Ухвала

від 04.03.2015 по справі 826/10102/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Київ К/800/10000/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Сороки М.О., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Бородянський райагропостач» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Бородянський райагропостач» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови від 23 травня 2013 року №1094-ЦЦ-1-Е, - в с т а н о в и л а: Приватне акціонерне товариство «Бородянський райагропостач» звернулось до суду з позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови від 23 травня 2013 року №1094-ЦЦ-1-Е.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, приватне акціонерне товариство «Бородянський райагропостач» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Центральним територіальним департаменом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 18 грудня 2012 року винесене розпорядження №592-ЦД-1-Е-ф про усунення порушень законодавства про цінні папери, яким позивача зобов'язано у термін

до 31 січня 2013 року усунути порушення законодавства про цінні папери: нездійснення емітентом переведення випуску акцій документарної форми у бездокументарну до 30 квітня 2011 року та неприведення статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства» до 30 квітня 2011 року; а також зобов'язано позивача у термін до 31 січня 2013 року письмово проінформувати уповноважену особу Комісії про виконання розпорядження.

30 квітня 2013 року відповідачем складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів №1122-ЦД-1-Е, в якому відображене порушення приватним акціонерним товариством «Бородянський райагропостач» вимог законодавства, а саме: невиконання розпорядження

від 18 грудня 2012 року №592-ЦД-1-Е-ф щодо переведення випуску акцій документарної форми у бездокументарну та приведення статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства», вчинене повторно відповідно до постанови про накладення санкцій від 16 серпня 2012 року №1428-ЦД-1-Е.

Центральним територіальним департаменом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 23 травня 2013 року винесено постанову №1094-ЦД-1-Е, якою на позивача за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери

від 18 грудня 2012 року №592-ЦД-1-Е-ф накладено штрафну санкцію в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів громадян (85000 грн.) та винесено у відношенні позивача розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Не погоджуючись із винесеною Центральним територіальним департаменом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку постановою від 23 травня 2013 року №1094-ЦД-1-Е, позивач оскаржив її до суду.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що дії Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку при винесенні оскаржуваної постанови є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема, надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства, а також накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції, зокрема, за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Емітент - це юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акції існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про акціонерні товариства» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.

Часткове виконання вимог абзацу першого цього пункту не є виконанням вимог цього Закону.

Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність із вимогами цього Закону в частині забезпечення існування акцій виключно у бездокументарній формі є здійснення таких дій: наглядова рада акціонерного товариства в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зобов'язана прийняти рішення про переведення випуску цінних паперів з документарної форми у бездокументарну (далі - рішення про дематеріалізацію) та забезпечити вчинення дій, передбачених цим пунктом.

Таким чином, оскільки Закон України «Про акціонерні товариства» набрав чинності

30 квітня 2009 року, то у господарських товариств, створених до набрання чинності цим законом, виник обов'язок внесення змін до статуту товариства, які, в тому числі, передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне, а також забезпечення існування акцій виключно у бездокументарній формі.

Отже, суди, встановивши, що позивач як акціонерне товариство є емітентом цінних паперів і учасником фондового ринку, та на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови

не виконав вимоги Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» щодо приведення у відповідність статуту та внутрішніх документів та переведення акцій у бездокументарну форму, дійшли обґрунтованого висновку про правомірність винесеної Центральним територіальним департаменом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку постанови від 23 травня 2013 року №1094-ЦД-1-Е.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам у справі.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Постановлені у справі рішення судів є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Бородянський райагропостач» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Бородянський райагропостач» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови від 23 травня 2013 року №1094-ЦЦ-1-Е - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: