Ухвала

від 25.02.2015 по справі 372/5163/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5163/14 Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В Провадження № 22-ц/780/838/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб Категорія 46 25.02.2015

УХВАЛА

Іменем України

25 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Ігнатченко Н.В.

при секретарі Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до приватної фірми «Арго», третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення коштів ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року позивачі пред»явили в суді названі позови, посилаючись на те, що між сторонами були укладені договори оренди земельної ділянки, які згідно вимог чинного законодавства не були перереєстровані та втратили чинність. Відповідач ухиляється від укладення та державної реєстрації договору оренди цих ділянок, тому вони вирішили передати ділянки в оренду іншій особі. Просили суд зобов'язати відповідача Приватну фірму "Арго" звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням належні їм земельні ділянки, стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 03.11.2014 року однорідні позови різних позивачів до одного і того ж відповідача були об'єднані в одне провадження.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2014 року в задоволенні позовів відмовлено.

Представник позивачів оскаржив рішення суду в апеляційному порядку через недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд встановивши обставину щодо укладання договорів оренди земельних ділянок між сторонами, не зазначив чи є вони дійсними на день розгляду справи.

Окремо акцентує увагу на правовідносинах, які склались між відповідачем та позивачем ОСОБА_3 ОСОБА_3 не укладала з відповідачем договору оренди земельної ділянки, оскільки лише після смерті своєї матері ОСОБА_7 в 2014 році успадкувала земельну ділянку, яка була предметом договору оренди з 2003 р. до 2008 року. В 2014 році ОСОБА_8 письмово вимагала від відповідача звільнити належну їй земельну ділянку.

Також в апеляційній скарзі наголошується на тому, що суд безпідставно відхилив основний доказ того, що відповідач користується земельними ділянками поза волею власників цих земельних ділянок, яким є акт перевірки дотримання суб»єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області, в якому зазначено, що приватна фірма «Арго» самовільно використовує земельні ділянки позивачів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Дерев'янської сільської ради Обухівського району Київської області, а саме: ОСОБА_4 має у власності земельну ділянку площею 3,5400 га, кадастровий номер 3223182500:05:002:0017, ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку площею 3,6636 га, кадастровий номер 3223182500:07:001:0025, ОСОБА_9 має у власності земельну ділянку площею 3,6458 га, кадастровий номер 3223182500:04:001:0025, що підтверджується державними актами, свідоцтвом, витягами з технічної документації, витягами з державних реєстрів, іншими матеріалами справи.

24 липня 2003 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем Приватною фірмою "Арго" було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років, що підтверджується договором.

24 липня 2003 року між ОСОБА_7, спадкоємцем якої стала ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, та відповідачем Приватною фірмою "Арго" було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років, що підтверджується договором.

23 березня 2004 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років, що підтверджується договором.

В листопаді 2013 року між позивачами та Приватною фірмою "Арго" було укладено договори про спільну діяльність.

В січні та травні 2014 року позивачі звертались до відповідача із письмовими заявами про припинення договірних відносин щодо оренди землі, що підтверджується зверненнями, конвертами з відмітками пошти.

В січні 2014 року позивачі уклали договори оренди землі із ФОП ОСОБА_5, що підтверджується договорами, актами прийому-передачі, витягами з Державного реєстру речових прав. Право оренди спірних земельних ділянок третьою особою ОСОБА_5 станом на цей час пройшло державну реєстрацію.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач користується спірними земельними ділянками та чинить перешкоди позивачам у користуванні земельною ділянкою, оскільки в наданому суду акті обстеження земельної ділянки від 15.10.2014 року не вказується, що саме земельні ділянки позивачів зайняті посівами сільськогосподарських культур, а надано лише загальне формулювання, що оглядалась загальна площа земельних ділянок 150,3 га, і вході перевірки було встановлено, що земельні ділянки, які знаходяться в оренді на підставі 32 договорів оренди ФОП ОСОБА_5 на території Дерев»янської сільської ради самовільно зайняті ПФ «Арго» та частково знаходяться посіви сільськогосподарських культур на вищевказаних земельних ділянках.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції правильно застосував наведені норми процесуального права. Позивачі пред»явили позов на захист свого права на користуванні належними їм на праві власності земельними ділянками. І, таким чином, мали довести, що відповідач чинить їм такі перешкоди.

Разом із тим, як вбачається із того ж таки позову, своє право на користування земельними ділянками позивачі передали 20 січня 2014 року за договорами оренди ФОП ОСОБА_5

В п.26 Договору оренди, укладеного між позивачами та ФОП ОСОБА_5 зазначено, що орендодавець гарантує, що має право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що ці права жодним чином не обмежені, в тому числі право оренди на земельну ділянку, що на день підписання цього договору земельна ділянка нікому іншому не продана, не відчужена, будь-яким іншим чином, в спорі, заставі (іпотеці), під арештом не перебуває, не передана в оренду чи безоплатне користування (цілком або частинами) вільна від будь-яких прав та претензій третіх осіб, які перешкоджають укладанню цього договору та наступному використанню земельної ділянки орендарем. (а.с.12-13. 42-43, 67-68)

Таким чином, як вбачається із змісту договорів оренди, позивачі передали вільні земельні ділянки ФОП ОСОБА_10 за актами прийому-передачі (а.с.14,44, 69).

Згідно ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Наведеними вище доказами доводиться, що позивачі передали в оренду ФОП ОСОБА_10 спірні земельні ділянки, які були вільні, не використовувались іншими особами, із чого можна зробити висновок, що попередній орендар приватна фірма «Агро» повернула земельні ділянки відповідно до ст.. 34 Закону України «Про оренду землі».

У випадку, якщо в подальшому, після 20 січня 2014 року, відповідач вчинив дії, які перешкоджають власникам земельної ділянки користуватись ними, власники можуть ставити питання про усунення перешкод в користуванні, але разом із тим, вони мають довести суду яким чином відповідач створює ці перешкоди.

На доведення своїх вимог позивачі надали суду акт обстеження земельної ділянки від 15.10.2014 року. В акті вказується, що оглядалась загальна площа земельних ділянок 150,3 га, і вході перевірки було встановлено, що земельні ділянки, які знаходяться в оренді на підставі 32 договорів оренди ФОП ОСОБА_5 на території Дерев»янської сільської ради самовільно зайняті ПФ «Арго». До акту додана план-схема земельних ділянок. Із вказаної план-схеми вбачається, що земельні ділянки в адміністративних межах Дерев»янської сільської ради Обухівського району знаходяться у користуванні декількох підприємств, в тому числі у відповідача та у ФОП ОСОБА_5. Разом із тим, із вказаної план-схеми не вбачається, що саме земельні ділянки позивачів самовільно зайняті відповідачем.

При розгляді апеляційної скарги судовою колегією досліджувалась план-схема земельних ділянок і третя особа ОСОБА_5 на ньому вказував, які земельні ділянки на плані-схемі належать позивачам. При цьому, для того щоб визначити ці ділянки, він порівнював план-схему із схемами розміщення земельних ділянок позивачів (а.с.109,112,115) і доводив, що якщо їх співпоставити, то вбачається що зазначені в плані-схемі земельні ділянки як такі, що зайняті відповідачем, належать позивачам Але судова колегія не може вважати такі пояснення належними доказами, оскільки в акті обстеження земельних ділянок не було посилань на схеми розміщення земельних ділянок конкретних землевласників, а тому судова колегія не могла встановити обставини справи на таких порівняннях.

Таким чином судова колегія вважає, що позивачі не спростували висновків суду першої інстанції в тій частині, що наданими позивачами доказами не доводиться факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок позивачів і тим самим створення їм перешкод в користуванні цими земельними ділянками, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватної фірми «Арго», третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення коштів залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Головуючий

Судді