Рішення
від 02.03.2015 по справі 904/922/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.15р. Справа № 904/922/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "РАПІД", м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Каперсак С.А. - довіреність № б/н від 10.02.15р., представник Алексєєв-Каперсак С.С. - довіреність № б/н від 10.02.15р., директор Зябрєв М.О. - паспорт серія АО 112003.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Рапід", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Дніпротяжмаш", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 135754,89грн. основної заборгованості та 25532,29грн. пені.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від б/д ухвалою суду від 12.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено слухання на 02.03.2015 року.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 19.02.2015 року з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 16.02.2015 року та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 17.02.2015 року з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 16.02.2015 року.

02.03.2015 року повноважні представники та директор позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подали клопотання про долучення до матеріалів справи документів, також просять суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.

Позивач надав суду належний доказ оплати судового збору у розмірі 3225,75грн., що підтверджується квитанцією 0.0.354588173.1 від 26.02.2015 року.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 02.03.2015 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Рапід" (далі по тексту - позивач, продавець) та відкритим акціонерним товариством "Дніпротяжмаш" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №20/77 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого продавець зобов'язується поставити продукцію, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно доданих специфікацій (додаткова угода), які є невід'ємною частиною договору.

Ціна, найменування та кількість продукції, яка поставляється за договором, вказується у специфікаціях (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.5 договору визначено, що загальна сума даного договору визначається як наростаюча сума по всім поставкам здійсненим протягом всього строку дії даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що порядок та умови оплати вказуються у специфікаціях.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати (пункт 3.1 договору), обумовленої даним договором, покупець оплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Даний договір вступає в силу після його підписання та діє до 31.12.2011 року. У випадку якщо одна зі сторін цього договору за один місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжити строк дії договору, строк дії договору вважається продовженим на один календарний рік, і так на кожен наступний рік, без обмеження кількості строків (пункт 11.1 договору).

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано специфікацію №04 від 23.04.2014 року, де сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, умови поставки, умови оплати товару.

Пунктом 2 Специфікації визначено зокрема умови оплати товару:

1-й етап - 25 % передплати протягом 5 календарних днів після виставлення рахунку;

2-й етап - 25% передплати не пізніше 20.06.2014 року;

3-й етап - 20% оплати протягом 5 календарних днів після поставки обладнання.

4-й та 5-й етапи стосуються питань виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, тому не стосуються спірної заборгованості.

27.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Рапід" (далі по тексту - позивач, продавець) та відкритим акціонерним товариством "Дніпротяжмаш" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено додаткову угоду №3 до договору якою сторони узгодили кінцеву вартість Автоматизованої централізованої смазки фірми "Lincoln GmbH" для смазки підшипників вагоноопрокидувателя ВРС-125М визначається загальною вартістю, вказаною в Специфікації №4 від 23.04.2014 року, відкоректованою у відповідності з пунктом 1 та пунктом 2 даної Специфікації та складає 829399,27 грн. з НДС.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 829399,27грн., що підтверджується накладною №3 від 27.08.2014 року, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін.

Повноваження особи, яка отримала від позивача товар підтверджуються довіреністю №4961 від 21.08.2014 року.

Враховуючи, що за трьома етапами строк оплати за якими станом на час звернення до господарського суду настав відповідач повинен був розрахуватися у розмірі 580579,49грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий від позивача товар розрахувався частково, а саме у розмірі 444824,60грн.

Таким чином, станом на 06.02.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 135754,89грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 135754,89грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 2 специфікації №04 від 23.04.2014 року до укладеного між сторонами договору, строк оплати товару є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 135754,89грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати (пункт 3.1 договору), обумовленої даним договором, покупець оплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за період з 03.09.2014 року по 06.02.2015 року на суму 25532,29грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його невірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково.

При здійсненні розрахунку пені позивач допустився наступних помилок.

При здійсненні перерахунку господарський суд врахував положення пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013року за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а саме розрахунок здійснено за ставкою 0,1% за кожен день прострочення, в той час, як діючими є положення статті 1 та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд констатує, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено більший, ніж шість місяців період часу, за який нараховується пеня.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пункт 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Господарський суд наголошує, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (пункт 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, господарський суд здійснив перерахунок пені та визнав обґрунтованою суму пені у розмірі 18705,57грн., яка і підлягає задоволенню.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3089,29грн., з урахуванням того, що 95,77% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, Дніпропетровська області, місто Дніпропетровськ, Ленінський район, вулиця Сухий Острів, буд. 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Рапід" (49005, Дніпропетровська області, місто Дніпропетровськ, Жовтневий район, провулок Біологічний, буд.2А; ідентифікаційний код 13451827) 135754,89грн. (сто тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири грн. 89 коп.) основної заборгованості; 18705,57грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ять грн. 57 коп.) пені; 3089,29грн. (три тисячі вісімдесят дев'ять грн. 29 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

03.03.2015 року

Суддя І.В. Петренко

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення02.03.2015
Оприлюднено10.03.2015
Номер документу42950323
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/922/15

Ухвала від 26.05.2015

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

Ухвала від 15.05.2015

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

Ухвала від 07.05.2015

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

Постанова від 14.04.2015

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Рішення від 02.03.2015

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

Ухвала від 12.02.2015

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні