Ухвала

від 10.02.2015 по справі 2а/2470/3183/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/9991/33545/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Єврофасадбуд-2" до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2012 року,-

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року Приватне підприємство "Єврофасадбуд-2" (далі - Підприємство) звернулося з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (далі - УПФ, ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов'язання повернути надміру сплачені кошти в сумі 56353,30 грн.

В обґрунтування позову Підприємство зазначало, що дана сума підлягає поверненню згідно з частиною 13 статті 20 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), що регулює підстави повернення надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків . Тому посилаючись на вимоги Закону № 1058-IV та Порядку повернення кошт?ів, помилково або надміру зара?хованих до державного та місц?евих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 (чинному на час виникнення спірних відносин), позивач просив про задоволення позову.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено.

У поданій до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі УПФ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Справа № К/9991/ 33545/12 Головуючий у першій інстанції - Боннарюк О.В. Доповідач у касаційній інстанції - Мойсюк М.І.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи,

Підприємство є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Указ № 727/98).

У період з 27 липня 2007 року по 5 січня 2011 року позивач мав заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 25924,65 грн. При цьому, фактично ним сплачено страхових внесків в сумі 3789,49 грн. (32% + 2%) та зараховано 78488,46 грн. частки єдиного податку за ставкою 42 %, що надійшла з Держказначейства України на рахунок УПФ.

За результатами позапланової перевірки було встановлено, що станом на 15 травня 2011 року за Підприємством рахувалася переплата до органів УПФ в сумі 56353,30 грн. Ця сума складається з відрахованих від суми 78488,46 грн. єдиного податку - 25924,65 грн., що підлягали сплаті як страхові внески, за виключенням 3789,49 грн. фактично сплачених внесків, тобто що дорівнює - 22135,16 грн. (78488,46 грн. - 22135,16 грн. = 56353,30 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що сплачені позивачем кошти у вигляді єдиного податку, поділені та перераховані органами Держказначейства у визначеному законом розмірі відповідним бюджетним та позабюджетним фондам, у тому числі й на рахунок УПФ, з моменту надходження на його рахунок набувають статусу страхових внесків. При цьому механізм повернення надміру сплачених страхових внесків, який діє з 1 січня 2011 року, є аналогічним тому, який діяв й до цього. Таким чином, у разі звернення з заявою про повернення надмірно сплачених страхових внесків на органи пенсійного фонду покладено обов'язок щодо здійснення дій для повернення суми такої переплати.

Разом із тим, УПФ у своїх запереченнях зазначає, що сплачені позивачем кошти у складі єдиного податку та перераховані органами Держказначейства до бюджету ПФУ за своєю природою не є страховими внесками, у зв'язку з чим на них не поширюється законодавство щодо порядку повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків.

Так, Закон № 1058-IV регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Спеціальним законодавством, зокрема Указом № 727/98, запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Відповідно до статті 3 Указу № 727/98 суб'єкти підприємницької діяльності-юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Держказначейства. Відділення Держказначейства наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до ПФУ - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.

Пунктом 5 Порядку зарахування, розмежування і обліку єдиного податку суб'єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Головного управління Держказначейства від 29 грудня 1998 року № 107, передбачено, що розподіл суми єдиного податку суб'єктів малого підприємництва між державним бюджетом, місцевими бюджетами, ПФУ, Фондом соціального страхування у співвідношенні, встановленому Указом № 727/98, здійснюють відділи розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних відділень Держказначейства.

У своїх листах від 19 березня 2004 року № 2645/04 та 15 жовтня 2007 року № 16442/03-30 ПФУ надав роз'яснення платникам страхових внесків, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, про те, що частина сум єдиного податку, що перераховується органами Держказначейства на рахунки органів ПФУ, зараховується в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником у встановлених законодавством розмірах на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників. Зарахування здійснюється на підставі платіжного документа, який підтверджує сплату єдиного податку, поданого платником одночасно з поданням до органів ПФУ щомісячного розрахунку суми страхових внесків, та даних органів Держказначейства про перерахування до бюджету ПФУ частини сум єдиного податку.

Таким чином, сплачена суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, частина сум єдиного податку, що перераховується органами Держказначейства на рахунки органів ПФУ, зараховується в рахунок сплати страхових внесків.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що станом на 15 травня 2011 року за Підприємством як платником єдиного податку відповідно до Указу № 727/98 рахується переплата з частини суми обов'язкових страхових платежів, перерахованої Держказначейством на рахунок ПФУ, в сумі 56353,30 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 20 Закону № 1058-IV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням ПФУ.

Облік надходжень і витрат коштів ПФУ, відповідно до частини першої статті 76 Закону № 1058-IV здійснюють виконавчі органи ПФУ.

Порядок повернення надміру сплачених страхових внесків, що діяв під час сплати позивачем єдиного податку, тобто до 1 січня 2011 року, було врегульовано підзаконними нормативно-правовими актами, а саме: пунктом 11.17 Інструкції, який в подальшому був виключений на підставі постанови правління ПФУ від 22 жовтня 2010 року № 25-1, та Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженим постановою правління ПФУ від 19 січня 2002 року № 2-4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 березня 2002 року за № 212/6500), який з 1 січня 2011 року втратив чинність.

Разом з тим з 1 січня 2011 року набрав чинності Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затверджений постановою правління ПФУ від 27 вересня 2010 року № 21-1 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 955/18250; далі - Порядок).

Саме цей Порядок був чинним на час виникнення спірних відносин і визначав, зокрема, процедуру повернення коштів помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу ПФУ, відкритий в органах Держказначейства для їх зарахування, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску (пункт 4 Порядку). Механізм повернення надміру сплачених страхових внесків був аналогічним тому, який діяв до 1 січня 2011 року.

Слід зазначити, що страхові платежі та внески за своїм правовим статусом є одним і тим же і розпорядником цих коштів є ПФУ.

Ураховуючи вищенаведене слід дійти висновку, що сплачена суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, частина сум єдиного податку, що перераховується органами Держказначейства на рахунки органів ПФУ, зараховується в рахунок сплати страхових платежів, у зв'язку з чим на них поширюється законодавство щодо порядку повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків.

Тому суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, їх рішення відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а отже підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях відхилити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало