Ухвала

від 25.02.2015 по справі 2а-297/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Київ К/9991/38868/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012

у справі № 2а-297/12/2670

за позовом публічного акціонерного товариства "Концерн "Фреш Ап" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 № 0000612302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві підрядних робіт у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Автекс ХІМ» підтверджується документально, тоді як правовідносини цього постачальника з третіми особами не мають правового впливу на податковий облік позивача у справі.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у позові Товариства. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фіктивність правочинів з придбання приватним підприємством «Автекс ХІМ» у субпідрядника (приватного підприємства «Сіон Пласт») робіт, які у подальшому виступали предметом поставки позивачеві, є доказом безтоварності господарських операцій між цим постачальником та позивачем, що, в свою чергу, виключає обґрунтованість податкової вигоди Товариства за цими операціями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з приватним підприємством «Автекс ХІМ» за лютий 2011 року.

Перевірку оформлено актом від 22.07.2011 № 353-22-1-00204429, в якому відображено висновок ДПІ про незаконне включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, пред'явленої до сплати названим постачальником у ціні придбаних підрядних робіт, з огляду на фіктивний характер цих операцій.

Наведене стало підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 211 118 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку по операціям з приватним підприємством «Автекс ХІМ» наведеним критеріям, суди встановили, що згідно з умовами договорів підряду, укладеними у перевіреному періоді Товариством та названим постачальником, останній зобов'язався виконати ремонті роботи на об'єктах позивача.

На підтвердження задекларованого податкового кредиту за операціями з цим постачальником Товариством подано довідки про вартість виконаних робіт типової форми № КБ-3, акти приймання виконаних робіт типової форми №КБ-2в, податкові накладні, платіжні доручення про оплату Товариством вартості робіт в безготівковому порядку.

Вказані первинні документи оформлені з дотриманням вимог, установлених, зокрема, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст господарських операцій та їх учасників.

Заперечуючи проти відображення цих операцій у податковому обліку Товариства, ДПІ послалася на залучення названим підрядником до виконання розглядуваних робіт субпідрядника - приватного підприємства «Сіон Пласт», на підставі фіктивних правочинів, що укладалися без мети настання відповідних їх змісту правових наслідків, а виключно з метою одержання податкової вигоди.

Втім за відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Як вірно зазначили суди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом (приватним підприємством «Автекс ХІМ»).

ДПІ не подано жодних доказів на підтвердження організованої схеми руху грошових коштів по замкнутому ланцюгу, в результаті чого сплачені на користь цього постачальника кошти повертались Товариству.

А відтак у даному разі взаємовідносини приватного підприємства «Автекс ХІМ» із залученим субпідрядником та з податковими органами перебувають поза межами контролю та впливу позивача, а тому не можуть бути підставою для відповідальності останнього у сфері оподаткування.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність підстав для невизнання права Товариства на податковий кредит за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно задовольнили позов.

Твердження податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012 у справі № 2а-297/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько