Постанова

від 03.03.2015 по справі 910/16006/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 910/16006/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі№ 910/16006/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діє Довіра" доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною простягнення 215 646,43 грн. за участю представників сторін: позивача:Мішайлов А.М., Вольнюк В.В., відповідача:Демещук П.В.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діє Довіра" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 215646,43 грн., з яких: 207432,00 грн. - основний борг, 7164,03 грн. - пеня, 1050,40 грн. - 3 % річних.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач частково відмовився від позовних вимог та просив суд стягнути на його користь суму основного боргу та судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі №910/16006/14 припинено провадження в частині стягнення пені у сумі 7164,03грн. та 3% річних у сумі 1050,40грн. В інший частині позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 207 432 грн. основного боргу та 4148,64 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діє Довіра" (виконавець) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (замовник) укладено договір про надання послуг з охорони № 8, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за плату надавати послуги з охорони майна та територій замовника (об'єкти), визначених договором, а замовник зобов'язується оплатити послуги, що надаються виконавцем за цим договором (п. 1.1 договору).

Охороні підлягають об'єкти замовника, що розташовані за адресами: м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В (цілодобово), м. Київ, вул. Вакуленчука, 4 (один пост цілодобово, другий - в неробочі дні цілодобово, в робочі дні з 19.00 до 7.00), Волинська область, м. Луцьк, пр-кт Перемоги, 36 (в неробочі дні цілодобово, в робочі дні з 18.00 до 9.00), Волинська область, м. Ковель, вул. Кутузова, 178 (в неробочі дні цілодобово, в робочі дні з 18.00 до 9.00), м. Керч, вул. Кокорина, 59-А (цілодобово), м. Сімферополь, вул. Комунальна, 65 (цілодобово), м. Джанкой, вул. Щорса, 70-А (цілодобово) (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Вартість послуг за одну годину охорони співробітника виконавця становить 13, 40 грн. і оплата здійснюється щомісяця на підставі акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами не пізніше 5 числа наступного місяця. До акту виконаних робіт обов'язково додається відповідний розрахунок ціни з урахуванням специфіки режиму охорони кожного об'єкта, який підписується обома сторонами та скріплюється печатками. Перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця здійснюється не пізніше 10 днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Даний договір вступає в силу з 01 лютого 2014 року і діє до 31 грудня 2014 року (п. 8.1 договору).

Під час дії даного договору, сторонами 01.03.2014, 14.03.2014, 11.04.2014 та 15.04.2014 укладалися угоди про доповнення договору, в яких додатково погоджувалося місцезнаходження об'єктів, кількість постів та режим охорони.

17.03.2014 сторонами укладено додаткову угоду до договору №8, відповідно до якої виконавець зобов'язується додатково за плату протягом дії цієї додаткової угоди надавати послуги з охорони працівників замовника при здійсненні ними своїх посадових обов'язків під час перевезення грошових коштів з банківських установ до каси адміністративної будівлі замовника. Згідно з цією додатковою угодою виконавець надає послуги із залученням трьох співробітників, режим охорони для яких встановлюється з 9.00 до 18.00 в робочі дні і за послуги, надані в рамках цієї додаткової угоди, замовник сплачує виконавцю 70974, 00 грн.

На виконання умов даного договору, позивач в період з квітня по травень 2014 надав відповідачу послуги охорони на об'єктах, погоджених умовами договору на загальну суму 244461,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств, а саме: № ОУ-0000011 від 30.04.2014 на суму 160 082,11 грн., № ОУ-0000012 від 28.05.2014 на суму 84379,80 грн. та розрахунками наданих охоронних послуг.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором № 8 щодо оплати наданих охоронних послуг, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 37029,91 грн., у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в сумі 207432,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Оскільки позивач в процесі розгляду справи, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України, частково відмовився від позовних вимог щодо стягнення на його користь пені у сумі 7 164,03 грн. та 3% річних у сумі 1050,40 грн., колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно прийняв вказану відмову та припинив провадження в цій частині на підставі ст. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 207432 грн., суди попередніх інстанцій вказали, що факт надання охоронних послуг позивачем відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередній інстанцій встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, на виконання умов укладеного договору, позивач в період з квітня по травень 2014 надав відповідачу послуги охорони на об'єктах, погоджених умовами договору на загальну суму 244461,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств, а саме: № ОУ-0000011 від 30.04.2014 на суму 160 082,11 грн., № ОУ-0000012 від 28.05.2014 на суму 84379,80 грн. та розрахунками наданих охоронних послуг.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо визначених договором охоронних послуг.

Відповідач в свою чергу розрахувався з позивачем лише частково, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в сумі 207432,00 грн.

Оскільки замовник не виконав свої зобов'язання щодо оплати охоронних послуг, 31.05.2014 сторонами у справі укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони домовились з 01.06.2014 розірвати договір від 28.01.2014 про надання послуг з охорони №8.

10.06.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, але відповідач у своїй відповіді (лист № 708/07 від 11.07.2014) зазначив про те, що підприємство позбавлене можливості оплатити заборгованість із-за скрутного фінансово-економічного становища.

Як на підставу для скасування рішень відповідач посилається на те, що позивач не виконав свого обов'язку по розробленню інструкції по охороні кожного об'єкта, забезпечення охоронників журналами, бланками, не дотримувався порядку щодо функціонування приладів сигналізації в працездатному стані, а також на те, що акт приймання-здачі робіт, в порушення п. 2.2. договору, був підписаний 28 травня 2014, тоді як мав би бути підписаний не пізніше 5-го числа наступного місяця. Посилаючись на зазначене, відповідач вважає, що послуги за травень йому не були надані позивачем і сума коштів у розмірі 84 379,80 грн. не підлягає стягненню.

Вказані доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги , оскільки як вказано в договорі, останній укладався на надання охоронних послуг, а не на розроблення інструкцій та забезпечення охоронників журналами і т.і. Умови договору по наданню охоронних послуг позивачем виконані у повному обсязі. Щодо зазначеного відповідачем акта №ОУ 0000012 від 28.05.2014, колегія суддів вважає, що крім позивача цей акт підписав і відповідач, до акту додано розрахунок вартості наданих охоронних послуг за травень 2014, який підписаний обома сторонами. У цих документах зазначена одна й та ж сума - 84379грн. 80 коп. Крім того, в акті вказано, що сторони претензій одна до однієї не мають.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сума боргу у розмірі 207432,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що апеляційний господарський суд прийняв постанову, яка стосується прав і обов'язків сторін, які не були залучені до участі у даній справі не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 15.12.2014 виправив помилку, допущену у резолютивній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі №910/16006/14 без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова