Постанова

від 03.03.2015 по справі 826/13261/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2015 року 13:00 № 826/13261/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФМ-Груп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2013 року № 0005342202,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2013 року № 0005342202, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 482 380 грн. за основним платежем та на 241 190 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 року скасовано постанову суду першої інстанції від 20.11.2013 року та постанову апеляційної інстанції від 03.04.2014 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ухвали від 17.01.2015 р. справу прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

На виконання вказівок ВАС України до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ТОВ «ТФМ-Груп» - контрагента позивача за спірними операціями. Від третьої особи витребувано: пояснення по суті спору та всі наявні документи, які стосуються заявлених позивачем позовних вимог, а також всі наявні первинні документи на підтвердження фактичного надання послуг позивачу (клінінгових послуг), у т.ч. - докази наявності працівників відповідної кваліфікації, необхідного обладнання та устаткування для виконання спірних операцій тощо.

Від позивача також витребувано, зокрема: ідентифікація місць здійснення клінінгових робіт (з надання доказів належності позивачу відповідних приміщень або виконання таких робіт на користь третіх осіб); докази участі фахівців контрагента у проведенні спірних операції; докази здійснення фактичних розрахунків із контрагентом (платіжні доручення, банківські виписки тощо); деталізацію придбаних послуг з визначенням - які саме роботи та у яких конкретно місцях здійснювались контрагентом тощо.

Під час нового розгляду справи позивач наполягав на задоволенні позову та зазначав, що позиція ДПІ полягає у тому, що угода нікчемна та фактично не виконувалась, оскільки, як вважає ДПІ у контрагента були відсутні необхідні ресурси. Між тим, як зазначає позивач, угода з контрагентом є чинною, була спрямована на реальне настання наслідків, що нею передбачалися. Угодою передбачалось надання позивачу у порядку субпідряду клінінгових послуг, щодо прибирання приміщень. Ці послуги виконані, оформлені первинні документи та видано податкову накладну, яка є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач, з підстав, викладених в Акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа в судові засідання 17.02.2015 р. та 02.03.2015 р. не з'явилася, витребуваних доказів на підтвердження виконання спірних операцій не надала. Судові повідомлення повернуті без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням встановленого терміну зберігання»). У зв'язку з чим та на підставі положень ч. 3 ст. 167, ч. 4. ст. 33, ч. 1 ст. 35 КАС України судове повідомлення вважаються врученими третій особі. У той же час, третя особа не з'явилася у судові засідання, доказів поважності причин неприбуття не надала. Відтак, у зв'язку з відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, справу розглянуто за відсутності третьої особи.

Представник ДПІ у судове засідання 02.03.3015 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав. У зв'язку з цим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАК України ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача та на підставі наявних матеріалів.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Печерському районі ДПС, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» (код з ЄДР 35634872) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «ТФМ-Груп» (код з ЄДР 37242144) за лютий 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.04.2013 р. № 331/22-2/35634872 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивача зареєстровано у статусі юридичної особи 28.12.2007 р., позивач зареєстрований платником ПДВ згідно із свідоцтвом від 04.03.2008 р.

Директором товариства у період, що перевірявся, був ОСОБА_2, який одночасно є одним із засновників позивача із часткою 20%, а також є засновником ТОВ «ТФМ-ГРУП» - контрагента позивача за спірними операціями .

Під час розгляду справи позивачем надано договір оренди офісу площею 120 кв.м. від 10.01.2012 р., укладений з ПАТ «Завод побутової та промислової хімії»

Як зазначено в Акті перевірки, позивач здійснював прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів та інше.

Проведеною перевіркою за лютий 2012 року встановлено, що податковий кредит у зазначеному періоді частково сформований за рахунок ТОВ «ТФМ-Груп» на суму ПДВ у розмірі 482 380 грн.

В контексті наведеного зазначено про отримання акту від 28.01.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження відносин із контрагентами за лютий 2012 року.

На підставі аналізу податкової звітності контрагента встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Не встановлено факту отримання контрагентом товарів (послуг) від контрагентів-продавців. Зазначено, що контрагент є «вигодотранспортуючим» товариством, за зареєстрованим місцезнаходженням відсутній.

В Акті перевірки зазначається про «другий ланцюг» постачання та наявність висновку про наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за відносинами контрагента з низкою інших товариств.

Виходячи по суті із того, що контрагент не володіє необхідними ресурсами для виконання спірних операцій, не здійснював спірні операції, ДПІ зазначає про відсутність підстав для формування податкових вигод за операціями, які, як вважає ДПІ, фактично не відбулися.

Згідно з висновками Акту перевірки позивач в порушення ст. 185, п. 198.3., 198.6., п. 201.4., 201.10 ПК України занизив податок на додану вартість на 482 380 грн. за лютий 2012 року.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки ухвалено оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з наведеним щодо обставин взаємовідносин позивача із вищезгаданим контрагентом, під час розгляду справи встановлено, що між вказаними особами 01.07.2011 р. підписано договір № 1012/1 на надання послуг з прибирання.

Згідно з умовами договору контрагент (ТОВ «ТФМ-Груп»; виконавець) зобов'язується якісно, у відповідності до вимог замовника, власними силами, та за допомогою субпідрядників, надавати послуги, обумовлені договором.

Перелік площ замовника (позивача), адреси, обсяги та строки щодо надання послуг визначаються у додатковій угоді.

Додаткові послуги надаються на підставі заявки замовника (позивача).

Виконавець зобов'язується використовувати власне обладнання, інвентар, миючі засоби, засоби для прибирання.

За договором виписано податкові накладні: № 4 від 27.02.2012 р. на суму 734 686,67 грн. з ПДВ - 122 447,78 грн.; № 5 від 28.02.2012 р. на суму 734 686,67 грн. з ПДВ 122 447,78 грн., № 6 від 29.02.2012 р. на суму 734 686,66 грн. з ПДВ 122 447,78 грн.

Крім того, складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг): від 21.02.2012 р. № ОУ-0000008 на суму 456 900 грн. з ПДВ 76 150 грн.; від 22.02.2012 р. № ОУ-0000009 на суму 101300 грн. з ПДВ 16883,33 грн., від 24.02.2012 р. № ОУ-0000010 на суму 132 020 грн. з ПДВ - 22 003,33 грн., від 27.02.2012 р. № ОУ-0000011 на суму 734686,67 грн. з ПДВ 122 447,78 грн., від 28.02.2012 р. № ОУ-0000012 на суму 734 686,67 грн. з ПДВ 122 447,78 грн., від 29.02.2012 р. № ОУ-0000013 на суму 734 686,66 грн. з ПДВ - 122 447,78 грн.

В усіх податкових накладних та актах здачі-приймання послуг визначена номенклатура поставки - «Прибирання приміщення» без будь-якої деталізації .

Акти не містять жодних відомостей, які б ідентифікували осіб, які підписали вказані первинні документи. Зокрема, у графах «Від виконавця», «Від Замовника», «Затверджую» Директор Імпел Гріффін Груп ТОВ» відсутнє прізвище, ім'я, по-батькові осіб, які поставили свій підпис на первинних документах.

Як вбачається з довідки банку від 14.08.2013 р. між вказаними товариствами проводились розрахунки.

Між тим, до матеріалів справи надано заявку від 20.12.2011 р. на виконання робіт по вищезазначеному договору, в якому зазначено 1046 об'єктів в містах по всій території України . Обсяг площ в окремих випадках сягає 50 885,44 кв.м. (а.с. 152). В контексті наведеного позивачем надано договори із замовниками цих послуг у позивача. При цьому, з цих договорів (п.1.1., п/п. 2.1.3., 2.1.5., п/п. 2.1.5.3.) вбачається, що позивач повинен надавати послуги власними силами .

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод ), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами , що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, про відсутність у первинних документів юридичної значимості для формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, відносно юридичної значимості первинних документів та, в контексті застосування у зв'язку з цим приписів законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561).

Зокрема, виходячи з правової позиції ВАС України, первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Видані в даному випадку за договором із контрагентом первинні документи та податкові накладні містять лише загальні посилання про надання послуг (прибирання приміщення) та не містять деталізації структури та обсягу цих послуг, конкретних місць виконання, розрахунків вартості, тобто по суті не містять визначення змісту операцій, наявність відомостей щодо чого у первинних документах обумовлена вимогами статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та характером обумовлених операцій.

При цьому, під час розгляду справи не встановлено зв'язку між підписаним позивачем з контрагентом замовленням на виконання робіт від 20.12.2012 р. (а.с. 146) з періодом, за який складено акти між позивачем та його контрагентом (лютий 2012 р.), та відповідно, зв'язку цього замовлення з первинними документами (актами), складеними між цими особами за цей же період, у зв'язку з чим наявність вказаного замовлення не може слугувати доказом деталізації послуг, визначених в актах та податкових накладних та доказом фактичного виконання спірних операцій.

Враховуючи наведене, надані в даному випадку первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

Окрім цього, в контексті з'ясування обставин щодо фактичного виконання спірних операцій, слід додати наступне.

Враховуючи загальну вартість послуг та обсяг обумовлених до виконання послуг, третьою особою не надано доказів наявності трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів для перевезення працівників, виробничого обладнання, доказів придбання засобів, матеріалів та обладнання, необхідного для прибирання зазначених значних площ. При цьому, ці відомості витребовувались судом.

Наведені відомості не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагента необхідних ресурсів та можливостей при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

Крім того, як вбачається з договорів, позивач зобов'язувався надавати послуги власникам/користувачам приміщень власними силами, однак, відсутні докази надання згоди замовниками послуг на виконання послуг іншими особами, зокрема, контрагентом позивача, що є звичайним при виконанні такого роду операцій та випливає із суті зобов'язання.

Під час розгляду справи позивач не зміг надати перелік співробітників контрагента, які допускалися до виконання робіт на об'єктах, що належали третім особам, надання відомостей щодо чого відповідає характеру обумовлених операцій, як і не надано повідомлень з боку позивача на адресу власників/користувачів об'єктів нерухомості відносно того, що послуги будуть надаватися працівниками іншої компанії.

В контексті положень п/п. 2.2.3. договорів (щодо інструктажу працівників) та п/п. 2.3.7. (щодо передачі вимог по техніці безпеки ) не надано і доказів проведення вказаних інструктажів з працівниками контрагента, передачі контрагенту спеціальних вимог по техніці безпеки. Не надано жодного підтвердження від кінцевих споживачів послуг щодо їх виконання працівниками ТОВ «ТФМ-Груп»

Відсутні і докази передоручення контрагентом виконання обумовлених до виконання з позивачем послуг іншим особам (субпідрядникам контрагента).

Відтак, враховуючи специфіку та особливості цих операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

При цьому суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності , суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкові накладні, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом за вказаним договором та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а отже суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін