Ухвала

від 14.01.2015 по справі 2а-15618/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року м. Київ К/9991/69858/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року

у справі № 2а-15618/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трускавецькурорт-Постач»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трускавецькурорт-Постач» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі - відповідач) про: визнання протиправними дій ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо неприйняття та невизнання як податкової звітності декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року; зобов'язання ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийняти (визнати) податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року; зобов'язання ДПІ у Святошинському районі м. Києва провести в картці особового рахунку ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» розрахунки податкових декларацій відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» за липень-серпень 2010 року. Зобов'язано ДПІ у Святошинському районі м. Києва визнати податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» за липень-серпень 2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20 серпня 2010 року ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» направило поштою до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року з усіма додатками. Декларація була підписана керівником товариства та скріплена печаткою підприємства. Місцезнаходженням товариства у декларації вказана адреса: м. Київ, вул. Г.Юри, 9, кім. 414 (арк. справи 17-42).

Разом з цим, посадовою особою ДПІ у Святошинському районі м. Києва було відмовлено у прийнятті податкової декларації.

20 серпня 2010 року позивач повторно направив поштою відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року з заявою про безпідставність неприйняття податковим органом цієї податкової декларації.

Проте, листом від 02 вересня 2010 року №13586/10/28-323 ДПІ у Святошинському районі м. Києва повідомила позивача, що податкова декларація ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» з податку на додану вартість за липень 2010 року заповнена всупереч вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, оскільки відсутні реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та не невірно вказано обов'язковий реквізит - юридичну адресу товариства. Також, позивачу було запропоновано надати нову податкову звітність за відповідний звітний період, оформлену належним чином (арк. справи 45).

17 вересня 2010 року позивач втретє направив поштою відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Однак, листом від 26 вересня 2010 року № 15017/10/28-323 ДПІ у Святошинському районі м. Києва повідомила позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року вважається неприйнятою з аналогічних підстав, зазначених в листі від 02 вересня 2010 року №13586/10/28-323, та запропоновано надати нову податкову звітність за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

17 вересня 2010 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року з усіма додатками. Декларація була підписана керівником товариства та скріплена печаткою підприємства. Місцезнаходженням товариства у декларації вказана адреса: м. Київ, вул. Г.Юри, 9, кім. 414 (арк. справи 52-84).

Разом з цим, посадовою особою ДПІ у Святошинському районі м. Києва було відмовлено у прийнятті податкової декларації.

20 вересня 2010 року позивач повторно направив поштою відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року з заявою про безпідставність неприйняття податковим органом цієї податкової декларації.

Листом від 28 вересня 2010 року № 15018/10/28-323 ДПІ у Святошинському районі м. Києва повідомила позивача, що податкова декларація ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» з податку на додану вартість за серпень 2010 року заповнене всупереч вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, оскільки відсутні реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та не невірно вказано обов'язковий реквізит - юридичну адресу товариства. Також, позивачу було запропоновано надати нову податкову звітність з за відповідний звітний період, оформлену належним чином (арк. справи 86).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням показань свідків, виходив з того, що підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено виключний перелік підстав, за яких податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація, з урахуванням того, що подані позивачем податкові декларація з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року були заповнені у відповідності до вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, та подані у строк, визначений Законом, а також зважаючи на те, що належних та допустимих доказів незнаходження ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» за юридичною адресою (місцезнаходженням) податковим органом надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Абзацом 1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Згідно абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) був затверджений Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, пунктом 3.4 якого передбачено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством

Відповідно до абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

З метою підвищення ефективності роботи на регіональному та районному рівнях у процесі приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, та відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказом ДПА України від 15 квітня 2008 року № 250 були затверджені Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Відповідно до пункту 4.1.3 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 15 квітня 2008 року № 250 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документу (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника; код платника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України", або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ для юридичної особи; код виду економічної діяльності (КВЕД); код форми власності; код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ (якщо передбачено формою); ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або в разі відмови від нього серія та номер паспорту для фізичної особи; реєстраційний (обліковий) номер платника в разі спільної (сумісної) діяльності; місцезнаходження платника; ОДПС, до якого подається звітність; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ; дата подання звіту (або дата заповнення - в залежності від форми); ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб для звітів, в яких це передбачено формою; підписи цих осіб, засвідчені печаткою.

Підпунктом 4.1.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 15 квітня 2008 року № 250 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо податкова звітність, що надана органу державної податкової служби платником податків, заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом державної податкової служби як податкова звітність. Підставою про визнання звітності недійсною є: відсутність підпису відповідних посадових осіб; відсутність скріплення печаткою підписів платника податків (факсиміле не дозволяється); відсутність обов'язкових реквізитів податкового документу; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії оригіналів звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в деклараціях з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року адресою місцезнаходження ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» вказано: м. Київ, вул. Г.Юри, 9, кім. 414.

Зазначена адреса вказана у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» серії А01 № 246059 від 16 травня 2007 року та у довідці про взяття на облік платника податків від 17 травня 2007 року № 1293/29-109 4 (арк. справи 10-11).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців серії АЕ № 084778, місцезнаходженням ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» є: м. Київ, вул. Г.Юри, 9, кім. 414. Інформація щодо відсутності позивача за зазначеним місцезнаходженням відсутня. Статус відомостей про юридичну особу «підтверджено» (арк. справи 154).

Також, судами було встановлено, що 17 травня 2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» був укладений договір про співробітництво № 59/07/3, відповідно до умов якого фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов'язується всебічно підтримувати ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» у стадії його розвитку та становлення, а саме: надавати приміщення для проведення загальних зборів засновників товариства, а також вирішення інших організаційних питань; надавати інформаційну підтримку; надавати юридичні консультації; надавати консультаційні послуги; організовувати поштове обслуговування; представляти за бажанням замовника інтереси товариства з питань його державної реєстрації, реєстрації змін та доповнень до статутних документів тощо; здійснювати діяльність по підтримці поточної діяльності товариства, в тому числі, надання в користування необхідної офісної техніки та користування послугами секретаря (віртуальний офіс); надати товариству приміщення для розміщення його постійно діючого органу у тимчасове спільне користування за адресою: м. Київ, вул. Г.Юри, 9, кім. 414 (арк. справи 108-110).

Крім іншого, допитана у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 підтвердила факт знаходження ТОВ «ТД «Трускавецькурорт-Постач» за адресою: м. Київ, вул. Г.Юри, 9, кім. 414.

З огляду на те, що фактичною підставою неприйняття та невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року стала відсутність позивача за місцезнаходженням, про що вказав допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції представник податкової міліції ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

При цьому, колегія суддів вказує, що ненадання платником податку копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді є порушенням ведення платником податку обліку податкових накладних, яке може вплинути на висновки контролюючого органу щодо податкового кредиту платника податку, і не може розцінюватись як заповнення платником податку податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Святошинському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.В. Карась

---

Т.М. Шипуліна