Рішення

від 27.02.2015 по справі 0907/16341/2012

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/16341/2012

Провадження № 2/344/630/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - суддіБабій О.М.

секретарівІванова О.В., Гречун Т.Б., Орнат Л.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до громадської організації «Поклик нації» - засновник газети «Дзвони нації», ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась в суд з позовом до громадської організації «Поклик нації» - засновник газети «Дзвони нації», ОСОБА_7 про про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в черговому випуску газети «Дзвони Нації», червень 2012р. НОМЕР_1, засновником якої є Громадська організація «Поклик Нації», надрукована та розповсюджена стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якої вказаний ОСОБА_7. У цій статті автором висловлені твердження, які містять недостовірну інформацію наклепницького характеру, яка принижує її честь і гідність та ділову репутацію. А саме: «… пані ОСОБА_6 не тільки «кришує» злочинний бізнес…, вона і сама як приватний підприємець бере участь у протиправних оборудках свого чоловіка»; «у пані ОСОБА_6 склався непоганий сімейний підряд не тільки у бізнесі, а й у Львівській обласній раді, де родинний тандем голови найбільшої фракції ОСОБА_6 та її брата - голови Львівської облради ОСОБА_8 - дозволяє досить ефективно вирішувати як власні бізнесові, так і вузько партійні політичні питання». Інформацію було доведено невизначеному колу осіб, оскільки поширено в загальнодоступному друкованому засобі масової інформації. При цьому поширена відповідачем негативна, недостовірна інформація стосується безпосередньо саме її, як депутата Львівської обласної ради від ВО «свобода», про що свідчать згадування відповідача «…лідер фракції ВО «Свобода» у Львівській обласній раді, голова депутатської комісії з питань екології, голова Львівської обласної організації ВО «Свобода» ОСОБА_6».

Поширені відповідачем неправдиві твердження є негативними та не відповідають дійсності, є образливими і такими, що завдають непоправної шкоди її честі, гідності та діловій репутації не лише як громадянину, а і й як депутату органу місцевого самоврядування, публічній особі.

Розповсюджена відповідачами інформація носить явно наклепницький характер і спрямована на створення переконання серед невизначеного кола осіб у корисливих, меркантильних мотивах її депутатської діяльності про нібито вчинення нею протиправних корисливих дій шляхом зловживання депутатським статусом та посадовим становищем в представницькому органі влади, чим спотворила та принизила оцінку позивача, як особистості та її громадської діяльності з боку суспільства, поставила під сумнів дотримання нею моральних та правових норм.

Негативні наслідки, спричинені діями відповідачів, усвідомленими і спланованими ними, збільшуються через особливість її ділової репутації як публічної особи, відомого в громаді політики, голови ЛОО ВО «Свобода» депутата Львівської обласної ради, голови постійної депутатської комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації, голови фракції ВО «Свобода» у Львівській обласній раді. Гідність і ділова репутація громадського діяча мають визначальне значення для оцінки його суспільством та забезпечення ефективного здійснення ним представницьких і управлінських функції, обов'язків виборної посади в депутатському корпусі.

Це свідчить про порушення її особистих немайнових прав на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації. Тому просила суд визнати недостовірною та такою, що порушує її право на повагу до гідності та ділової репутації, зазначену інформацію, яка опублікована в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» та поширену газетою Громадської організації «Поклик Нації» - «Дзвони нації» у червні 2012 року НОМЕР_1, зобов'язати Громадську організацію «Поклик Нації» - засновника газети «Дзвони нації» у строк десять днів з дня набрання законної сили цим рішенням суду спростувати від імені відповідача недостовірну інформацію щодо неї, розмістивши в газеті «Дзвони нації» дану інформацію, як таку, що не відповідає дійсності, та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2014 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_6

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 липня 2014 року рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

В судовому засіданні представники позивачки позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позови задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача громадської організації «Поклик нації» - засновник газети «Дзвони нації» в судовому засіданні вимоги позову заперечили та просили суд в задоволенні позову відмовити. Вважають позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивачкою не надано суду жодного доказу, якими б підтверджувались відомості про порушення її особистих немайнових прав. Стаття під псевдонімом ОСОБА_7 є нічим іншим як критикою позивачки, містить оціночні судження, а також вказана стаття передрукована з інших засобів масової інформації, зокрема з інтернет джерел, посилання на які є в статті.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В газеті Громадської організації «Поклик Нації» - «Дзвони нації», яка вийшла у червні 2012 року під НОМЕР_1 у статті ОСОБА_7, як встановлено в судовому за сіданні - це псевдонім автора, викладено рядки тексту наступного змісту: «пані ОСОБА_6 не тільки «кришує» злочинний бізнес…, вона і сама як приватний підприємець бере участь у протиправних оборудках свого чоловіка»; «у пані ОСОБА_6 склався непоганий сімейний підряд не тільки у бізнесі, а й у Львівській обласній раді, де родинний тандем голови найбільшої фракції ОСОБА_6 та її брата - голови Львівської облради ОСОБА_8 - дозволяє досить ефективно вирішувати як власні бізнесові, так і вузько партійні політичні питання».

Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Це право конкретизується в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», в якому зазначається, що свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до Закону України «Про друковані засобі масової інформації (пресу) в Україні» означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію», в якому зазначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

З таким правом кореспондується обов'язок, визначений ст. 68 Конституції України про недопустимість посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати, передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Згідно ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки, передбачені Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», та, зокрема, має право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації та поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно). Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про інформацію», будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 269, ч. ч. 1, 6 ст. 277 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Як роз'яснив Пленум ВСУ в п. п. 6, 15 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Негативною, в розумінні ст. 277 ЦК України слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

При вирішенні судових спорів про захист гідності, честі чи ділової репутації публічних осіб суди повинні враховувати, що така категорія справ має свої особливості, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, постійно підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції, а тому зазначені особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами, у зв'язку з чим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, так як публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Встановлено, що позивачка є публічною особою, тому відкрита для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, аніж відносно приватної особи, на відміну від останнього, перший неминуче та свідомо виставляє себе, свої слова та вчинки на суворий суд журналістів та широкої громадськості.

В статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» немає жодного твердження про порушення позивачкою норм чинного законодавства, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття. У статті вказані особисті думки, судження автора про діяльність позивачки.

Інформація є критичними, оціночними судженнями автора, а позивачка, яка погодилась на зайняття такої високої посади, яка веде активну політичну,громадську діяльність, мала б бути готовою до критики її особи та діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Крім того, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3 - 5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції, яка відображена у рішеннях від 29 березня 2005 року у справі «Українська «Прес Група» проти України», від 5 травня 2011 року у справі «Редакція газети «Правое дело» та Штекель проти України», від 31 березня 2011 року у справі «Сірик проти України» та інших.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Враховуючи те, що позивачкою не доведено суду те, що відомості викладені в статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якої вказаний ОСОБА_7 містять недостовірну інформацію наклепницького характеру, яка принижує її честь і гідність та ділову репутацію, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимогах слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 34, 68 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. п. 6, 15, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1, ст. ст. 5 ч. 1, 20 ч. 2, 30 Закону України «Про інформацію», ст. 2 ч. 1, 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. ст. 16, 269 ч. 1та 3, 277 ч. 1 та 6 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_6 до громадської організації «Поклик нації» - засновник газети «Дзвони нації», ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 березня 2015 року.

СуддяБабій О.М.