Ухвала

від 03.02.2015 по справі 826/17117/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/19574/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Вдовенка К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Євро Буд Сервіс 2007»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014

у справі № 826/17117/13-а

за позовом Приватного підприємства «Євро Буд Сервіс 2007»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Євро Буд Сервіс 2007» звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.07.2013 № 0002272201 та № 0002282201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити в силі, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євро Буд Сервіс 2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп» за період з 01.10 по 31.10.2012, ТОВ «Артель В.М.» за період з 01.06 по 31.12.2012, складено акт № 273/22-01/34712797 від 08.07.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість за період з червня по грудень 2012 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 351 158,67 грн.; пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 368 716,42 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.07.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002272201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 460 895,52 грн., в т.ч.: 368 716,42 грн. основного платежу та 92 179,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002282201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 438 948,33 грн., в т.ч.: 351 158,67 грн. основного платежу та 87 789,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з безтоварності та фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп» та ТОВ «Артель В.М.».

Матеріалами справи встановлено, що між ПП «Євро Буд Сервіс 2007» (замовник) та ТОВ «Міжнародна Компанія «Інтерпрайм Груп» (підрядник) укладено договір підряду № 151012 від 15.10.2012, за умовами якого підрядник зобов'язується виконувати за завданням замовника з використанням власних матеріалів роботи, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати роботи та використані при виконанні робіт матеріали. Перелік та обсяг робіт та матеріалів визначається у проектно-кошторисній документації (додатки до договору, які є його невід'ємними частинами). Роботи виконуються за адресою: АРК, м. Ялта, смт Ореанда в районі пансіонату «Гліцинія», комплекс «Дипломат». Доставка матеріалів проводиться за рахунок підрядника за адресою: АРК, м. Ялта, смт Ореанда в районі пансіонату «Гліцинія», комплекс «Дипломат».

Також, між позивачам та ТОВ «Артель В.М.» укладені договори № 140512 від 14.05.2012 та № 150612 від 15.06.2012.

Згідно договору № 140512 від 14.05.2012, укладеного між ТОВ «Артель В.М.» (підрядник) та ПП «Євро Буд Сервіс 2007» (замовник), підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника та з його матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: механізоване штукатурення стін та укосів гіпсовим розчином до 20 мм в м. Ялта, смт Ореанда, р-н панс. «Гліцинія», «Пансіонат сімейного типу».

Згідно договору № 150612 від 15.06.2012, укладеного між ТОВ «Артель В.М.» (підрядник) та ПП «Євро Буд Сервіс 2007» (замовник), підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника, з використанням власних матеріалів роботи, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати роботи та використані при виконанні робіт матеріали. Перелік та обсяг робіт та матеріалів визначається у проектно-кошторисній документації (додатки до договору, які є його невід'ємними частинами).

Роботи виконуються за адресою: м. Ялта, смт Ореанда, р-н панс. «Гліцинія», «Пансіонат сімейного типу».

В судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача (ТОВ «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп» та ТОВ «Артель В.М.») здійснювалась ними поза межами правового поля.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Згідно положень п. п. 201.1 , 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп», ТОВ «Артель В.М.», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін, є правомірним нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Євро Буд Сервіс 2007» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний