Ухвала

від 07.07.2015 по справі 826/18093/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/19989/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСД-Реклама»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року

у справі №826/18093/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСД-Реклама» (надалі - ТОВ «ІСД-Реклама»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011072201 від 07.11.2014р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що позивачем не підтверджено належними первинними документами реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ «Софтпро-Технолоджі» та зв'язок їх з його господарською діяльністю, а отже, висновки викладені в акті перевірки відповідають дійсним обставинам справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом обґрунтовано.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та просить ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ІСД-Реклама» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин із ТОВ «Софтпро-Технолоджі», за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., про що було складено акт №500/1-22-01/33791506 від 20.10.2014р.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 100542,00грн., в т.ч. за липень - 100542,00грн.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0011072201 від 07.11.2014р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 100542,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 25135,50грн.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що між ТОВ «ІСД-Реклама» (замовник) та ТОВ «Софтпро-Технолоджі» (виконавець) був укладений договір №01/07/14 від 01.07.2014р. на проведення робіт з обслуговування спеціальних конструкцій. Відповідно до умов зазначеного договору виконавець за дорученням замовника проводить роботи по обслуговуванню спеціальних конструкцій замовника в м.Київ, згідно затвердженої адресної програми на період дії даного договору, а замовник проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами, визначеними розділом 4 даного договору.

Судами першої та апеляційної інстанцій були досліджені первинні бухгалтерські документи надані позивачем на підтвердження належного виконання умов вищезазначеного правочину. А саме, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні та обортно-сальдова відомість по Рах.№631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України .

Так, згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість за Податковим кодексом України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій.

Так під час розгляду справи було встановлено, що частина актів здачі-приймання робіт (а.с.135-141 т.1) підписані ОСОБА_1, в той час, як згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у відповідний період часу керівником підприємства зазначений ОСОБА_2 (а.с.30-31 т.2).

Також, до матеріалів справи долучені копії податкових накладних. Однак, при їх дослідженні судами попередніх інстанцій було встановлено, що вони заповнені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, відсутні відомості про особу, що їх підписала.

Крім того, судами попередніх інстанцій слушно зазначено, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження руху активів за вищезазначеним правочином. Позивачем не надано доказів подальшого використання результатів наданих послуг, а також не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження реальності господарських відносин між ним та його контрагентом.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСД-Реклама» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун