Постанова

від 28.03.2011 по справі 2а-15618/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2011 року № 2а-15618/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.;

судді Амельохіна В.В.,

судді Федорчука А.Б.,

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача -Яроцької Ю.О., Вдовичен О.О., Лоскутової

представника відповідача -Рудої Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Трускавецькурорт-Постач до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем, порушуючи положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам", було безпідставно відмовлено позивачу в прийнятті та визнанні декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва по неприйняттю та невизнанню як податкової звітності декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року та зобов'язати прийняти (визнати) податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, а також зобов'язати відповідача провести в картці особового рахунку позивача розрахунки податкових зобов'язань відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трускавецькурорт-Постач" зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 16.05.2007 р. за адресою: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414 та є платником податків (код ЄДРПОУ 35121225).

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення (далі - Закон).

Згідно п.1.11) ч.1 ст.1 Закону податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1. ст.4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган або в разі, коли визначення суми податкового зобов'язання здійснюється за непрямими методами.

Судом встановлено, що 20.08.2010 р. позивачем подано інспектору Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року. Зазначену декларацію інспектор податкового органу приймати безпідставно відмовився.

Відповідно до пп.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує зазначені положення, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Так, позивачем, на виконання вимог абз.2 пп. 4.1.2. п. 4.1. ст.4 Закону, того ж самого дня було надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року поштою. Згідно повідомлення про вручення, зазначена декларація була отримана відповідачем 26.08.2010 р.

14.09.2010 р. позивачем отримано лист від відповідача № 13586/10/28-323 від 02ю09.2010 р., яким повідомлено про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року у зв'язку з тим, що вона заповнена всупереч Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, а саме: подана не в повному обсязі (відсутні реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді) та невірно вказані обов'язкові реквізити (місцезнаходження платника).

17.09.2010 р. позивач повторно звернувся до інспектору Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про прийняття декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, на що повторно отримав невмотивовану відмову в її прийнятті, у зв'язку з чим, надіслав поштою зазначену податкову декларацію з повідомлення податкового органу про безпідставність, викладених у листі № 13586/10/28-323 від 02.09.2010 р. обставин.

19.10.2010 р. позивач отримав від відповідача лист № 15017/10/28-323 від 26.09.2010 р. ідентичний по змісту попередньому листу відповідача № 13586/10/28-323 від 02.09.2010 р.

Крім цього, 17.09.2010 р. позивачем подано інспектору Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року. Зазначену декларацію інспектор податкового органу приймати також безпідставно відмовився, тому вона того ж дня була направлена позивачем поштою. Згідно повідомлення про вручення, декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року була отримана відповідачем 26.08.2010 р.

19.10.2010 р. позивач отримав від відповідача лист № 15018/10/28-323 від 26.09.2010 р. про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року не визнана податковим органом, у зв'язку з тим, що заповнена не в повному обсязі.

Відповідно до абз. 5 пп.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідач, в обґрунтування своєї відмови у прийнятті та визнанні податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, посилається на порушення позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, а саме: подання декларацій не в повному обсязі (відсутні реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді) та невірне зазначення в деклараціях обов'язкових реквізитів (місцезнаходження платника податку).

В той же час, відповідно до пп.1.2. п.1, п.3.1. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість", на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями, за вибором платника податку.

Відповідно до пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону, податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З матеріалів справи встановлено, що реєстри виданих та отриманих податкових накладних надсилалися відповідачу в друкованому вигляді разом із податковими деклараціями з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, що не суперечить діючим вимогам податкового законодавства, отже доводи відповідача щодо відсутності реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, що свідчить про неповноту поданих податкових декларацій, судом до уваги не приймаються.

Крім цього, судом не приймаються й доводи відповідача щодо невизнання податкових декларацій з підстав невірно вказаних в них обов'язкових реквізитів - місцезнаходження платника, виходячи з наступного.

Залученим до справи в якості свідка представником податкової міліції -ОСОБА_5, яким проводилися заходи щодо встановлення місцезнаходження позивача, було повідомлено суд про те, що основною підставою вважати позивача відсутнім за місцезнаходженням, зазначеним у витягу з ЄДРПОУ, було те, що за зазначеною адресою: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414, зареєстровано 600 підприємств.

В той же час, залученим в якості свідка, орендарем приміщення за зазначеною адресою -ОСОБА_6 повідомлено, що між нею та позивачем укладено договір про співробітництво, який чинний на момент розгляду справи, на підставі якого позивачу надано в користування приміщення площею 10 кв.м. за адресою: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414, для розміщення постійно діючого органу позивача.

Відповідно до ст.1, 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію юридичною особи. Відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 19 зазначеного Закону України юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в зазначений строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Крім цього, у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно витягу з ЄДРПОУ, що міститься в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трускавецькурорт-Постач" зареєстроване за адресою: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414. Жодних записів про відсутність позивача за зазначеним місцезнаходженням, на час розгляду справи, у витягу не міститься.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно абз.3 пп.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону платник податків може оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва по неприйняттю та невизнанню як податкової звітності декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року та зобов'язання прийняти (визнати) податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, позовні вимоги щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва провести в картці особового рахунку позивача розрахунки податкових зобов'язань відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року задоволенню не підлягають, оскільки платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган або в разі, коли визначення суми податкового зобов'язання здійснюється за непрямими методами.

З аналізу норм податкового законодавства України, податковий орган не здійснює розрахунки податкових зобов'язань відповідно до податкових декларацій платника податків, а лише відображає зазначені в них показники в картці особового рахунку платника податку.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності вчинених ним дій.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.11, 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва щодо не визнання податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Трускавецькурорт-Постач за липень-серпень 2010 р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва визнати податкову декларацію з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Трускавецькурорт-Постач ( код ЄДРПОУ 35121225) за липень-серпень 2010 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 04.04.11 р.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Амельохін В.В.

Суддя Федорчук А.Б.