Рішення

від 26.02.2015 по справі 904/742/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.15р. Справа № 904/742/15

За позовом приватного підприємства "РЕГІОНКОМПЛЕКТ", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: директор Бойко О.М. - паспорт АМ 424625 виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпроптеровській області 06.04.01р., представник Бірюков С.В. - довіреність №б/н від 30.01.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Регіонкомплект", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 211486,28грн. основної заборгованості; 27170,80грн. пені; 3826,61грн. трьох відсотків річних; 28231,85грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 06.01.2015р. ухвалою суду від 06.02.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 26.02.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 17.02.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 12.02.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 20.02.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 17.02.2015р. та явкою представника в судове засідання.

26.02.2015р. повноважні представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання за вих.№25/02/1 від 25.02.2015р. про відкладення розгляду справи, відзив на позов не надав.

Клопотання за вих.№25/02/1 від 25.02.2015р. про відкладення розгляду справи обґрунтовано тим, що наразі єдиний юрисконсульт підприємства Свінухов О.В. знаходиться на лікарняному. Докази знаходження юрисконсульта на лікарняному відповідач зобов'язався надати на наступне судове засідання по справі.

Необхідність відкладення розгляду справи обґрунтована тим, що на підприємстві відповідача відсутні інші юристи або особи, які мають юридичну освіту, з метою повного та всебічного розгляду справи, а також нагальною необхідністю надати суду пояснення та докази по справі.

Представник позивача в судовому засіданні та в письмовій заяві зданій до канцелярії суду заперечив проти задоволення клопотання відповідача за вих.№25/02/1 від 25.02.2015р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що у відповідача було достатньо часу для складання відзиву, хвороба представника відповідача документально не підтверджена, а інтереси підприємства має право представляти і директор.

Дослідивши позиції сторін господарський суд дійшов наступних висновків:

По-перше, представництво сторони в судовому засіданні господарського суду не обмежене певним колом осіб;

По-друге, обставини, викладені в клопотання про відкладення розгляду справи, не підтверджені документально;

По-третє, для участі у розгляді справи не обов'язково мати вищу юридичну освіту, достатньо доказів належного виконання зобов'язання;

Враховуючи, що суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, в задоволенні клопотання відповідача за вих.№25/02/1 від 25.02.2015р. про відкладення розгляду справи відмовлено.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 26.02.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012р. між приватним підприємством "Регіонкомплект" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №04/01 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар.

Найменування товару зазначається в Специфікаціях (додаток до даного договору, який є невід'ємною його частиною), які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Ціна товару вказується у Специфікаціях (додаток до даного договору, який є невід'ємною його частиною).

Загальна сума договору визначається як загальна вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності з долученими до договору Специфікаціями (додаток до даного договору, який є невід'ємною його частиною).

Покупець зобов'язується здійснити оплату товару за поставлену партію товару у розмірі вартості партії товару на підставі рахунку постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати отримання відповідної партії товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012 року, в частині невиконаних зобов'язань, та задоволення законних вимог строк дії договору автоматично продовжується до повного їх виконання.

30.12.2013 року між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №2 в якій сторони виклали пункт договору "строк дії договору" у наступній редакції:

"Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2014 року, в частині невиконаних зобов'язань, та задоволення законних вимог строк дії договору автоматично продовжується до повного їх виконання."

На виконання умов укладеного між сторонами договору підписано наступні Специфікації:

- № 54 від 15.01.2014 року на суму 43378,80грн.;

- № 55 від 13.03.2014 року на суму 997,20грн.;

- № 56 від 14.03.2014 року на суму 10144,80грн.;

- № 57 від 27.03.2014 року на суму 10972,80грн.;

- № 58 від 07.04.2014 року на суму 5253,60грн.;

- № 59 від 16.04.2014 року на суму 16759,20грн.;

- № 60 від 14.05.2014 року на суму 6564,00грн.;

- № 61 від 19.05.2014 року на суму 4567,20грн.;

- № 62 від 29.05.2014 року на суму 3800,40грн.;

- № 63 від 06.06.2014 року на суму 8011,20грн.;

- № 64 від 16.06.2014 року на суму 31800,00грн.;

- № 65 від 17.06.2014 року на суму 3240,00грн.;

- № 66 від 18.06.2014 року на суму 5928,00грн.;

- № 67 від 24.06.2014 року на суму 8650,80грн.;

- № 68 від 02.07.2014 року на суму 2323,20грн.;

- № 69 від 09.07.2014 року на суму 8119,20грн.;

- № 70 від 24.07.2014 року на суму 2706,00грн.;

- № 71 від 12.08.2014 року на суму 10212,00грн.;

- № 72 від 28.08.2014 року на суму 25090,80грн.;

- № 73 від 03.09.2014 року на суму 765,60грн.;

- № 74 від 12.09.2014 року на суму 15708,00грн.;

- № 75 від 02.10.2014 року на суму 11661,60грн.;

- № 76 від 07.10.2014 року на суму 21870,00грн.;

- № 77 від 04.11.2014 року на суму 16588,80грн.

Специфікації підписано на загальну суму 274921,20грн.

За видатковими накладними, а саме:

- №РН-0000001 від 06.02.2014 року на суму 43378,80грн.;

- №РН-000007 від 25.03.2014 року на суму 10144,80грн.;

- №РН-000004 від 14.03.2014 року на суму 997,20грн.;

- №РН-00004 від 15.04.2014 року на суму 5253,60грн.;

- №РН-00003 від 15.04.2014 року на суму 10972,80грн.;

- №РН-0000001 від 14.05.2014 року на суму 16586,40грн.;

- №РН-0000002 від 26.05.2014 року на суму 11131,20грн.;

- №РН-0000003 від 11.06.2014 року на суму 3793,20грн.;

- №РН-004 від 23.06.2014 року на суму 8011,20грн.;

- №РН-005 від 23.06.2014 року на суму 31800,00грн.;

- №РН-006 від 23.06.2014 року на суму 3240,00грн.;

- №РН-0000001 від 03.07.2014 року на суму 14566,80грн.;

- №РН-0000002 від 10.07.2014 року на суму 2323,20грн.;

- №РН-0000003 від 21.07.2014 року на суму 8119,20грн.;

- №РН-0000004 від 22.08.2014 року на суму 10212,00грн.;

- №РН-0000001 від 01.08.2014 року на суму 2706,00грн.;

- №РН-0000002 від 08.09.2014 року на суму 25090,80грн.;

- №РН-0000003 від 08.09.2014 року на суму 765,60грн.;

- №РН-0000004 від 26.09.2014 року на суму 15708,00грн.;

- №РН-0000002 від 17.10.2014 року на суму 21870,00грн.;

- №РН-0000001 від 10.10.2014 року на суму 11661,60грн.;

- №РН-0000002 від 14.11.2014 року на суму 16588,80грн.

позивачем відповідачу поставлено товар на загальну суму 274921,20грн.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався лише частково у сумі 144014,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 211486,28грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 211486,28грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення договору, строк оплати товару є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати товару в сумі 211486,28грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідач також не надав.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями договору встановлено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за період з 25.05.2013р. по 01.12.2014р. на суму 27170,80грн. (за кожною видатковою накладною окремо), вказану суму просить суд стягнути з відповідача.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його частково вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 27169,09грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 3826,61грн. за період з 01.01.2014 року по 01.12.2014р. (за кожною видатковою накладною окремо) та інфляційні втрати у розмірі 28231,85грн. за період з 01.01.2014 року по 01.12.2014р. (за кожною видатковою накладною окремо)

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його частково вірними, а вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 3826,23грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірними, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

При здійсненні перерахунку господарський суд врахував положення пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013року за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 5414,31грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 0,43грн. за квитанцією №0.0.327230852.1 від 16.02.2014р.

Керуючись ст. 7 Закону України „Про судовий збір", ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Челюскіна, буд.5, кімн.28; ідентифікаційний код 32495368) на користь приватного підприємства "Регіонкомплект" (49107, м.Дніпропетровськ, вул.Шинна, 21; ідентифікаційний код 32857225) 211486,28грн. (двісті одинадцять тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 28 коп.) основної заборгованості; 27169,09грн. (двадцять сім тисяч сто шістдесят дев'ять грн. 09 коп.) пені; 3826,23грн. (три тисячі вісімсот двадцять шість грн. 23 коп.) трьох відсотків річних; 28231,85грн. (двадцять вісім тисяч двісті тридцять одна грн. 85 коп.) інфляційних нарахувань; 5414,31грн. (п'ять тисяч чотириста чотирнадцять грн. 31 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті відмовити.

Повернути приватному підприємству "Регіонкомплект" (49107, м.Дніпропетровськ, вул.Шинна, 21; ідентифікаційний код 32857225) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0,43грн. (нуль грн. 43 коп.) надміру сплачений за квитанцією №0.0.327230852.1 від 16.02.2014р., видати ухвалу.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.03.2015р.

Суддя І.В. Петренко