Ухвала

від 18.06.2015 по справі 820/18668/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 820/18668/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015р. по справі № 820/18668/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд, визнати неправомірними дії Харківської ОДПІ з проведення невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 10.10.2012р. по 31.12.2013р. ФОП ОСОБА_1 замість виїзної, подвійного включення платника податків ФОП ОСОБА_1 до плану-графіку перевірок, початок перевірки без надсилання повідомлення менше ніж за 10 днів до її початку та за умови недопущення посадових осіб податкового орану до проведення перевірки; скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0002871702 за несплату єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0002521702 від 23.05.2014р., податкове повідомлення-рішення №0002831702 від 12.06.2014р. на суму 431830,00 грн (про донарахування ПДВ), в тому числі 345464,00 грн за основним платежем, 86366,00 грн за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення №0002821702 від 12.06.2014р. на суму 541697,00 грн (про донарахування податку з доходів фізичних осіб), в тому числі 433357,60 грн за основним платежем, 108339,40 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення №0002851702 від 12.06.2014р. на суму 510 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002861702 від 12.06.2014р. на суму 62,00 грн штрафу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 р. адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкових повідомлень-рішеня було залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 р. без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, надали заяви про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований в якості платника податків та взятий на податковий облік Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (а.с. 15) (арк. акту перевірки 2).

Харківською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та збрів за період з 10.10.2012 р. по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових правовідносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 10.10.2012 р по 31.12.2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 10.10.2012 р по 31.12.2013 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 22.05.2014 року №809/20-23-17-02-07/НОМЕР_1.

Згідно висновків акту перевірки зазначено, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу та заниженню податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у загальній сумі 433 357,60 грн., у т.ч. за 4 кв. 2012 у сумі 145 204,63 грн., за 2013 р. у сумі 288 152,97 грн.; п.181.1 ст. 181, п.183.10 ст. 183, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період 2013 р. у сумі 345 464,00 грн.; п.44.1, п.44.3 ст. 44, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме не зберігання документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб по строку 15 травня та 15 серпня; п.2 ст. 74, абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиного внеску в розмірі 7 538,41 грн., у т.ч. за 4 кв. 2012 року сума єдиного внеску становить 3522,30 грн. та за 2013 рік сума єдиного внеску становить 4016.11 грн.; п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України - не зберігання первинних документів (а.с. 14 - 40).

На підставі висновків акту перевірки від 22.05.2014 року №809/20-23-17-02-07/НОМЕР_1 та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Харківською ОДПІ 12.06.2014 р. прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 12.06.2014 №0002871702 за несплату єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 376,92 грн. (5%), податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 року № 0002851702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн., податкове повідомлення - рішення від 12.06.2014 року №0002861702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 62,57 грн., податкове повідомлення - рішення від 12.06.2014 року №0002821702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 541 697,0 грн., з яких: за основним платежем - 433 357,6 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 108 339,4 грн., податкове повідомлення - рішення від 12.06.2014 року №0002831702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 431 830,00 грн., з яких: 345 464 грн. за основним платежем, 86 366 грн. за штрафними санкціями (а.с. 41 - 45). Також, у відношенні позивача Харківською ОДПІ було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 року №Ф-0002521702 (а.с. 13).

Вказаний акт перевірки разом із вимогою про сплату боргу було надіслано на адресу позивача, про що свідчить супровідний лист, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач не надав доказів, що спростовують твердження відповідача, а відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень дів на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних планових перевірок передбачені ст.. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п.77.1 та п.77.2 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як вбачається з матеріалів справи, до плану - графіку проведення комплексних документальних перевірок СПД на 2 кв. 2014 року контролюючим органом включено позивача, ФО-П ОСОБА_1 щодо проведення у відношенні нього перевірки за період з 10.10.2012 по 31.12.2013 року, початок перевірки - квітень 2014 року. (а.с. 79).

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. (п.77.6 ст. 77 ПК України)

Згідно положень п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Харківською ОДПІ винесено наказ від 21.03.2014 року №292 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року (початок перевірки 03.04.2014р.) (а.с. 80).

Вказаний наказ та повідомлення №2348/10/20-23-17-02-18 від 21.03.2014 року, яким було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність забезпечити надання до податкового органу у встановлений законодавством строк всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) (фінансову, статистичну та іншу звітність, первинні документи та ін.) було надіслано на адресу позивача контролюючим органом 23.03.2014р. (а.с. 80-81) та отримано позивачем 26.03.2014 р. (а.с. 80).

На підставі вищезазначеного колегія судів вважає, що у відповідача виникло право на проведення документальної планової перевірки платника податків, оскільки ним не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Також з матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, а також наказу № 292 від 21.03.2014 року, Харківською ОДПІ складено направлення на перевірку №321 за підписом начальника Харківської ОДПІ (а.с. 83).

Вказане направлення не було вручено позивачу чи його уповноваженому представнику, про що контролюючим органом за період з 03 квітня по 16 квітня 2014 року складено акти про неможливість вручення направлення на проведення планової документальної виїзної перевірки (а.с. 85 - 94).

16.04.2014 року на адресу Харківської ОДПІ уповноваженим представником позивача надано заяву (вх. №404), в якій просив контролюючий орган перенести строк проведення перевірки на 29.04.2014 року з причин знаходження його як представника позивача, який здійснював підприємницьку діяльність за межами України та неможливості надання у встановлений строк необхідних для проведення перевірки документів. (а.с. 101).

Відповідно до п.п. 82.3.1 п. 82.2 ст. 82 ПК України підставами для продовження строку перевірки є зокрема заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів).

Так, матеріали справи свідчать про те, що за результатами розгляду заяви представника позивача, 18.04.2014 року Харківською ОДПІ прийнято рішення яке оформлене наказом №392 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 за період з 10.10.2012 року по 31.12.2013 року (початок перевірки 29.04.2014 року) (а.с. 82), на підставі якого було складено направлення на перевірку №366. Вказаний наказ разом із направленням позивач отримав через свого представника 29.04.2014 року, про що свідчить відповідний підпис на направленні №366 (а.с. 84).

На підставі вищезазначеного колегія судів вказує на те, що податковим органом саме за заявою уповноважного представника платника податку було перенесено початок такої перевірки на 29.04.2014р. Факт вручення платнику податку наказу, повідомлення та направлення на перевірку, відсутність записів про не допуск посадових осіб до такої перевірки свідчить про початок перевірки.

Тобто, ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції, не було встановлено обставини, які б доводили протиправність дій відповідача при призначенні та проведенні перевірки позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Харківської ОДПІ з проведення перевірки позивача не підлягають задоволенню.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0002821702 від 12.06.2014 року та № 0002851702 від 12.06.2014 року, колегія судів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 22.05.2014 року №809/20-23-17-02-07/НОМЕР_1, позивачем подано до податкового органу податкові декларації про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 4 кв. 2012 року, в якій задекларована сума загального річного оподаткованого доходу у розмірі 864 723,00 грн., витрат 855595,87 грн., сума податку, що підлягає сплаті до бюджету 1 369,07 грн. та за 2013 рік, в якій задекларована сума загального річного оподаткованого доходу 1727322,18 грн., витрати 1718189,99 грн., сума податку, що підлягає сплаті до бюджету - 0,77 грн. (а.с. 102 - 118).

Згідно п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. (п. 177.2 ст. 177 ПК України)

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. (п. 177.10 ст. 177 ПК України)

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно положень п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до положень п.44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 21.06.2013 року ФО-П ОСОБА_1 письмово було повідомлено Харківську ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про втрату нею серед іншого, всіх первинних бухгалтерських документів, а саме зазначено про крадіжку документів на ім'я ОСОБА_1 з автомобіля (а.с. 54).

На адресу позивача (АДРЕСА_1) було надіслано листа від 12.05.2014 року №3778/10/20-23-17-02 яким повідомлено про обов'язок відновлення втрачених ним документів протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу ДПС та надання до податкового органу первинних документів пов'язаних з фінансово - господарською діяльністю за період з 10.10.2012 року по 31.12.2013 року, який отримано позивачем 16.05.2014 р., що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи (а.с. 49 - 50, 95).

Тобто, втрачені документи позивачем повинні були поновлені в строк до 22.09.2013 року та надані для проведення перевірки, що зроблено позивачем не було.

Крім того в матеріалах справи є в наявності пояснення представника позивача ОСОБА_1 на ім'я начальника ОУ Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.05.2014р. з яких вбачається, що ним в період з 2012 по 2013 рік здійснювалась підприємницька діяльність від імені ФОП ОСОБА_1, відновити втрачені первинні документи та надати їх до перевірки стосовно фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 10.10.2012 року по 31.12.2013 року не має можливості. (а.с. 146).

Відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

На підставі вищезазначених норм Податкового Кодексу України, колегія судів вважає, що оскільки позивачем не було надано до контролюючого органу жодних первинних документів, які підтверджують задекларовані в податковій звітності витрати платника податку, а тому необхідно вважати, що такі документи були відсутні у позивача і на час складення податкової звітності, а тому висновки акту перевірки в частині завищення витрат у 2012 році в сумі 855595,87 грн., та 2013 році в сумі 1718189,99 грн., у зв'язку з чим податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002821702 від 12.06.2014 року є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції позивачем не було спростовано той факт, що платником податку не було забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та не надано контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, у зв'язку податкове повідомлення - рішення № 0002851702 від 12.06.2014 року є правомірним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 року №Ф-0002521702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.06.2014 №0002871702 за несплату єдиного внеску, колегія судів зазначає.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п. 2 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Ч. 3, 4 ст. 7 Закону нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 цього Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. (ч. 4 ст. 25 цього Закону)

Згідно п. 3 ст. 11 Закону за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, оподаткований дохід ФОП ОСОБА_1 за 2012 рік складає 864 723,00 грн., за 2013 рік складає 1727322,18 грн.

Тобто, нарахування єдиного внеску підлягає здійсненню в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону, Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік" та Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" у 2012 році складає 19278 грн., у 2013 році 20706 грн., а тому податковим органом було вірно встановлено факт несплати в повному обсязі єдиного внеску на загальну суму 7538,41 грн., з них за 4 квартал 2012 року в сумі 3522,33 грн., за 2013 рік в сумі 4016,11 грн.

На підставі вищезазначеного колегія судів вказує на те, що судом першої інстанції було вірно визначено, що відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014 року №Ф-0002521702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.06.2014 №0002871702.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0002861702 від 12.06.2014р., колегія судів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2012 рік, в якому визначено розмір квартальних авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб на 2013 рік в сумі 342,27 грн.

Відповідно до п. 177.5.1 ст. 177 ПК України авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. (п. 126.1. ПК України)

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування податкове зобов'язання на загальну суму 625,67 грн. платника податку по терміну сплати 15.05.2013р. сплачено пл. дорученням від 11.06.2013 року, по терміну 15.08.2013р. сплачено пл. дорученням від 16.08.2013р., у зв'язку з чим кількість днів затримки складає двадцять сім та один день відповідно.

На підставі вищевказаного, оскільки затримка по сплаті зазначених платежів складає до 30 календарних днів, колегія судів зазначає, що податковим органом було правомірно застосовано до позивача штраф в розмірі 10%, що складає 62,57 грн., а тому податкове повідомлення - рішення № 0002861702 від 12.06.2014р. не підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0002831702 від 12.06.2014р., колегія судів зазначає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що задекларована сума загального річного оподаткованого доходу складає 864723,00 грн., що також підтверджується поданої позивачем декларації про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 4 кв. 2012 року.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу. (п 183.2 ст. 183 ПК України).

Тобто, ФОП ОСОБА_1 була зобов'язана подати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість в строк до 10.01.2013 року.

Згідно п. 183.7, п.183.10 ст. 183 ПК України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи є в наявності копія реєстраційної заяви платника податку на додану вартість Форми №1-ПДВ (додаток до Положення про реєстрацію платників ПДВ) від 10.01.2012 року. Вказану заяву зареєстровано у Харківській ОДПІ 10.01.2013 року, як вбачається з вхідного штампу відповідного податкового органу з підписом працівника Харківської ОДПІ. (а.с. 51 - 53).

Колегія судів вказує на те, що у вказаній заяві не заповнено всі її обов'язкові розділи, складена така заява ФОП ОСОБА_1 10.01.2012 року тобто за дев'ять місяців до взяття на облік, як платника податків в органі державної податкової служби та один рік до реєстрації даної заяви в податковому органі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що з приводу реєстрації зазначеної заяви Форми 1-ПДВ, листом від 26.12.2014 року №2901/9/20-23-18-02 за підписом першого заступника начальника Харківської ОДПІ повідомлено наступне, що згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції, 10.01.2013 р. за вх. №224/10 від позивача отримано таку реєстраційну заяву платника ПДВ (Форма 1-ПДВ). У журналі реєстрації вхідної кореспонденції є підпис, який свідчить про отримання такої заяви. Однак, цей підпис не належить працівникам Харківської ОДПІ, відповідальним за приймання вхідної кореспонденції та розгляд реєстраційних заяв платника податку на додану вартість ф. 1-ПДВ. Також зазначено, що до структурних підрозділів Харківської ОДПІ, які здійснюють розгляд реєстраційних заяв та реєстрацію платників ПДВ, зазначена заява позивача також не надходила (а.с. 98).

У акті № 2 від 05.05.2015 р. про результати проведення службового розслідування за фактом втрати службових документів працівниками Харківської ОДПІ, який є в наявності в матеріалах справи, вказано, що згідно Журналу «електронної реєстрації вхідної кореспонденції» №01-29 « 10» за 2013 рік, службовий документ вх..224/10 зареєстрований за ОСОБА_2 та вх. 11416/10 за ОСОБА_3 (заява ФОП ОСОБА_1 Форми №1-ПДВ).

ОСОБА_3 займала посаду начальника управління доходів і зборі з фізичних осіб, ОСОБА_2. займала посаду начальника відділу обліку платників та обробки податкової звітності.

У журналі реєстрації в графі «підпис» по № 11416/10 підпис відсутній, зазначено прізвище «ОСОБА_3». Зазначений підпис не відповідає підпису ОСОБА_3 У журналі реєстрації в графі «підпис» по №224/10, - наявний підпис, але не зазначено прізвище особи та дату отримання документу. Вказаний підпис, відповідно до особових справ, не відповідає жодному з підписів працівників відділу.

В матеріалах справи є в наявності протокол допиту свідка ОСОБА_2., яка працювала начальником відділу обліку платників податків Харківської ОДПІ з листопада 2007 р. по травень 2013 року, в якому зазначено, що вона не отримувала заяву форми 1-ПДВ ФОП ОСОБА_1, підпис в журналі вхідної кореспонденції Харківської ОДПІ про отримання форми 1-ПДВ ФОП ОСОБА_1 не її, підпис не схожий на жодний з підписів співробітників її відділу, які працювали на той час, вищезазначена заява до відділу обліку платників податків Харківської ОДПІ не надходила та не розглядалась. Пояснити не може, що вказана заява була прийнята канцелярією Харківської ОДПІ та не була отримана відділом обліку платників податків та розглянута відповідно до закону.

Разом з цим, в матеріалах справи є в наявності протокол допиту ОСОБА_1 від 01.12.2014 р., в якому зазначено, що всю подачу звітності здійснював її муж ОСОБА_4, всі підписи ставив він, вона ніде не підписувалась У податковій інспекції вона від ФОП ОСОБА_1 нічого не підписувала крім заперечення та скарг.

На підставі вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що вказана заява форми 1-ПДВ ФОП ОСОБА_1, копія якої знаходиться в матеріалах справи, подана не у відповідності нормам чинного законодавства та позивач не є зареєстрованим у встановленому законом порядку платником ПДВ.

Матеріали справи свідчать про те, що задекларована сума загального річного оподаткованого доходу складає у розмірі 1727322,18 грн., що підтверджується поданої позивачем декларації про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. (п. 187.1 ст. 187 ПК України)

Згідно ст.. 193 з урахуванням розділу ХХ «Перехідних положень» підрозділу 2 п. 10 Податкового кодексу Україниза податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 01.01.2011р. по 31.12.2014р. ставка податку становить 20 %.

На підставі вищевказаного, оскільки задекларований позивачем дохід у 2013 року є 1727322,18 грн., колегія судів зазначає, що податковим органом було правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 345464 грн. та винесене податкове повідомлення - рішення № 0002831702 від 12.06.2014р.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015р. по справі № 820/18668/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді П’янова Я.В. Зеленський В.В.