Постанова

від 17.02.2015 по справі 5011-15/19092-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 5011-15/19092-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі№ 5011-15/19092-2012 господарського суду м. Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідероптторг ЛТД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Єврокард" пробанкрутство

за участю представників сторін: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року у справі № 5011-15/19092-2012 (суддя - Чеберяк П.П.) крім іншого, затверджено звіт ліквідатора. Затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 20.06.2014 року. Вимоги кредиторів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідероптторг ЛТД" на суму 581 400,00 грн. та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів на суму 10 737,50 грн., всього на загальну суму 592 137,50 грн. у відповідності до положень ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважати погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника, провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі 5011-15/19092-2012 (головуючий суддя - Шипко В.В. судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року у справі № 5011-15/19092-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 5011-15/19092-2012, ДПІ в Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 5011-15/19092-2012 скасувати та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, при цьому зазначає, що затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника унеможливлює проведення перевірки останнього та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

Ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 4 Закону про банкрутство до боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника, мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Згідно вимог ч.1 ст. 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Відповідно до ч.3 ст. 46 Закону про банкрутство якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.07.2014 року відбулось засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокард" (далі - ТОВ "Єврокард") на якому одноголосно було прийнято рішення затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів ТОВ "Єврокард" № б/н від 02.07.2014 року.

15.08.2014 року до господарського суду м. Києва на затвердження надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

З поданого ліквідатором звіту, вбачається, що з метою виявлення майна чи інших активів банкрута ліквідатором були направлені запити до компетентних органів, зокрема до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Державної авіаційної служби України, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, Державної інспекції сільського господарства в м. Києві, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головного управління регіональної статистики м. Києва, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного агентства земельних ресурсів України, філії "Український центр інноватики та патенто-інформаційних послуг", Державного підприємства "Український інститут промислової власності" та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Одержані ліквідатором відповіді від зазначених органів свідчать про відсутність у банкрута майнових активів, які належить йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включені до ліквідаційної маси.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами засідання комітету кредиторів, ліквідаційною комісією було виявлено непогашену кредиторську заборгованість, строк сплати якої сплив та відсутність будь-яких майнових активів боржника, необхідних для погашення грошових зобов'язань боржника.

У зв'язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, непогашеними залишились кредиторські вимоги ТОВ "Лідероптторг ЛТД" на суму 581 400,00 грн. та ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на суму 10 737,50 грн.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правомірного висновку щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, оскільки фінансовий стан боржника характеризується неплатоспроможністю та кредиторська заборгованість не може бути погашена внаслідок недостатності майнових активів боржника.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у даній справі є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що доводи скаржника щодо ненадання можливості проведення позапланової перевірки боржника, не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи містять докази повідомлення податкового органу про припинення платника податків, при цьому, доказів на підтвердження вчинення скаржником дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Єврокард", не надано.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 5011-15/19092-2012 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.