Постанова

від 25.02.2015 по справі 908/4198/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа № 908/4198/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

позивача - Баранов Т.О. на підставі довіреності від 17.02.2015р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Володимирівка, Якимівський район, Запорізька обл. (вх.№580 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014р. у справі № 908/4198/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Володимирівка, Якимівський район, Запорізька обл.

про стягнення 400 437,13 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.12.2014р. у справі №908/4198/14 (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" основний борг у розмірі 369 462, 42грн., процент річних у розмірі 47 939, 50грн., пеню у розмірі 33 214, 00грн., інфляційні втрати у розмірі 29 693, 44грн., судові витрати у розмірі 9 606, 20грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 4 000, 00грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необгрунтованість судового рішення, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення індексованої суми основного боргу у розмірі 157 366, 42грн., стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4 000, 00грн., зменшити розмір стягнутої рішенням суду пені до 1 грн., в іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін, судові витрати покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що сторони не досягли згоди щодо індексації ціни за договором, отже, вибір курсу (офіційного або за даними Української міжбанківської валютної біржі) валюти (долара США або Євро) можливо виключно за згодою обох сторін; позивач не міг в односторонньому порядку вибирати валюту та курс і проводити індексацію ціни продажу товару саме до курсу Євро на УМВБ, крім того, умовами договору визначено механізм проведення індексації, відповідно до якого, продавець надає покупцю уточнений рахунок вартості товару, вважає, що стягненню підлягає сума первинного боргу у розмірі 212 096, 00грн. На думку апелянта, стягнутий розмір неустойки є значним у порівнянні з фактичними втратами позивача, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки. Також, на думку апелянта, судом не встановлено, що кошти у розмірі 4 000, 00грн. витрат на правову допомогу позивачем сплачені саме за послуги адвоката.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. у справі №908/4198/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 25.02.2015р.

24.02.2015р. ТОВ "Агрохімінвест" подано до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3028), зазначає, що позивач розрахував суму заборгованості, виходячи з офіційного курсу Національного Банку України, що є менший ніж міжбанківський курс, тобто за курсом меншим, ніж було передбачено договором; у рахунках-фактурах, частково оплачених відповідачем вказаний еквівалент ціни партії товару до курсу євро; відповідач у день настання строку оплати товару зобов'язання не виконав, відсутність уточнюючого розрахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за ціною, перерахованою за курсом євро на день оплати. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 25.02.2015р. представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014р. залишити без змін. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що апелянт про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (а.с.125), що явка представників у судове засідання не була визнана обов'язковою, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (покупець) був укладений договір купівлі - продажу №12 (а.с.18-19) (надалі - договір №12), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору №12, товаром є насіння кукурудзи ЕС Нінфеа у кількості 100 мішків на загальну вартість 120 000, 00грн.

Згідно пункту 3.2. договору №12, зазначені ціни на товар та сума договору визначається в еквіваленті Євро до гривні та вказується в гривні. Курс Євро за даними УМВБ до гривні на день підписання договору становить 10, 74. В тому випадку, коли курс Євро на платежу (строк оплати встановлений умовами оплати) вищий, ніж Євро на день підписання договору, для визначення суми, яка підлягає до оплати, сторони використовують формулу: ПСП = (А1/А2)*СП, де ПСП - проіндексована сума платежу; СП - сума платежу (вартість товару в гривнях на момент підписання договору), А2 - курс продажу Євро за даними УМВБ на день підписання договору, А1 - курс продажу Євро за даними УМВБ на день оплати товару. В цьому разі продавець надає покупцю уточнений рахунок вартості товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу згідно умов договору.

Пункт 3.3. договору №12 визначає, що оплата за товар здійснюється у національній валюті України. Покупець здійснює оплату за товар по цьому договору на підставі наданих продавцем рахунків наступним чином: передплата в розмірі 20% загальної вартості товару, відстрочення платежу в розмірі 80% загальної вартості товару з датою останнього розрахунку до 01.10.2013р.

Відповідно до пункту 4.2. договору №12, покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю і якістю відповідно до вимог законодавства, оплатити товар у розмірах та терміни, які встановлені цим договором.

Згідно пункту 9.1. договору №12, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно рахунку-фактури №СФ-0000038 від 07.03.2013р. вартість товару (насіння кукурудзи) становить 120 000, 00грн. та зазначено, що курс євро станом на 07.03.2013р. становить 10, 74.

18.03.2013р. покупцем сплачено передоплату 24 000, 00грн. за насіння кукурудзи згідно рахунку-фактури №СФ-0000038 від 07.03.2013р.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 29.03.2013р. уповноваженою особою покупця на підставі наявної у матеріалах справи довіреності від продавця отримано товар у повному обсязі, про що в товарно-транспортній накладній стоять підписи сторін та скріплені печаткою.

15.11.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду №01 до договору №12 (а.с.20), якою сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії договору (пункт 3.3. договору) в частині остаточного розрахунку по ньому в сумі 96 000, 00грн. до 01 березня 2014р., всі інші умови договору №12 від 07.03.2013р. залишаються без змін.

Також 25.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №33 (а.с.24-25) (надалі - договір №33), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (мікродобрива), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно пункту 1.2. договору №33, товаром є мікродобрива Фол 7-21-7 Кода та Мікродобрива Кода Бор на загальну суму 40 420, 00грн.

Відповідно до пункту 3.2. договору №33, зазначені ціни на товар та сума договору визначається в еквіваленті Євро до гривні та вказується в гривні. Курс Євро за даними УМВБ до гривні на день підписання договору становить 10, 71. В тому випадку, коли курс Євро на платежу (строк оплати встановлений умовами оплати) вищий, ніж Євро на день підписання договору, для визначення суми, яка підлягає до оплати, сторони використовують формулу: ПСП = (А1/А2)*СП, де ПСП - проіндексована сума платежу; СП - сума платежу (вартість товару в гривнях на момент підписання договору), А2 - курс продажу Євро за даними УМВБ на день підписання договору, А1 - курс продажу Євро за даними УМВБ на день оплати товару. В цьому разі продавець надає покупцю уточнений рахунок вартості товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу згідно умов договору.

Пункт 3.3. договору №33 визначає, що оплата за товар здійснюється у національній валюті України. Покупець здійснює оплату за товар по цьому договору на підставі наданих продавцем рахунків наступним чином: передплата в розмірі 20% загальної вартості товару, відстрочення платежу в розмірі 80% загальної вартості товару з датою останнього розрахунку до 01.10.2013р.

Відповідно до пункту 4.2. договору №33, покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю і якістю відповідно до вимог законодавства, оплатити товар у розмірах та терміни, які встановлені цим договором.

Згідно пункту 9.1. договору №33, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно рахунку-фактури №СФ-0000084 від 25.04.2013р. вартість товару (мікродобрива) становить 40 420, 00грн. та зазначено курс євро станом на 25.04.2013р. - 10, 71.

25.04.2013р. покупцем сплачено передоплату 8 084, 00грн. за товар згідно рахунку-фактури №СФ-0000084 від 25.04.2013р.

Відповідно до видаткової накладної №РН-000012 від 26.04.2013р. та товарно-транспортної накладної від 26.04.2013р. уповноваженою особою покупця на підставі наявної у матеріалах справи довіреності від продавця отримано товар у повному обсязі, про що в товарно-транспортній накладній та видатковій накладній стоять підписи сторін та скріплені печаткою.

22.05.2013р. сторони уклали додаткову угоду №01 до договору №33 (а.с.14), якою продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (мікродобрива), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його вартість на умовах договору.

Пунктом 1.2. додаткової угоди №01 до договору №33 визначено товар: мікродобрива на загальну суму 104 700, 00грн.

Відповідно до пункту 3.4. додаткової угоди №01 до договору №33, зазначені ціни на товар та сума договору в гривнях не є фіксованими та підлягають перерахунку пропорційно зміні офіційного курсу продажу США (євро) до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі за час від дати підписання договору до дати оплати відповідної частини загальної частини загальної суми договору. У випадку, коли курс долара США (євро) на платежу (строк оплати встановлений умовами оплати) вищий, ніж курс долара США (євро) на день підписання договору, для визначення суми, яка підлягає до оплати, сторони використовують формулу: ПСП = (А1/А2)*СП, де ПСП - проіндексована сума платежу; СП - сума платежу (вартість товару в гривнях на момент підписання договору), А2 - курс продажу Євро за даними УМВБ на день підписання договору, А1 - курс продажу Євро за даними УМВБ на день оплати товару. В цьому разі продавець надає покупцю уточнений рахунок вартості товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу згідно умов договору.

Згідно рахунку-фактури №СФ-0000114 від 22.05.2013р. вартість товару (мікродобрива) становить 104 700, 00грн. та зазначено курс євро станом на 22.05.2013р. - 10, 7.

23.05.2013р. покупцем сплачено передоплату 20 940, 00грн. за товар згідно рахунку-фактури №СФ-0000114 від 22.05.2013р.

Відповідно до видаткової накладної №РН-000132 від 24.05.2013р. та товарно-транспортної накладної від 24.05.2013р. уповноваженою особою покупця на підставі наявної у матеріалах справи довіреності від продавця отримано товар у повному обсязі, про що в товарно-транспортній накладній та видатковій накладній стоять підписи сторін та скріплені печаткою.

15.11.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду №02 до договору №33 (а.с.26), якою сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії договору (пункт 3.3. договору) в частині остаточного розрахунку по ньому в сумі 116 096, 00грн. до 01 березня 2014р., всі інші умови договору №33 від 07.03.2013р. та додаткової угоди №01 від 22.05.2013р. залишаються без змін.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та не спростовується відповідачем у справі, ТОВ "Україна" свої зобов'язання за договорами №12, №33 та додаткових угод щодо своєчасної оплати за отриманий товар у повному обсязі перед ТОВ "Агрохімінвест" виконано не було.

02.09.2013р. між сторонами у справі був складений акт звірки взаємних розрахунків (а.с.33), відповідно до якого заборгованість ТОВ "Україна" перед ТОВ "Агрохімінвест" станом на 02.09.2013р. складає 212 096, 00грн.

02.09.2014р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензії про оплату заборгованості за поставлений товар за договорами №12 та №33 (а.с.30-32), з урахуванням суми пені, 30% річних та індексу інфляції.

Стаття 193 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач зобов'язання за договорами та додаткової угоди щодо передачі товару виконав належним чином, що відповідачем не спростовується. Проте, відповідач за отриманий товар здійснив оплату частково, доказів на підтвердження погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав, вважає, що належною сумою заборгованості перед відповідачем є 212 096, 00грн.

Разом з тим, як вбачається із умов укладених між сторонами договорів №12, №33 та додаткової угоди №01 до договору №33, сторонами встановлено, що в тому випадку, коли курс долара США (євро) на платежу (строк оплати встановлений умовами оплати) вищий, ніж курс долара США (євро) на день підписання договору, для визначення суми, яка підлягає до оплати, сторони використовують формулу: ПСП = (А1/А2)*СП, де ПСП - проіндексована сума платежу; СП - сума платежу (вартість товару в гривнях на момент підписання договору), А2 - курс продажу Євро за даними УМВБ на день підписання договору, А1 - курс продажу Євро за даними УМВБ на день оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу згідно умов договору.

Згідно положень договору №12, курс євро за даними УМВБ до гривні на день підписання договору становить 10, 74. За договором №33 - курс євро за даними УМВБ до гривні на день підписання договору становить 10, 71. У додатковій угоді №01 до договору №33 сторонами визначено, що зазначені ціни на товар та сума договору в гривнях не є фіксованими та підлягають перерахунку пропорційно зміні офіційного курсу продажу США (євро) до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі за час від дати підписання договору до дати оплати відповідної частини загальної частини загальної суми договору.

Враховуючи, що відповідачем оплату у визначений договорами та додатковою угодою строк виконано не було, відповідачем до позовної заяви було додано розрахунок суми заборгованості з урахуванням курсу євро до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі, що станом на 15.10.2014р. (дата виготовлення позовної заяви) становив 16, 65.

02.12.2014р. позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог (а.с.60-65), зазначає суму заборгованості станом на 01.12.2014р. за договором №12 в розмірі 166 971, 92грн., за договором №33 - 202 490, 50грн.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 25.02.2015р. представник позивача надав пояснення, що позивачем при розрахунку суму заборгованості станом на 01.12.2014р. було враховано курс євро за офіційними даними Національного Банку України, який складає 18, 68, що є меншим, ніж курс євро до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі, який станом на 01.12.2014р. становив 18, 80.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Стаття 533 Цивільного кодексу України визначає, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається із умов договорів та додаткової угоди, сторони погодили, що виконання зобов'язання має бути виконане в гривні, проте, застосовувати при оплаті покупцем за отриманий товар слід курс євро до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі, станом на день оплати. У тому випадку, коли євро на платежу (строк оплати встановлений умовами оплати) вищий, ніж курс євро на день підписання договору, для визначення суми, яка підлягає до оплати, сторони використовують визначену договором формулу.

Враховуючи, що відповідач станом на 01.12.2014р. (дата подання заяви про збільшення позовних вимог) не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованою вимогою позивача щодо стягнення суми заборгованості, виходячи із наданого позивачем розрахунку за визначеною в договорі формулою з урахуванням курсу євро станом на 01.12.2014р.

Доводи позивача, що ним було застосовано курс євро за офіційними даними Національного Банку України, який складає 18, 68, законодавству та умовам договорам та додаткової угоди не суперечить, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, даний курс євро є меншим, ніж курс євро до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі, який станом на 01.12.2014р. становив 18, 80, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 369 462, 42грн. є правомірною, відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими доводи апелянта, що сторони не досягли згоди щодо індексації ціни за договором та вибору курсу (офіційного або за даними Української міжбанківської валютної біржі) валюти (долара США або Євро), оскільки пунктами 3.2. договорів №12, №33 чітко визначено, що ціни на товар та сума договорів визначається в еквіваленті євро до гривні та вказується в гривні; додатковою угодою №01 до договору №33 сторони закріпили, що ціни на товар не є фіксованими та підлягають перерахунку пропорційно зміні офіційного курсу продажу США (євро) до гривні. Разом з тим, на рахунках-фактурах №СФ-0000114 від 22.05.2013р., №СФ-0000038 від 07.03.2013р., №СФ-0000084 від 25.04.2013р. зазначена валюта євро та її курс на момент підписання договорів та додаткової угоди. Таким чином, умовами договорів та додаткової угоди визначено порядок розрахунку покупцем за отриманий товар виходячи з курсу євро станом на день оплати.

Судова колегія також зазначає, що при поданні заяви про збільшення позовних вимог, позивачем надано уточнений розрахунок вартості товару станом на 01.12.2014р., який був надісланий на адресу відповідача (а.с.67-68). У свою чергу, відповідач доказів оплати суми заборгованості за отриманий товар у розмірі 212 096, 00грн. суду не надав, як і не погасив заборгованість після подання позивачем позову до суду в розмірі проіндексованої суми заборгованості з урахуванням курсу євро станом на 15.10.2014р.

Згідно положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 Цивільного кодексу України закріплює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 536 Цивільного кодексу України визначає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається із умов укладених договорів, пунктами 5.2 Договорів №12, №33 сторони визначили, що у разі несвоєчасної або неповної оплати вартості товару покупець сплачує продавцю вартість не оплаченого товару з урахуванням індексу інфляції, 30 % річних за користування коштами продавця та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання щодо оплати.

Відповідно до пунктів 5.3. Договорів №12, №33 фінансові санкції нараховуються із вартості товару в гривнях.

У відповідно до умов договорів №12, №33, позивачем було нараховано відповідачу процент річних за користування коштами у розмірі 47 939, 50грн., пеню у розмірі 33 214, 00грн., інфляційні втрати у розмірі 29 693, 44грн.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, проценту річних за користування коштами та пені, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що він є обґрунтованим, відповідає положенням чинного законодавства України та умовам договорів, отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за несвоєчасну оплату за отриманий товар процент річних за користування коштів у розмірі 47 939, 50грн., пеню у розмірі 33 214, 00грн., інфляційні втрати у розмірі 29 693, 44грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта, що стягнутий розмір неустойки є значним у порівнянні з фактичними втратами позивача, які вже покриті сумою відсотків річних за користування коштами, індексу інфляції та індексованою сумою основного боргу, та має бути зменшений до 1 гривні, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Положеннями частини 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в Оглядовому листі від 29.04.2011р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Враховуючи, що позивачем основний борг відповідачу сплачено не було, що розмір нарахованої пені не є надмірно великим порівняно із сумою заборгованості, крім того, доводів в обгрунтування заявленого клопотання про зменшення пені відповідачем не надано, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про зменшення пені.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Агрохімінвест" про стягнення з ТОВ "Україна" понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 4 000, 00грн., виходячи з наступного.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено у постанові Верховного суду України від 01.10.2002р. у справі №30/63, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 29.08.2013р. №01-06/1238/2013 "Про Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 статті 59 Конституції України, ч. 1 ст. 44 ГПКУ (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві)" вказано, що Конституційним Судом України прийнято рішення від 11.07.2013р. №6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з пунктом 1 резолютивної частини вказаного Рішення в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Таким чином, до судових витрат з оплати стороною послуг адвоката відносяться лише оплачені послуги адвоката щодо надання стороні правової допомоги по веденню справи в суді.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Агрохімінвест" уклав договір про надання правової допомоги №7 від 16.10.2014р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична фірма "Ярослав Гришин та партнери" (а.с.81-82).

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець відповідно до чинного в Україні законодавства, приймає на себе зобов'язання представляти інтереси замовника, і надавати юридичні послуги (правову допомогу) останньому для стягнення з ТОВ "Україна" основної заборгованості, пені, відсотків річних та інфляційний втрат на користь ТОВ "Агрохімінвест" за договорами купівлі-продажу №12 від 07.03.2013р., №33 від 25.04.2013р. (з усіма змінами та додатками), які були укладені між ТОВ "Агрохімінвест" та ТОВ "Україна".

16.10.2014р. між сторонами складено акт виконаних послуг, вартість наданих послуг відповідно до пункту 6.1. договору про надання правової допомоги складає 4 000, 00грн.

Відповідно до наказу ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Ярослав Гришин та партнери" №15 від 16.10.2014р. "Про участь у справі" (а.с.86) доручено Яценко Д.В. та Гладкову Д.В. в порядку та на умовах, визначених договором про надання правової допомоги №7 від 16.10.2014р. надати юридичні послуги та представляти інтереси ТОВ "Агрохімінвест".

Згідно наявної у матеріалах справи копії банківської виписки від 17.10.2014р., позивачем за надані послуги були сплачено 4 000, 00грн. ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Ярослав Гришин та партнери".

Як вбачається із матеріалів справи, Яценко Д.В. представляв інтереси ТОВ "Агрохімінвест" в судових засіданнях в суді першої інстанції на підставі довіреності від 16.10.2014р., виданої ТОВ "Агрохімінвест".

Проте, докази, що позивач уклав договір про надання юридичних послуг з адвокатом Яценко Д.В. у матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 25.02.2015р. представник позивача пояснив, що ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Ярослав Гришин та партнери" не є адвокатським об'єднанням. Також зазначив, що докази укладення договору про надання юридичних послуг з Яценко Д.В. у нього відсутні.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги, укладений позивачем з ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Ярослав Гришин та партнери", яке не є адвокатським об'єднанням, та що грошові кошти за надані послуги були сплачені позивачем ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Ярослав Гришин та партнери", колегія суддів вважає, що в частині вимог стягнення з відповідача 4000, 00грн. витрат на правову допомогу слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, та вважає за необхідне покласти сплату судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014р. у справі №908/4198/14 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення з ТОВ "Україна" витрат на правову допомогу в розмірі 4 000, 00грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення з ТОВ "Україна" витрат на правову допомогу в розмірі 4 000, 00грн. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014р. у справі №908/4198/14 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014р. у справі № 908/4198/14 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення з ТОВ "Україна" витрат на правову допомогу в розмірі 4 000, 00грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення з ТОВ "Україна" витрат на правову допомогу в розмірі 4 000, 00грн.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014р. у справі № 908/4198/14 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Агрохімінвест" на користь ТОВ "Україна" 40, 00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.03.2015 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шутенко І.А.