Постанова

від 18.06.2015 по справі 915/1480/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р.Справа № 915/1480/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

суддів: Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Іванова Л.М., за довіреністю;

від позивача - Іллічов С.А., за довіреністю;

від ПАТ «Банк Кредит Дніпро» - Мельник Н.Ю., за довіреністю ;

від ТОВ «Порт-Сервіс» - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року

по справі №915/1480/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія»

до відповідачів: 1.Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс»

про визнання недійсним іпотечного договору та договору застави,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс", про визнання недійсним іпотечного договору № 030611-1 від 03.06.2011, укладеного між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Нікоавтоіндустрія" для забезпечення виконання кредитного договору ТОВ "Порт-Сервіс" № 030611-КЛВ від 03.06.2011 з ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та договору застави № 030611-3 від 03.06.2011, укладеного між ПАТ "Банк Крекдит Дніпро" та ТОВ "Нікоавтоіндустрія" для забезпечення кредитного договору ТОВ "Порт-Сервіс" № 030611-КЛВ від 03.06.2011 з ПАТ "Банк Кредит Дніпро", як таких що укладені під впливом омани.

22.10.2014р. позивач надав до господарського суду першої інстанції уточнену позовну заяву, до початку розгляду справи по суті яка була прийнята господарським судом першої інстанції. Відповідно до уточненої позовної заяви позовні вимоги полягають в визнанні недійсним іпотечного договору №030611-1 від 03.06.2011р., укладеного між ТОВ "Нікоавтоіндустрія" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" для забезпечення кредитного договору ТОВ "Порт-Сервіс" №030611-КЛВ від 03.06.2011р. з банком ПАТ "Банк Кредит Дніпро", як укладеного під впливом омани; визнанні недійсним договору застави №030611-3 від 03.06.2011р., укладеного між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Нікоавтоіндустрія" для забезпечення кредитного договору ТОВ "Порт-Сервіс" №030611-КЛВ від 03.06.2011р. з банком ПАТ "Банк Кредит Дніпро", як укладеного під впливом омани. Також у позовній заяві позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на предмет іпотеки та застави.

Позовні вимоги ТОВ «Нікоавтоіндустрія» ґрунтуються на тому, що надаючи згоди на майнове поручительство по зобов'язанням ТОВ "Порт-Сервіс" перед ПАТ "Банк Кредит Дніпро" діяли під впливом омани щодо фінансового стану цього товариства та його господарської діяльності. ТОВ "Порт Сервіс" сфальсифікували контракти з фірмою "BUE MARINE LIMITED" договір з ТОВ «Курс Авто» та договорів застави на плавдок 20, як підтвердження задовільного фінансового стану підприємства та його забезпечення господарськими угодами на виконання великого обсягу робіт.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року у справі №915/1480/14 (суддя Давченко Т.М.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Нікоавтоіндустрія" відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, про відсутність доказів введення в оману ТОВ "Нікоавтоіндустрія" при укладенні оспорюваних договорів.

Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення. На думку скаржника банк знав про неплатоспроможність боржника за кредитним договором ТОВ "Порт-Сервіс" на час надання йому кредиту. За твердженнями позивача, станом на 03 червня 2011 року банк мав можливість перевірити наявність на степелях ЧСЗ будівництво несамохідної баржі за контрактом №904, але не зробив цього.

21 травня 2015 року за вх.№1636/15/Д2 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Нікоавтоіндустрія". Відповідач вважає зазначену апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. На думку відповідача, між сторонами виникли договірні відносини з приводу забезпечення виконання кредитного договору, при цьому позивач під час укладання спірних правочинів був ознайомлений з їхніми умовами. За твердженнями відповідача, доводи ТОВ "Нікоавтоіндустрія" щодо недійсності документів, які підтверджували платоспроможність позичальника, ґрунтуються лише на припущеннях.

21 травня 2015 року за вх.№2350/15 від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи по справі. Необхідність призначення експертизи позивач обґрунтовує тим, що при укладенні спірних договорів його було введено в оману, оскільки саме виконання ТОВ «Порт - Сервіс» контрактів № 903 від 10.05.2010 року, № 904 від 10.05.2010 року та № 906 від 28.02.2011 року на побудову несамохідних барж забезпечувало у повному обсязі виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Порт - Сервіс».

Представник відповідача-1 в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення клопотання позивача про призначення експертизи по справі.

Одеський апеляційний господарський вирішив клопотання позивача про призначення експертизи залишити без задоволення. Позивачем не було надано суду доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження того, що укладанню спірних договорів передував факт перевірки платоспроможності відповідача-2, і що саме наявність контрактів по яких позивач просить провести експертизу стала підставою для укладання спірних договорів.

Представники позивача в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Нікоавтоіндустрія», просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з підстав викладених у відзиві.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» в судове засідання господарського суду апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Судова колегія господарського суду апеляційної інстанції вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Нікоавтоіндустрія" за відсутністю представника відповідача-2 в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.06.2011 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (банк) і ТОВ "Порт-Сервіс" (позичальник) було укладено кредитний договір № 030611-КЛВ (далі - кредитний договір), згідно умов якого (п. 1.1.) банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2500000,00 дол. США, а позичальник зобов'язується повернути кредити відповідно до графіку погашення кредитів (Додаток № 1 до цього договору), але не пізніше 03 грудня 2012 року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах передбачених цим договором.

Згідно пункту 5.1. кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Водночас, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 03.06.2011р. між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (Іпотекодержатель) і ТОВ "Нікоавтоіндустрія" (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 030611-І, посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за номером 5492 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.3) Іпотекодавець передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю автосервісного центру, загальною площею 2700 кв.м. що розташована у м.Миколаєві, вул.Декабристів, 41/4.

Відповідно до п. 2.1.10. Іпотечного договору сторони підтвердили що предмет іпотеки не перебуває в спільній (колективній) власності; не є часткою, паєм (їх частинами) у статутному фонді інших підприємств; не часткою у спільному майні за договором про сумісну діяльність.

Згідно п. 8.1. Іпотечного договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором.

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, 03.06.2011р. між Банком та ТОВ "Нікоавтоіндустрія" було укладено Договір застави № 030611-3. Згідно п. 1.2. вказаного Договору застави, Заставодавець з метою забезпечення викладених в Кредитному договорі зобов'язань Боржника заставляє обладнання, яке є предметом застави за цим договором, а саме: автомобільний підіймач (електрогідравлічний) "Ермак 4200", три підіймачі 2-х стоїчні "АZUR", обладнання автоматичної мийки автомобілів у кількості 1 шт. Зазначене майно знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 44/4.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до я.ч.1,2 ст.1 ЗУ "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно із ч.1 ст.3 ЗУ "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Позивач оспорює іпотечний договір № 030611-1 від 03.06.2011р. та договір застави №030611-3 від 03.06.2011р. на підставі ст.230 ЦК України, а саме на підставі того, що при укладенні цих договорів його було введено в оману як з боку ТОВ "Порт-Сервіс", так і ПАТ "Банк Кредит Дніпро", які замовчали стан платоспроможності ТОВ "Порт-Сервіс" на час укладенні цих договорів.

Стаття 230 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови N 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу забезпечення виконання кредитного договору. При цьому, позивач під час укладення спірних правочинів був ознайомлений з їхніми умовами.

Крім того волевиявлення позивача на укладання спірних договорів є вільним, що не заперечується самим позивачем.

Пунктом 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 визначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту введення в оману.

Слід також зазначити, що згідно ЦК України власник на власний розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Стосовно вимог позивача, що банк мав перевірити платоспроможність позичальника та довести до відома поручителя його фінансовий стан слід зазначити, що пунктом 19 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. (із змінами та доповненнями) встановлено, що законодавство України не передбачає обов'язку банку чи іншої фінансової установи (кредитора) інформувати поручителя перед укладенням договору поруки про фінансовий та/або інший стан позичальника. Оскільки особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК), а порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі (право вибору), то незадовільний майновий стан позичальника не є підставою для визнання договору поруки недійсним.

З урахуванням статей 553 - 554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Доводи позивача щодо недійсності документів, які підтверджували платоспроможність позичальника, ґрунтуються лише на припущеннях.

Позивачем не доведено факту існування обставин з яким пов'язується визнання відповідного правочину недійсним внаслідок обману. Посилання позивача на мотив правочину - отримання відповідачем для себе кредиту за рахунок чужого майна - майна позивача, не мають істотного значення за відсутності відповідних доказів недійсності спірних договорів.

Обов'язок доказування і надання доказів згідно зі ст.33 ГПК України покладається на сторін.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що при укладанні спірних договорів позивача було введено в оману, оскільки скаржником не доведено, що відповідач навмисно ввів в оману щодо обставин, які вплинули на вчинення правочину

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правих підстав для його скасування-не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99; 101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нікоавтоіндустрія" залишити - без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2015 р. по справі №915/1480/14 залишити - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Мацюра П.Ф.

Судді: Лисенко В.А.

Ліпчанська Н.В.