Постанова

від 03.03.2015 по справі 922/4954/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 922/4954/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Усова К.В., угода на представництво інтересів в господарському процесі від 27.02.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ (вх. № 303Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014р.

у справі №922/4954/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Маю право", м. Луганськ

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2014р. у справі № 922/4954/14 (суддя Кухар Н.М.) у позові Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Маю право" про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що обраний спосіб захисту, а саме зобов'язання відповідача в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача та включити їх до реєстру вимог кредиторів і проміжного ліквідаційного балансу не відповідає закріпленим в чинному законодавстві правовим положенням, оскільки прийняття будь-якого рішення за результатами розгляду вимог кредиторів, поданих в межах ліквідаційної процедури відносяться до повноважень ліквідаційної комісії. Крім того, за рішенням місцевого господарського суду позивач не надав жодних доказів на підтвердження надання відповідачу кредитного ліміту в розмірі 50000,000 грн. за договором банківського обслуговування №Б/Н від 30.03.2011р.

Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014р. у справі № 922/4954/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що 27.06.2014р. відповідачем на адресу позивача було направлено заяву з вимогами щодо оплати заборгованості, проте відповідачем не повідомлено позивача про результати розгляду зазначеної заяви та не включено його вимоги до проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» не було відомо про строк, визначений засновниками юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.03.2015р. о 10:00 год.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.03.2015р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014р. у справі №922/4954/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 03.03.2015р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №66102214367130, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

30.03.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Маю право» підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Відповідно до вищезазначеної заяви, відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua , які разом з заявою про відкриття поточного рахунку складають Договір банківського обслуговування №Б/Н від 30.03.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Згідно умов даного договору, відповідачу було виставлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26000060716102 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем в обґрунтування своєї правової позиції зазначено про те, що зобов'язання за договором ним були виконані у повному обсязі, а саме надано відповідачу кредитний ліміт у сумі 50000,00 грн.

Місцевим господарським судом також встановлено, що умови договору були порушені відповідачем, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 66220,27 грн., що складається з заборгованості за кредитом у сумі 49950,68 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 10391,92 грн., пені у сумі 2791,26 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 3086,41 грн.

Також, встановлено, що відповідачем було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності 26.12.2012р.

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» направив на адресу відповідача претензію від 27.06.2014р. №155/13 з проханням визнати грошові вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Компанія «Маю право» у сумі 66220,27 грн. та негайно погасити зазначену заборгованість.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на зазначену претензію.

У зв'язку з зазначеним вище, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив зобов'язати ТОВ «Компанію «Маю право» в особі голови ліквідаційної комісії Сомова Д.О. визнати грошові вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» зі сплати заборгованості, яка станом на 19.06.2014р. становить 66220,27 грн. та складається з простроченої заборгованості за кредитом - 49950,68 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 10391,92 грн., пені - 2791,26 грн., комісії - 3086,41 грн. та включення її до реєстру вимог кредиторів та ліквідаційного балансу.

22.12.2014р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України , юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частина 4 статті 105 Цивільного кодексу України (редакція, яка діяла на час прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності відповідачем) встановлює, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (ч.2 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Як встановлено в частинах 2,3 статті 60 Господарського кодексу України (редакція, яка діяла на час прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності відповідачем), орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Як вбачається з Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Маю право" перебуває у стані припинення за рішенням засновників, прийнятим 26.12.2012р.

В бюлетені державної реєстрації від 28.12.2012р. за № 235 опубліковано оголошення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Маю право", м. Луганськ.

Отже , місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що засновниками ТОВ «Компанія «Маю право» було встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 28.02.2013р.

Проте, як вже було зазначено вище, претензія позивача була направлена відповідачу лише 27.06.2014р. та не була розглянута ліквідаційною комісією ТОВ «Компанія «Маю право» у зв'язку з пропуском встановленого строку для її подання та через відсутність майна у відповідача.

Таким чином, претензія позивача про визнання кредиторських вимог подана після спливу строку, встановленого ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України для звернення кредиторів до ліквідаційної комісії з відповідними кредиторськими вимогами.

А отже, відповідачем додержаний строк встановлений статтею 105 Цивільного кодексу України.

Крім того, частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, до яких належать: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

А тому, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позовні вимоги про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача включити кредиторські вимоги по справі до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу, не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст.16 Циільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України , оскільки прийняття будь - якого рішення за результатами розгляду вимог кредиторів, поданих в межах ліквідаційної процедури (визнання таких вимог або їх відхилення) відноситься до повноважень ліквідаційної комісії, а тому місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права. У разі незгоди з рішенням ліквідаційної комісії кредитор, в межах встановленого законом строку, має право звернутися до суду для його оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2013р. у справі №905/5014/13.

Також, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано суду належних доказів того, що відповідачу було надано кредитний ліміт у сумі 50000,00 грн. за договором банківського обслуговування №Б/Н від 30.03.2011р.

Так, в заяві про відкриття поточного рахунку від 30.03.2011р. (а.с.22) місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Маю право" вказано: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11, оф.4.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви (а.с.4-10), місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Маю право" зазначено: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд.62а, адресу голови ліквідаційної комісії Сомова Д.О. зазначено в м. Перевальськ, Луганська область.

В договорі банківського рахунку на комплексне обслуговування, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Маю право" вказано: м.Київ, вул. В. Житомирська, 9 (а.с.126-127).

Також, зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Маю право» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. (а.с.24-25).

Однак, як вбачається з заяви про відкриття поточного рахунку від 30.03.2011р., основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Маю право» є оброблення металевих відходів та брухту.

А отже, наявні зазначені розбіжності ставлять під сумнів факт надання саме відповідачу кредитного ліміту у сумі 50000,00 грн.

Як встановлено в п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надані апелянтом додаткові докази при зверненні з апеляційною скаргою долучені до матеріалів справи. (а.с.90-267).

Однак, на думку колегії суддів, зазначені вище докази не спростовують висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що відповідачем не було повідомлено його про порядок та строки заявлення кредиторських вимог відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю, оскільки відповідач в установленому законом порядку опублікував оголошення про ліквідацію товариства (в бюлетені державної реєстрації від 28.12.2012р. за № 235).

Зважаючи на вищенаведене, позивачем не доведено фактів ухилення відповідача від розгляду його кредиторських вимог та підтвердження надання відповідачеві кредитного ліміту, а предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у даній справі прийнято при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014р. у справі №922/4954/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.03.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.