Рішення

від 19.02.2015 по справі 908/6045/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/142/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2015 Справа № 908/6045/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБ-Транс", смт.Новоамвросіївське Донецької області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Феона", м. Маріуполь Донецької області,

про стягнення 183 717,49 грн.,

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СНАБ-Транс» з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феона» 150852,69 грн. основного боргу, 17134,67 грн. пені, 2322,23 грн. - 3% річних, 13408,00 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами договору № Ц02/13 від 05.04.2013 р. відповідач не оплатив поставлений позивачем товар в сумі 150852,69 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення основного боргу в сумі 150852,69 грн., а також нарахованих за прострочення оплати в період з 26.03.2014 р. по 29.10.2014 р. пені в сумі 17134,67 грн., 3% річних в сумі 2322,23 грн. та інфляційних втрат в сумі 13408,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/142/14 та призначено розгляд справи на 19.02.2015 р.

В судове засідання 19.02.2015 р. представники сторін не з'явились, у зв'язку з цим фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач надіслав електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення своїх представників у судове засідання через проведення АТО.

Розглянувши дане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки строк розгляду даної справи спливає 23.02.2015 р., а клопотань про продовження строку розгляду справи від сторін не надходило. Відповідно до положень ст. 69 ГПК України суд не наділений повноваженнями продовжувати строк розгляду справи за власною ініціативою.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву, не направив в судове засідання уповноваженого представника, не повідомив причин неявки.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалою суду від 26.12.2014р., яка завчасно надсилалась на адресу відповідача, зазначену позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Мартенівська, буд. 7, м. Маріуполь, Донецька область, 87504), відповідач не є припиненим, що підтверджується витягом з цього реєстру станом 30.12.2014р. Надіслана відповідачу кореспонденція до суду не поверталась.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, текст ухвали суду від 26.12.2014 р. в даній справі було викладено до уваги ТОВ «СНАБ-Транс» на офіційному веб-порталі «Судова влада України», що підтверджується роздруківкою відповідної веб-сторінки.

За таких обставин, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору, і розгляд справи можливий без присутності представників сторін.

В судовому засіданні 19.02.2015 р. судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.04.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «СНАБ-Транс» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю (покупець, відповідач) укладено договір № Ц02/13, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити «Цемент» (надалі - товар), в кількості, за ціною, строками та на умовах поставки згідно положень цього договору, заявок до нього та додатків, що є невід'ємною частиною цього договору (надалі - додатки).

У п. 1.2 договору визначено, що партією товару вважається погоджена сторонами кількість товару на підставі заявки покупця, передана покупцю продавцем, що підтверджується видатковими документами. Датою передачі партії товару вважається дата видаткової накладної у разі поставки товару автотранспортом.

Сторони погодили в п. 2.1 договору, що ціна, вартість, марка товару, тип його пакування та кількість наведені в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна договору наведена без урахування витрат на транспортування. Ціна товару, що поставляється автомобільним транспортом продавця, наведена з урахуванням витрат на транспортування.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок продавця за реквізитами, вказаними в п. 10 цього договору, у вигляді оплати партії товару, не більше ніж через 5 банківських днів з дати поставки товару.

За умовами пунктів 3.1-3.4 договору продавець зобов'язаний відвантажити партію товару покупцю протягом двох банківських днів з моменту отримання продавцем належно оформленої письмової заявки покупця на відвантаження товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання товаротранспортної накладної одержувачем товару, який вказаний у заявках покупця. Датою поставки товару, що поставляється автомобільним транспортом продавця - є дата підписання покупцем товарно-транспортних документів; покупця - є дата оформлення товаро-транспортних документів. Право власності на товар, що поставляється автомобільним транспортом, переходить до покупця з дати поставки товару. Умови поставки продукції: автомобільним транспортом, СРТ згідно (ІНКОТЕРМС 2010), місце поставки вказано у додатках до цього договору.

Згідно з п. 5.2 договору продавець виставляє покупцю видаткову накладну із зазначенням вартості товару протягом одного дня з моменту відвантаження партії товару покупцю.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 р., а у частині виконання обов'язків по цьому договору (та додатків до нього) - до повного виконання таких обов'язків.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013 р. сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2104 р. Також покупець в цій додатковій угоді повідомив, що директор підприємства Стіжко С.В. має право отримувати товар в рамках цього договору без довіреності.

У додатках до договору № 1 від 05.04.2013 р., № 2 від 15.05.2013 р., № 3 від 10.08.2013р., № 4 від 11.09.2013 р., № 5 від 08.10.2013 р., № 6 від 17.03.3014 р., № 7 від 06.05.2014 р. сторони погодили поставку цементу/портландцементу згідно зазначених у додатках марок та цін навалом автомобільним транспортом продавця, СРТ (відповідно Інкотермс 2010) за адерсою: м. Маріуполь, вул. Мартенівська, буд. 7.

На виконання договору позивач поставив відповідачу обумовлений у додатках до договору товар на загальну суму 150852,69 грн. згідно наступних видаткових накладних:

№ РН-0000071 від 18.03.2014 р. на суму 24611,56 грн.;

№ РН-0000082 від 26.03.2014 р. на суму 25065,13 грн.;

№ РН-0000096 від 03.04.2014 р. на суму 24611,56 грн.;

№ РН-0000121 від 16.04.2014 р. на суму 24651,00 грн.;

№ РН-0000179 від 17.05.2014 р. на суму 25987,98 грн.;

№ РН-0000188 від 26.05.2014 р. на суму 25925,46 грн.

З боку відповідача видаткові накладні підписані без зауважень директором Стіжко С.В. та скріплені печаткою підприємства.

На оплату товару позивачем виписані рахунки № СФ-0000144 від 17.05.2014 р. на суму 25987,98 грн., № СФ-0000151 від 26.05.2014 р. на суму 25925,46 грн., № СФ-0000107 від 16.04.2014 р. на суму 24651,00 грн., № СФ-0000085 від 03.04.2014 р. на суму 24611,56 грн., № СФ-0000064 від 18.03.2014 р. на суму 24611,56 грн., № СФ-0000072 від 26.03.2014 р. на суму 25065,13 грн.

Відповідач не оплатив отриманий товар за спірними накладними та рахунками.

Правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 5.1 договору відповідач не оплатив отриманий товар через 5 банківських днів з дати поставки товару, внаслідок чого утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 150852,69 грн.

Як вбачається із наданих позивачем виписок по рахунку, у спірному періоді відповідач здійснював оплату інших рахунків за цемент, а саме: №743 від 26.12.2013 р., № 8 від 09.01.2014 р., №36 від 18.02.2014 р., № 55 від 08.03.2014 р.

Станом на 01.06.2014 р. сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що на 01.05.2014 р. у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 145757,97 грн. Після цього була здійснена оплата 16.05.2014 р. в сумі 10000,00 грн., а також здійснені дві останні поставки товару за спірними видатковими накладними № РН-0000179 від 17.05.2014 р. на суму 25987,98 грн. та № РН-0000188 від 26.05.2014 р. на суму 25925,46 грн. Також 23.05.2014 р. оплачено 13437,44 грн. та 15000,00 грн. З урахуванням цього, заборгованість відповідача перед позивачем склала 159233,97 грн. Отже, спірні поставки на суму 150852,69 грн. не оплачені.

У зв'язку з несплатою заборгованості 29.07.2014 р. позивач надіслав відповідачу претензію вих. № 03-28/07/14 від 28.07.2014 р. про сплату заборгованості в сумі 150852,69 грн. Відповіді на претензію позивач не отримав.

На час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 150852,69 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 6.3 договору сторони узгодили, що при порушення строків розрахунків, передбачених п. 5.1 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується та сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення оплати від неоплаченої суми (несвоєчасно оплаченої) суми, а також збитки від інфляції, 3% річних та інші збитки продавця у зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх обов'язків, включаючи упущену вигоду.

За порушення строків оплати товару позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 26.03.2014 р. по 29.10.2014 р. в сумі 17134,67 грн.

При розрахунку пені позивачем допущені помилки у визначенні початку прострочення по видатковим накладним від 26.03.3014 р. на суму 25065,13 грн., за якою прострочення оплати виникло 03.04.2014 р. (через 5 банківських днів з дати поставки товару), а не 01.04.2014 р., як вказує позивач, а також по видатковій накладній від 03.04.2014 р. на суму 24611,56 грн., по якій прострочення оплати виникло 11.04.2014 р., а не 10.04.2014 р., як вказує позивач. Крім того, позивачем не враховано, що нарахування пені в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припинилось через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки в договорі сторони не передбачили іншого терміну нарахування пені.

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ:

- по накладній від 18.03.2014 р. на суму 24611,56 грн. за період з 26.03.2014 р. по 26.09.2014 р. в сумі 2580,51 грн.;

- по накладній від 26.03.2014 р. на суму 25065,13 грн. за період з 03.04.2014 р. по 03.10.2014 р. в сумі 2676,82 грн.;

- по накладній від 03.04.2014 р. на суму 24611,56 грн. за період з 11.04.2014 р. по 11.10.2014 р. в сумі 2693,11 грн.;

- по накладній від 16.04.2014 р. на суму 24651,00 грн. за період з 24.04.2014р. по 24.10.2014 р. в сумі 2766,31 грн.;

- по накладній від 17.05.2014 р. на суму 25987,98 грн. за період з 26.05.2014 р. по 29.10.2014р. в сумі 2572,45 грн.;

- по накладній від 26.05.2014 р. на суму 25925,46 грн. за період з 03.06.2014 р. по 29.10.2014р. в сумі 2458,30 грн.

Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 15747,50 грн. У стягненні пені в сумі 1387,17 грн. суд відмовляє.

Також за прострочення оплати боргу за період з 26.03.2014 р. по 29.10.2014 р. позивачем нараховані 3% річних в сумі 2322,13 грн. та інфляційні втрати в сумі 13408,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В розрахунку 3% річних позивачем допущено аналогічну помилку при визначенні початку прострочення по видатковим накладним від 26.03.3014 р. на суму 25065,13 грн., за якою прострочення оплати виникло 03.04.2014 р. (через 5 банківських днів з дати поставки товару), а не 01.04.2014 р., як вказує позивач, а також по видатковій накладній від 03.04.2014р. на суму 24611,56 грн., по якій прострочення оплати виникло 11.04.2014 р., а не 10.04.2014 р., як вказує позивач.

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в наступному розмірі:

- по накладній від 18.03.2014 р. на суму 24611,56 грн. за період з 26.03.2014 р. по 29.10.2014 р. в сумі 440,99 грн.;

- по накладній від 26.03.2014 р. на суму 25065,13 грн. за період з 03.04.2014 р. по 29.10.2014 р. в сумі 432,63 грн.;

- по накладній від 03.04.2014 р. на суму 24611,56 грн. за період з 11.04.2014 р. по 29.10.2014 р. в сумі 408,62 грн.;

- по накладній від 16.04.2014 р. на суму 24651,00 грн. за період з 24.04.2014р. по 29.10.2014 р. в сумі 382,93 грн.;

- по накладній від 17.05.2014 р. на суму 25987,98 грн. за період з 26.05.2014 р. по 29.10.2014р. в сумі 335,35 грн.;

- по накладній від 26.05.2014 р. на суму 25925,46 грн. за період з 03.06.2014 р. по 29.10.2014р. в сумі 317,50 грн.

Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 2318,02 грн. У стягненні 3% річних в сумі 4,11 грн. суд відмовляє.

Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 13408,00 грн. суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феона" (вул. Мартенівська, 7, м. Маріуполь, Донецька область, 87504, ідентифікаційний код 20391340, п/р 260080132382 в «Сбербанк Росії», МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБ-Транс" (вул. Леніна, буд. 9, кв. 11, смт. Новоамвросіївське, Донецька область, 87333, ідентифікаційний код 35967002, п/р 26001364152 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 150852,69 грн. (сто п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят дві грн. 69 коп.) основного боргу, 15747,50 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок сім грн. 50 коп.) пені, 2318,02 грн. (дві тисячі триста вісімнадцять грн. 02 коп.) - 3% річних, 13408,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста вісім грн. 00 коп.) інфляційних втрат, та 3646,52 грн. (три тисячі шістсот сорок шість грн. 52 коп.) витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 04.03.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.