Постанова

від 03.03.2015 по справі 37/400

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа№ 37/400

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.03.2015 року по справі № 37/400 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року за заявою публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва № 37/400 від 24.11.2008 року (суддя - Мандриченко О.М.)

За позовом акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі

структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

про стягнення 29 850 988,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року у справі № 37/400 позовні вимоги акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задоволено частково, стягнено з відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 27 973 420,12 грн. основного боргу, 187 043,60 грн. три проценти річних від простроченої суми, 291 853,56 грн. інфляційні витрати, 600 000,00 грн. штрафу, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року у справі № 37/400 на шість місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року у справі № 37/400 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 24.11.08 року у справі № 37/400 - без змін.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року у справі № 37/400, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року, виданий наказ господарського суду міста Києва від 16.03.2009 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2009 року у справі № 37/400 касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року у справі № 37/400 - без змін.

До господарського суду міста Києва від публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва № 37/400 від 24.11.2008 року строком на 5 років.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року у справі № 37/400 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою заяву задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, відповідач зазначив, що сума боргу, присуджена судом до стягнення з нього, є значною для боржника, який неспроможний одноразово сплатити дану суму в процесі примусового виконання рішення, оскільки існують об'єктивні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення на визначених у ньому умовах. Також, заявник зазначає про те, що стягнення суми боргу з боржника на користь стягувача в примусовому порядку призведе до арешту коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках ПАТ "АК "Київводоканал", боржник не матиме змоги повноцінно вести господарську діяльність.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" по справі № 37/400 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєв П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року по справі № 37/400 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд ухвали зазначеною колегією на 03.03.2015 року.

03.03.2015 року від публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження.

Наведене клопотання мотивоване тим, що згідно пункту 20 частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку може бути оскаржено лише ухвали про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення. В даному випадку відповідачем оскаржується ухвала про відмову у наданні відстрочки виконання рішення, оскарження якої господарським процесуальним кодексом не передбачено.

З приводу вказаного клопотання представника публічного акціонерного товариства "Київенерго" про припинення апеляційного провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

З аналізу Рішення Конституційного суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 вбачається, що відсутність у частині першій статті 106 Господарського процесуального кодексу України норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови суду не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такі ухвали. Ця відмова розглядалась би як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Зазначеним Рішенням Конституційного суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012 встановлено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку ухвали місцевого господарського суду і постанови апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника публічного акціонерного товариства "Київенерго" про припинення апеляційного провадження у справі як необґрунтованого та безпідставного.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року скасувати та прийняти нову, якою заяву задовольнити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечує представник відповідача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року по справі № 37/400 - залишається без змін.

Як визначає ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання (п. 20 ч. 1 ст. 106 ГПК України).

Апеляційні скарги на ухвали місцевого суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення господарського суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року у справі № 37/400 позовні вимоги акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задоволено частково, стягнено з відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 27 973 420,12 грн. основного боргу, 187 043,60 грн. три проценти річних від простроченої суми, 291 853,56 грн. інфляційні витрати, 600 000,00 грн. штрафу, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року у справі № 37/400 на шість місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року у справі № 37/400 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 24.11.08 року у справі № 37/400 - без змін.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року у справі № 37/400, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року, виданий наказ господарського суду міста Києва від 16.03.2009 року.

У відповідності до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2009 року у справі № 37/400 касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року у справі № 37/400 - без змін.

До господарського суду міста Києва від публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва № 37/400 від 24.11.2008 року строком на 5 років.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року заяву публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року у справі № 37/400 задоволено частково, було відстрочено виконання рішення до 01.01.2015 року.

11.12.2014 року до господарського суду міста Києва від публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" повторно надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва № 37/400 від 24.11.2008 року строком на 5 років.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року у справі № 37/400 відмовлено.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, а саме: за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Відповідно до пункту 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Судом першої інстанції при залишенні без задоволення заяви про відстрочку виконання рішення правомірно враховано фінансовий стан стягувача, у якого на момент розгляду цієї заяви існувала значна дебіторська заборгованість.

Крім того, слід також враховувати, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення суми невиконаного грошового зобов'язання у тому числі із застосуванням заходів примусового характеру передбачених законодавством.

Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для відстрочення виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.03.2007 року по справі №16/242/06, від 24.03.2009 року по справі №10/1994 та багатьох інших.

Отже, скрутне фінансове становище відповідача, не звільняє його від обов'язку виконання рішення суду та відповідно підставою для відстрочення виконання рішення бути не може.

Наведені відповідачем обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення по даній справі негативно впливає на фінансовий стан відповідача.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів того, що після спливу строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду, фінансовий стан його підприємства поліпшиться і він в змозі буде виконати рішення суду.

Крім цього, відповідачу вже надавалась відстрочка.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 року Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по даній справі, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі № 37/400 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року за заявою публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва № 37/400 від 24.11.2008 року залишити без задоволення.

2. Ухвала господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі № 37/400 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 37/400 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

Т.В. Ільєнок