоджі».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальності фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Софтпро-Технолоджі») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки про заниження позивачем суми податку на додану вартість за звітний період липень 2014 року, та відповідно про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу сум з названого податку із застосуванням штрафної (фінансової) санкції (штрафу) спірним податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2014 року № 0011072201.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСД-Реклама» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСД-Реклама» (ідентифікаційний код: 33791506, адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 62-А) судовий збір у розмірі у 2 262,19 грн. (двох тисяч двохсот шістдесяти двох грн. 19 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом

---

(П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок