Постанова

від 27.02.2015 по справі 803/305/15-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2015 року Справа № 803/305/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В. В.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю представників відповідача Спіріної Ю.П., Пруса Б.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області до Фермерського господарства «Поділля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області звернулося в суд з адміністративним позовом (далі - УПФ України в Луцькому районі, позивач) до Фермерського господарства «Поділля» (далі - ФГ «Поділля», відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період грудень 2014 року та за січень 2015 року в загальній сумі 10622,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-1V), пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1) зобов'язаний щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. В результаті недотримання порядку відшкодування витрат Пенсійному фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, заборгованість відповідача за період грудень 2014 року по січень 2015 року становить 10622,43 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Позивач, суб'єкт владних повноважень, свого представника у судове засідання не направив, проте в заяві від 27 лютого 2015 року представник позивача просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.16).

Представники відповідача в письмових запереченнях від 27 лютого 2015 року (а.с.20-21) та в усних поясненнях у судовому засіданні заперечили проти задоволення адміністративного позову з тих підстав, що громадянка ОСОБА_4 не входить до переліку осіб, пільгова пенсія за яких відшкодовується відповідно до частини другої «Перехідних положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а входить до пільговиків, які передбачені пунктом «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як жінка яка працювала у сільськогосподарському виробництві і виховала п'ятеро дітей, тобто, пенсія їй повинна виплачуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, що не покладає на ФГ «Поділля» зобов'язань зі сплати коштів до Пенсійного фонду України. Також, представник відповідача посилається на те, що дія Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» зупинена для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку а ФГ «Поділля» було платником зазначеного податку до 31 грудня 2014 року, тому положення вищевказаного закону не можуть бути застосовані до відповідача. Просять в задоволені адміністративного позову відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа (далі - КАС України), яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Оскільки в судове засідання представник позивача не прибув (при цьому, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, що є його правом), зазначене не перешкоджає судовому розгляду, а тому дану справу можливо розглянути і вирішити без участі представника позивача на основі наявних матеріалів.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Таким чином, даний публічно-правовий спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Згідно пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Частиною другою Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зазначені в пункті «б»- «з» цієї статті.

Оскільки Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ був прийнятий до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, тому на підставі частини другої Прикінцевих положень Закону №1058 відшкодування пільгових пенсій громадянам, які зазначені у пунктах «б» - «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ здійснюється за рахунок підприємств, установ та організацій, на якому працював пенсіонер.

Зазначене спростовує доводи представників відповідача, що ФГ «Поділля» не повинно відшкодовувати пільгові пенсії пенсіонерці, яка підпадає під дію пунктів «ж» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 13 Закону №1788-XІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що ФГ «Поділля» 16 травня 1995 року зареєстроване як юридична особа Луцькою райдержадміністрацією Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 398019 (а.с.9).

Згідно довідки № 5 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України виданої Волинським обласним управлінням статистики 12 січня 2007 року, основними видами діяльності відповідача згідно КВЕД є: 01.11.0 - вирощування зернових, технічних та решти культур, 0.12.0 - купівля та продаж власного нерухомого майна (а.с.8).

Матеріалами справи підтверджено, що підприємство підпадає під дію частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ та пункту «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ та перебуває на обліку в УПФ України в Луцькому районі, що підтверджується листом управління від 14 січня 2015 року №105/03-14 (а.с.7).

Як слідує з розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах з 2015 року та листа УПФ України в Луцькому районі від 14 січня 2015 року №105/03-14, ФГ «Поділля» зобов'язаний щомісяця сплачувати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій громадянці ОСОБА_4 Таким чином за період 2014 року та січень 2015 року відповідач мав сплатити 10622,43 грн., про те своїх зобов'язань не виконав у зв'язку із чим виникла вищезгадана заборгованість (а.с.7-7зворот).

Як вбачається з матеріалів справи позивач направляв до відповідача остаточні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за 2014 рік та щомісячний розмір відшкодувань на 2015 рік на загальну суму боргу 10622,43 грн., однак станом 03 лютого 2015 року вказаної суми оплачено не було, що також підтверджується карткою особового рахунку платника за період 01 січня 2004 року по 26 лютого 2015 року (а.с.17-18).

Суд, також звертає увагу на те, що згідно з пунктом «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» від 16.05.1992 №244, жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працювала у ФГ «Поділля». При цьому вона, як матір, що виховала п'ятеро і більше дітей та працювала у сільськогосподарському виробництві, набула права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від №1788-XII.

Відповідно до п.6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, принцип пропорційності, визначений у пункті 6.2 Інструкції №21-1 ґрунтується саме на основі спеціального трудового стажу, який необхідний для призначення пільгової пенсії.

Для призначення пенсії ОСОБА_4 стаж з попередніх підприємств, як і тривалість стажу на останньому місці роботи не мають жодного правового значення, оскільки вирішальним фактором є сам факт роботи у сільськогосподарському виробництві.

Стосовно доводів відповідача, що вказаний пенсіонер мають право на державне пенсійне забезпечення, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

В таких випадках розміри пенсій фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України (підпункт 6 пункту 3 Розділу ХV Прикінцевих положень вказаного Закону).

Отже, посилання представника відповідача на те, що пенсія вищевказаній особі повинна виплачуватись за рахунок Державного бюджету України, а тому не підлягає відшкодуванню господарством, є безпідставним.

Верховним судом України неодноразово було висловлено правову позицію у даній категорії справ, а саме встановлено, що обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, покладається на відповідача (зокрема, в постановах Верховного суду України від 19.03.2013 по справах №21-59а13, №21-60а13).

При цьому, згідно з частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідач також зазначив, що ФГ «Поділля», знаходиться на спрощеній системі оподаткування, а тому згідно статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР та пунктом 6.1 Інструкції відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій на нього не поширюється.

Так, згідно статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку).

Отже, обов'язковою умовою для застосування даних норм в частині звільнення відповідача від обов'язку щодо відшкодування пільгових пенсій є статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, однак доказів на підтвердження реєстрації фермерським господарством платником фіксованого сільськогосподарського податку не надано (не зазначено про наявність такого статусу й в запереченнях).

Як передбачено статтею 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують внески до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно із підпунктами 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (з наступними змінами та доповненнями), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проаналізувавши подані позивачем письмові докази, суд дійшов висновку, що УПФ України в Луцькому районі належними та допустимими доказами довело наявність у ФГ «Поділля» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період грудень 2014 року та за січень 2015 року в загальній сумі 10622,43 грн.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

Оскільки у відповідача наявна заборгованість по виплаті та доставці пенсій призначених на пільгових умовах за вищевказаний період, яка підтверджена матеріалами справи, добровільно не сплачена та доказів її погашення на день розгляду справи суду не надано, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення даної заборгованості підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 3,11,17,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 1, 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства «Поділля» (45614, Волинська область, Луцький район, село Смогилів, вулиця Миру, будинок 100, ідентифікаційний код юридичної особи 13367668) на користь Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області (43001, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 68, ідентифікаційний код юридичної особи 20130414, р/р 256027012243 у ВОУ ВАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період грудень 2014 року та за січень 2015 року в загальній сумі 10622,43 грн. (десять тисяч шістсот двадцять дві гривні сорок три копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 03 березня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський