Постанова

від 25.02.2015 по справі 925/2082/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа№ 925/2082/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участь представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 25.02.2015

розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Лавр" на рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2015 (повне рішення складено 20.01.2015)

у справі №925/2082/14 (суддя Довгань К.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Лавр"

до Головного управління Держземагентства у Черкаській області

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області № 925/2082/14 від 14.01.2015 відмовлено ПАТ "Лавр" у задоволенні позову до ГУ Держземагентства у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ "Лавр" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2015 у справі №925/2082/14 та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою від 04.02.2015 прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №925/2082/14 до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представники позивача брали участь у судовому засіданні, в якому надавали свої пояснення та підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу ПАТ "Лавр" задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2015 у справі №925/2082/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача у судовому засіданні.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.10.2008 між позивачем та Смілянською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі, зареєстрованого у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства „Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.01.2009 року за №040979200001, за умовами якого позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 17 га ріллі в тимчасове платне користування, котра знаходиться в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області. Відповідно до кадастрових планів позивачу передано в користування земельну ділянку з кадастровим № 7123788500:02:001:0529 площею 7,1955 га та з кадастровим № 7123788500:02:001:0530 площею 10,959 га. Загальна площа земельних ділянок становила 17,2914 га.

22.10.2008 позивач та Смілянська районна державна адміністрація уклали угоду про внесення змін до договору оренди, яка зареєстрована у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства „Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.01.2009 за №040979200002.

Термін оренди відповідно до п. 8 договору становив 5 років.

Отже, датою закінчення договору є 09.01.2014, оскільки його дія починається з моменту державної реєстрації.

У січні 2013 року позивач звернувся до Смілянської районної державної адміністрації з проханням поновити дію договору.

30.01.2013 позивач отримав лист від Смілянської РДА про відмову у поновленні Договору у зв'язку з тим, що з січня 2013 року райдержадміністрації не є розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

13.08.2014 позивач звернувся до відповідача з проханням укладення додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі від 20.08.2008. До даного листа додано проект додаткової угоди.

24.09.2014 відповідач відмовив у поновленні дії договору, пославшись на п. 8 договору, зазначивши про пропуск ним тримісячного терміну та про втрату переважного права на продовження дії договору.

У зв'язку із відмовою відповідача укласти додаткову угоду до договору, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що з матеріалів справи та наданих позивачем документів, заява не містить проекту додаткової угоди, яку орендар зобов'язаний долучити до свого звернення; до відповідача із заявою про укладення додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі від 20.08.2008 позивач звернувся лише 13.08.2014. Твердження позивача про те, що із такою заявою він також звертався ще 03.10.2013 суд вважає безпідставним, оскільки така заява не містить відомостей про її прийняття відповідачем.

Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на позовних вимогах, а також звертає увагу апеляційної інстанції на те, що про іншого розпорядника земель дізнався з листа Смілянської РДА від 30.01.2013. 09.04.2013 звернувся до відповідача з пропозицією поновити договір оренди, а також з метою поновлення його дії знову звернувся до Смілянської РДА з проханням підтвердження виконання істотних умов договору.

Крім того, суд не звернув увагу на те, що 16.10.2013 було підписано завдання на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок площею 17,2914 га та після отримання технічної документації передав її на затвердження до Смілянської РДА. Лише 29.07.2014 Смілянської РДА рішенням № 33-14/VI затвердила технічну документацію щодо грошової оцінки земель та після цього, маючи всю необхідну документацію, 13.08.2014 звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди.

За таких обставин, позивач не мав можливості у 3 місячний строк звернутися до відповідача для укладання додаткової угоди до договору, але прикладав усі зусилля, тому вважає відмову суду у задоволенні позову необґрунтованою.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказана обставина стосується як позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Приписами ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" (на момент звернення позивача до відповідача із заявою про поновлення договору) врегульовано питання поновлення договору оренди , що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно звернувся у січні 2013 року до Смілянської РДА з пропозицією щодо продовження строку дії договору оренди земельних ділянок, проте Смілянська РДА листом №01-01-14/157 від 30.01.2013 повідомила його, що з початку 2013 року райдержадміністрація не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

Одночасно, як свідчать матеріали справи та надані позивачем документи, вказана заява не містила проекту додаткової угоди, яку орендар зобов'язаний долучити до свого звернення, як того вимагає ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"

Крім того, Законом України від 06.09.2012 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01.01.2013 внесено зміни до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, зокрема, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 6-1 п. 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 №445 визначено, що Держземагенство України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб, у даному випадку у Черкаській області - Головне управління Держземагенства в Черкаській області.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про укладення додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі від 20.08.2008 лише 13.08.2014, тобто у порушення строку, передбаченого п. 8 договору та ч. ч.2-3 ЗУ "Про оренду землі", тим самим втратив переважне право на продовження дії договору.

Одночасно колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що у відповідності ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди є поновленим є безпідставне.

Так, реалізація права користування земельною ділянкою та визнання поновленим договору оренди землі, як це передбачено вказаною вище частиною статті можлива лише за умови виконання орендарем вимог ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" щодо своєчасного надсилання листа-повідомлення та проекту додаткової угоди, що в даному випадку не було зроблено позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2015 у справі №925/2082/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2015 у справі №925/2082/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Лавр" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Лавр" на рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2015 у справі №925/2082/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2015 у справі №925/2082/14 залишити без змін.

3. Повернути публічному акціонерному товариству "Лавр" (20732, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Миколаївка, вул. Ржевська, 9, код ЄДРПОУ 05491600) з Державного бюджету України 609,00 грн. зайво сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи №925/2082/14 повернути господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук