Рішення

від 04.03.2015 по справі 908/5738/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 11/145/14-6/21/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

04.03.2015 Справа № 908/5738/14

За позовом Приватного підприємства „МЕТРЕСУРС" (вул. Л. Бородіча, буд. 12-А. м. Кривий Ріг, 50086)

До Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" (ГСП-309, м. Запоріжжя, 69600)

Про стягнення 191 507 грн. 82 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Сова С.М. - дов. від 01.12.2014р.

Від відповідача : Кріпак Д.В. - дов. №1/05-к від 30.12.2014р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства „МЕТРЕСУРС" м. Кривий Ріг до Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" м. Запоріжжя, про стягнення 191 507 грн. 82 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 95 613 грн. 23 коп., інфляційні витрати в сумі 26 022 грн. 52 коп., 3 % річних в сумі 22 064 грн. 87 коп. та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 47 807 грн. 20 коп., нарахованих за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором підряду № GI003532 від 21.06.2013 року.

Позивач надав суду заперечення на відзив відповідача (а. с. 100), в яких вказав таке: прохання відповідача про зменшення розміру пені на 80 % необґрунтованим та є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, на підставі наступного: частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В свою чергу, позивач зазначає, що сума пені у розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення встановлена в п. 7.3.1.1 договору підряду № GI003532 від 21.06.2013 року і це означає наявність згоди боржника на даний розмір санкції. Таким чином, сума пені нарахована позивачем у відповідно до узгодженого сторонами пункту 7.3.1.1 договору не підлягає перегляду, а відповідно, і зменшенню. 19.02.2014 року позивачем навіть був поданий позов про стягнення суми основного боргу, суми пені, суми індексу інфляції, 3% річних з простроченої суми заборгованості та проценти за користування чужими грошовими коштами, та тільки після цього було підписано угоду про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № 01003758 від 03.03.2014 року, та виплачено суму заборгованості у розмірі 3 240 315 грн. 04 коп. Крім того, відповідно до рядка « 1420» балансу відповідач мав на початок звітного періоду (кінець 2013 року) прибуток у розмірі 41 330 000 грн. Тобто, у відповідача були відсутні поважні причини неналежного виконання зобов'язання по договору, що стало наслідком порушення строків оплати по договору. Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки. Позивач зазначає, що до стягнення неустойки, як міри цивільно-правової відповідальності, застосовуються загальні підстави звільнення особи від цивільно-правової відповідальності. Стаття 550 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відсилає до ст. 617 ЦК України, якою визначено дві основні підстави звільнення особи від відповідальності: випадок та непереборна сила. В науці та практиці цивільного права під випадком розуміється відсутність вини особи у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання. Визначення непереборної сили можна знайти у п.1 ст. 263 ЦК України, відповідно до якого непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Стаття 617 ЦК України встановлює також перелік подій, настання яких не буде вважатися випадком, а отже не звільняє особу, що порушила зобов'язання, від відповідальності. До таких подій відносяться: недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами); відсутність у боржника необхідних коштів. З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на рядки « 1420» про наявність збитків в господарській діяльності Відповідача, та перевищенні його поточних зобов'язань над оборотними активами - рядки « 1695», « 1615» (кредиторська заборгованість), « 1600» (заборгованість перед банками за кредитами) та рядок «1125» розділу II «Актив» балансу щодо дебіторської заборгованості за поставлені відповідачем продукцію, товари, роботи, послуги у сумі 458 773 000 грн. є безпідставними. Крім того, згідно рядка « 1165» розділу II «Актив» наданого відповідачем балансу, сума поточних обігових коштів в банках складає 100 917 000 гривень, що підтверджує платоспроможність відповідача щодо виконання вимог позивача у випадку невиконання договірних зобов'язань. У бухгалтерському обліку визначення збитку наведено у П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», де зазначено, що збиток - це «перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійсненні ці витрати». Господарський кодекс під збитками в сфері господарювання розуміє «...витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною» (ч. 2 ст. 224 ГК України). Відповідач не надає суду доказів, що підтверджують винятковість випадку для зменшення суми нарахованої позивачем пені. Більш того, у відзиві відповідач зазначає, що не заперечує проти наявності з боку відповідача порушення строку виконання його грошового зобов'язання за договором. Отже, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Позивач звертає увагу суду на те, що акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт були підписанні 05.12.2013 року, борг відповідачем по договору підряду № GI003532 від 21.06.2013 року було погашено тільки в березні-квітні 2014 року, у позивача виник брак грошових коштів для сплати податків та виконання зобов'язань перед постачальниками. Для уникнення кримінальних справ та нарахування пені щодо несплати податків до бюджету позивач змушений був знаходити додаткові грошові кошти. Таким чином, позивач користуючись вищезазначеними нормами чинного законодавства, просить суд відмовити у задоволені клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 80% та розстрочки виконання рішення, та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач надав суду два однакових відзиву на позову заяву (а. с. 56-58), в яких вказав наступне: 21.06.2013р. між відповідачем і позивачем укладено договір підряду № GI003532 (далі - договір підряду), відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого позивач зобов'язався виконати капітальний ремонт 1,2 км залізничного шляху станції «Промислова» (інвентарний № 509) з укладкою рельсошпальної решітки Р-50 на залізобетонних шпалах та заміною комплектів брусів на стрілочних переводах № 6 8, 5, 13, 15, 2 з улаштуванням тупикового упору в обсязі, що визначається у відповідних додатках до договору. На виконання умов договору підряду позивач виконав будівельні роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 3 655 905 грн. 60 коп., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 1 від 05.12.2013р., який підписаний сторонами. 04.02.2014р. відповідач здійснив на користь позивача часткову оплату виконаних робіт на загальну суму 50 000 грн. 03.03.2014р. сторони уклали угоду № GI003758 про оплату простроченої заборгованості за договором підряду, на підставі якої відповідач протягом березня та квітня 2014р. здійснив оплату всієї суми заборгованості. Не заперечуючи проти наявності з боку відповідача порушення строку виконання його грошового зобов'язання за договором, відповідач надав наступні пояснення: у позові позивач, посилаючись на приписи ст. 536 ЦК України, просить суд стягнути на свою користь з відповідача 47 807 грн. 20 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У текст договору підряду сторони не визначили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Для розрахунку суми процентів за користування чужими грошовими коштами позивач застосовує облікову ставку Національного банка України. Обґрунтовуючи правильність розрахунку розміру зазначених процентів позивач посилається на норму ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якою встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідач вважає, що норми ч. 1 ст. 1048 ЦК України регулюють відносини, що виникають з договору позики, та не можуть бути застосовані до спірних відносин. Таким чином, на думку відповідача, позивач необґрунтовано вимагає стягнення з відповідача 47 807 грн. 20 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки відсутні передбачені законом та договором підстави щодо стягнення з відповідача зазначеної суми, зокрема, застосування при її розрахунку облікової ставки Національного банку України. Не заперечуючи проти наявності з боку відповідача порушення строку виконання його грошового зобов'язання за договором з урахуванням приписів пунктів 3 та 6 ст. 83 ГПК України, відповідач звертається до суду з проханням зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення з огляду на наступні поважні обставини. Відповідно до п. п. 3, 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення. На думку відповідача, наявність випадку, що надає суду право застосувати п. п. 3, 6 ст. 83 ГПК України, підтверджується тим, що відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі, а також іншими обставинами, що наведені нижче: аналіз показників балансу відповідача за третій квартал 2014р. дозволяє дійти висновку про наявність збитків в господарській діяльності відповідача, та перевищенні його поточних зобов'язань над оборотними активами, з огляду на наступне: відповідно до рядку « 1420» розділу III «Пасив» балансу на кінець звітного періоду непокритий збиток складає 1.374.356.000 грн.; відповідно до рядку « 1600» розділу III «Пасив» балансу на кінець звітного періоду у відповідача наявна заборгованість перед банками за короткостроковими кредитами в розмірі 2.817.476.000грн.; відповідно до рядку « 1615» розділу III «Пасив» балансу на кінець звітного періоду у відповідача наявна кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) перед іншими суб'єктами господарювання в розмірі 314.848.000 грн.; відповідно до рядку « 1695» всього за розділом III «Пасив» балансу у відповідача наявні невиконані поточні зобов'язання перед іншими особами (кредиторська заборгованість) в розмірі 4.567.183.000 грн. Що ж стосується поточних оборотних активів відповідача, то з розділу II «Актив» балансу відповідача за третій квартал 2014р. вбачається, зокрема: відповідно до рядка « 1125» розділу II «Актив» дебіторська заборгованість за поставлені відповідачем продукцію, товари, роботи, послуги складає 458.773.000 грн.; відповідно до рядка « 1165» розділу II «Актив» гроші на рахунках відповідача в банках наявні у сумі 100.917.000 грн. Аналіз наведених показників балансу відповідача за третій квартал 2014р. дозволяє дійти висновку про наявність у відповідача збитків в розмірі 1.374.356.000 грн. та поточних зобов'язань щодо сплати грошових коштів на користь інших осіб в сумі 4.567.183.000 грн. Натомість, сума поточних обігових коштів в банках складає лише 100.917.000 грн., а дебіторська заборгованість за поставлену продукцію - 458.773.000 грн. (а сума цих показників складає 559.690.000 грн.). Таким чином, порівняльний аналіз показників «Актив» і «Пасив» балансу відповідача за третій квартал 2014р. дозволяє дійти висновку про перевищення поточних невиконаних фінансових зобов'язань («Пасив») відповідача над поточними оборотними активами відповідача («Актив») більш як в 8 разів. Невтішні фінансові результати господарської діяльності відповідача у поточному 2014р. підтверджуються також показниками, що містяться у наступних офіційних документах фінансової звітності відповідача: Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1-ий квартал 2014р. (форма № 2), відповідно до якого збиток відповідача складає 874.205.000 грн. (рядок звіту « 2355 » ); Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2014р. (форма № 2), відповідно до якого збиток відповідача складає 1.127.220 грн. (рядок звіту « 2355»). До того ж наявні інші обставини, що, на думку відповідача, відповідно до законодавства мають істотне значення для прийняття рішення щодо зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення, а саме: згідно з наказами № 465 від 03.04.2014р., № 976 від 31.07.2014р., № 978 від 01.08.2014р. та № 979 від 01.08.2014р. генерального директора ПАТ «Запоріжтрансформатор» на підприємстві скорочуєтеся штат працівників. Відповідно до звіту від 09.01.2014р. № 1/09-10-7, що надається до центру зайнятості, на 01.01.2014р. кількість осіб, які знаходились в трудових відносинах з підприємством, дорівнювала 4624 людей; станом на 01.05.2014р. - 3889 людей (звіт № 1/09-19-160 від 06.05.2014р.), на 01.09.2014р. - 3530 людей (звіт № 1/09-19-348 від 03.09.2014р.), на 01.10.2014р. - 3420 людей (звіт № 1/09-19-399 від 03.10.2014р.), на 01.12.2014р. - 3187 людей (звіт № 1/09-19-439 від 02.12.2014р.); на 01.01.2015р. - 3149 людей (звіт № 1/1-90-76 від 30.12.2014р.); відповідно до наказів № 85 від 28.01.2014р. та № 416 від 25.03.2014р. генерального директора ПАТ «Запоріжтрансформатор» на підприємстві для всіх структурних підрозділів у квітні 2014р., червні 2014р. введений чотирьохдобовий робочий тиждень з щотижневими днями відпочинку п'ятниця, субота, неділя; незважаючи на скрутне фінансове становище відповідач здійснював платежі на користь позивача, та протягом чотирьох місяців 2014 року добровільно здійснив погашення всієї суми основного боргу; порушення відповідачем терміну виконання грошового зобов'язання за договором поставки не завдало будь - яких збитків іншим учасникам господарських відносин та державі. На підставі викладеного, не заперечуючи проти наявності з боку відповідача порушення терміну виконання його грошового зобов'язання, що встановлене договором, керуючись ст. 22 ГПК України, та з огляду на приписи п. п. 3, 6 ст. 83 ГПК України, відповідач просить суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 80%, та розстрочити виконання рішення протягом 4 місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач надав суду пояснення №1/05-к-0902 від 10.02.2015р. , в яких на доповнення до доводів, викладених у відзиві, просить суд прийняти до уваги той факт, що позивач при виконання своїх зобов'язань за договором підряду № GI003532 від 21.06.2013 року порушив його умови та несвоєчасно виконав свої зобов'язання щодо виконання робіт з капітального ремонту залізничних шляхів відповідача. Так, відповідно до п. 3.5 договору позивач зобов'язався виконати роботи протягом 45 календарних днів з дня виконання відповідачем передплати. 11.07.2013 року на виконання п. 6.3.1 договору відповідач здійснив передплату в сумі 365 590 грн. 56 коп. на користь позивача. Таким чином, позивач повинен був виконати свої зобов'язання не пізніше 25.08.2013 року. Проте, фактично позивач виконав свої зобов'язання щодо капітального ремонту залізничних шляхів тільки 05.12.2013 року, що підтверджується актом здачі - прийняття робіт, який підписано сторонами 05.12.2013р. Таким чином, прострочка виконання позивачем його зобов'язання склала 102 дні. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що відповідач, незважаючи на скрутне фінансове становище, добровільно виконав своє грошове зобов'язання та погасив борг перед позивачем до подачі цього позову (ще протягом березня - квітня 2014 року на підставі угоди GI003758 про оплату простроченої заборгованості за договором підряду, що укладена сторонами 03.03.2014 року), прострочка виконання грошового зобов'язання не призвела до виникнення негативних наслідків або збитків ані у позивача, ані у інших учасників господарських відносин та держави, відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі, що підтверджується доданими до відзиву на позов документами, позивач прострочив виконання свого зобов'язання щодо своєчасного виконання робіт на 102 дні, керуючись ст. 22 ГПК України, та з огляду на приписи п. п. 3, 6 ст. 83 ГПК України, відповідач просить суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 95 % , а також розстрочити виконання рішення протягом 6 місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені та про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців приймаються судом, оскільки вони заявлені відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав :

21.06.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № GI003532, з додатками (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору, за даним договором позивач зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами п. 4.1 договору, відповідач приймає виконані позивачем роботи за актом приймання-передачі, підписаному повноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 4.2 договору, акт приймання - передачі виконаних робіт підписується відповідачем протягом трьох робочих днів з моменту фактичної здачі виконаних робіт та надання акту позивачем. У випадку обґрунтованого не підписання акта приймання - передачі відповідачем, ним складається належний документ з переліком необхідних обсягу доопрацювання та строків його виконання. У випадку відсутності заперечень щодо виконаних робіт, відповідач зобов'язаний підписати акт приймання - передачі робіт та один примірник передати позивачу.

Відповідно до умов п. 6.1 договору, ціна роботи, що виконується, складає 3 655 905 грн. 60 коп., у т.ч. ПДВ 731 181 грн. 12 коп., визначається договірною ціною (додаток № 3 до договору), локальним кошторисом (додаток № 2 до даного договору), підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису (додаток № 4 до договору), які набувають чинності та стають невід'ємною частиною договору з моменту їх затвердження відповідачем та включають в себе відшкодування витрат позивача та плату за виконану ним роботу.

В п. 6.3 договору сторони погодили порядок оплати виконаних робіт.

Так, згідно з п. 6.3.1 договору, передплата в розмірі 10 % від ціни роботи, що виконується, в сумі 365 590 грн. 56 коп., в тому числі ПДВ 73 118 грн. 11 коп., проводиться відповідачем протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання даного договору.

За умовами п. 6.3.2 договору, решта суми сплачується після підписання сторонами акта приймання - передачі виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів на підставі виставленого позивачем рахунку.

Таким чином , роботи відповідачем повинні бути оплачені по 12.12.2013р. включно.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач перерахував позивачу передплату в сумі 365 590 грн. 56 коп., що підтверджується платіжним дорученням №7146 від 11.07.2013р., яке знаходиться в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 3 655 905 грн. 60 коп., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В № 1 від 05.12.2013 року, підсумковою відомістю до акту виконаних робіт № 1 за листопад 2013 року та актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 05.12.2013 року, копії яких залучені до матеріалів справи. Акти були підписаними у двосторонньому порядку та скріпленими печатками сторін. Відповідач без будь-яких зауважень та заперечень до актів або виконаних позивачем робіт - не надав.

04.02.2014р. відповідач перерахував позивачу 50 000 грн., що підтверджується довідкою АТ "Укрсимбанк" № 58-4-451/61 від 26.01.2015р. (а. с. 53). Вказана сума була перерахована відповідачем с порушенням строку оплати, вказаним у договорі .

Станом на 03.03.2014р. відповідачем були не оплачені роботи на суму 3 240 315 грн. 04 коп.

03.03.2014 року між позивачем та відповідачем була укладена Угода про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 (надалі - угода) (а. с. 31).

Згідно з п. 1 угоди, відповідач (боржник за угодою) зобов'язався у строк та порядку, затверджених п. 2 цієї угоди, оплатити позивачу (кредитору за угодою) прострочену заборгованість в розмірі 3 240 315 грн. 04 коп., що виникла за договором підряду № GI003532, від 21.06.2013 року на суму 3 655 905 грн. 60 коп.

В п. 2 угоди сторони погодили щотижневі платежі, кінцеві дати платежів із погашення заборгованості за договором підряду № GI003532 від 21.06.2013 року, а саме: 07.03.2014 року - 400 000 грн., 14.03.2014 року - 400 000 грн., 21.03.2014 року - 400 000 грн., 28.03.2014 року - 400 000 грн., 04.04.2014 року - 400 000 грн., 11.04.2014 року - 400 000 грн., 18.04.2014 року - 400 000 грн., 25.04.2014 року - 400 000 грн. та 30.04.2014 року - 40 315 грн. 04 коп.

При цьому, в п. 3 угоди сторони передбачили, що відповідач має право погасити суму заборгованості із достроковим виконанням терміну, визначеного в п. 2 угоди.

За умовами п. 4 угоди, позивач має право нараховувати неустойку, у разі несвоєчасного виконання відповідачем умов п. 2 цієї угоди, у розмірі 0,1 % від суми прострочення за кожний день прострочення, а також додатково 3 (три) % річних від простроченої суми за користування коштами, але не більше 100 % суми заборгованості.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач заборгованість в сумі 3 240 315 грн. 04 коп., яка вказана в Угоді про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 від 03.03.2014р. перерахував в наступному порядку: 07.03.2014р. - 400 000 грн., 14.03.2014р. - 400 000 грн., 21.03.2014р. - 400 000 грн., 28.03.2014р. - 400 000 грн., 04.04.2014р. - 400 000 грн., 11.04.2014р. - 400 000 грн., 18.04.2014р. - 400 000 грн., 25.04.2014р. - 400 000 грн., 30.04.2014р. - 40 315 грн. 04 коп., що підтверджується довідкою АТ "Укрсимбанк" № 58-4-451/61 від 26.01.2015р. (а. с. 53).

З вищевикладеного вбачається, що вказана в Угоді про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 від 03.03.2014р. сума заборгованості в розмірі 3 240 315 грн. 04 коп. була повністю перерахована відповідачем своєчасно, без порушення строків вказаних в Угоді про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 від 03.03.2014р.

Таким чином, відповідач повністю оплатив роботи, виконані позивачем в сумі 3 655 905 грн. 60 коп.

Як вже було вказано вище, до укладанні сторонами Угоди про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 від 03.03.2014р., відповідач не своєчасно оплачував виконані позивачем роботи.

Наявні матеріали справи свідчать, та визнається самим відповідачем прострочення ним виконання грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач згідно умов договору проводив оплату за виконані позивачем роботи не своєчасно, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, на ці грошові кошти знецінилися за цей час.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від вказаних в розрахунку сум заборгованості за період 11 .12.2013р. по 02.03.2014р. в сумі 22 064 грн. 87 коп. та інфляційні витрати за період з січня 2014р. по лютий 2014р. в сумі 26 022 грн. 52 коп.

Фактично з відповідача підлягає стягненню 3% річних, від вказаних в розрахунку сум заборгованості, за період 13 .12.2013р. (відповідно до п. 6.3.2 договору) по 02.03.2014р. в сумі 21 523 грн. 99 коп. та інфляційні витрати за період з січня 2014р. по лютий 2014р. в сумі 26 322 грн. 52 коп. Однак, суд не вважає за необхідне виходити за рамки позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних, від вказаних в розрахунку сум заборгованості, за період 13 .12.2013р. по 02.03.2014р. в сумі 21 523 грн. 99 коп. та інфляційні витрати за період з січня 2014р. по лютий 2014р. в сумі 26 022 грн. 52 коп.

3% річних в сумі 540 грн. 88 коп. нараховані позивачем безпідставно, а тому в цій частині позивачу слід відмовити в задоволені позову.

Відповідно до умов п. 7.3.1.1 договору, за прострочення виконання зобов'язань за даним договором винна сторона сплачує іншій сторін пеню у розмірі 0,1 % від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

В п. 7.3.1.2 договору сторони передбачили, що пеня за порушення грошового зобов'язання за даним договором обмежується розміром та порядком, передбаченими законами.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 11 .12.2013 року по 02.03.2014 року в сумі 95 613 грн. 23 коп.

Однак, за умовами п. 6.3.2 договору, остаточна сума сплачується відповідачем після підписання сторонами акта приймання - передачі виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів. Тобто відповідач повинен був оплати роботи по 12.12.2013р. включно.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 13 .12.2013р. по 02.03.2014р. в сумі 93 270 грн. 62 коп.

Пеня в сумі 2 342 грн. 61 коп. нарахована позивачем безпідставно, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідач в письмових поясненнях №1/05-к-0902 від 10.02.2015р. просить зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 95 %.

Заява відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню в зв'язку з наступним:

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

З вищевикладеного вбачається, що зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, а не обов'язком.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків , та за наявності інших обставин, які мають істотне значення .

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин , суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій .

Приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі те, що розмір пені надмірно великий у порівнянні зі збитками кредитора за цим договором, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, суддя визнав за необхідне зменшити розмір пені до 60 000 грн. В іншій частині заява відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає по вказаним вище підставам.

У частині стягнення пені в сумі 33 270 грн. 62 коп. у задоволені позову варто відмовити.

Судові витрати слід покласти на відповідача від суми пені 93 270 грн. 62 коп., тому що пеня в цієї частині нарахована позивачем обґрунтовано.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 47 807 грн. 20 коп.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач безпідставно в позовній заяві посилається на ч. 6 ст. 231 ЦК України, оскільки ця стаття не передбачає розмір процентів, в ній йдеться про правові наслідки правочину. В ч. 6 ст. 231 ГК України йдеться про штрафні санкції, які встановлюються у відсотках (%), але їх розмір визначається обліковою ставкою НБУ.

При цьому проценти, про які йдеться в ст. 536 ЦК України та відсотки, про які йдеться в ч. 6 ст. 231 ГК України це різні поняття.

Крім цього, згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями являються неустойка, штраф, пеня, з чого слідує, що проценти за користування чужими грошовими коштами не являються штрафними санкціями.

Безпідставно позивач посилається і на ст. 1048 ЦК України, оскільки договори підряду та договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору підряду положень про договір позики є безпідставним.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 20.08.2013р. № 5016/1355/2012(4/44) та в п. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 19.11.2013р. № 01-06/1657/2013.

Таким чином, оскільки ні договором, ні законом, ні іншим актом цивільного законодавства не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, позивач безпідставно просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 47 807 грн. 20 коп., а тому в задоволені позову у цій частині слід відмовити.

Відповідач в письмових поясненнях №1/05-к-0902 від 10.02.2015р. просить розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

З вищевикладеного вбачається, що надання відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом суду а не обов'язком ..

Підставою для розстрочення або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач не надав суду довідки з усіх банків про відсутність в нього на всіх рахунках грошових коштів, навпаки як вбачається з балансу Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" грошові кошти на рахунках відповідача є.

Відповідачу Угодою про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 (надалі - угода) (а. с. 31) вже була надана позивачем розстрочка виконання зобов'язань.

Відповідач не довів суду, що після прийняття судом рішення в нього будуть існувати обставини, що ускладнять виконання рішення суду чи зроблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Порушення строку виконання робіт не звільняє відповідача від виконання обов'язків по оплаті цих робіт, та строк їх оплати не переноситься .

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, враховуючи усі вищевикладені обставини, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, суд не знаходить підстав для розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.

Судовий збір в сумі 2 816 грн. 31 коп. покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 82 - 85,121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" (ГСП-309, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 00213428) на користь Приватного підприємства „МЕТРЕСУРС" (вул. Л. Бородіча, буд. 12-А. м. Кривий Ріг, 50086; код ЄДРПОУ 30363683) інфляційні витрати в сумі 26 022 грн. 52 коп., 3 % річних в сумі 21 523 грн. 99 коп., пеню в сумі 60 000 грн., судовий збір в сумі 2 816 грн. 31 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено : 04.03.2015р.

Суддя Л.С. Місюра