Постанова

від 25.02.2015 по справі 820/18668/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. (057) 730-42-72, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 лютого 2015 р. №820/18668/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання - Ільницької І.Л.

представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративними позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд, визнати неправомірними дії Харківської ОДПІ з проведення невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 10.10.2012р. по 31.12.2013р. ФОП ОСОБА_4 замість виїзної, подвійного включення платника податків ФОП ОСОБА_4 до плану-графіку перевірок, початок перевірки без надсилання повідомлення менше ніж за 10 днів до її початку та за умови недопущення посадових осіб податкового орану до проведення перевірки; скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0002871702 за несплату єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0002521702 від 23.05.2014р., податкове повідомлення-рішення №0002831702 від 12.06.2014р. на суму 431830,00 грн (про донарахування ПДВ), в тому числі 345464,00 грн за основним платежем, 86366,00 грн за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення №0002821702 від 12.06.2014р. на суму 541697,00 грн (про донарахування податку з доходів фізичних осіб), в тому числі 433357,60 грн за основним платежем, 108339,40 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення №0002851702 від 12.06.2014р. на суму 510 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002861702 від 12.06.2014р. на суму 62,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Харківської ОДПІ з проведення невиїзної перевірки позивач зазначив наступне. Харківською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та збрів за період з 10.10.2012 р по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових правовідносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 10.10.2012 р по 31.12.2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за той же період. За результатами перевірки складено акт від 22.05.2014 року №809/20-23-17-02-07/НОМЕР_1. Проте, як вважає позивач, контролюючим органом була проведена не планова виїзна, а невиїзна документальна перевірка в приміщенні податкового органу, оскільки внаслідок ряду допущених податківцями порушень вимог податкового законодавства, позивачем не було допущено до проведення виїзної перевірки працівників податкового органу. Окрім того, позивач наголошував на ряд інших порушень з боку податкового органу, а саме: контролюючим органом протиправно було подвійно включено позивача до плану - графіку проведення перевірок, невиїзна перевірка Харківської ОДПІ позивача почалася до закінчення десяти днів з моменту вручення Наказу.

Обґрунтовуючи вимоги позову в частині скасування ряду рішень та вимоги зазначив, що такі рішення та вимога про сплату боргу, прийняті контролюючим органом, є незаконними, оскільки жодних порушень чинного податкового законодавства позивач не вчиняв, а висновки акту перевірки в свою чергу не відповідають фактичним обставинам. З цих підстав вважає, що податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій підлягають скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги і доводи заявленого позову підтримав та просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у наданих до суду письмових запереченнях. Просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, наявних в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач, ОСОБА_5 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований в якості платника податків та взятий на податковий облік Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (а.с. 15) (арк. акту перевірки 2).

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що Харківською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та збрів за період з 10.10.2012 р по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових правовідносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 10.10.2012 р по 31.12.2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 10.10.2012 р по 31.12.2013 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 22.05.2014 року №809/20-23-17-02-07/НОМЕР_1.

Згідно висновків акту перевірки зазначено, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу та заниженню податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у загальній сумі 433 357,60 грн., у т.ч. за 4 кв. 2012 у сумі 145 204,63 грн., за 2013 р. у сумі 288 152,97 грн.; п.181.1 ст. 181, п.183.10 ст. 183, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період 2013 р. у сумі 345 464,00 грн.; п.44.1, п.44.3 ст. 44, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме не зберігання документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб по строку 15 травня та 15 серпня; п.2 ст. 74, абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиного внеску в розмірі 7 538,41 грн., у т.ч. за 4 кв. 2012 року сума єдиного внеску становить 3522,30 грн. та за 2013 рік сума єдиного внеску становить 4016.11 грн.; п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України - не зберігання первинних документів (а.с. 14 - 40).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі висновків акту перевірки від 22.05.2014 року №809/20-23-17-02-07/НОМЕР_1 та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Харківською ОДПІ 12.06.2014 р. прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 12.06.2014 №0002871702 за несплату єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 376,92 грн. (5%), податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 року № 0002851702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн., податкове повідомлення - рішення від 12.06.2014 року №0002861702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 62,57 грн., податкове повідомлення - рішення від 12.06.2014 року №0002821702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 541 697,0 грн., з яких: за основним платежем - 433 357,6 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 108 339,4 грн., податкове повідомлення - рішення від 12.06.2014 року №0002831702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 431 830,00 грн., з яких: 345 464 грн. за основним платежем, 86 366 грн. за штрафними санкціями (а.с. 41 - 45). Також, у відношенні позивача Харківською ОДПІ було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 року №Ф-0002521702 (а.с. 13).

Вказаний акт перевірки разом із вимогою про сплату боргу було надіслано на адресу позивача, про що свідчить супровідний лист, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

Щодо подвійного включення контролюючим органом позивача до плану - графіку перевірок, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.77.1 та п.77.2 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З матеріалів справи вбачається, що на податковому обліку в контролюючому органі позивач перебуває з 10.10.2012 року.

Як підтверджено матеріалами справи, до плану - графіку проведення комплексних документальних перевірок СПД на 2 кв. 2014 року контролюючим органом включено позивача, ФО-П ОСОБА_4 щодо проведення у відношенні нього перевірки за період з 10.10.2012 по 31.12.2013 року, початок перевірки - квітень 2014 року. (а.с. 79).

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. (п.77.6 ст. 77 ПК України)

Згідно положень п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Матеріалами справи підтверджено, що Харківською ОДПІ винесено наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_4 від 21.03.2014 року №292 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року (початок перевірки 03.04.2014р.) (а.с. 80).

Зазначений наказ та повідомлення №2348/10/20-23-17-02-18 від 21.03.2014 року яким, на виконання приписів податкового законодавства та згідно плану - графіку проведення документальних перевірок, повідомлено ОСОБА_4 про необхідність забезпечити надання до податкового органу у встановлений законодавством строк всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) (фінансову, статистичну та іншу звітність, первинні документи та ін.) було надіслано на адресу позивача контролюючим органом 23.03.2014р. (а.с. 80-81).

Матеріали справи містять докази отримання 26.03.2014 позивачем наказу та повідомлення по надання документів (а.с. 80).

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач отримав право на проведення документальної планової перевірки платника податків, оскільки ним не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

На підставі положень податкового законодавства, а також наказу від 21.03.2014 року №292, Харківською ОДПІ складено направлення на перевірку №321 за підписом начальника Харківської ОДПІ (а.с. 83). Проте, відповідне направлення не було вручено позивачу чи його уповноваженому представнику, про що контролюючим органом за період з 03 квітня по 16 квітня 2014 року складено акти про неможливість вручення направлення на проведення планової документальної виїзної перевірки (а.с. 85 - 94).

16.04.2014 року на адресу Харківської ОДПІ уповноваженим представником позивача надано заяву (вх. №404), в якій просив контролюючий орган перенести строк проведення перевірки на 29.04.2014 року з причин знаходження його як представника позивача, який здійснював підприємницьку діяльність за межами України та неможливості надання у встановлений строк необхідних для проведення перевірки документів. (а.с. 101).

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду заяви представника позивача, 18.04.2014 року Харківською ОДПІ прийнято рішення яке оформлене наказом №392 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_4 за період з 10.10.2012 року по 31.12.2013 року (початок перевірки 29.04.2014 року) (а.с. 82), на підставі якого було складено направлення на перевірку №366. Вказаний наказ разом із направленням позивач отримав через свого представника 29.04.2014 року, про що свідчить відповідний підпис на направленні №366 (а.с. 84).

З огляду на положення ст. 82 ПК України про продовження строків перевірки, де однією з підстав продовження таких строків передбачена заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів), суд приходить до висновку, що податковим органом за заявою повноважного представника платника податку було перенесено початок такої перевірки на 29.04.2014р.

Факт вручення платнику податку наказу, повідомлення та направлення на перевірку, відсутність записів про не допуск посадових осіб до такої перевірки свідчить про початок перевірки.

Отже фактичні обставини справи спростовують твердження позивача щодо неправомірності та подвійного включення контролюючим органом позивача до плану - графіку перевірок, початку перевірки без надсилання повідомлення менше ніж за 10 днів до її початку та відмови у допуску до проведення перевірки, у зв'язку позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. (п. 177.2 ст. 177 ПК України)

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. (п. 177.10 ст. 177 ПК України)

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи позивачем подано до податкового органу податкові декларації про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 4 кв. 2012 року, в якій задекларована сума загального річного оподаткованого доходу у розмірі 864 723,00 грн., витрат 855595,87 грн., сума податку, що підлягає сплаті до бюджету 1 369,07 грн. та за 2013 рік, в якій задекларована сума загального річного оподаткованого доходу 1727322,18 грн., витрати 1718189,99 грн., сума податку, що підлягає сплаті до бюджету - 0,77 грн. (а.с. 102 - 118).

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно положень п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до положень п.44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи 21.06.2013 року ФО-П ОСОБА_4 письмово було повідомлено Харківську ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про втрату нею серед іншого, всіх первинних бухгалтерських документів, а саме зазначено про крадіжку документів на ім'я ОСОБА_4 з автомобіля (а.с. 54).

На адресу позивача (АДРЕСА_1) було надіслано листа від 12.05.2014 року №3778/10/20-23-17-02 яким повідомлено про обов'язок відновлення втрачених ним документів протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу ДПС та надання до податкового органу первинних документів пов'язаних з фінансово - господарською діяльністю за період з 10.10.2012 року по 31.12.2013 року, який отримано позивачем 16.05.2014 р., що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи (а.с. 49 - 50, 95).

З огляду на положення зазначених норм, суд приходить до висновку, що втрачені документи позивачем повинні були бути поновлені в строк до 22.09.2013 року та надані для проведення перевірки. Однак як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, первинні документи, які стосуються предмету перевірки до податкового органу не подавались.

Окрім того з пояснень представника позивача ОСОБА_4 на ім'я начальника ОУ Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.05.2014р. вбачається, що ним в період з 2012 по 2013 рік здійснювалась підприємницька діяльність від імені ФОП ОСОБА_4, відновити втрачені первинні документи та надати їх до перевірки стосовно фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 за період з 10.10.2012 року по 31.12.2013 року не має можливості. (а.с. 146)

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України).

Оскільки позивачем не було надано до контролюючого органу жодних первинних документів, які підтверджують задекларовані в податковій звітності витрати платника податку, таких докуменів не подано і до суду, суд приходить до висновку, що такі документи були відсутні у позивача на час складення податкової звітності.

За таких обставин висновки акту перевірки в частині завищення витрат у 2012 році в сумі 855595,87 грн., та 2013 році в сумі 1718189,99 грн., у зв'язку з чим податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002821702 від 12.06.2014 року є обґрунтованими.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи платником податку не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та не надано контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, у зв'язку з чим суд вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0002851702 від 12.06.2014 року не підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 року №Ф-0002521702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.06.2014 №0002871702 за несплату єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п. 2 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Ч. 3, 4 ст. 7 Закону нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 цього Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. (ч. 4 ст. 25 цього Закону)

Згідно п. 3 ст. 11 Закону за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що оподаткований дохід ФОП ОСОБА_4 за 2012 рік складає 864 723,00 грн., за 2013 рік складає 1727322,18 грн.

Отже нарахування єдиного внеску підлягає здійсненню в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону, Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» у 2012 році складає 19278 грн., у 2013 році 20706 грн., у зв'язку з чим податковим органом було встановлено факт несплати в повному обсязі єдиного внеску на загальну суму 7538,41 грн., з них за 4 квартал 2012 року в сумі 3522,33 грн., за 2013 рік в сумі 4016,11 грн.

Враховуючи зазначене відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 року №Ф-0002521702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.06.2014 №0002871702.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за. 2012 рік, в якому визначено розмір квартальних авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб на 2013 рік в сумі 342,27 грн.

Відповідно до п. 177.5.1 ст. 177 ПК України авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. (п. 126.1. ПК України)

Як встановлено актом перевірки та підтверджується даними картки особового рахунку ФОП ОСОБА_4 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування податкове зобов'язання на загальну суму 625,67 грн. платника податку по терміну сплати 15.05.2013р. сплачено пл. дорученням від 11.06.2013 року, по терміну 15.08.2013р. сплачено пл. дорученням від 16.08.2013р., у зв'язку з чим кількість днів затримки складає двадцять сім та один день відповідно.

З огляду на положення зазначених норм, суд приходить до висновку, що оскільки затримка по сплаті зазначених платежів складає до 30 календарних днів, суд приходить до висновку про правомірність застосування штрафу в розмірі 10%, що складає 62,57 грн., у зв'язку з чим податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002861702 від 12.06.2014р.

Згідно поданої позивачем декларації про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 4 кв. 2012 року задекларована сума загального річного оподаткованого доходу складає 864 723,00 грн.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу. (п 183.2 ст. 183 ПК України)

З огляду на приписи вищезазначених норм, суд доходить до висновку, що ФОП ОСОБА_4 була зобов'язана подати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість в строк до 10.01.2013 року.

Згідно п. 183.7 ст. 183 ПК України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

п.183.10 ст. 183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи міститься копія реєстраційної заяви платника податку на додану вартість Форми №1-ПДВ (додаток до Положення про реєстрацію платників ПДВ) від 10.01.2012 року. Вказану заяву зареєстровано у Харківській ОДПІ 10.01.2013 року, як вбачається з вхідного штампу відповідного податкового органу з підписом працівника Харківської ОДПІ. (а.с. 51 - 53).

Проте, з приводу реєстрації зазначеної заяви Форми 1-ПДВ, листом від 26.12.2014 року №2901/9/20-23-18-02 за підписом першого заступника начальника Харківської ОДПІ повідомлено наступне, що згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції, 10.01.2013 р. за вх. №224/10 від позивача отримано таку реєстраційну заяву платника ПДВ (Форма 1-ПДВ). У журналі реєстрації вхідної кореспонденції є підпис, який свідчить про отримання такої заяви. Однак, цей підпис не належить працівникам Харківської ОДПІ, відповідальним за приймання вхідної кореспонденції та розгляд реєстраційних заяв платника податку на додану вартість ф. 1-ПДВ. Також зазначено, що до структурних підрозділів Харківської ОДПІ, які здійснюють розгляд реєстраційних заяв та реєстрацію платників ПДВ, зазначена заява позивача також не надходила (а.с. 98).

Як вбачається з витягу з КП 32014220000000138, який наявний в матеріалах справи, на даний час у Слідчому управлінні фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Харківській області перебуває кримінальне провадження №32014220000000138 від 02.07.2014 року за ст. 212 ч.1 КК України за фактом безпідставного та необґрунтованого використання ФО-П ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) реквізитів та документів ТОВ НВП «Спецпостачзабезпечення» (код ЄДРПОУ 37461841), ТОВ «НВП «Укрспецкомплектпостачання» (код ЄДРПОУ 37283772), завищенням валових витрат у період з 10.10.2012 по 31.12.2013 року занизили чистий оподаткований дохід та податкові зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 433 357,60 грн., а також занизили податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 345 464,00 грн., а всього у сумі 778 821,60 грн., що призвело до ненадходження грошових коштів до бюджету держави у значних розмірах. що передбачено ст. 212 ч.1 КК України. (а.с. 119).

Згідно протоколу допиту свідка від 25.07.2014 року, старшим слідчим ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області було допитано в рамках КП №32014220000000138 колишнього начальника відділу обліку податків Харківської ОДПІ з листопада 2007 по травень 2013 року - ОСОБА_7, який зазначив, що не отримувала заяви ФО-П ОСОБА_4 про реєстрацію платником ПДВ ф1-ПДВ та не ставила свій підпис в журналі вхідної кореспонденції Харківської ОДПІ про отримання заяви форми 1-ПДВ ФО-П ОСОБА_4 (а.с. 141 - 142).

Відповідно до ст. 86 КАС України оцінюючи подану до суду копію заяви, суд зазначає, що у вказаній заяві не заповнені всі її обов'язкові розділи, складена така заява ФОП ОСОБА_4 10.01.2012 року тобто за дев'ять місяців до взяття на облік, як платника податків в органі державної податкової служби та один рік до її реєстрації в податковому органі, оглянутий підпис позивача на вказаній заяві за зовнішнім оглядом відрізняється від підпису позивача, який міститься на позовній заяві та довіреності на представництво інтересів виданої на ім'я ОСОБА_8

За таких обставин суд приходить до висновку, що вказана заява подана не у відповідності до вимог ст. 183 КАС України та позивач не є зареєстрованим у встановленому законом порядку платником ПДВ.

Згідно поданої позивачем декларації про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік задекларована сума загального річного оподаткованого доходу складає у розмірі 1727322,18 грн.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. (п. 187.1 ст. 187 ПК України)

Згідно ст.. 193 з урахуванням розділу ХХ «Перехідних положень» підрозділу 2 п. 10 Податкового кодексу Україниза податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 01.01.2011р. по 31.12.2014р. ставка податку становить 20 %.

З огляду на положення вищезазначених норм та враховуючи задекларований позивачем дохід у 2013 року в сумі 1727322,18 грн., відповідачем правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 345464 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 0002831702 від 12.06.2014р.

Згідно ч.1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 статті 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень надав до суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та визнання дій по проведенню перевірки не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позивач не надав доказів, що спростовують твердження відповідача, а відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень дів на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 решту суми судового збору в розмірі 4384,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) судовий збір в сумі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року.

Суддя Волошин Д.А.