Ухвала

від 03.03.2015 по справі 5026/1760/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03 березня 2015 року Справа № 5026/1760/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Осадча Н.М. - за довіреністю;

третя особа: Осадча Н.М. - за довіреністю;

від ДВС: Шаригіна Н.М. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом ПАТ "Укрсиббанк" в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту (замінено на ТОВ "Кей-Коллект") до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасних технологій", третя особа: Коломієць Ірина Геннадіївна про звернення стягнення на майно на суму 981 427,99 грн. (в рамках поданої скарги на дії ДВС від 06.02.2015 року)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.09.2011 року позовні вимоги позивача було задоволено повністю: шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки -- нежитлову будівлю складу (літ. Л-1), загальною площею 996,0 кв.м, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Дахнівська, 50 присуджено до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасних технологій" на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту - 653 329,99 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 273 553,44 грн. простроченої заборгованості по процентам, 39 135,04 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 15 409,52 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, 9 814,28 грн. державного мита і 236,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду видано наказ від 10.10.2011 року.

Ухвалою від 12.03.2012 року було здійснено процесуальну заміну позивача на його правонаступника за договірним зобов'язанням - ТОВ "Кей-Коллект".

06 лютого 2015 року до суду звернувся відповідач із скаргою від 03.02.2015 року на дії Соснівського відділу ДВС -- на постанову про відкриття виконавчого провадження № 46203644 від 22.01.2015 року та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 29522983 від 31.10.2011 року, які просить скасувати.

У відповідності до ст. 121-2 ГПК України неявка представника позивача не перешкоджає суду розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні представник скаржника свою скаргу підтримав повністю та просить її задовольнити.

Представник відділу ДВС просить у задоволенні скарги відмовити повністю через її необґрунтованість.

Заслухавши доводи та пояснення представників учасників процесу, судом було встановлено наступне:

В учасників процесу немає спору з приводу дотримання відповідачем 10ти денного терміну на подання скарги на дії ДВС, оскільки відповідач довідався про оскаржувані постанови після направлення відповідачу 26.01.2015 року постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2015 року.

Також боржником та органом ДВС підтверджується, що в ході виконавчого провадження на виконання наказу у даній справі звернення стягнення на іпотечне майно органом ДВС не проводилося.

Постановою від 22.01.2015 року органом ДВС було повернуто виконавчий документ стягувачу за його заявою про повернення виконавчого документа без виконання (а.с. 146 том 2) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", що підтверджується обома представниками.

У постанові ДВС від 22.01.2015 року вказано, що постанова про стягнення з відповідача виконавчого збору виділена в окреме провадження.

Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 99 147,82 грн. була прийнята органом ДВС 31.10.2011 року ( а.с. 148 том 2) і на її підставі 22.01.2015 року було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 150 том 2).

Скаржник не має заперечень проти правомірності розрахунку суми виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення (981 427,99 грн.), але доводить, що орган ДВС не мав права відкривати окреме виконавче провадження по стягненню виконавчого збору, вказує, що не отримував постанови від 31.10.2011 року про стягнення виконаного збору та вважає безпідставним взагалі стягнення виконавчого збору, що на його думку є підставою для скасування обох постанов Соснівського відділу ДВС.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Послідовність дій державного виконавця, зокрема, розподіл стягнутих з боржника грошових сум, визначена статтею 43 Закону, відповідно до якої з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у вказаній черговості здійснюється в міру їх стягнення.

Змістом ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Таким чином, єдиною підставою для стягнення із боржника виконавчого збору є невиконання ним судового рішення в добровільному порядку у строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Як вказано вище, згідно судового рішення у даній справі, стягнення боргу з відповідача було присуджено у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. З цих підстав суд вважає, що у боржника-відповідача не було ніякої можливості самостійно і добровільно виконати судове рішення, оскільки продаж майна повинен проводитися виключно через прилюдні торги.

Такий же висновок викладено і в постанові ВГСУ від "25" грудня 2012р. у справі № 34/67-54/237 за аналогічних обставин оскарження постанови про стягнення виконавчого збору при виконанні судового рішення про стягнення заборгованості за рахунок реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Колегія суддів касаційної інстанції у цій справі погодилася з висновками суду апеляційної інстанції, що боржником не могло бути самостійно виконано рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2011 р. у справі № 34/67-54/237 в зв'язку з необхідністю проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з метою погашення заборгованості за рахунок предмета іпотеки. За таких обставин правомірним є висновок про відсутність правових підстав, передбачених ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" , для стягнення з боржника виконавчого збору за невиконання рішення у строк, встановлений для самостійного виконання.

Таким чином суд вважає, що відповідач позбавлений права всупереч змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, сплачувати борг позивачу грошовими коштами, оскільки тим самим буде змінено спосіб виконання судового рішення. На стадії виконання судового рішення боржник і стягувач можуть укласти мирову угоду про сплату коштів замість звернення стягнення на майно, яка підлягає затвердженню судом.

Лише у відповідності до ст. 42 ЗУ "Про іпотеку" боржник (яким за змістом цього закону є іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання) має право до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Як визнається обома представниками, торги із продажу іпотечного майна органом ДВС в межах виконавчого провадження не проводилися. З цих підстав скаржник також вважає, що у ДВС взагалі не було підстав для стягнення виконавчого збору, бо виконавче провадження фактично не проводилося. На думку представника ДВС із цього приводу, орган ДВС має право на стягнення виконавчого збору, бо хоча торги і не проводилися, але ДВС вживав заходи до їх проведення - описував та арештовував майно, проводив його оцінку.

Суд відхиляє заперечення представника органу ДВС про те, що згідно змісту постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу у даній справі від 24.10.2011 року, виконавче провадження було відкрито по стягненню із відповідача боргу в сумі 981 427,99 грн., а тому боржник мав право і можливість добровільно сплати борг на користь позивача у справі. Дане питання вже було досліджено судом при розгляді попередньої скарги відповідача на дії ДВС від 20.10.2014 року. Ухвалою від 29.10.2014 року ( а.с. 82 том 2) суд у задоволенні скарги на дії ДВС із вимогою скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження відмовив. При цьому судом було встановлено, що помилкове формулювання постанови про відкриття виконавчого провадження (стягнення грошових коштів замість звернення стягнення на іпотечне майно, як визначено у наказі суду) не є достатньою підставою для скасування постанови і не порушує права скаржника, оскільки фактично виконавче провадження здійснювалося шляхом звернення стягнення на майно. У справу не було подано доказів, що державний виконавець займається стягненням боргу грошовими коштами за рахунок іншого майна, а не предмету іпотеки. У відповідності до ст. 83 ЗУ "Про виконавче провадження" недолік документу може бути усунений державним виконавцем шляхом виправлення описки, допущення якої не є підставою для скасування документів виконавчого провадження. Ухвалою КАГС від 15.12.2014 року ухвала суду першої інстанції від 29.10.2014 року залишена без змін.

Таким чином, оскільки виходячи зі змісту судового рішення у даній справі відповідач не мав ніякої об'єктивної можливості самостійно і добровільно виконати судове рішення, яке потребувало виключно примусового продажу іпотечного майна на прилюдних торгах, то у відділу ДВС немає законних підстав стягувати виконавчий збір із відповідача всупереч положенням ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження".

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти лише способами та в порядку, визначеними чинним законодавством України.

При розгляді скарги відповідач також просить врахувати, що відділ ДВС не повинен був відкривати окреме виконавче провадження по стягненню суми виконавчого збору, оскільки згідно ч. 7 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено вичерпний перелік обставин, за яких відкривається окреме виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Так, вказаною нормою передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

В даному ж випадку вбачається, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.01.2015 року було прийнято на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", яка не відноситься до підстав, перелічених у ч. 7 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" для відкриття окремого виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору із боржника. На думку скаржника, у такому випадку слід було проводити стягнення виконавчого збору (за умови правомірності його нарахування) лише в межах загального виконавчого провадження.

Суд погоджується із такими доводами скаржника, оскільки вони відповідають ч. 7 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження", однак у даному випадку навіть нарахування виконавчого збору з боку ДВС було безпідставним.

Такі ж висновки про неможливість відкриття окремого виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору викладено і в постанові ВГСУ від 24.04.2013 року по справі № 19/82, яку скаржником надано у справу.

З цих підстав доводи скаржника суд визнає обґрунтованими та відхиляє заперечення представника відділу ДВС про те, що нарахування виконавчого збору було правомірним, вся сума коштів із продажу предмету іпотеки повинна спрямовуватися на користь стягувача, виконавчий документ не можна було не повертати стягувачу за його заявою, а тому у органу ДВС не було іншого виходу, як стягувати виконавчий збір за окремим виконавчим провадженням та за рахунок іншого майна боржника.

На підставі викладеного суд вважає, що скарга відповідача на дії ДВС підлягає повного задоволення,

Керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ТОВ "Інститут сучасних технологій" від 03.02.2015 року на дії органу ДВС задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову про стягнення із боржника виконавчого збору № 29522983 від 31.10.2011 року та постанову про відкриття виконавчого провадження № 46203644 від 22.01.2015 року Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому порядку.

Суддя Н.М. Спаських