Ухвала

від 02.03.2015 по справі 911/3889/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"02" березня 2015 р. Справа № 911/3889/14

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «АНФЕР» про встановлення способу виконання рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «АНФЕР», м. Київ

до Військової частини НОМЕР_1 , АР Крим, м. Сімферополь

Військової частини НОМЕР_2

про стягнення 120 158,89 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «АНФЕР» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 117 111,76 грн. заборгованості за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 52/73.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2014, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015, позов задоволено повністю.

20.02.2015 року на виконання вказаних рішень виданий відповідний наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «АНФЕР» звернулось до господарського суду Київської області з заявою про встановлення способу виконання рішення.

Подана заява не може бути прийнята до розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Проаналізувавши дану норму, суд прийшов до висновку, що статтею 121 ГПК не передбачено подання і розгляд заяв про встановлення способу та/або порядку виконання рішення. Такі спосіб і порядок визначаються державним виконавцем на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду.

Відтак, суд має відмовляти в прийнятті відповідних заяв згідно з пунктом 1 частини першої статті 62 ГПК.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 7.1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 9.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 9 від 17.12.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «АНФЕР» про встановлення способу виконання рішення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ухвалив:

Відмовити в прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «АНФЕР» про встановлення способу виконання рішення.

Суддя О.В. Щоткін