Постанова

від 20.05.2015 по справі 908/5738/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа № 908/5738/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1803 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 р. у справі № 908/5738/14

за позовом Приватного підприємства "Метресурс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя,

про стягнення 191 507,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач - Приватне підприємство "Метресурс" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", відповідача, про стягнення пені в сумі 95 613, 23 грн., інфляційних втрат в сумі 26 022, 52 грн., 3 % річних в сумі 22 064, 87 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 47807,20 грн., нарахованих за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним сторонами договором підряду № GI003532 від 21.06.2013 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 року у справі № 908/5738/14 (суддя Місюра Л.С.) позов було задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 26 022, 52 грн., 3 % річних в сумі 21 523,99 грн., пеню в сумі 60 000,00 грн., судовий збір в сумі 2 816, 31 грн.

В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені в сумі 60000,00 грн. змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 4780,66 грн.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідач 04.03.2015р. разом із клопотанням про зменшення пені (яке викладене у відзиві № 1/05-К-0403 від 04.03.2015р.) надав належні та допустимі докази про наявність обставин, що дають суду право, застосувавши норми ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ч. З ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені на 95%.

При цьому, зазначає, що важкий фінансовий стан відповідача є винятковою обставиною, що надає суду можливість застосувати ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, частини З ст. 551 ЦК України.

Також вказує на те, що місцевий господарський суд не взяв до уваги обставини, які мають суттєве значення для справи:скорочення на підприємстві відповідача штату працівників; оголошення у 2014р.-2015р. на підприємстві відповідача у багатьох виробничих цехах простою для всіх структур; введення неповного робочого тижня; добровільне виконання відповідачем основного зобов"язання в повному обсязі; відсутність збитків у позивача через прострочення відповідача; прострочення позивачем свого зобов"язання, встановленого пунктом 3.5 договору, щодо строку виконання робіт з капітального ремонту залізничних шляхів відповідача.

Таким чином, за твердженням відповідача, суд в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про неможливість зменшення розміру пені на 95 % до суми, що дорівнює 4780,66 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 15.04.2015 року на 15:00 год.

14.04.2015 року позивач факсограмою надав клопотання (вх.№6000 від 14.04.2013 року) про розгляд справи без участі представника позивача.

Також, 14.04.2015 року відповідач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав клопотання (вх.№6001 від 14.04.2013 року) про розгляд справи без участі представника відповідача, посилаючись на скрутне матеріальне становище та недостатність фінансування для направлення представників у відрядження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 20.05.2015 року на 15:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що сума пені нарахована позивачем у відповідності до узгодженого сторонами пункту 7.3.1.1. Договору не підлягає перегляду, а відповідно і зменшенню.

Також вказує на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 04 березня 2015 року вже зменшено суму пені на 33 270,62 грн., що є досить суттєвим, при тому що згідно з рядком « 1165» розділу II «Актив» наданого відповідачем балансу сума поточних обігових коштів ПАТ „Запоріжтрансформатор" в банках складає 100 917000,00 гривень, що підтверджує платоспроможність відповідача щодо виконання вимог позивача. Крім того, відповідно до рядка « 1420» балансу відповідач мав на початок звітного періоду (кінець 2013 року) прибуток у розмірі 41330000,00 три. Тобто у відповідача були відсутні поважні причини неналежного виконання зобов'язання по договору, що стало наслідком порушення строків оплати по договору.

Таким чином, як стверджує позивач, відповідач не надав суду достатніх доказів, що підтверджують винятковість випадку для зменшення суми нарахованої позивачем пені саме на 95%.

Представники сторін в судове засідання 20.05.2015 року не з"явились, про дату, час та місце його проведення належним чином повідомлялись , про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №61022 1490842 4 та №6102214908416 про вручення позивачу та відповідачу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи відповідача та позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 21.06.2013 року між Приватним підприємством "Метресурс", підрядником, та Публічним акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор", замовником, був укладений договір підряду № GI003532, з додатками (далі - договір), відповідно до умов (п. 1.1 договору) якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з пунктом 2.1 договору предметом цього договору є: капітальний ремонт 1,2 км шляху станції Промислова (інвентарний №509), з укладкою рельсошпальной решітки Р-50 на залізобетонних шпалах і заміною комплектів брусків на стрілочних переводах №68, 5, 13, 15, 2 із влаштуванням тупикового упору з наступною передечею результатів роботи замовнику.

За умовами п. 4.1 договору, замовник приймає виконані підрядником роботи за актом приймання-передачі, підписаному повноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 4.2 договору, акт приймання - передачі виконаних робіт підписується замовником протягом трьох робочих днів з моменту фактичної здачі виконаних робіт та надання акту позивачем. У випадку обґрунтованого не підписання акта приймання – передачі відповідачем, ним складається належний документ з переліком необхідних обсягу доопрацювання та строків його виконання. У випадку відсутності заперечень щодо виконаних робіт, відповідач зобов'язаний підписати акт приймання – передачі робіт та один примірник передати позивачу.

Відповідно до умов п. 6.1 договору, ціна роботи, що виконується, складає 3 655 905 грн. 60 коп., у т.ч. ПДВ 731 181 грн. 12 коп., визначається договірною ціною (додаток № 3 до договору), локальним кошторисом (додаток № 2 до даного договору), підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису (додаток № 4 до договору), які набувають чинності та стають невід'ємною частиною договору з моменту їх затвердження відповідачем та включають в себе відшкодування витрат позивача та плату за виконану ним роботу.

В п. 6.3 договору сторони погодили порядок оплати виконаних робіт.

Згідно з п. 6.3.1 договору, передплата в розмірі 10 % від ціни роботи, що виконується, в сумі 365 590 грн. 56 коп., в тому числі ПДВ 73 118 грн. 11 коп., проводиться відповідачем протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання даного договору.

За умовами п. 6.3.2 договору, решта суми сплачується після підписання сторонами акта приймання – передачі виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів на підставі виставленого позивачем рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перерахував позивачу передплату в сумі 365 590 грн. 56 коп., що підтверджується платіжним дорученням №7146 від 11.07.2013р., яке знаходиться в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 3 655 905 грн. 60 коп., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В № 1 від 05.12.2013 року, підсумковою відомістю до акту виконаних робіт № 1 за листопад 2013 року та актом здачі – прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 05.12.2013 року, копії яких залучені до матеріалів справи. Акти були підписаними у двосторонньому порядку та скріпленими печатками сторін. Відповідач без будь-яких зауважень та заперечень до актів або виконаних позивачем робіт – не надав.

Таким чином, роботи відповідачем мають бути оплачені по 12.12.2013р. включно.

04.02.2014р. відповідач перерахував позивачу 50 000 грн., що підтверджується довідкою АТ “Укрсимбанк” № 58-4-451/61 від 26.01.2015р. (а. с. 53). Вказана сума була перерахована відповідачем с порушенням строку оплати, вказаним у договорі .

Станом на 03.03.2014р. відповідачем були не оплачені роботи на суму 3 240 315 грн. 04 коп.

03.03.2014 року між позивачем та відповідачем була укладена Угода про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 (надалі - угода) (а. с. 31).

Згідно з п. 1 угоди, відповідач (боржник за угодою) зобов'язався у строк та порядку, затверджених п. 2 цієї угоди, оплатити позивачу (кредитору за угодою) прострочену заборгованість в розмірі 3 240 315 грн. 04 коп., що виникла за договором підряду № GI003532, від 21.06.2013 року на суму 3 655 905 грн. 60 коп.

В п. 2 угоди сторони погодили щотижневі платежі, кінцеві дати платежів із погашення заборгованості за договором підряду № GI003532 від 21.06.2013 року, а саме: 07.03.2014 року – 400 000 грн., 14.03.2014 року – 400 000 грн., 21.03.2014 року – 400 000 грн., 28.03.2014 року – 400 000 грн., 04.04.2014 року – 400 000 грн., 11.04.2014 року – 400 000 грн., 18.04.2014 року – 400 000 грн., 25.04.2014 року – 400 000 грн. та 30.04.2014 року – 40 315 грн. 04 коп.

При цьому, в п. 3 угоди сторони передбачили, що відповідач має право погасити суму заборгованості із достроковим виконанням терміну, визначеного в п. 2 угоди.

За умовами п. 4 угоди, позивач має право нараховувати неустойку, у разі несвоєчасного виконання відповідачем умов п. 2 цієї угоди, у розмірі 0,1 % від суми прострочення за кожний день прострочення, а також додатково 3 (три) % річних від простроченої суми за користування коштами, але не більше 100 % суми заборгованості.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач заборгованість в сумі 3 240 315 грн. 04 коп., яка вказана в Угоді про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 від 03.03.2014р. перерахував в наступному порядку: 07.03.2014р. – 400 000 грн., 14.03.2014р. - 400 000 грн., 21.03.2014р. - 400 000 грн., 28.03.2014р. - 400 000 грн., 04.04.2014р. - 400 000 грн., 11.04.2014р. - 400 000 грн., 18.04.2014р. - 400 000 грн., 25.04.2014р. - 400 000 грн., 30.04.2014р. - 40 315 грн. 04 коп., що підтверджується довідкою АТ “Укрсимбанк” № 58-4-451/61 від 26.01.2015р. (а. с. 53).

З вищевикладеного вбачається, що вказана в Угоді про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 від 03.03.2014р. сума заборгованості в розмірі 3 240 315 грн. 04 коп. була повністю перерахована відповідачем своєчасно, без порушення строків вказаних в Угоді про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 від 03.03.2014р.

Таким чином, відповідач повністю оплатив роботи, виконані позивачем в сумі 3 655 905 грн. 60 коп.

Як вже було вказано вище, до укладання сторонами Угоди про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 від 03.03.2014р., відповідач не своєчасно оплачував виконані позивачем роботи.

Наявні матеріали справи свідчать, та визнається самим відповідачем прострочення ним виконання грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач згідно умов договору проводив оплату за виконані позивачем роботи не своєчасно, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, на ці грошові кошти знецінилися за цей час.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від вказаних в розрахунку сум заборгованості за період 11.12.2013р. по 02.03.2014р. в сумі 22 064 грн. 87 коп. та інфляційні витрати за період з січня 2014р. по лютий 2014р. в сумі 26 022 грн. 52 коп.

Перевіривши розрахунок суми позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції виходив з того, що фактично з відповідача підлягає стягненню 3% річних, від вказаних в розрахунку сум заборгованості, за період 13.12.2013р. (відповідно до п. 6.3.2 договору) по 02.03.2014р. в сумі 21 523 грн. 99 коп. та інфляційні витрати за період з січня 2014р. по лютий 2014р. в сумі 26 322 грн. 52 коп. Однак, суд не вважає за необхідне виходити за рамки позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних, від вказаних в розрахунку сум заборгованості, за період 13.12.2013р. по 02.03.2014р. в сумі 21 523 грн. 99 коп. та інфляційні витрати за період з січня 2014р. по лютий 2014р. в сумі 26 022 грн. 52 коп.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що 3% річних в сумі 540 грн. 88 коп. нараховані позивачем безпідставно, а тому в цій частині позивачу слід відмовити в задоволені позову.

Відповідно до умов п. 7.3.1.1 договору за прострочення виконання зобов'язань за даним договором винна сторона сплачує іншій сторін пеню у розмірі 0,1 % від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

В п. 7.3.1.2 договору встановлено, що пеня за порушення грошового зобов'язання за даним договором обмежується розміром та порядком, передбаченими законами.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 11.12.2013 року по 02.03.2014 року в сумі 95 613,23 грн.

Однак, за умовами п. 6.3.2 договору, остаточна сума сплачується відповідачем після підписання сторонами акта приймання – передачі виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів. Тобто відповідач повинен був оплати роботи по 12.12.2013р. включно.

Перевіривши розрахунок суми пені, господарський суд першої інстанці дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 13.12.2013р. по 02.03.2014р. в сумі 93 270 грн. 62 коп.

Пеня в сумі 2 342, 61 грн. нарахована позивачем безпідставно, а тому місцевий господарський суд цілком обгрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини позову.

Що стосується позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 47807,20 грн., то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні цієї частини позову, так як ні договором, ні законом, ні іншим актом цивільного законодавства не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, так як відповідач не довів, що після прийняття судом рішення в нього будуть існувати обставини, що ускладнять виконання цього рішення суду чи зроблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом спосіб.

До того ж, відповідач не надав суду довідки з усіх банківських установ про відсутність в нього на всіх рахунках грошових коштів чи майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також доказів наявності загрози банкрутства, тоді як навпаки - з балансу Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор” вбачається наявність грошових коштів на рахунках відповідача та майна.

Також слід врахувти ту обставину, що відповідачу угодою про оплату простроченої заборгованості за договором підряду № GI003578 вже була надана позивачем розстрочка виконання зобов'язань.

Відповідач в письмових поясненнях №1/05-к-0902 від 10.02.2015р. просить зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 95 %.

На підтвердження важкого фінансового становища відповідач надав наступні докази:

-          Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1-ий квартал 2014р. (форма № 2), відповідно до якого збиток відповідача складає 874.205.000,00 грн. (рядок звіту « 2355»);

-          Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2014р. (форма № 2), відповідно до якого збиток відповідача складає 1.127.220.000,00 грн. (рядок звіту « 2355»);

-          Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за дев'ять місяців 2014р. (форма № 2), відповідно до якого збиток відповідача складає 1.445.754.000,00 грн. (рядок звіту « 2355»);

-          Відповідно до рядку « 1420» розділу III «Пасив» звіту про фінансові стан ПАТ «ЗТР» (баланс) за 2014 р. відповідача на кінець звітного періоду непокритий збиток складає 2.188.273.000,00 грн.

Крім того, відповідач посилається на те, що :

-          згідно з наказами № 465 від 03.04.2014р., № 976 від 31.07.2014р., № 978 від 01.08.2014р. та № 979 і 01.08.2014р. генерального директора ПАТ «Запоріжтрансформатор» на підприємстві скорочується штат працівників. Відповідно до звіту від 09.01.2014р. № 1/09-10-7, що надається до центру зайнятості, 01.01.2014р. кількість осіб, які знаходились в трудових відносинах з підприємством, дорівнювала 4624 людей станом на 01.05.2014 р. - 3889 людей (звіт № 1/09-19-160 від 06.05.2014р.), на 01.09.2014р. - 3530 людей (звіт № 1/09-19-348 від 03.09.2014р.), на 01.10.2014р. - 3420 людей (звіт № 1/09-19-399 від 03.10.2014р.). і 01.12.2014р. -3187 людей (звіт № 1/09-19-439 від 02.12.2014р.); на 01.01.2015р. -3149 людей (звіт № 1/1-9 76 від 30.12.2014р.);

-          у 2014р.-2015р. на підприємстві у багатьох виробничих цехах оголошено простій для всіх структур; для підрозділів введений неповний робочий тиждень (зокрема відповідно до наказів № 85 від 28.01.2014р. та № 416 від 25.03.2014р.);

-          відповідач, незважаючи на скрутне фінансове становище, добровільно виконав своє грошове зобов'язання та погасив борг перед позивачем до подачі цього позову (ще протягом березня та квітня 2014р. на підставі угоди №61003758 про сплату простроченої заборгованості за договором підряду, що укладена сторонами 03.03.2014р.);

-          прострочка виконання грошового зобов'язання не призвела до виникнення негативних наслідків або збитків ані у позивача, ані у інших учасників господарських відносин та держави;

- позивач порушив свої зобов'язання, за договором підряду, прострочивши встановлений пункту - 3.5 договору строк виконання робіт з капітального ремонту залізничних шляхів відповідача на 102 дні.

Всі вищевказані обставини, за висновком відповідача, є підставою для зменшення пені на 95 %.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

З вищевикладеного вбачається, що зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, а не обов'язком.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Окрім цього, у пункті 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 зазначено про те, що за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги фінансовий стан сторін; оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку; а також винятковість випадку правопорушення; ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони; добровільне усунення нею порушення.

Крім того, питання необхідності використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, а також розміру, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Таким чином, зважаючи на те, що розмір пені надмірно великий у порівнянні зі збитками кредитора за цим договором, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси як відповідача, так і позивача, що заслуговують на увагу, місцевий господарський суд цілком обгрунтовано визнав за необхідне зменшити розмір пені на 33 270 грн. 62 коп., тобто до 60 000 грн. та відмовив у задоволенні іншої частини заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що 04.03.2015р. разом із клопотанням про зменшення пені (яке викладене у відзиві № 1/05-К-0403 від 04.03.2015р.) надав належні та допустимі докази про наявність обставин, що дають суду право, застосувавши норми ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ч. З ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені на 95%.

При цьому, зазначає, що важкий фінансовий стан відповідача є винятковою обставиною, що надає суду можливість застосувати ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, частини З ст. 551 ЦК України.

Також вказує на те, що місцевий господарський суд не взяв до уваги обставини, які мають суттеве значення для справи:скорочення на підприємстві відповідача штату працівників; обявлення у 2014р.-2015р. на підприємстві у багатьох виробничих цехах простою для всіх структури; введення неповного робочого тижня; добровільне виконання відповідачем основного зобов"язання в повному обсязі; відсутність збитків у позивача через прострочення відповідача; прострочення позивачем свого зобов"язання, встановленого п. 3.5 договору щодо строку виконання робіт з капітального ремонту залізничних шляхів відповідача.

Таким чином, за твердженням відповідача, суд у оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про неможливість зменшення розміру пені на 95 % до суми, що дорівнює 4780,66 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком, зважаючи на те, що місцевий господарський суд скористався наданим йому правом на зменшення пені та зменшиів пеню на 33 270,62 грн., тобто більше, ніж на 30%.

При цьому, господарський суд першої інстанції врахував надмірно великий у порівнянні зі збитками кредитора розмір пені, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан та інтереси (майнові та інші)як відповідача, так і позивача.

До того ж, відповідач не надав доказів наявності такої винятковості обставин, яка б могла слугувати підставою для зменшення пені саме на 95 %.

Крім того, згідно з рядком « 1165» розділу II «Актив» наданого відповідачем балансу сума поточних обігових коштів ПАТ „Запоріжтрансформатор" в банках складає 100 917000,00 гривень, а відповідно до рядка « 1420» балансу відповідач мав на початок звітно періоду (кінець 2013 року) прибуток у розмірі 41330000,00 три., що підтверджує платоспроможність відповідача щодо виконання вимог позивача

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 р. у справі № 908/5738/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.05.2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.