Рішення

від 24.02.2015 по справі 915/1480/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

===================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 915/1480/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.

при секретарі Берко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванова Л.М. (довіреність б/н від 02.04.2013р.), Іллічов С.А. (довіреність б/н від 03.03.2014р.);

від відповідача 1: Мельник Н.Ю. (довіреність № 183 від 25.11.2013р.);

від відповідача 2: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія» (код ЄДРПОУ 34033641; вул. Потьомкінська, 9, кв. 10, м. Миколаїв, 54030)

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406; вул. Леніна, 17, м. Дніпропетровськ, 49000)

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт - Сервіс» (код ЄДРПОУ 31096410; вул. Шевченка, 42/18, м. Миколаїв, 54030)

про визнання недійсним іпотечного договору та договору застави , -

встановив:

ТОВ «Нікоавтоіндустрія» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Порт-Сервіс» про визнання недійсним іпотечного договору №030611-1 від 03.06.2011р., укладеного між ТОВ «Нікоавтоіндустрія» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» для забезпечення кредитного договору ТОВ «Порт-Сервіс» №030611-КЛВ від 03.06.2011р. з банком ПАТ «Банк Кредит Дніпро», як укладеного під впливом омани; визнання недійсним договору застави №030611-3 від 03.06.2011р., укладеного між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Нікоавтоіндустрія» для забезпечення кредитного договору ТОВ «Порт-Сервіс» №030611-КЛВ від 03.06.2011р. з банком ПАТ «Банк Кредит Дніпро», як укладеного під впливом омани. Також у позовній заяві позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на предмет іпотеки та застави. Ухвалою від 22.09.2014р. розгляд справи було призначено на 23.10.2014р.

10.10.2014р. до суду від відповідача 1) ПАТ «Банк Кредит Дніпро» надійшов відзив на позов, у якому банк зазначає, що позивачем не наведено фактів, які б свідчили, що банк ввів його в оману при укладенні спірних договорів. Крім цього, у відзиві банк підкреслив, що факт дійсності спірних договорів неодноразово перевірявся судами, рішення яких набрали законної сили. Окрім цього, банк просить застосувати позовну давність.

22.10.2014р. позивач надав суду уточнену позовну заяву до початку розгляду справи по суті, її прийнято судом.

У судове засідання 23.02.2015р. відповідач 2) свого представника не скерував, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що ПАТ «Банк Кредит Дніпро» ввело в оману позивача при укладенні договору іпотеки та договору застави (на забезпечення виконання кредитного договору № 030611-КЛВ від 03.06.2011р., укладеного між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Порт - Сервіс») стосовно платоспроможності ТОВ «Порт - Сервіс» за кредитним договором. Заперечував проти застосування судом позовної давності, оскільки за захистом порушеного права позивач звернувся у строк, встановлений законом.

Представник відповідача 1) проти позову заперечує, вважає доводи позивача безпідставними, необґрунтованими та сумнівними. Просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Нікоавтоіндустрія» повністю. Також представник банку наголосив, що дійсність договорів вже було встановлено судами.

Відповідач 2) правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, у судове засідання свого представника не скерував, відзиву суду не надав.

У судовому засіданні 23.02.2015р. відповідно до приписів ст. 82-1 ГПК України суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до 24.02.2015р. о 12:00 год.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази у їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

03.06.2011 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (Банк) і ТОВ «Порт-Сервіс» (Позичальник) було укладено кредитний договір № 030611-КЛВ (далі - Кредитний договір), згідно умов якого (п. 1.1.) Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2500000,00 дол. США, а Позичальник зобов'язується повернути кредити відповідно до графіку погашення кредитів (Додаток № 1 до цього договору), але не пізніше 03 грудня 2012 року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах передбачених цим договором.

Згідно пункту 5.1. Кредитного договору, він набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Водночас, для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 03.06.2011р. між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (Іпотекодержатель) і ТОВ «Нікоавтоіндустрія» (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 030611-І, посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за номером 5492 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.3) Іпотекодавець передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю автосервісного центру, загальною площею 2700 кв.м. що розташована у м.Миколаєві, вул.Декабристів, 41/4.

Відповідно до п. 2.1.10. Іпотечного договору сторонни підтвердили що предмет іпотеки не перебуває в спільній власності (колективні) власності; не є часткою, паєм (їх частинами) у статутному фонді інших підприємств; не часткою у спільному майні за договором про сумісну діяльність.

Згідно п. 8.1. Іпотечного договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором.

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, 03.06.2011р. між Банком та ТОВ «Нікоавтоіндустрія» було укладено Договір застави № 030611-3. Згідно п. 1.2. вказаного Договору застави, Заставодавець з метою забезпечення викладених в Кредитному договорі зобов'язань Боржника заставляє обладнання, яке є предметом застави за цим договором, а саме: автомобільний підіймач (електрогідравлічний) «Ермак 4200», три підіймачі 2 х стоїчні «АZUR», обладнання автоматичної мийки автомобілів у кількості 1 шт. Зазначене майно знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 44/4.

Позивач оспорює іпотечний договір № 030611-1 від 03.06.2011р. та договір застави №030611-3 від 03.06.2011р. на підставі ст.230 ЦК України, а саме на підставі того, що при укладенні цих договорів його було введено в оману як з боку ТОВ «Порт-Сервіс», так і ПАТ «Банк Кредит Дніпро», які замовчали стан платоспроможності ТОВ «Порт-Сервіс» на час укладенні цих договорів.

Стаття 230 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови N 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу забезпечення виконання кредитного договору. При цьому, позивач під час укладення спірних правочинів був ознайомлений з їхніми умовами.

Пунктом 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 визначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту введення в оману.

Слід також зазначити, що згідно ЦК України власник на власний розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Стосовно вимог позивача, що банк мав перевірити платоспроможність позичальника та довести до відома поручителя його фінансовий стан слід зазначити, що пунктом 19 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. (із змінами та доповненнями) встановлено, що законодавство України не передбачає обов'язку банку чи іншої фінансової установи (кредитора) інформувати поручителя перед укладенням договору поруки про фінансовий та/або інший стан позичальника. Оскільки особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК), а порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі (право вибору), то незадовільний майновий стан позичальника не є підставою для визнання договору поруки недійсним.

З урахуванням статей 553 - 554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Доводи позивача щодо недійсності документів, які підтверджували платоспроможність позичальника, ґрунтуються лише на припущеннях.

Позивачем не доведено факту існування обставин з яким пов'язується визнання відповідного правочину недійсним внаслідок обману. Посилання позивача на мотив правочину - отримання відповідачем 2) для себе кредиту за рахунок чужого майна - майна позивача, не мають істотного значення за відсутності відповідних доказів недійсності спірних договорів.

Здійснивши аналіз матеріалів справи у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив відсутність доказів введення в оману ТОВ «Нікоавтоіндустрія» при укладенні оспорюваних договорів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову, тому в позові слід відмовити, а судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія» відмовити повністю.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Суддя Т.М.Давченко

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2015р.