Постанова

від 19.12.2014 по справі п/811/3919/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2014 року справа № П/811/3919/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто» доСвітловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 року №0004041500, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25.07.2014 року №0004041500.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2014 року в сумі 55806,92 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ТОВ «Евентис» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та вказаним контрагентом недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги, передбачені Цивільним кодексом України, були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги податковим органом.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ «Евентис» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення - рішення, прийнято згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В судове засідання 19 грудня 2014 року представник сторін не прибули подавши до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (т.3, а.с.160, 183).

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи неприбуття відповідача та положення частини шостої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 грудня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні, справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 19.04.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.51).

Основні види діяльності за КВЕД: вантажний автомобільний транспорт; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т.1,а.с.52).

09.07.2014 року посадовими особами Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказу від 08.07.2014 року №441 (т.1, а.с.14-15) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Евентис» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт №284/2200/36983753 від 11.07.2014 року, висновками якого, зокрема, є порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто», на думку відповідача п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2014 року в сумі 55806,92 грн. (т.1, а.с.18-31).

На підставі акту перевірки Світловодською ОДПІ Кіровоградської області ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0004041500 від 25.07.2014 року, яким ТОВ «Велес-Авто» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83710,38 грн., у тому числі 55806,92 грн. основного платежу та 27903,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (т.1, а.с.11).

Судом встановлено, що грошові зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням винесено податковим органом, у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованого у І кварталі 2014 року податкового кредиту за березень 2014 року в загальному розмірі 55806,92 грн. на підставі накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виданих за господарськими операціями з ТОВ «Евентис», які, на думку Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПІ, не носять реального характеру.

Також судом встановлено, що згідно з умовами договору про надання послуг №313-14 від 28.02.2014 року ТОВ «Евентис» надано ТОВ «Велес-Авто» експедиторські послуги з доставки соняшника та жмиха соняшника за маршрутом Миронівка - Таврійськ та Ракита - Миронівка на загальну суму 334841,55 грн., у тому числі ПДВ - 55806,92 грн., що підтверджується податковими накладними №322 від 31.03.2014 р. та №323 від 31.03.2014 р. та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000402 та №ОУ-0000403 від 31.03.2014 року (т.1, а.с.70-71, 74-75).

Суму 55806,92 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2014 року (т.1, а.с.130-145).

У відповідності до наказів директора ТОВ «Евентис» №ЕВ-25 та №0003 від 01.03.2014 року експедитори ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відряджені на період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року до ТОВ «Велес-Авто» для супроводження та експедирування автомобілів, які здійснюють перевезення соняшника та макухи соняшникової за маршрутом Миронівк - Таврійськ та Ракита - Миронівка (т.1, а.с.77-78).

Оплату вартості експедиторських послуг позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (т.3, а.с.171-175).

З огляду на зміст договору по надання послуг судом встановлено, що до послуг транспортного експедирування, оплаченого позивачем та наданого ТОВ «Евентис», відносилося супровід вантажу експедиторами транспортних засобів ТОВ «Велес-Авто», що підтверджується договорами оренди (т.1, а.с.79-117).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п.п.3.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто», основним видом діяльності позивача є, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (т.1, а.с.54-63).

Відповідно до ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії АВ в„–537004 ТОВ «Велес-Авто» надано дозвіл на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (т.1, а.с.129).

З матеріалів справи вситановлео, що ТОВ «Велесе-Авто» у І кварталі 2014 року надавалися послуги з перевезення вантажів замовників на підставі договорів перевезення, укладених з ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ТОВ «Катеринопільський елеватор», в обґрунтування чого до суду надано копії договорів перевезення (т.3, а.с.164-167), товарно-транспортних накладних, атів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, а також копії договорів оренди транспортних засобів (т.1, а.с.79-117, 165-249; т.2, а.с.1-247; т.3, а.с.1-116).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Евентис» щодо надання експедиторських послуг безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Велес-Авто».

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу валових витрат та податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому, ТОВ «Евентис» на момент їх виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мало обов'язок виписувати податкові накладні.

Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому, питання віднесення певних сум до складу витрат чи податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Як встановлено судом, Світловодська ОДПІ Кіровоградської області ДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «Евентис» є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним. в тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Світловодською ОДПІ Кіровоградської області ДПІ не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Евентис», того що правочини укладені між ними порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, чи наявності у вказаних осіб мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття ним податкового повідомлення - рішення №0004041500 від 25.07.2014 року.

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Евентис», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 182,70 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25.07.2014 року №0004041500.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Авто» (код - 36983753) з Державного бюджету України судові витрати в сумі 182,70 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 182,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (код - 38713773).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук