Постанова

від 22.10.2014 по справі 804/14752/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 р. Справа № 804/14752/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурова О.М. при секретаріШабанова Д.В. за участю: представника позивача: представника відповідача: Пекуріної І.В. Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «АВТ Баварія-Дніпропетровськ»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 26.05.2014р. №0005092201 та №0005102201, від 27.05.2014р. №0000451702, від 08.09.2014р. №0007262201, а також податкову вимогу відповідача від 04.09.2014р. №2461-25 та рішення відповідача про опис майна позивача у податкову заставу від 04.09.2014р.

В обґрунтування пред'явленого позову, зазначалося, що відповідач за результатами проведеної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції Приватного акціонерного товариства «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» з експонування автомобілів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТ Баварія», в якості товарних зразків а автосалоні позивача, а також з реклами цих автомобілів та господарські операції з ПАТ «Укрсоцбанк», в результаті яких останньому була виплачена комісійна винагорода за надання банком коштів споживачам у якості кредитів на автомобілі марки ВМW та перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок позивача, є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю Приватного акціонерного товариства «АВТ Баварія-Дніпропетровськ», а тому витрати, понесені позивачем в ході цих господарських операцій, не можуть бути включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в ході операцій з експонування автомобілів та їх реклами, не можуть бути включені до складу податкового кредиту позивача. Так, позивач є офіційним торговим і сервісним представником інтересів ВМW і ТОВ «АВТ Баварія» на території м. Дніпропетровська і Дніпропетровської області, а ТОВ «АВТ Баварія» - офіційним (ексклюзивним) імпортером автомобілів ВМW на території України. У наведених господарських операціях позивач діяв як дилер за відповідними дилерськими договорами, укладеними з ТОВ «АВТ-Баварія», а також з метою розширення власної клієнтської бази, збільшення власних об'ємів продажу автомобілів ВМW та забезпечення їх ефективного збуту шляхом популяризації серед споживачів, що обумовлює господарський характер вищенаведених правочинів і їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача. Всі вказані господарські операції є реальними, що підтверджується відповідними первинними документами, які у повному обсязі були надані до перевірки. Також позивач зазначав, що відповідачем було зроблено помилковий висновок про заниження Приватним акціонерним товариством «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» податку з доходів фізичних осіб, оскільки відшкодування позивачем підзвітним особам-працівникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 витрат за проживання в готелі не є додатковим благом для цих осіб, а відповідно до приписів п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України належить до витрат підприємства, які підтверджені відповідними розрахунковими документами, що засвідчують вартість цих витрат та їх спрямування. Крім того, на думку позивача, до нього безпідставно застосовано штрафну санкцію у розмірі 510,00грн. за не відображення у податковому розрахунку (форми №1ДФ) за III квартал 2012 року виплати, яка була зроблена позивачем за навчання та перевірку знань з техніки безпеки ОСОБА_8, який займає посаду завідувача господарством і є відповідальним за безпечну експлуатацію газового обладнання, оскільки така виплата не є додатковим благом вказаного працівника, тому що в силу приписів ч.4 ст.18 Закону України «Про охорону праці» посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок і відповідне навчання сплачується за рахунок роботодавця (позивача) і не є доходом такого працівника, у зв'язку із чим не має потреби відображати таку виплату в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ). В обґрунтування незгоди з податковою вимогою відповідача від 04.09.2014р. №2461-25 позивач зазначав, що ця вимога була винесена безпідставно та без урахування приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, якою передбачено, що податкова вимога формується у разі якщо платником податків не сплачується саме узгоджена сума грошового зобов'язання, однак, у даному випадку нараховані відповідачем грошові зобов'язання не є узгодженими через їх оскарження, отже, у відповідача не було підстав формувати податкову вимогу від 04.09.2014р. №2461-25. Через наведене передчасним є і рішення відповідача про опис майна позивача у податкову заставу від 04.09.2014р.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав пред'явлений адміністративний позов та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаним в ході господарських операцій з експонування автомобілів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТ Баварія», в якості товарних зразків а автосалоні позивача, а також з реклами цих автомобілів, оскільки ці операції є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю Приватного акціонерного товариства «АВТ Баварія-Дніпропетровськ». З наведених підстав позивач також неправомірно відніс витрати, здійснені в ході цих господарських операцій, а також в ході операцій з ПАТ «Укрсоцбанк» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Також відповідач зазначав, що позивачем в порушення приписів п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України не було відображено у податковому розрахунку (форми №1ДФ) за III квартал 2012 року виплату, яка була зроблена позивачем за навчання та перевірку знань з техніки безпеки ОСОБА_8 Крім того, позивачем не надано до перевірки належного документального підтвердження витрат на відрядження підзвітним особам-працівникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (витрат за проживання в готелі), отже, такі витрати не можуть бути включені до складу витрат підприємства згідно п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України і є додатковим благом, наданим цим працівникам, що має оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб, однак, позивач, як податковий агент, цього не зробив. Щодо податкової вимоги від 04.09.2014р. №2461-25 відповідач зазначив, що визнає передчасність її формування, тому 01.10.2014р. вона в автоматичному режимі була анульована. Рішення відповідача про опис майна позивача у податкову заставу від 04.09.2014р. з наведених підстав також є передчасним, однак, воно станом на теперішній час є чинним, оскільки діючим законодавством не встановлено порядку його анулювання чи скасування самим контролюючим органом.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» (далі - ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ») (код ЄДРПОУ 25007606) зареєстроване виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів первинно як ЗАТ з ІІ «Майстер-Сервіс», свідоцтво про державну реєстрацію від 24.10.1997р. №12622-АТ-ІН, рішення №1191-р, бланк свідоцтва замінено на новий (серія АОО №419320), номер запису про зміну свідоцтва 12241050006021831; змінена назва на ЗАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ», бланк свідоцтва замінено на новий (серія АОО №769106), дата внесення зміни свідоцтва в реєстр 05.12.2006р.; 15.12.2011р. здійснена зміна форми власності на ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ», бланк свідоцтва замінено на новий (серія ААБ №954963).

Станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі платник податку на додану вартість (свідоцтво від 05.01.2012р. №200016782).

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі наказу керівника відповідача №392 від 24.03.2014р. та положень п.75.1 ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну планову перевірку ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.

За результатами означеної перевірки було складено акт №1695/2201/25007606 від 08.05.2014р., яким зафіксовано встановлені під час перевірки порушення позивачем приписів: п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 494184,00грн., у т.ч. за І квартал 2012р. - 29157,00грн., за II квартал 2012р. - 20550,00грн., за III квартал 2012р. - 1099,00грн., за IV квартал 2012р. - 137418,00грн., за 2013рік - 305960,00грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 413361,00грн.; п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України через неутримання податковим агентом ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» та не перерахування ним до бюджету податку з доходів фізичних осіб з сум грошових коштів, виданих під звіт та надміру витрачених, що призвело до заниження цього податку на загальну суму 1330,81грн.; п.п.«б» ст.176.2 ст.176 Податкового кодексу України через подання позивачем податкового розрахунку форми №1-ДФ за 3 квартал 2012року з недостовірними відомостями про доходи, які були нараховані (сплачені) на користь платника податків (т.1 а.с.17-59).

Висновки означеного акту перевірки обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаним в ході господарських операцій з експонування автомобілів, що належать ТОВ «АВТ Баварія», в якості товарних зразків а автосалоні позивача, а також з реклами цих автомобілів, оскільки ці операції є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ». Так, згідно дилерських договорів, які були укладені позивачем з ТОВ «АВТ Баварія», та договорів на експонування і контрактів на придбання автомобілів, автомобілі, отримані позивачем від імпортера - ТОВ «АВТ Баварія», до моменту їх реалізації споживачам є власністю імпортера і позивач фактично виступає лише посередником між імпортером та покупцями і у нього не виникає право власності на ці автомобілі у розумінні приписів Цивільного кодексу України, в той час, як імпортер при наданні автомобілів на експонування має пряму зацікавленість в їх реалізації, хоча витрати на утримання та зберігання цих автомобілів, їх рекламу несе позивач. Отже, понесені витрати на рекламу автомобілів, їх експонування тощо не можуть відображатися у податковому обліку позивача, оскільки не пов'язані з його господарською діяльністю. Також за наведених обставин податковий кредит за податковими накладними, виписаними в ході вказаних господарських операцій, є сформованим позивачем безпідставно та неправомірно. Щодо витрат ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» по сплаті винагороди ПАТ «Укрсоцбанк» за надання банком коштів споживачем у якості кредитів на автомобілі марки BMW та перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок позивача, які не компенсовані ТОВ «АВТ Баварія», то ці витрати по своїй суті є витратами споживачів і не відносяться до витрат господарської діяльності позивача. Крім того, позивачем в порушення приписів п.п.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України не було відображено у податковому розрахунку (форми №1ДФ) за III квартал 2012 року виплату, яка була зроблена позивачем за навчання та перевірку знань з техніки безпеки ОСОБА_8 Також позивачем не надано до перевірки належного документального підтвердження витрат на відрядження підзвітним особам-працівникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (витрат за проживання в готелі), отже, такі витрати не можуть бути включені до складу витрат підприємства згідно п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України і є додатковим благом, наданим цим працівникам, що має оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб, однак, позивачем, як податковим агентом, цього зроблено не було.

На підставі означеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 26.05.2014р. було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005092201, яким ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 617730,00грн., в тому числі за основним платежем на 494184,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 123546,00грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 620041,50грн., втому числі за основним платежем на суму 413361,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 206680,50грн. (т.1 а.с.78-82).

Крім того, 27.05.2014р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки №1695/2201/25007606 від 08.05.2014р. було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000451702, яким ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 2437,48грн., в тому числі за основним платежем на суму 1130,81грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1106,67грн. (т.1 а.с.83-84).

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято рішення від 05.08.2014р. за №35400/10/04-31-10-08-09, яким ця скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.05.2014р. №0005102201 та від 27.05.2014р. №0000451702 - без змін, а податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014р. №0005092201 збільшено на загальну суму донарахувань на 10760,00грн., в тому числі за основним платежем на суму 8608,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2152,00грн. (т.1 а.с.85-94).

Державна фіскальна служба України у своєму рішенні від 01.09.2014р. за №2657/6/99-99-100/15 погодилася з рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.08.2014р. за №35400/10/04-31-10-08-09 та залишила скаргу ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» без задоволення (т.1 а.с.96-101).

Зважаючи на результати адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, в тому числі рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.08.2014р. за №35400/10/04-31-10-08-09 та Державної фіскальної служби України від 01.09.2014р. за №2657/6/99-99-100/15, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.09.2014р. №0007262201, яким ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 10760,00грн., в тому числі за основним платежем на суму 8608,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2152,00грн. (т.3 а.с.45).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Так, відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При цьому пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що право на віднесення витрат до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, виникає у платника податку за фактом сплати коштів за товари (послуги), які придбаваються останнім з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, і наявність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також пов'язані із господарською діяльністю платника податків.

При цьому п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, з матеріалів справи вбачається, ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» є офіційним торговим і сервісним представником інтересів BMW і ТОВ «АВТ Баварія» на території м. Дніпропетровська і Дніпропетровській області.

Згідно статуту позивача, основним предметом його діяльності є реалізація та ремонт транспортних засобів (т.2 а.с.249-250, т.3 а.с.1-38).

Протягом перевіряємого періоду позивач здійснював свою господарську діяльність на підставі дилерських договорів №1204 від 01.01.2012р. та №1304 від 01.01.2013р., укладених між ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» і ТОВ «АВТ Баварія» (т.1 а.с.102-131,132-160).

Предметом цих договорів відповідно до п.1.1 є врегулювання відносин між ТОВ «АВТ Баварія» (Імпортер) та ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» (Дилер), які випливають з делегування останньому повноважень торгового і сервісного представника інтересів BMW і Імпортера на території м. Дніпропетровська і Дніпропетровської області, а саме: по організації комерційної діяльності Дилера по продажу нових автомобілів BMW; по організації комерційної діяльності Дилера по продажу оригінальних виробів BMW; надання Дилером сервісних послуг, пов'язаних з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням клієнтів BMW на визначеній території. Дилер, за змістом положень п.2.1 цих договорів, в межах своєї компетенції, визначеної в цих договорах, здійснює представницьку і комерційну діяльність у відповідності з встановленими цими договорами вимогами BMW/Імпортера до порядку організації торгівельної діяльності, обслуговування клієнтів та служби забезпечення запасними частинами.

Згідно п.3.1 дилерських договорів Дилер самостійно організовує комерційну і фінансову діяльність свого підприємства, керуючись принципами економічної обґрунтованості, а також належного виконання умов цих договорів.

Ціноутворення, а також порядок встановлення винагороди і спеціальні знижки для Дилера, відповідно до п.2.7 дилерських договорів, визначаються на підставі цінових рекомендацій Імпортера, які орієнтовані на кон'юнктуру ринку. Розміри винагороди і спеціальних знижок для Дилера визначаються відповідно до умов цих договорів.

Основним обов'язком позивача відповідно до умов дилерських договорів є забезпечення стимулювання збуту та використання потенціалу ринку автомобілів та виробів BMW на відповідній території.

За змістом положень розділу 8 дилерських договорів Дилер організовує і провадить рекламну діяльність по відношенню до BMW у відповідності із консультаціями та порадами, які надаються з боку BMW/Імпортера, а також користується рекламними засобами, наданими Імпортером. Дилер у своїй діяльності згідно цього договору має право і водночас зобов'язаний використовувати торговельну марку BMW, як у письмовій формі, так і у вигляді зображення, без будь-яких доповнень і змін у відповідності із зразками BMW.

Додатками 1-8 до дилерських договорів №1204 від 01.01.2012р. та №1304 від 01.01.2013р. визначено умови продажу та постачання автомобілів BMW, умови продажу та постачання оригінальних виробів BMW, умови задоволення гарантійних претензій та надання послуг, основні принципи щодо служби забезпечення запасними частинами, основні принципи щодо служби обслуговування клієнтів, форма листа на замовлення квот, умови продажу та постачання мотоциклів BMW, умови продажу та постачання автомобілів MINI.

В рамках виконання дилерських угод між ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» та ТОВ «АВТ Баварія» було укладено договори №30-12-09 від 30.12.2009р. (додаткова угода від 01.01.2012р. б/н, якою первинний договір викладено в новій редакції) та №04-01-13 від 01.01.2013р. на експонування автомобілів марки BMW (т.1 а.с.161-169,170-173).

Відповідно до умов цих договорів Імпортер передає Дилеру автомобілі для їх експонування в якості виставкових зразків в автосалоні Дилера (п.1.1 Договорів про надання послуг). В свою чергу, Дилер сплачує Імпортеру абонентську плату за вказані послуги в розмірі 150,00грн., включаючи ПДВ у розмірі 25,00грн., за один календарний рік, а також компенсує Імпортеру витрати, понесені ним у зв'язку із наданням Дилеру автомобілів на експонування (в тому числі витрати на транспортування автомобілів з м. Києва до м. Дніпропетровська та/або з м. Дніпропетровська до м. Києва) (п.п.2.1, 2.4 Договорів про надання послуг). Також згідно п.4.2.1 Договорів про надання послуг Дилер зобов'язаний забезпечити належне зберігання автомобілів, переданих йому для експонування.

За змістом п.3.2, п.3.3 цих Договорів право власності на автомобілі під час експонування залишається за Імпортером, однак, Дилер несе повну матеріальну відповідальність за збереження та своєчасне повернення автомобілів.

Пунктами 3.5 договорів на експонування автомобілів марки BMW визначено, що кінцевою метою експонування автомобіля в якості виставкового зразка в автосалоні Дилера є пошук покупця та реалізація автомобіля. В тому випадку, якщо на конкретний експонований автомобіль буде знайдено покупця, Дилер здійснює реалізацію автомобіля по загальній схемі.

Наведені положення договорів на експонування автомобілів марки BMW узгоджуються зі змістом положень Додатку №1 «Умови продажу та постачання автомобілів BMW» до дилерських договорів.

Так, згідно п.5.1 Додатку №1 «Умови продажу та постачання автомобілів BMW» усі автомобілі, що постачаються Імпортером Дилеру за відповідними контрактами купівлі-продажу, залишаються у власності Імпортера до моменту їх передачі Дилеру за Актом прийому-передачі. Право власності на автомобіль виникає у Дилера з моменту підписання Акту прийому-передачі. При цьому за змістом п.5.2 цього Додатку перепродаж автомобілів, право власності на які у Дилера ще не виникло дозволяється Дилеру виключно в рамках звичайного ходу торгівельних справ та в рамках отриманого від Імпортера права на продаж автомобілів, що мають оформлюватися окремою угодою сторін.

Відповідно до п.5.4 Додатку №1 Дилер зобов'язаний зберігати автомобілі, що поставлені Імпортером та право власності на які ще не перейшло до Дилера, у належному технічному та продажному стані, та без затримки проводити усі передбачені роботи по технічному обслуговуванню та необхідні ремонтні роботи.

Також судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за дилерськими договорами щодо організації та проведення рекламної діяльності по відношенню до BMW у відповідності із консультаціями та порадами, які надаються з боку BMW/Імпортера, ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» протягом перевіряємого періоду було укладено ряд договорів, предметом яких є проведення для позивача рекламної кампанії автомобілів марки BMW на території України на поверхнях спеціальних конструкцій, а саме: договір №12/09/93 від 20.08.2012р. з ТОВ «АРТЛАЙН» (код ЄДРПОУ 30228982); договір №251207/18 від 29.12.2007р. з ТОВ «БІГ МЕДІА» (код ЄДРПОУ 25281214), договори №01/03 ДН від 01.03.2012р., №01/04ДН від 01.04.2012р. та №01/03-13ДН від 01.03.2013р. з ТОВ «АВТ-Баварія» (т.2 а.с.29-95).

Реальність господарських операцій ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» з експонування автомобілів марки BMW за договорами з ТОВ «АВТ-Баварія» №30-12-09 від 30.12.2009р. (додаткова угода від 01.01.2012р. б/н, якою первинний договір викладено в новій редакції) та №04-01-13 від 01.01.2013р., а також операцій позивача з придбання послуг щодо проведення рекламної кампанії автомобілів марки BMW згідно договорів №12/09/93 від 20.08.2012р. з ТОВ «АРТЛАЙН», №251207/18 від 29.12.2007р. з ТОВ «БІГ МЕДІА», №01/03 ДН від 01.03.2012р., №01/04ДН від 01.04.2012р. та №01/03-13ДН від 01.03.2013р. з ТОВ «АВТ-Баварія», підтверджується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, а також визнається самим відповідачем (т.1 а.с.173-250, т.2 а.с.1-28,96-177).

При цьому судом встановлено, що ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» було віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати на утримання та транспортування автомобілів BMW з м. Києва до м. Дніпропетровська та з м. Дніпропетровська до м. Києва, які були отримані позивачем від Імпортера - ТОВ «АВТ-Баварія» на експонування згідно договорів №30-12-09 від 30.12.2009р. та №04-01-13 від 01.01.2013р., а також витрати на придбання послуг щодо проведення рекламної кампанії автомобілів марки BMW згідно договорів №12/09/93 від 20.08.2012р. з ТОВ «АРТЛАЙН», №251207/18 від 29.12.2007р. з ТОВ «БІГ МЕДІА», №01/03 ДН від 01.03.2012р., №01/04ДН від 01.04.2012р. та №01/03-13ДН від 01.03.2013р. з ТОВ «АВТ-Баварія».

Крім того, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в ході вищеозначених господарських операцій.

Визнаючи фактично реальність цих господарських операцій, відповідач разом з тим не визнав права позивача на декларування вказаних витрат та податкового кредиту, посилаючись на те, що вони сформовані за операціями, не пов'язаними з господарською діяльністю ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», оскільки утримання, транспортування та реклама стосуються автомобілів марки BMW, що до моменту їх реалізації споживачам є власністю саме Імпортера - ТОВ «АВТ-Баварія», який має пряму зацікавленість в їх реалізації, а позивач, не набуваючи права власності на ці автомобілі, фактично виступає посередником між Імпортером та споживачами, а, отже, не має економічного ефекту та господарської мети витрачати власні кошти на утримання, транспортування та рекламу вищеозначених автомобілів.

Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача та вважає наведені висновки хибними, з огляду на наступне.

Як пояснив суду представник позивача, автомобілі, які надавалися на експонування Імпортером, виставлялися в якості товарних зразків в автосалоні позивача, як Дилера, для того, щоб споживачі мали змогу їх оглянути, що, в свою чергу сприяло збільшенню продажу та розширенню ринку збуту. За наявності покупця на конкретний експонований автомобіль, Дилером здійснюється викуп відповідного автомобіля у Імпортера з подальшим його продажем споживачеві. При цьому, Дилер (позивач) отримує економічний ефект від такої операції у вигляді маржі в розмірі, визначеному Дилерськими угодами. Так, у 2012 році витрати Дилера, пов'язані з наданням автомобілів з метою експозиції (у 2012 році доставлено 209 автомобілів) склали 436013,93грн., крім того ПДВ - 87202,80грн., а валовий прибуток (маржа) від реалізації цих автомобілів (реалізовано 124 автомобіля) - 4175264,60грн., крім того ПДВ - 835052,92грн. У 2013 році такі витрати становили 289084,12грн., крім того ПДВ - 57816,80грн. (в 2013 році доставлено 215 автомобілів), а валовий прибуток Дилера від реалізації автомобілів (реалізовано 154 автомобіля) - 5119121,86грн., крім того ПДВ - 1023824,37грн.

Дійсно, з дилерських договорів та додаткових угод до них вбачається, що Імпортером встановлюються розміри винагороди та спеціальних знижок для Дилера, зокрема, знижки надаються Імпортером Дилеру на нові автомобілі марки BMW у відсотковому відношенні з урахуванням моделей цих автомобілів. При цьому Дилером, після укладання угоди купівлі-продажу автомобіля із споживачем та здійснення останнім сплати за нього коштів, отримана плата перераховується на рахунок Імпортера із залишенням собі маржі, отриманої за рахунок знижок та винагород, що свідчить про наявність ділової мети та економічного ефекту від таких господарських операцій, а також про пов'язаність цих операцій з господарською діяльністю позивача, оскільки вона спрямована саме на забезпечення стимулювання збуту та використання потенціалу ринку автомобілів та виробів BMW на відповідній території.

Представник позивача також суду пояснив, що економічна вигода ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», крім наведеного, полягає у можливості не залучати банківські кредити і не платити відсотки за користування кредитними коштами, та дозволяє запобігти касовим розривам в процесі купівлі - продажу автомобілів (фактичні витрати будуть понесені безпосередньо тоді, коли є потенційний покупець на конкретний автомобіль). Використання такої схеми співпраці з Імпортером дозволяє мінімізувати затрати Дилера на утримання складських приміщень.

За наведених обставин, пов'язаними із господарською діяльністю позивача є і операції з рекламування автомобілів марки BMW, які фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту цих автомобілів шляхом популяризації такої продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, і має суттєве економічне значення саме для продавця, яким є ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» по відношенню до покупців.

Крім того, відповідно до п.п.140.1.5 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України витрати платника податку на проведення реклами є витратами подвійного призначення, що підлягають врахуванню при визначені об'єкта оподаткування податку на прибуток. Умовою відображення у податковій звітності витрат платника на проведення рекламних заходів є фактичне понесення витрат у межах реальної господарської діяльності та їх підтвердження необхідними документами первинного обліку.

Слід також зазначити, що чинне податкове законодавство України не пов'язує можливість обліку витрат з метою оподаткування прибутку та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість з наявністю або відсутності права власності на товари, щодо яких здійснюються відповідні дії, що тягнуть такі витрати.

За наведених обставин, враховуючи реальність вищеозначених господарських операцій, визнання її відповідачем та підтвердження відповідними первинними документами, а також безпосередній зв'язок цих операцій з господарською діяльністю ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», суд приходить до висновку про наявність у позивача права на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат за господарськими операціями з експонування (утримання та транспортування) автомобілів марки BMW та рекламування цих автомобілів, а також права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних в ході цих господарських операцій.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача відносно правомірності віднесення ним до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат на виплату комісійної винагороди ПАТ «Укрсоцбанк», виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір №805/6/401.5-32/12-008/1 від 15.02.2012р. про надання послуг з прийому та проведення платежів.

Згідно статті 1 цього договору ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», як клієнт, доручає, а ПАТ «Укрсоцбанк» зобов'язується через мережу своїх філій та відділень приймати готівкові кошти у національній валюті, виконувати платіжні доручення на переказ безготівкових коштів, як оплату фізичними особами (споживачами), вартості автомобілів марки BMW 5 серії та серії Х1, що реалізує клієнт, та перераховувати отримані кошти на поточний рахунок клієнта №2600439206054, відкритий в ПАТ «Діамантбанк» м. Києва, МФО 320854 (т.2 а.с.178-179).

Відповідно до п. 3.1 цього Договору за надання послуг за цим Договором клієнт одноразово сплачує Банку комісійну винагороду, без податку на додану вартість, у розмірі 2,67% від суми коштів, наданих Банком Споживачам у якості кредитів на автомобілі марки BMW 5 серії та серії Х1 з авансом у розмірі від 25% до 49% від вартості автомобіля та перерахованих на рахунок Клієнта протягом звітного місяця; 4% від суми коштів, наданих Банком Споживачам у якості кредитів на автомобілі марки BMW 5 серії та серії Х1 з авансом у розмірі від 50% до 69% вартості автомобіля та перерахованих на рахунок Клієнта протягом звітного місяця; 6,67% від суми коштів, наданих Банком Споживачам у якості кредитів на автомобілі марки BMW 5 серії та серії Х1 з авансом у розмірі від 70% вартості автомобіля та перерахованих на рахунок Клієнта протягом звітного місяця.

Згідно додаткових угод до договору №805/6/401.5-32/12-008/1 від 15.02.2012р. розмір відсотка помісячної винагороди змінювався.

На підставі актів наданих послуг до вказаного договору позивачем було віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, суми комісійної винагороди, виплаченої ПАТ «Укрсоцбанк».

Реальність цієї господарської операції контролюючим органом фактично визнається та посвідчується відповідними первинними документами, які надавалися до перевірки та копії яких були долучені до матеріалів справи (т.2 а.с.178-192).

Разом з тим, відповідач вважає, що витрати ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» по сплаті такої винагороди за надання банком коштів споживачам у якості кредитів на автомобілі BMW та перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок позивача, які не компенсовані ТОВ «АВТ Баварія», по своїй суті є витратами споживачів, та не відносяться до витрат господарської діяльності ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», тому не можуть враховуватися при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Проте, суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу та вважає його помилковим.

Так, зі змісту наведеної вище статті 1 договору №805/6/401.5-32/12-008/1 від 15.02.2012р. вбачається, що предметом цього договору є саме прийом та проведення платежів (здійснення розрахунково-касових операцій).

При цьому відповідно до п.1.37 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахункове - касове обслуговування - це послуги, що надаються клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Приписами ч.3 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що до банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

За змістом ч.14 ст.47 цього Закону банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно з п.«б» п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України до витрат платника податку, що враховується при обчислені об'єкта оподаткування відносяться витрати банківських установ, а саме: комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління.

За загальним правилом, встановленим п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, такі витрати враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток при наявності первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку цих витрат.

Враховуючи предмет договору №805/6/401.5-32/12-008/1 від 15.02.2012р. та зміст фактично наданих за ним послуг, суд приходить до висновку, що у даному випадку комісійна винагорода виплачувалася позивачем банку не за надання кредитів, а за здійснення розрахунково-касових операцій, тим більше, що відповідачем не заперечується реальність здійснення ПАТ «Укрсоцбанк» за цим договором банківських послуг з приймання та переказу безготівкових коштів, надання яких за своєю суттю є оплатним.

Також помилковими є висновки контролюючого органу щодо відшкодування позивачу ТОВ «АВТ Баварія» витрат на виплату ПАТ «Укрсоцбанк» комісійної винагороди, оскільки кошти, сплачені ТОВ «АВТ Баварія» на підставі договору про надання маркетингових послуг №01-10Д від 01.10.2012р., є оплатою саме наданих позивачем маркетингових послуг, пов'язаних із забезпеченням збільшення обсягів збуту певних моделей автомобілів BMW за рахунок залучення кредитних коштів з найвигіднішими умовами кредитування для потенційних покупців, при цьому в договорі позивача №805/6/401.5-32/12-008/1 від 15.02.2012р. з ПАТ «Укрсоцбанк» жодним чином не обумовлено умови кредитування споживачів.

Таким чином, суд приходить до висновку, про правомірність включення ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, суми коштів, сплачених на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у якості комісійної винагороди за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування, тим більше, що такі господарські операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, яка за своєю суттю, як і будь-яка інша, передбачає проведення безготівкових розрахунків за товари та послуги.

За наведених обставин, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 26.05.2014р. №0005092201 та №0005102201, а також від 08.09.2014р. №0007262201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Також є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.05.2014р. №0000451702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки висновки контролюючого органу про заниження ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» цього податку через не оподаткування додаткового блага, наданого працівникам позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді оплати їх проживання в готелі, також є помилковими.

Так, відповідно до п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відрядження, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат. Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають у трудових відносинах з ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», працюючи на посадах старшого продавця авто та спеціаліста з маркетингу відповідно.

Відповідно до наказу по ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» від 24.09.2012р. №45 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були відряджені для участі у нараді менеджменту дилерських підприємств BMW у м. Львів, ПФ «Христина», з 25.09.2012р. по 27.09.2012р. (т.2 а.с.199).

Перебування означених працівників позивача у цьому відрядженні підтверджується посвідченнями про відрядження №13 та №15 (т.2 а.с.205,206).

Крім того, відповідно до наказу по ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» від 17.02.2012р. №9 ОСОБА_6 був відряджений для участі у тренінгу «Новий BMW 3 серії» в м. Київ з 19.02.2012р. по 21.02.2012р. (т.2 а.с.201).

Перебування ОСОБА_6 у цьому відрядженні підтверджується посвідченням про відрядження №4 (т.2 а.с.207).

Судом також встановлено, що витрати на відрядження ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в тому числі і витрати на їх проживання в готелі, були відшкодовані позивачем на підставі наданих останніми авансових звітів та доданих до них підтвердних документів.

Так, згідно авансового звіту від 28.09.2012р. №68 на суму 3423,61грн. підзвітної особи ОСОБА_7 до складу витрат на відрядження входять витрати на проживання у готелі у розмірі 2916,61грн., які підтверджені рахунком від готелю «Леополіс» ТзОВ «Ейч Ті Просперті Вест» (код ЄДРПОУ 35969209) від 27.09.2021р. № 30241.

Суми, які були видані під звіт ОСОБА_7 відшкодовувалися підзвітній особі на банківську платіжну картку 24.09.2012р. платіжним дорученням №765.

Згідно авансового звіту від 28.09.2012р. №69 на суму 3576,63грн. підзвітної особи ОСОБА_6 до складу витрат на відрядження входять витрати на проживання у готелі у розмірі 2916,61грн., які підтверджені рахунком від готелю «Леополіс» ТзОВ «Ейч Ті Просперті Вест» (код ЄДРПОУ 35969209) від 27.09.2021р. № 30241.

Суми, які були видані під звіт ОСОБА_6 відшкодовувалися підзвітній особі на банківську платіжну картку 28.09.2012р. платіжним дорученням №768.

Згідно авансового звіту від 22.02.2012р. №12 на суму 1917,93грн. підзвітної особи ОСОБА_6 до складу витрат на відрядження входять витрати на проживання у готелі у сумі 1557,93грн., які підтверджені рахунком від готелю ТОВ «Космополіт» (код ЄДРПОУ 37817187) від 20.02.2012 №4544.

Суми, які були видані під звіт, відшкодовувалися підзвітній особі на банківську платіжну картку 17.02.2012р. платіжним дорученням №679.

Не визнаючи вказані рахунки належними підтвердними документами, відповідач посилався на те, що у вказаних рахунках відсутні прізвища, ім'я та по батькові та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Проте, під час дослідження означених письмових доказів у судовому засіданні встановлено, що рахунки на проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в готелі «Леополіс» м. Львів (№30241 і №30249) в сукупності з фіскальними чеками №0020995 0011791 від 27.09.2012р. та №0021000 0011796 від 27.09.2012р., виданими рецепцією цього готелю на підтвердження здійснення оплати за проживання, дають можливість ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарських операцій, а саме: в рахунках зазначено, що це касир №32, а в фіскальних чеках значиться, що касир №32 це - ОСОБА_10 (т.2 а.с.193-194, 196-197).

Щодо рахунку на проживання ОСОБА_6 в готелі «Космополіт» №4544, то в сукупності з фіскальним чеком №308 від 20.02.2012р., виданим рецепцією цього готелю на підтвердження здійснення оплати за проживання, можна встановити, що особою, відповідальною за здійснення господарських операцій, є касир №6 (т.2 а.с.195,198).

При цьому п.15 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. (зі змінами та доповненнями) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998р. за №218/2658, передбачено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.

Відповідно до абз.5 ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Фіскальні чеки, надані на підтвердження витрат на проживання працівників позивача в готелях містять всі обов'язкові реквізити, встановлені для цього виду розрахункових документів згідно розділу 3 Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №105/5296.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно відшкодовано витрати працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на відрядження, в тому числі і витрати на їх проживання в готелях, оскільки ці витрати підтверджені відповідними розрахунковими документами, що дають змогу встановити зміст, обсяг та вартість господарської операції, а також осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

При цьому таке відшкодування не є додатковим благом для працівників і підлягає оподаткуванню підприємством, як податковим агентом, у розумінні приписів п.п.170.9.1 ст.170 Податкового кодексу України.

Так, п.п.170.9.1 ст.170 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Посилання відповідача у даному випадку на наведену норму права є помилковим, тому що, як зазначалося вище, жодного перевищення суми витрат працівників на відрядження місця не мало і всі здійснені ними витрати були документально підтверджені.

Отже, донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1330,81грн., а також штрафних санкцій за порушення приписів п.п.170.9.1 ст.170 Податкового кодексу України є протиправним.

Також протиправним є застосування до позивача штрафної санкції у сумі 510,00грн. за не відображення у податковому розрахунку за формою №1-ДФ за 3 квартал 2012року виплати за навчання та перевірку знань з техніки безпеки ОСОБА_8, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 працює в ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» на посаді завідувача господарством і відповідальним за безпечну експлуатацію газового обладнання згідно наказів від 24.09.2009р. №174 та від 07.10.2012р. №50 (т.2 а.с.208, 209).

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Пунктом 4 статті 18 цього Закону встановлено, що посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

На виконання вимог вищенаведених законодавчих приписів згідно договору №395-У від 30.08.2012р., укладеного ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», як замовником, з ДП «Придніпровський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», як виконавцем, ОСОБА_8 проходив навчання та перевірку знань за темою «Правила безпеки систем газопостачання України» на підприємстві виконавця, за що позивачем було сплачено на користь ДП «Придніпровський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» кошти за організацію та проведення такого навчання та перевірки у сумі 304,92грн., в тому числі ПДВ - 50,82грн.(т.2 а.с.210-213).

Після пройденого навчання та перевірки ОСОБА_8 було видано відповідне посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці №2525 (т.2 а.с.214).

Так, відповідно до п.п.«є» п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства.

При цьому п.2 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. №994, встановлено, що зазначені у переліку заходи та засоби з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що відповідно до законодавства використовують найману працю, здійснюються та придбаваються з урахуванням вимог підпункту «є» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 та підпункту 140.1.1 статті 140 Податкового кодексу України.

Пунктом 4 цього Переліку передбачено, що до такого переліку відносяться проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.

Таким чином, кошти сплачені ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» за навчання та перевірку знань ОСОБА_8 не є доходом такого працівника, а відносяться до загальновиробничих витрат підприємства, в зв'язку із чим відсутня необхідність у позивача відображення такої суми у звіті за формою №1-ДФ.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.05.2014р. №0000451702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині щодо визнання протиправними та скасування податкової вимоги відповідача від 04.09.2014р. №2461-25 та рішення відповідача про опис майна позивача у податкову заставу від 04.09.2014р. судом встановлено наступне.

04 вересня 2014 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було сформовано податкову вимогу №2461-25, в якій зазначалося, що станом на 03.09.2014р. за ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» обліковується податковий борг зі сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2681,46грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 1330,81грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1106,67грн. та пеня - 243,98грн. (т.3 а.с.51).

Також 04.09.2014р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у зв'язку із наявністю у позивача вищевказаного податкового боргу було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, яким здійснено опис майна, що перебуває у власності ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» (т.3 а.с.52).

Судом встановлено та сторонами визнається, що податкова вимога від 04.09.2014р. №2461-25, а, отже, і рішення відповідача про опис майна позивача у податкову заставу від 04.09.2014р. винесені на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014р. №0000451702, яке було оскаржене позивачем у судовому порядку.

Так, згідно з п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до абз.4 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Крім того, п.4.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 28.11.12р. №1236 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.12р. за №2135/22447, встановлено, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень. При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили. У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п.59.1, п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Приписами п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п.89.1, п.89.2, п.89.3 ст.89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п.89.5 ст.89 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення. До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно. У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу може бути прийнято лише за наявності у платника податків податкового боргу.

При цьому згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, саме узгодженість грошового зобов'язання надає можливість формувати податкові вимоги та приймати рішення про опис майна у податкову заставу. При цьому як і податкова вимога, так і рішення про опис майна у податкову заставу є тими рішеннями суб'єкта владних повноважень, що зобов'язують платника податків до вчинення певних дій і породжують для нього певні правові наслідки, а, отже, є актом індивідуальної дії, що може бути оскарженим.

Зважаючи на те, що податкова вимога від 04.09.2014р. №2461-25 та рішення відповідача про опис майна позивача у податкову заставу від 04.09.2014р. винесені на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014р. №0000451702, яке було оскаржене позивачем у судовому порядку, а, отже, нараховані відповідного до нього грошові зобов'язання є неузгодженими, вказані вимога та рішення є винесеними передчасно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про скасування рішення відповідача про опис майна позивача у податкову заставу від 04.09.2014р.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні частини позовних вимог щодо скасування податкової вимоги від 04.09.2014р. №2461-25, оскільки з інформації, наданої відповідачем суду вбачається, що у з в'язку із оскарженням ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» податкових повідомлень-рішень, в тому числі і податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014р. №0000451702, контролюючим органом 01.10.2014р. в автоматичному режимі було виведено з КОР інформацію про існування у позивача податкового боргу з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, а також анульовано податкову вимогу від 04.09.2014р. №2461-25 (а.с.96).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 487грн. 20коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 487 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 26.05.2014р. №0005092201 та №0005102201, від 27.05.2014р. №0000451702, від 08.09.2014р. №0007262201.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2014р. про опис майна Приватного акціонерного товариства «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» у податкову заставу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» (код ЄДРПОУ 25007606) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487грн. 20коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова