Ухвала

від 26.05.2015 по справі 804/14752/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 рокусправа № 804/14752/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року

по справі № 804/14752/14 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «АВТ Баварія-Дніпропетровськ»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» звернулось із позовом до суду, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 26.05.2014р. №0005092201 та №0005102201, від 27.05.2014р. №0000451702, від 08.09.2014р. №0007262201, а також податкову вимогу відповідача від 04.09.2014р. №2461-25 та рішення відповідача про опис майна позивача у податкову заставу від 04.09.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані не згодою як з висновками контролюючого органу викладеними в акті перевірки так із винесеними за результатами такої перевірки спірними рішеннями, оскільки позивачем надано всі необхідні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких ним здійснювався фінансовий облік та формувалась податкова звітність по спірним операціям протягом перевіряємого періоду. В обґрунтування незгоди з податковою вимогою відповідача від 04.09.2014р. №2461-25 позивач зазначав, що ця вимога винесена без врахування норм чинного законодавства, оскільки суми грошових зобов'язань зважаючи на їх оскарження не узгоджені, а тому така вимога є передчасної та протиправною.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року даний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 26.05.2014р. №0005092201 та №0005102201, від 27.05.2014р. №0000451702, від 08.09.2014р. №0007262201.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача та відповідача підтримали свої правові позиції по справі.

Матеріалами справи встановлено, що фахівцями податкового органу проведено документальну планову перевірку ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт №1695/2201/25007606 від 08.05.2014р., яким зафіксовано встановлені порушення позивачем приписів: п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 494184,00грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 413361,00грн.; п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України через неутримання податковим агентом ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» та не перерахування ним до бюджету податку з доходів фізичних осіб з сум грошових коштів, виданих під звіт та надміру витрачених, що призвело до заниження цього податку на загальну суму 1330,81грн.; п.п.«б» ст.176.2 ст.176 Податкового кодексу України через подання позивачем податкового розрахунку форми №1-ДФ за 3 квартал 2012року з недостовірними відомостями про доходи, які були нараховані (сплачені) на користь платника податків.

На підставі заначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 26.05.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005092201, яким ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 617730,00грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 620041,50грн.

Крім того, 27.05.2014р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000451702, яким ПрАТ "АВТ Баварія-Дніпропетровськ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 2437,48грн.

Зважаючи на результати адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, в тому числі рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.08.2014р. за №35400/10/04-31-10-08-09 та Державної фіскальної служби України від 01.09.2014р. за №2657/6/99-99-100/15, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.09.2014р. №0007262201, яким ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 10760,00грн., в тому числі за основним платежем на суму 8608,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2152,00грн. Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень - рішень з огляну на правомірне формування позивачем податкової звітності, що підтверджується належними документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, внаслідок чого обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами понесення таких витрат.

Як підтверджується матеріалами справи, висновки податкового органу, щодо безпідставності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаним в ході господарських операцій з експонування автомобілів, що належать ТОВ «АВТ Баварія», в якості товарних зразків а автосалоні позивача, а також з реклами цих автомобілів, оскільки ці операції є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ». Проте, колегія суддів зазначає, що такі висновки податківців судом першої інстанції цілком правомірно не взято до уваги з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» є офіційним торговим і сервісним представником інтересів BMW і ТОВ «АВТ Баварія» на території м. Дніпропетровська і Дніпропетровській області.

Згідно статуту позивача, основним предметом його діяльності є реалізація та ремонт транспортних засобів.

Протягом перевіряємого періоду позивач здійснював свою господарську діяльність на підставі дилерських договорів №1204 від 01.01.2012р. та №1304 від 01.01.2013р., укладених між ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» і ТОВ «АВТ Баварія».

Предметом цих договорів відповідно до п.1.1 є врегулювання відносин між ТОВ «АВТ Баварія» (Імпортер) та ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» (Дилер), які випливають з делегування останньому повноважень торгового і сервісного представника інтересів BMW і Імпортера на території м. Дніпропетровська і Дніпропетровської області, а саме: по організації комерційної діяльності Дилера по продажу нових автомобілів BMW; по організації комерційної діяльності Дилера по продажу оригінальних виробів BMW; надання Дилером сервісних послуг, пов'язаних з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням клієнтів BMW на визначеній території. Дилер, за змістом положень п.2.1 цих договорів, в межах своєї компетенції, визначеної в цих договорах, здійснює представницьку і комерційну діяльність у відповідності з встановленими цими договорами вимогами BMW/Імпортера до порядку організації торгівельної діяльності, обслуговування клієнтів та служби забезпечення запасними частинами.

Автомобілі, які надавалися на експонування Імпортером, виставлялися в якості товарних зразків в автосалоні позивача, як Дилера, для того, щоб споживачі мали змогу їх оглянути, що, в свою чергу сприяло збільшенню продажу та розширенню ринку збуту. За наявності покупця на конкретний експонований автомобіль, Дилером здійснюється викуп відповідного автомобіля у Імпортера з подальшим його продажем споживачеві. При цьому, Дилер (позивач) отримує економічний ефект від такої операції у вигляді маржі в розмірі, визначеному Дилерськими угодами. Так, у 2012 році витрати Дилера, пов'язані з наданням автомобілів з метою експозиції (у 2012 році доставлено 209 автомобілів) склали 436013,93грн., крім того ПДВ - 87202,80грн., а валовий прибуток (маржа) від реалізації цих автомобілів (реалізовано 124 автомобіля) - 4175264,60грн., крім того ПДВ - 835052,92грн. Дійсно, з дилерських договорів та додаткових угод до них вбачається, що Імпортером встановлюються розміри винагороди та спеціальних знижок для Дилера, зокрема, знижки надаються Імпортером Дилеру на нові автомобілі марки BMW у відсотковому відношенні з урахуванням моделей цих автомобілів. При цьому Дилером, після укладання угоди купівлі-продажу автомобіля із споживачем та здійснення останнім сплати за нього коштів, отримана плата перераховується на рахунок Імпортера із залишенням собі маржі, отриманої за рахунок знижок та винагород, що свідчить про наявність ділової мети та економічного ефекту від таких господарських операцій, а також про пов'язаність цих операцій з господарською діяльністю позивача, оскільки вона спрямована саме на забезпечення стимулювання збуту та використання потенціалу ринку автомобілів та виробів BMW на відповідній території.

При цьому, економічна вигода ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», крім наведеного, полягає у можливості не залучати банківські кредити і не платити відсотки за користування кредитними коштами, та дозволяє запобігти касовим розривам в процесі купівлі - продажу автомобілів (фактичні витрати будуть понесені безпосередньо тоді, коли є потенційний покупець на конкретний автомобіль). Використання такої схеми співпраці з Імпортером дозволяє мінімізувати затрати Дилера на утримання складських приміщень.

За наведених обставин, пов'язаними із господарською діяльністю позивача є і операції з рекламування автомобілів марки BMW, які фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту цих автомобілів шляхом популяризації такої продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, і має суттєве економічне значення саме для продавця, яким є ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» по відношенню до покупців.

За наведених обставин, враховуючи реальність вищеозначених господарських операцій, визнання її відповідачем та підтвердження відповідними первинними документами, а також безпосередній зв'язок цих операцій з господарською діяльністю ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про наявність у позивача права на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат за господарськими операціями з експонування (утримання та транспортування) автомобілів марки BMW та рекламування цих автомобілів, а також права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних в ході цих господарських операцій. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення до складу витрат, витрати на виплати комісійної винагороди «ПАТ» «Укрсоцбанк», оскільки враховуючи предмет договору №805/6/401.5-32/12-008/1 від 15.02.2012р., укладеного між ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» та ПАТ «Укрсоцбанк» та фактично наданих за ним послуг комісійна винагорода виплачувалася позивачем банку не за надання кредитів, а за здійснення розрахунково-касових операцій, тим більше, що відповідачем не заперечується реальність здійснення ПАТ «Укрсоцбанк» за цим договором банківських послуг з приймання та переказу безготівкових коштів, надання яких за своєю суттю є оплатним.

Щодо збільшенню позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відрядження, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат. Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у трудових відносинах з ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ», працюючи на посадах старшого продавця авто та спеціаліста з маркетингу та відповідно до наказу по ПрАТ «АВТ Баварія - Дніпропетровськ» від 24.09.2012р. №45 були відряджені для участі у нараді менеджменту дилерських підприємств BMW у м. Львів, ПФ «Христина», з 25.09.2012р. по 27.09.2012р. Нараховуючи позивачу спірну суму грошового зобов'язання, податковий орган виходив з того, що з розрахунків, які були понесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час відрядження, неможливо встановити прізвища, ім'я та по батькові та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Проте, таке твердження правомірно відхилено судом першої інстанції з огляду на те, що з наданих до суду доказів (розрахунків), що містять в матеріалах справи, цілком можливо ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарських операцій.

Окрім цього, протиправним є застосування до позивача штрафної санкції у сумі 510,00грн.

З огляду на приписи ч.1 ст.18 ЗУ «Про охорону праці», переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включається до витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 994 та посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень відповідача форми «Р» від 26.05.2014р. №0005092201 та №0005102201, від 27.05.2014р. №0000451702, від 08.09.2014р. №0007262201 відповідає фактичним обставинам справи.

Також, колегія суддів зазначає, що в ухваленому рішенні суд першої інстанції цілком правомірно визнав та скасував рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2014р. про опис майна Приватного акціонерного товариства «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» у податкову заставу, оскільки таке рішення є передчасним з огляду на не узгодження сум грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року по справі № 804/14752/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва